Ухвала

від 24.10.2023 по справі 520/11742/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

24 жовтня 2023 р.Справа № 520/11742/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 року по справі № 520/11742/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Печенізьке"

до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 року по справі № 520/11742/22 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Печенізьке" до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

До Другого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга від Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 року по справі № 520/11742/22.

В обгрунтування вказаного клопотання скаржник зазначає, що повторне звернення із апеляційною скаргою відбулося в максимально можливий короткий термін після повернення первинної апеляційної скарги ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2023.

Головне управління ДПС у Рівненській області наголошує, що уповноважений представник Юхименко Т.В. перебувала у щорічній відпустці з 07.08.2023 по 23.08.2023 включно, решту часу виконувала обов`язки тимчасово відсутнього працівника на час перебування у відпустці.

Також апелянт зазначає, що у вказаний період неодноразово оголошувалася повітряна тривога, що унеможливлювало своєчасне та повне виконання посадових обов`язків протягом робочого дня.

Крім цього скаржник посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29.09.2022 по справі № 500/1912/22, відповідно до якого суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними та касаційними скаргами, іншими процесуальними документами протягом усього періоду воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду. гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, Головне управління ДПС у Рівненській області просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2023.

Перевіривши доводи заяви відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.

Таким чином, доводи апелянта про неможливість своєчасного подання апеляційної скарги з підстав перебування у відпустці працівника, відповідального за супроводження справи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Крім того, ГУ ДПС є державним органом і з огляду на надану виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, окрім ОСОБА_1 , яка підписала апеляційну скаргу та надала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ще велика кількість осіб має право представляти інтереси ГУ ДПС в судах України (самопредставництво суб`єкта владних повноважень).

Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових та/або організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо реалізації свого права на апеляційне оскарження судових рішень в порядку, встановленому законом.

В контексті вищевикладеного суд вважає також за необхідне вказати на те, що поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка має об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Причини пропуску строку, наведені у заяві, суд оцінює як такі, що не свідчать про непереборний характер таких обставин в контексті можливості подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк, та про поважність причин пропуску такого строку.

Отже, колегія суддів не вбачає поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження у даній справі.

Стосовно посилання апелянта на висновки Верховного Суду України у справі №500/1912/22 у постанові від 29 вересня 2022 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому законами України строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).

Також слід звернути увагу, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не можуть бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги без зазначення конкретних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду з апеляційною скаргою, та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги. Окрім загальних фраз та посилання на введений воєнний стан, апелянт жодним чином не обґрунтував та не надав жодних доказів на підтвердження того, яким саме чином введення воєнного стану, повітряні тривоги перешкодили апелянту звернутись з апеляційною скаргою у встановлений КАС України строк.

Вищенаведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22.

Таким чином, в даному випадку висновки Верховного Суду України у справі №500/1912/22 у постанові від 29 вересня 2022 року, в якому висловлено позицію про те, що протягом періоду дії воєнного стану суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, є нерелевантими в даному випадку, оскільки апелянтом не обґрунтовано, яким чином введення воєнного стану вплинуло на неможливість подати апеляційну скаргу у визначений законом строк.

Процесуальна поведінка скаржника не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав, готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду, достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав в судовому порядку. Апелянтом не доведено, що в цій справі можливість вчасного подання ним апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи скаржника щодо поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, оскільки ним не обґрунтовано причин, що унеможливили звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк.

Відтак, зазначені скаржником обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску, а тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 121, ч. 2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 у справі № 520/11742/22 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Калиновський В.А.