Постанова

від 12.10.2023 по справі 357/9176/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/1992/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 357/9176/18

12 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Смолко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» адвоката Тетері Світлани Ігорівни на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Дубановської І.Д., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» звернулось до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 2,4001 га з кадастровим номером 3220484400:01:007:0028, що розташована у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

05 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменовано на ТОВ «Олійникова Слобода», було укладено договір оренди цієї землі №б/н, за яким відповідачка передала позивачу в оренду вказану земельну ділянку строком на десять років.

16 червня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевичем О.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію зазначеного права оренди на підставі рішення за індексним номером 17385603, яким зареєструвала право оренди на зазначену земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода».

Протягом усього часу дії договору оренди позивач користується земельною ділянкою, площею 2,4001 га з кадастровим номером 3220484400:01:007:0028 у своїй господарській діяльності і належним чином сплачує орендну плату.

Зазначає, що позивачу відомо, що 05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди №б/н цієї ж земельної ділянки. Державним реєстром Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. було прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди на вказану ділянку за ТОВ Агрокомплекс «Узин».

На думку позивача, відповідач не мала права передавати дану земельну ділянку в оренду будь- якій іншій особі, у тому числі, ТОВ «Агрокомплекс Узин»

З урахуванням уточнених позовних вимог просило суд визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки, площею 2,4001 га з кадастровим номером 3220484400:01:007:0028; скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40133538 від 15 березня 2018 року та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку, площею 2,4001 га, з кадастровим номером 3220484400:01:007:0028, яке виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2021 року позов ТОВ «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Олійникова Слобода» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що, залишаючи даний позов без задоволення, суд першої інстанції посилався на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17, а також на висновки Верховного Суду, які були зроблені на підставі висновків у справі №322/1178/17, в постанові від 01 квітня 2020 року у справі №357/8110/18. Проте, вважає, що суд першої інстанції невірно застосував висновки у вказаних справах до правовідносин сторін у даній справі, оскільки спір у справі №322/1178/17 стосувався договору оренди землі, укладеного до 01 січня 2013 року, у період дії норми ст. 18 Закону №161-XIV. Договір оренди землі, який був укладений між ТОВ «Олійникова Слобода» та відповідачкою, укладено 05 червня 2013 року, коли норми ст. 18 Закону №161-XIV вже втратили чинність.

Зазначає, що чинна редакція Закону №161-XIV, яка діяла на час укладання договору оренди землі між позивачем та відповідачкою, не передбачала державну реєстрацію договору оренди землі та не передбачала, що договір оренди землі набирає чинності після державної реєстрації права оренди за цим договором, а тому для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, мають застосовуватися загальні норми ЦК України, які стосуються договорів, для яких законом передбачена письмова форма.

Вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми ЦК України і Закону №161-XIV та помилково ототожнив держану реєстрацію договору оренду землі з державною реєстрацію прав оренди на земельну ділянку, що призвело до неправильного застосування норм ч. 1 ст. 210 ЦК України, які передбачають, що правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Отже, договір оренди землі є укладеним і таким, що набрав чинність з моменту його підписання відповідачем та позивачем.

Зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що на момент укладання договору оренди землі проведення його державної реєстрації було неможливим, помилково ототожнив держану реєстрацію права оренди земельної ділянки з державною реєстрацією договору оренди землі, про яку йдеться у п. 37 договору оренди землі, а також не застосував правила тлумачення правочинів, визначені у ст. 213 ЦК України, що призвело до неправильного тлумачення ним п. 37 цього договору.

Вважає, що з моменту підписання договору оренди землі в орендаря виникає право отримати від орендодавця в користування земельну ділянку, а орендодавець передає орендарю в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди. Згідно ч. 6 ст. 93 Земельного кодексу України слідує, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися у володіння та користування іншій особі лише орендарем, лише за згодою орендодавця і лише на праві суборенди.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 16.06.2021 року справу було призначено судді-доповідачу Семенюк Т.А., судді, які входять до складу колегії: Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.

24 червня 2021 року ухвалою Київського апеляційного суду було відкрито провадження у даній цивільній справі.

08 липня 2021 року ухвалою Київського апеляційного суду було призначено справу до розгляду на 14 вересня 2021 року.

12 липня 2021 року до апеляційного суду надійшов відзив представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс " Узин" адвоката Миколюка Миколи Дмитровича на апеляційну скаргу ТОВ «Олійникова Слобода», в якому представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Посилається на те, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вірно зазначив, що договір оренди землі від 05 червня 2013 року є нечинним та не підлягає виконанню з боку ОСОБА_1 .

Зазначає, що згідно вимог п.37 вказаного договору оренди землі- цей догвір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Отже, відсутність однієї із умов п. 37 договору оренди ( не підписання його сторонами або відсутність / не проведення його державної реєстрації) свідчить про те, що даний договір не набрав чинності та не створює для сторін обов`язків щодо виконання його умов.

Вказує також, що відповідно до умов п.16 договору оренди від 05 червня 2013 року, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-ти денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі. Пунктом 27 даного договору встановлено, що орендар земельної ділянки зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни до ЦК України та ЗУ " Про оренду землі", якими було скасовано необхідність реєстрації договору оренди землі. З огляду на зазначене, з 01 січня 2013 року державна реєстрація договорів оренди землі не здійснюється у Державному реєстрі земель. Замість цього проводиться державна реєстрація права оренди земельних ділянок у запровадженому у 2013 році Державному реєстрі прав. Отже, державній реєстрації підлягає не договір, а право оренди землі.

Отже, п. п. 16, 27,37 договору оренди землі від 05 червня 2013 року суперечать актам цивільного законодавства та свідчать про те, що вказаний договір оренди землі не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Вказує на те, що акт приймання-передачі земельної ділянки, який був доданий позивачем до позовної заяви і міститься в матеріалах справи, складений з порушенням, оскільки у правому верхньому куті не заповнені обов`язкові реквізити, встановлені ДСТУ 4163-2003. Акт датується 05.06.2013 року, вказане доводить, що об`єкт оренди не передавався позивачу, оскільки такого об`єкту не існувало.

Зазначає, що наказом Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року була задоволена колективна скарга громадян, в тому числі відповідачки ОСОБА_1 та, серед іншого, скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди за позивачем на земельну ділянку. на час розгляду справи даний наказ є чинним.

Отже скасувавши рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди, держава офіційно не визнає і не підтверджує факту набуття позивачем права оренди. За таких обставини реєстрація права оренди вказаної земельної ділянки на підставі договору оренди, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" після скасування реєстрації права оренди позивача, не порушує прав останнього, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні вказаного позову.

З огляду на вище викладене, просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

23 липня 2021 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Марценюк Леся Анатоліївна подала до Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на те що, невід`ємною частиною договору оренди землі від 05 червня 2013 року є акт приймання-передачі земельної ділянки, проте в акті наданому позивачем не міститься посилання до якого договору він є додатком.

Зазначає, що з 01 січня 2013 року державна реєстрація договорів оренди землі не здійснюється у Державному реєстрі земель. Замість цього проводиться державна реєстрація права оренди земельних ділянок у запровадженому у 2013 році Державному реєстрі прав. Відповідно до договору оренди, наданого позивачем у п. 16 зазначено, що строк набрання чинності договору настає після його державної реєстрації. Вважає, що наданий позивачем договір не є Типовим , оскільки має суттєві розбіжності з типовим договором, зокрема, відсутність частини пунктів, які наявні в типовій формі договору .

Звертає увагу, що ОСОБА_1 не перебувала у договірних відносинах з позивачем, не отримувала орендної плати, не знала про існування договору від 05 червня 2013 року, що і стало підставою для її звернення до Міністерства юстиції України зі скаргою.

Вважає, що наведена позивачем в апеляційній скарзі судова практика не має жодного відношення до спірних правовідносин у даній справі.

Зазначає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволені позовних вимог ТОВ " Олійникова Слобода", а тому просила суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року клопотання Цоя Дмитра Сергійовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про зупинення провадження задоволено.

Зупинено провадження у справі « 357/9176/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди до закінчення касаційного провадження в справі № 357/9440/20.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 червня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Тетері Світлани Ігорівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2021 року в справі № 357/9176/18 поновлено.

В судовому засіданні апеляційного суду, яке відбулось 10 серпня 2022 року, представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» Косяк Вячеслав Миколайович повідомив суд про те, що відповідач ОСОБА_1 померла, що підтверджується копіями свідоцтва про право на спадщину за законом.

Колегією суддів було поставлено на обговорення питання про залучення до розгляду у даній справі правонаступників відповідачки ОСОБА_1 - її спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Протокольною ухвалою Київського апеляційного апеляційного суду від 10 серпня 2022 року було залучено до участі у справі правонаступників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Не погоджуючись з такою ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_3 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року зупинено провадження у справі № 357/9176/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 357/8277/19.

Постановою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Протокольну ухвалу Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року, якою залучено до участі у справі правонаступників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про залучення до участі у справі правонаступників відповідачки.

В зазначеній постанові Верховний Суд вказує на те, що у порушення норми ст. 251 ЦПК України, що визначає обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі смерті фізичної особи, апеляційний суд, вирішуючи питання про залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не зупинив провадження у справі, не витребував та не перевірив спадкову справу, яка заведена після смерті ОСОБА_1 .

15 травня 2023 року Київським апеляційним судом було поновлено апеляційне провадження у даній справі.

Відповідно розпорядження керівника апарату Київського апеляційного суду Радченка О.М. від 02.06.2023 року № 1082/06.1-01/23 у зв`язку з неможливістю суддею -доповідачем Семенюк Т.А. продовжувати розгляд даної справи був призначений повторний автоматизований розподіл справи № 357/9176/18.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 02.06.2023 року було визначено склад суду у даній справі: головуючий суддя- Ратнікова В.М. судді- Левенець Б.Б., Борисова О.В.

На виконання вимог постанови Верховного Суду від 15 лютого 2023 року, колегією суддів в судовому засіданні було поставлено на обговорення питання про витребування з Узинської міської державної нотаріальної контори завірених належним чином копій матеріалів заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та інформаційну довідку зі Спадкового реєстру про видані свідоцтва про право на спадщину.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року витребувано з Узинської міської державної нотаріальної контори завірені належним чином копії матеріалів заведеної спадкової справи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та інформаційну довідку зі Спадкового реєстру про видані свідоцтва про право на спадщину.

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року державним нотаріусом Узинської державної нотаріальної контори Малькевич Лесею Вікторівною було надано суду копію спадкової справи № 57/2021 ОСОБА_1 .

З наданої копії спадкової справи вбачається, що 24 березня 2021 року до Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 звернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які є доньками померлої ОСОБА_1 . 03 листопада 20201 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 1,2000 га, яка розташована за адресою: Олійниково-Слобідська сільська рада Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер: 3220484400:01:007:0048. ОСОБА_3 03 листопада 2021 року отримала свідоцтво про право власності на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 1,2000 га, яка розташована за адресою: Олійниковослобідська сільська рада Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер : 3220484400:01:007:0047.

Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року було залучено до участі у справі правонаступників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В судовому засіданні представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю" Олійникова Слобода" адвокат Кравець Олександра Іванівна повністю підтримала доводи апеляційної скарни та просила її задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс " Узин" адвокат Косяк Вячеслав Миколайович проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідач державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлія Юріївна в судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи судом повідомлені, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарг представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» адвоката Тетері Світлани Ігорівни підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія РЗ № 284845 ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 2,400 га, яка розташована за адресою: Олійниковослобідська сільська рада Білоцерківського району Київської області ( розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 22 січня 2003 року № 28) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва(т. 1 а.с. 11).

05 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського» було укладено договір оренди землі б№.

Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_1 передала Товариству з обмеженою відповідальністю «Ім. Котовського» в оренду строком на 10 років земельну ділянку, площею 2,400 га з кадастровим номером 3220484400:01:007:0028, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області (т. 1 а.с. 7-8).

Відповідно до п.п. 6-10 зазначеного договору, орендна плата нараховується і видається орендарем в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1262,88 грн. Додаткові умови: оранка, культивація, збір зернових на присадибній ділянці орендодавця, площею до 0,30 га буде проводитись безкоштовно, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, при наявності документа та заяви, в розмірі 200 (двісті) гривень, в разі смерті орендодавця -допомога на поховання в розмірі 500 (п`ятсот) гривень або продукти на дану суму на підставі заяви особи, що займається похованням. Обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без врахування індексів інфляції. Орендна плата видається у строк до 31 грудня поточного року. Видача грошей, продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відомістю на видачу грошей, продукції та послуг. Розмір орендної плати переглядається 1 раз на 5 років за взаємною згодою сторін. Згідно п. 37 договору оренди він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

18 листопада 2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич Олена Василівна прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 29827644, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0028 за ТОВ «Ім. Котовського», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та ї обтяжень (т. 1 а.с. 15).

Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ім. Котовського» від 22 листопада 2016 року було змінено назву підприємства на Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (т. 1 а.с. 16).

28 лютого 2018 року ОСОБА_1 та інші особи звернулись до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Розглянувши дану скаргу, Міністерство юстиції України наказом № 727/5 від 15 березня 2018 року дійшло висновку про скасування рішень щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, та скасувало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 червня 2014 року № 13806036, прийняте реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. (т. 2 а.с. 129-138).

05 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» був укладений договір оренди землі, відповідно до п. 2 даного договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 2,4001 гектарів, яка розміщена на території Узинської міської об`єднаної територіальної громади с. О. Слобода Білоцерківського району Київської області. Кадастровий номер земельної ділянки 3220484400:01:007:0028 (т. 1 а.с. 97-98)

15 березня 2018 року даний договір був зареєстрований відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 40133538 державним реєстратором прав на нерухоме майно Мироненко Юлією Юріївною (т. 2 а.с. 99).

У вересні 2020 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до суду з позовом до Міністерства юстиції України, у якому просило визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, районним судом було відкрито провадження у справі № 357/9440/20. (т. 2 а.с. 109-128)

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2021 року в задоволенні позову ТОВ " Олійникова Слобода" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20, позов ТОВ «Олійникова Слобода» про визнання незаконним і скасування наказу задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ТОВ «Олійникова Слобода» судовий збір у розмірі 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) гривні.

Постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 357/9440/20 (провадження 61-15073св21), постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в частині вирішення по суті позову ТОВ «Олійникова Слобода» про визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року - залишено без змін, а в частині стягнення судового збору та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення про розподіл судових витрат.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_1 .

Відповідно до копій свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 03 листопада 2021 року державним нотаріусом Узинської міської нотаріальної контори Київської області Малькевич Л.В., ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є доньками ОСОБА_1 та спадкоємцями її майна.

Відмовляючи у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди, суд першої інстанції посилався на те, що запис про право оренди земельної ділянки за позивачем, що виникло згідно з договором оренди землі № б/н від 05 червня 2013 року, внесений державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. - 18 листопада 2014 року за № 7776794. 15 березня 2018 року Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, ухвалив рішення № 40127608, яким запис про інше речове право за № 7776794 від 18 листопада 2014 року скасував. Згідно із практикою Верховного Суду, зі скасуванням рішень державних реєстраторів про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на земельну ділянку та внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру прав на нерухоме майно, втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа відповідно до ст. 125 ЗК України, вважається такою, що не набула відповідного речового права (постанова Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року, справа № 357/8110/18). Таким чином, у зв`язку із скасуванням запису про інше речове право від 18 листопада 2014 року за № 7776794 ТОВ «Олійникова Слобода», не набула права оренди за договором оренди землі № б/н від 05 червня 2013 року. 05 березня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали договір оренди земельної ділянки № б/н. 15 березня 2018 року до Державного реєстру прав на нерухоме майно внесений запис про інше речове право № 40133538 від 05 березня 2018 року. Згідно із п. 3.1 вказаного договору оренди земельної ділянки № б/н від 05 березня 2018 року «договір укладено на 7 (сім) років від дати його реєстрації в установленому законодавством порядку». Таким чином, він набрав чинності - 15 березня 2018 року. З огляду на те, що станом на 15 березня 2018 року, права оренди на належну ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0028, що знаходиться в межах Олійниково-Слобідської сільської ради, у ТОВ «Олійникова Слобода» не було, то будь-яких порушень Закону, при укладенні даного договору оренди земельної ділянки № б/н від 05 березня 2018 року, судом не встановлено, а тому підстав визнавати його недійсним немає.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Питання укладення договору, його форми та визначення моменту укладення передбачені у загальній частині ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 638 ЦК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент укладення договору оренди від 05 червня 2013 року) договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій, четвертій статті 639 ЦК України вказано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У частинах першій та другій статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

Згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент укладення договорів оренди від 05 червня 2013 року та від 10 грудня 2018 року) було визначено таку форму договору оренди, а саме: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.

05 грудня 2019 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року (далі - Закон № 340-IX), частину першу статті 14 Закону України «Про оренду землі» викладено в іншій редакції: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Істотними умовами договору оренди землі, відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент укладення договору оренди від 05 червня 2013 року), були: 1) об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) строк дії договору оренди; 3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; 4) умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; 5) умови збереження стану об`єкта оренди; 6) умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; 7) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 8) існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; 9) визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; 10) відповідальність сторін; 11) умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону було підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі могли бути зазначені інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Істотними умовами договору оренди землі відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент укладення оспорюваного договору оренди від 05 березня 2018 року) були: 1) об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) строк дії договору оренди; 3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі могли зазначатися інші умови.

05 грудня 2019 року Законом № 340-IX абзац третій частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» доповнено умовою про дату укладання договору оренди.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (частина перша статті 19 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладення договорів оренди).

05 грудня 2019 року Законом № 340-IX частину першу статті 19 Закону України «Про оренду землі» доповнено вимогою, що дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення.

Можна зробити висновок, що на законодавчому рівні встановлені чіткі і однозначні вимоги щодо форми і змісту договору оренди землі.

На час укладення договору оренди стаття 6 Закону України «Про оренду землі» передбачала, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 05 червня 2013 року) передача об`єкта оренди орендарю здійснювалася орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Стаття 17 Закону України «Про оренду землі» (у редакції Закону від 12 лютого 2015 року № 191-VIII) передбачає, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

05 грудня 2019 року Законом № 340-IX частину першу статті 19 Закону України «Про оренду землі» доповнено нормою про те, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19) зазначено, що оскільки моменти укладення договору оренди землі та набрання ним чинності збігалися, то моментом укладення договору оренди землі на час дії частини третьої статті 640 ЦК України (до 01 січня 2013 року), вважалася саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили в договорі іншого релевантного вирішення спорів щодо договору оренди землі, укладеного до 01 січня 2013 року.

У частині третій статті 640 ЦК України в редакції Закону № 1878-VI від 11 лютого 2010 року, що діє з 01 січня 2013 року, визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Разом із цим, у частині п`ятій статті 6 Закону України «Про оренду землі» (доповнено на підставі Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI) визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тобто, з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки.

Отже, договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто, дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону України «Про оренду землі».

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою.

Зареєстроване право оренди землі є речовим правом.

Згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22), до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 у частині того, що виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вказаний висновок стосується чинності договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, тобто, після зміни законодавчого регулювання: виключення із Закону України «Про оренду землі» вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди та вказівки на необхідність реєстрації права оренди і виключення з тексту цього Закону посилання на укладення правочину з дня його державної реєстрації.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Олійникова Слобода» зазначало, що 05 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського» було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 передала Товариству з обмеженою відповідальністю «Ім. Котовського» в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 2,4001 га з кадастровим номером 3220484400:01:007:0028, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Відповідно до п. 37 прикінцевих положень цей договір набирає законної сили після підписання його сторонами

Речове право на спірну земельну ділянку за позивачем згідно з договором оренди землі від 05 червня 2013 року було зареєстровано 21 листопада 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. (рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 17385603).

Зазначене рішення державного реєстратора скасовано наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5.

25 серпня 2021 року постановою Київського апеляційного суду у справі № 357/9440/20 визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, у тому числі в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку. Постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року постанову апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в цій частині залишено без змін.

Внаслідок визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 право оренди позивача за договором оренди землі від 05 червня 2013 року є дійсним з моменту внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку, оскільки скасування наказу відновило дію державної реєстрації цього права.

За вказаних приписів та встановлених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновків про те, що 10-річний строк дії первинного договору оренди розпочався з 05 червня 2013 року та сплинув 05 червня 2023 року, і що на момент укладення оскаржених договорів оренди - 05 березня 2018 року - був чинним первинний договір оренди земельної ділянки.

Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема, припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами статті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

Випадки та умови, коли права і обов`язки сторін за договором оренди продовжують існувати після закінчення узгодженого строку дії цього договору незалежно від волевиявлення власника, обмежуючи останнього у його правомочностях щодо здійснення права власності, обумовлюються договором або законом.

Законодавець передбачає різні способи продовження строку дії договору оренди на новий строк, які можуть полягати у визначенні для сторони договору необхідності вдатися до активних дій для отримання бажаного результату або, навпаки, у вказівці для досягнення бажаного результату утриматися від певних дій.

Також відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), повідомивши про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 33 вищевказаного Закону про оренду землі, передумовами виникнення переважного права на поновлення є: закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі; належне виконання договору орендарем; наявність інших осіб, які виявили намір укласти договір оренди цієї ж земельної ділянки.

За змістом частини четвертої статті 33 Закону про оренду землі, умови, на яких договір може бути поновлений, у будь-якому випадку узгоджуються сторонами. Якщо відсутня згода будь-якої сторони (в тому числі орендодавця) щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами.

Водночас, предмет регулювання статті 33 Закону про оренду землі не може бути звужений винятково до реалізації орендарем свого переважного права, оскільки за змістом цього закону юридичним фактом, у силу якого договір укладається на новий строк (поновлюється), є досягнення згоди між сторонами щодо усіх істотних умов договору оренди землі.

Аналіз змісту цієї статті дає підстави стверджувати, що вона містить два законодавчих механізми такого поновлення: а) укладення договору оренди землі на новий строк з орендарем, який має переважне право перед іншими особами (частини друга-п`ята статті 33 Закону "Про оренду землі"); б) поновлення (продовження) існуючого договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором, у загальному порядку; при цьому таке поновлення не передбачає наявності інших осіб, які виявили намір орендувати відповідну земельну ділянку (після закінчення строку дії існуючого договору), тобто, в ситуації, коли переважне право орендаря не виникає (частина шоста статті 33 Закону " Про оренду землі").

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (провадження №14-72цс21).

Колегія суддів зазначає, що визнання недійсним договору оренди землі від 05 березня 2018 року, який порушує переважне право первинного орендаря за договором оренди землі від 05 червня 2013 року, термін дії якого сплив 05 червня 2023 року, не є ефективним способом захисту, адже задоволення цієї позовної вимоги не здатне поновити майнову сферу позивача, а тому вимога не відповідає ефективному способу захисту. Сам по собі факт визнання недійсним договору оренди, укладеного з новим орендарем, не зумовлює автоматичного поновлення переважного права попереднього орендаря, яке підлягає захисту у спосіб, установлений законом, а саме: шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди.

ОСОБА_1 уклала спірний договір оренди землі від 05 березня 2018 року з ТОВ «Агрокомплекс «Узин», за яким було зареєстроване право оренди, ще до закінчення строку дії первинного договору оренди з ТОВ «Олійникова Слобода» від 05 червня 2013 року та до вичерпання встановленого первинним договором оренди строку для повідомлення первинним орендарем про своє бажання скористатись переважним правом щодо укладення цього договору оренди на новий строк.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що додаткова угода відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (постанова від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, пункт 66).

У постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 1 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала її право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем. У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря, якщо на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити (пункти 46.3, 46.4 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

За таких умов, якщо первинний орендар має право на укладення договору оренди (додаткової угоди до неї), то наявні два різні порушення прав первинного орендаря: з боку орендодавця (який відмовляється укладати додаткову угоду до договору оренди) та з боку наступного орендаря (який незаконно заволодів майном - правом оренди - шляхом реєстрації цього права). Тому належним способам захисту прав первинного орендаря відповідають дві позовні вимоги - про спонукання до укладення додаткової угоди (тобто про визнання такої угоди укладеної) та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря. На належність такого способу захисту, як визнання відсутнім права, вже вказувала Велика Палата Верховного Суду (постанова від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, пункти 6.12, 6.14).

Судове рішення про визнання відсутнім права відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації припинення права оренди.

Відповідна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (провадження №14-72цс21).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 155).

З огляду на вищевикладене, належним способом захисту переважного права орендаря - ТОВ «Олійникова Слобода» є вимога про спонукання до укладення додаткової угоди (тобто про визнання такої угоди укладеної) та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря, а тому колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ «Олійникова Слобода» в повному обсязі з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Аналогічні правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19), постанові Верховного Суду від 30.07.2020 року у справі № 357/ 7734/18.

Враховуючи вищевказане, державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлія Юріївна не є належним відповідачем у даній справі, а тому в позові в цій частині слід відмовити, як заявленого до неналежного відповідача.

Щодо юрисдикції спору Велика Палата Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) дійшла правового висновку про те, що, оскільки предметом спору у справі, що переглядається, є земельні ділянки, власником яких є фізична особа, як сторона договорів оренди землі (як первісного, укладеного із позивачем, так і двох наступних, укладених із відповідачем), предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків власника земельних ділянок. А оскільки позовні вимоги ТОВ «Олійникова Слобода» до ТОВ «Агрокомплекс «Узин» про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди заявлені з приводу земельної ділянки, власником якої є фізична особа, яка укладала договори оренди, як з ТОВ «Олійникова Слобода», так і з ТОВ «Агрокомплекс «Узин», то, з огляду на характер правовідносин, з яких виник спір, його слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Така практика є сталою, підстав для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» адвоката Тетері Світлани Ігорівни підлягає частковомузадоволенню,арішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2021 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення позову без задоволення з інших підстав.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 203, 317, 627, 638, 639, 640, 792 ЦК України, ст.ст. 124, 125, 126 ЗК України, ст.ст. 1, 4-6, 11, 13, 14, 15, 17, 19, 33 Закону України «Про оренду землі», ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 4, 12, 13, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» адвоката Тетері Світлани Ігорівни задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 20 жовтня 2023 року.

Головуючий: Судді: