Постанова

від 19.10.2023 по справі 440/2936/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 р.Справа № 440/2936/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Шаповал В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2023, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава, повний текст складено 02.08.23 по справі № 440/2936/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАШАНЬ"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ташань" (далі по тексту - ТОВ "Ташань" / позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі по тексту - Головне управління ДПС у Полтавській області / відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2022 року № 00045290405.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ташань" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області від 29 листопада 2022 року № 00045290405. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ташань" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі2684 грн.

Головне управління ДПС у Полтавській області , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що під час вирішення даної справи, обставини, докази, доводи та обґрунтування відповідача, що не знайшли відображення у рішенні суду та не взяті судом до уваги при вирішенні справи, мали безпосереднє відношення до спірних правовідносин та повинні бути досліджені судом при вирішенні спору. Вважає , що контролюючим органом доведено скоєння платником правопорушення, а саме що позивач мав можливість вжити заходів щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але Позивач умисно не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання встановлений ПК України, вчиняв умисно затримку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Вказує , що ТОВ «ТАШАНЬ» мало можливість виконати обов`язок по своєчасній сплаті податкових зобов`язань з податку на додану вартість, визначених в податковій декларації. Вказане свідчить про свідоме вчинення Позивачем умисних дій щодо несвоєчасної сплати узгоджених грошових зобов`язань. Зазначає , що створення платником податків удавано, цілеспрямовано умов які направлені на невиконання або неналежне виконання установлених законодавчих вимог, є свідченням того, що дані дії (бездіяльність) ним вчинені умисно. Також, звертає увагу суду, що із заявою про відсутність можливості виконати податковий обов`язок зі сплати суми податку на прибуток, задекларованої в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2021 рік, позивач до контролюючого органу не звертався та стосовно нього рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку контролюючим органом не приймалося, а відтак є підстави стверджувати, що позивач є платником, який мав можливість виконати податковий обов`язок зі сплати суми податку на прибуток за 2021 рік - до 31 липня 2022 року. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладені в апеляційній скарзі , просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2023 та винести нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін , перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ТОВ "Ташань" (код ЄДРПОУ 38874995) зареєстровано як юридична особа 05 вересня 2013 року, номер запису 15881020000012962 (а.с. 28-31).

Основним видом діяльності позивача є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

07 листопада 2022 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податковій декларації з податку на прибуток за 2021 рік ТОВ "Ташань".

За результатами камеральної перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області 17 листопада 2022 року складено акт № 5670/16-31-04-05-03/38874995, за висновками якого встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання за податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за 2021 рік в розмірі 600 000 грн, чим порушено пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та частину третю підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України (а.с. 16-21).

На підставі висновків акту камеральної перевірки № 5670/16-31-04-05-03/38874995 контролюючим органом 29 листопада 2022 року складено податкове повідомлення-рішення № 00045290405, яким до ТОВ "Ташань" на підставі статті 124.2 Податкового кодексу України застосовано штраф в розмірі 150 000 грн (а.с. 58-59).

Застосовуючи доТОВ "Ташань" штраф на підставі статті 124 Податкового кодексу України, Головне управління ДПС у Полтавській області виходило з того, що:

"ТОВ "Ташань" подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2021 рік.

Вказана декларація подана за формою затвердженою наказом Міністерства фінансів України " 897 від 20 жовтня 2015 року "Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств", який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 14155/27860.

Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2021 рік (№9432247653 від 21 лютого 2022 року) ТОВ «ТАШАНЬ» узгоджена сума грошового зобов`язання, яка підлягає сплаті становить 710063,00 гривень. Зараховано переплату у розмірі 1,00 грн. сплачено частково податку на прибуток 17 березня 2022 року в сумі 5000 грн, 01 червня 2022 року в сумі 55062 грн та 21 липня 2022 року в сумі 50000 грн Станом на 31 липня 2022 року залишилося не сплачено 600000,00 грн. Податок на прибуток сплачений:

-11 серпня 2022 року в сумі 100000 грн, із затримкою 11 календарних днів;

-02 вересня 2022 року в сумі 100000 грн, із затримкою 33 календарних днів;

-06 вересня 2022 року в сумі 100000 грн, із затримкою 37 календарних днів;

-07 жовтня 2022 року в сумі 20000 грн, із затримкою 68 календарних днів;

-19 жовтня 2022 року в сумі 280000 грн, із затримкою 80 календарних днів.

Узгоджена сума грошового зобов`язання за податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за 2021 рік в розмірі 600000,00 грн на порушення пункту 57.1 ст.57 Кодексу та частини третьої підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу сплачена з затримкою від 11 до 80 календарних днів.

ТОВ «ТАШАНЬ» мало можливість дотриматися норм чинного законодавства, зокрема:

ТОВ «ТАШАНЬ» самостійно подало податкову декларацію з податку на прибуток підриємств за 2021 року за встановленою формою та в строк визначений підпункту 49.18.6 пункту 49.18 статті 49 Кодексу. Вказана декларація складена і підписана відповідно до статті 48 Кодексу, подана у спосіб визначений пункту 49.3 статті 49 Кодексу (засобами електронного зв`язку в електронній формі). Тобто, платник добре обізнаний з нормами Кодексу та нормативно-правових актів.

Підприємство обізнане з граничними строками сплати податку, адже вони закріплені з Кодексі та знаходяться у вільному доступі. Про терміни сплати інформація міститься в інтерактивному календарі на сайті ДПС та у відкритій частині електронного кабінету платника податку.

Для забезпечення виконання обов`язку зі сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток платник був обізнаний з інформацією щодо бюджетного рахунку, який з: зміщено на сайті ДПС та в електронному кабінеті платника.

ТОВ «ТАШАНЬ» самостійно визначено суму податкового зобов`язання, що підлягає до сплати в бюджет, тобто на етапі підготовки податкової декларації платник усвідомлював про обов`язок в подальшому сплатити податкові зобов`язання".

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням від 29 листопада 2022 року № 00045290405, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що контролюючий орган безпідставно застосував до позивача штраф у розмірі 25% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання, передбачений пунктом 124.2 статті 124 ПК України, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Полтавській області 00045290405 від 29 листопада 2022 року не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнято без врахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податковою обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений в порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно з п. 54.1 ст.54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

Втім, у зв`язку із введенням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" вказаний строк був змінений.

Так, Законом України № 2118-IX від 03.03.2022, який набрав чинності 07.03.2022, підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України доповнено пунктом 69 наступного змісту:

«69. Установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

69.1. У випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.».

Законом України № 2142-IX від 24.03.2022 в редакції Закону № 2260-IX від 12.05.2022, що набрав чинності з 27.05.2022, п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України викладено в новій редакції, а саме:

«69. Установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

69.1. У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.».

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 124.1 ст. 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього па підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Відповідно до п. 124.2 ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 124.3 ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Пунктами 124.2 та 124.3 статті 124 ПК України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1, але ті, що вчинені умисно.

Отже, юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за п.п. 124.2 та 124.3 ст. 124 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Із змісту спірного податкового повідомлення-рішення слідує, що контролюючим органом застосовано до позивача штраф в розмірі 25 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання, як за діяння, які вчинені умисно, що передбачено пунктом 124.2 статті 124 ПК України.

Згідно з актом камеральної перевірки від 07 листопада 2022 року порушення полягало у несвоєчасній сплаті податку на прибуток за 2021 рік в розмірі 600 000 грн, чим порушено пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що положеннями п. 124.1 та п. 124.2 ПК України мають суттєві відмінність не лише у розмірі санкції, а і у характері вчиненого правопорушення (умисно вчинені або ні).

Так, надаючи правові оцінку правомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 1 ПК України порядок справляння податків і зборів їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлюється цим Кодексом.

Законом України від 16.01.2020 №466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон №466) внесено зміни до Кодексу, у тому числі, в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Також, Законом №466 визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 Кодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи.

Податковим правопорушенням, у відповідності із п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.112.1, п.112.2 ст.112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Отже, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винною у вчиненні правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що ПК України не містить визначення поняття "вина", однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 ст.112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Таким чином, обов`язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Слід відмити, що згідно п.109.3 ст.109 Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу.

У всіх інших випадках визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов`язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.

Аналізуючи зазначені законодавчі положення, колегія суддів дійшла висновку, що юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за п. 124.2 і п.124.3 ст. 124 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом умислу платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків уст. 16 ПК України.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу.

В противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.

Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення якихПК Українипередбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вказаний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 16.03.2023 у справі №600/747/22-а.

Натомість, акт камеральної перевірки не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм п.57.1 ст.57 ПК України, в акті перевірки контролюючим органом не зазначено обставини та не доведено фактів, які свідчили б про умисне порушення платником податків строків сплати грошового зобов`язання, окрім зазначення того, що ТОВ "Ташань" самостійно визначило розмір грошового зобов`язання та було обізнано про терміни його сплати.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Кодексу, матеріали перевірки це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I Кодексу.

В акті перевірки в обов`язковому порядку зазначається можливість надання платником пояснень та додаткових документів у порядку визначеному статтею 86 Кодексу про вчинені ним податкові правопорушення.

Підставами для висновків під час проведення перевірок є наявні визначені статтею 83 Кодексу матеріали, зокрема це може бути наявні матеріали попередніх перевірок, що свідчать про здійснення платником податків аналогічного правопорушення з 01.01.2021 (з урахуванням строку давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення - 1095 днів).

Проте, акт перевірки таких відомостей не містить, а містить лише посилання на відомості щодо дати сплати зобов`язань та граничний строк сплати таких зобов`язань.

Крім того, відповідно до пункту 73.3 статті 73 Кодексу контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Отже, у разі виявлення фактів несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання контролюючий орган має право звернутися із запитом до платника податку.

У разі отримання пояснень та документів, матеріали передаються до підрозділів податкового аудиту для прийняття рішення щодо проведення документальної перевірки.

Верховний Суд у постанові від 04 березня 2021 року у справі№640/20899/18 зазначив , що при вирішенні питання своєчасності виконання платником податків податкового обов`язку за умови перебування такого платника під дією персональних економічних та інших обмежувальних заходів судам слід перевіряти, чи була у цієї особи за таких умов реальна можливість сплати належних платежів та зборів. У разі відсутності за наведених обставин для цього платника податків механізму виконання податкового обов`язку відповідальність за несвоєчасне його виконання не може бути покладена на нього в якості додаткового тягаря.

Верховний Суд, розглядаючи питання притягнення платників податків до відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання, неодноразово вказував, що податковий обов`язок є безумовним і першочерговим. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку законодавчо покладено на платника податків. Водночас, для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання необхідно встановити причини, що зумовили такий пропуск, та перевірити, чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного та своєчасного виконання податкового обов`язку.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 4 березня 2021 року у справі№640/20899/18,у разі доведеності того, що будь-якого іншого шляху виконання податкового обов`язку не було, то несвоєчасне його виконання з огляду на застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів до такого платника податків не утворює складу правопорушення, передбаченого статтею 109 ПК України.

З огляду на вказане суд апеляційної інстанції не вбачав можливим установлення в межах камеральної перевірки обставини, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, оскільки згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що факт не своєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання є єдиним порушенням на яке посилається податковий орган, однак дані посилання не є доказом наявності умислу в діях позивача, а саме не є доказом наявності діяння, передбаченого п.124.2 цієї статті.

Платником податків не заперечується, що ним самостійно визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, а також несвоєчасність сплати позивачем таких узгоджених грошових зобов`язань. При цьому, позивач наголошує на відсутності умислу при вчиненні податкового правопорушення, оскільки з початком повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України позивач не мав можливості своєчасно та в повній мірі сплатити узгоджені суми грошових зобов`язань. Позивач зазначає, що основним видом діяльності останнього являється Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, згідно довідки ТОВ "Надія", станом на 24 лютого 2022 року на елеваторі ТОВ "Надія" знаходилась на зберіганні кукурудза 3 кл. в кількості 124575 кг, що належить ТОВ "Ташань" (а.с. 36).У свою чергу, як стверджував позивач реалізувати наявну продукцію останній не міг до відкриття "зернового коридору". При цьому після реалізації продукції та отримання коштів ТОВ "Ташань" одразу, в добровільному порядку, погасило борг з податку на прибуток за 2021 рік (а.с. 40-45).

Доводи відповідача з посиланням на те, що із заявою про відсутність можливості виконати податковий обов`язок зі сплати суми податку на прибуток, задекларованої в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2021 рік, позивач до контролюючого органу не звертався так і не надано сертифікат Торгово-промислової палати України про засвідчення наявності форс-мажорних обставин, які завадили підприємству позивача виконати свої зобов`язання перед бюджетом щодо сплати суми податку судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги , оскільки не можуть бути аргументами для встановлення умислу в діях позивача, на наявності якого наполягає податковий орган в апеляційній скарзі. Жодних доказів в підтвердження наявності та встановлення в ході перевірки умислу в діях позивача відповідачем до суду не надано.

Оскільки відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача, а саме, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, вчинені умисно , застосування п.124.2 ст.124ПКУ, на думку колегії суддів, є протиправним.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 03 серпня 2023 року у справі №520/22505/21.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові зазначеній вище.

Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

З акту перевірки колегією суддів встановлено, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 57.3 ст. 57 ПК України, що полягало у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємства.Проте, акт перевірки відомостей про здійснення платником податків аналогічного правопорушення не містить, а містить лише посилання на відомості щодо дати сплати зобов`язань та граничний строк сплати таких зобов`язань.

Слід зазначити, що в даному випадку до позивача застосована не та норма закону, а у суду відсутні повноваження застосовувати іншу норму закону для притягнення позивача до відповідальності, яку не застосував податковий орган під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

У даному випадку має місце не помилка в розрахунку застосованих до позивача санкцій, а помилка в застосуванні правової норми.

Як вже було зазначено вище та вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення - рішення його прийнято на підставі п. 124.2 ст. 124ПК України.

Однак, відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача та те, що таке діяння, передбачене пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тому колегія суддів дійшла висновку, що застосування до позивача п. 124.2 ст. 124ПКУ є протиправним.

Крім того, контролюючий орган, з врахуванням висновків суду, в порядку передбаченому законодавством, може переглянути свої висновки про необхідність нарахування штрафних санкцій за результатами проведеної камеральної перевірки підприємства позивача.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, колегія суддів дійшла висновку, що податковий орган неправомірно нарахував позивачу штраф у розмірі 25% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не доведено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв на підставі, у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством України.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищенаведеного, колегія дійшла висновку , що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.

При цьому , посилання позивача на наявність обставин, які є підставою для звільнення від відповідальності на підставі підпункту112.8.9пункту 112.8 статті 112 ПК України (вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору)) до уваги не приймаються, адже про наявність таких платник податків не повідомляв контролюючий орган і такі не були предметом дослідження останнім.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи та не спростовують правильність висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2023 по справі № 440/2936/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 24.10.2023 року