Постанова

від 24.10.2023 по справі 440/8215/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Гіглава О.В.

24 жовтня 2023 р. Справа № 440/8215/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до приватного акціонерного товариства "Завод "Лтава" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, -

В с т а н о в и в:

23.07.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, пенсійний орган) звернулося до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Завод "Лтава" (далі ПАТ "Завод "Лтава", підприємство) про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 2 за період квітень-червень 2021 в загальному розмірі 15476,49 грн.

Вимоги мотивував невиконанням відповідачем обов`язку з відшкодування фактичних витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" окремим громадянам за період квітень-червень 2021.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач зазначив, що позивачем безпідставно включено до розрахунків суми витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пільгових пенсій за спірний період гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які працювали на заводі "Комплект" виробничого об`єднання "Лтава", тоді як ПАТ "Завод "Лтава" не є правонаступником заводу "Комплект", який входив до складу Полтавського державного виробничого об`єднання "Лтава", що припинене за судовим рішенням у березні 2006. Крім того, наполягав на відсутності у ПАТ "Завод "Лтава" обов`язку з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_3 , оскільки пенсію цій особі призначено на підставі статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а не згідно зі статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) вимоги адміністративного позову ГУ ПФУ в Полтавській області задоволено частково.

Судовим рішенням стягнути з ПАТ "Завод "Лтава" на користь ГУ ПФУ в Полтавській області заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2 у розмірі 10128,45 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні вимог позову про стягнення з ПрАТ "Завод "Лтава" витрат на виплату і доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ "Лтава" не є правонаступником заводу "Комплект" виробничого об`єднання «Лтава» (припинено у складі Полтавського державного виробничого об`єднання "Лтава" 30.03.2006 без визначення правонаступників), завод "Комплект", на якому працювали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не ввійшов до складу ПАТ "Лтава", тому відповідач не повинен відшкодовувати витрати на виплату пільгових пенсій зазначеним особам. В рішенні посилався на обставини встановлені Полтавським окружним адміністративним судом в рішенні від 11.08.2020 у справі № 440/2877/20, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного суду від 16.12.2020.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Полтавській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судовим рішенням виключено з розрахунків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказує, що ПАТ «ЛТАВА» є правонаступником всіх прав та обов`язків ВАТ «ЛТАВА», заснованого шляхом перетворення державного підприємства Полтавський електромеханічний завод. Завод "Комплект" у статусі філіалу Полтавського електромеханічного заводу входив до складу об`єднання, що підтверджується наказом виробничого об`єднання «Лтава» від 29.08.1979 №758, яким змінено назву Полтавського заводу "Комплект", як філіалу Полтавського електромеханічного заводу. Зауважує, що будь-які документи про проведення поділу або реорганізації Полтавського електромеханічного заводу та виділення з його складу філіалу Полтавського заводу «Комплект» з приєднанням до складу ВО «Лтава» у статусі виробничої одиниці судовими рішеннями не встановлено та в матеріалах даної справи відсутні. Стверджує, що філіал Полтавського електромеханічного заводу, який був його підрозділом, при перетворенні цієї юридичної особи також залишився філіалом, але вже правонаступника Полтавського електромеханічного заводу - ВАТ «Лтава». Вважає, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати на виплату і доставку пільгових пенсій зазначеним особам, які працювали на заводі "Комплект" виробничого об`єднання "Лтава".

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач зазначив, що гр.гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 працювали на роботах, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, згідно з постановою Київського районного суду м. Полтави від 27.11.2017 (справа №552/3495/17) та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015 (справа №552/2732/15-а) на заводі Комплект ДВО Лтава і ніякого відношення до ПРАТ «Завод Лтава» не має. Вказує, що ПРАТ «Завод Лтава» (ДП «Полтавський електромеханічний завод») ніяких управлінських дій, щодо зазначеного суб`єкта ніколи не здійснювало і відповідно не видавало ніяких правовстановлюючих документів, та і не могло їх видавати, тому що завод «Комплект» підпорядковувся виробничому об`єднанню «Лтава», а не ДП «Полтавський електромеханічний завод». Стверджує, що у ПРАТ «Завод «Лтава» відсутні будь-які документи щодо трудових відносин з зазначеними особами.

Зауважує, що згідно відомостей з СДР у ПРАТ «Завод Лтава» за весь період існування Товариства відсутні філії та будь-які інші підпорядковані відокремлені підрозділи з такими назвами.?

Посилається на те, що враховуючи, що ПРАТ «Завод Лтава» ніяких правовстановлюючих документів, щодо зазначених осіб не видавало (і не могло видавати, тому що зазначені особи в спірний період в трудових відносинах з товариством не знаходилися) і всі документи які б підтверджували або спростовували зазначені факти знаходяться в органі пенсійного забезпечення та в державному архіві, то орган владних повноважень повинен довести свою позицію, щодо правомірності віднесення гр.. ОСОБА_2 та гр.. ОСОБА_1 в «Розрахунок...» ПРАТ «Завод Лтава», та якими правовстановлюючими документами держави України може це бути засвідчено.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ "Завод "Лтава" зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 14308479.

ГУ ПФУ в Полтавській області надсилало до ПАТ "Завод "Лтава" розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за квітень - червень 2021 по пенсіонерам: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на загальну суму 5534,19 грн та розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій призначених відповідно до пунктів "б-з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме: розрахунки за квітень - червень 2021 по пенсіонерам: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на загальну суму 15 476,49 грн.

У встановлений чинним законодавством строк відповідач не відшкодував органу Пенсійного фонду фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1 за період з квітня по червень 2021 у розмірі 15 476,49 грн., що підтверджується відомостями карток особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Посилаючись на те, що відповідач фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за спірний період у добровільному порядку не відшкодував, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Як встановлено з матеріалів справи, постановою Київського районного суду м. Полтави від 20.07.2015 у справі №552/2732/15-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015, зобов`язано управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві зарахувати період з 13.02.1989 по 01.04.1989 та період з 01.04.1989 по 13.05.1996 у пільговий стаж та призначити пенсію ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком №2 відповідно до підпункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 16.12.2014 та провести відповідні виплати.

При цьому судами встановлено, що ОСОБА_1 з 13.02.1984 працювала на посаді пресувальника виробів із пластмаси цеху пластмас, а з 01.04.1989 - ливарника пластмас заводу "Комплект" виробничого об`єднання "Лтава".

Копією протоколу від 30.11.2015 № 92629 підтверджено, що загальний пільговий стаж ОСОБА_1 за списком №2 становить 7 років 3 місяці 1 день. При цьому за змістом розрахунку стажу та відомості про розподіл пільгового стажу, до даного періоду пільгового стажу зараховано роботу ОСОБА_1 виключно у період з 13.02.1989 по 13.05.1996.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що до пільгового трудового стажу, який дає право для призначення пенсії за списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", гр. ОСОБА_1 зараховані періоди роботи на заводі "Комплект" виробничого об`єднання "Лтава".

ОСОБА_2 має пільговий стаж, що складається з періодів роботи на заводі "Комплект" виробничого об`єднання "Лтава", більше того з наявної в матеріалах копії розрахунку стажу вбачається, що у період з 09.09.1983 по 02.07.1984 вона працювала на Полтавському АТ "Лтава", у зв`язку з чим до пільгового стажу віднесена діяльність на цьому підприємстві тривалістю 9 місяців 24 дня.

Отже, громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пенсію на пільгових умовах призначено з урахуванням періодів їх роботи на заводі "Комплект" виробничого об`єднання "Лтава".

Відповідач вважає, що в нього відсутній обов`язок щодо відшкодування витрат на доставку пенсій вказаним пенсіонерам, оскільки ПАТ "Завод "Лтава" не є правонаступником заводу "Комплект" виробничого об`єднання "Лтава".

Сторонами у справі не оспорюється що ПАТ «ЛТАВА» є правонаступником всіх прав та обов`язків ВАТ «ЛТАВА», заснованого шляхом перетворення державного підприємства Полтавський електромеханічний завод.

Висновок суду першої інстанції про те, що ПАТ «ЛТАВА» не є правонаступником заводу «Комплект» виробничого об`єднання "Лтава" ґрунтується на обставинах, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили, зокрема, у справі №816/4493/13-а.

Так, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014, прийнятою у справі № 816/4493/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод Лтава" до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, було встановлено наступне.

Виробниче об`єднання "Лтава" було юридичною особою, а завод "Комплект" входив до даного об`єднання як відокремлена виробнича одиниця.

За змістом пункту 1.2. Статуту Полтавського виробничого об`єднання "Лтава", затвердженого Головою Державного комітету України по оборонній промисловості і машинобудуванню 19.11.1991, об`єднання є виробничим комплексом підприємств, яке здійснює спільну діяльність на основі централізації делегованих йому учасниками об`єднання функцій науково-технічного і виробничого розвитку, а також інвестиційної, зовнішньоекономічної і іншої діяльності.

Пунктом 1.4. Статуту Полтавського виробничого об`єднання "Лтава" визначено, що до складу об`єднання за рішенням трудових колективів входять: Полтавський електромеханічний завод - головне самостійне підприємство; Завод "Комплект" м. Полтава (без права юридичної особи); Завод "Сектор" м. Жмеринка Вінницької області; СКБ при Полтавському електромеханічному заводі; Зіньківська філія Полтавського електромеханічного заводу, м. Зіньків Полтавської області; Техніко-торгівельний центр "Електроніка", м. Полтава. Вказані підприємства наділені правами юридичної особи.

Таким чином, Завод "Комплект" у 1992 році ввійшов до складу Полтавського виробничого об`єднання "Лтава" на правах самостійної організаційної одиниці, хоча і без права юридичної особи.

Статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено підстави звільнення від доказування, відповідно до частин 4, 7 якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Таким чином, не підлягають доказуванню саме встановлені судовим рішенням певні обставини, при цьому, оцінка, надана певному факту не є обов`язковою для суду.

Між тим, судом першої інстанції взята до уваги надана судом правова оцінка певним фактам, відображених у документах, що були в матеріалах справи.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 у справі №816/1058/15-а за позовом УПФУ Октябрьського району в м. Полтава до ПАТ «Завод «Лтава» про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій також встановлені аналогічні факти щодо вказаних перетворень підприємства, яким надана інша правова оцінка, з якою погоджується колегія суддів при розгляді даної справи. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.10.2015 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ «Завод «Лтава» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015, оскільки зміст оскаржуваного рішення не дає підстави для висновку, що судом попередньої інстанції допущені порушення норм матеріального і процесуального права.

Так, вказаним рішенням у справі №816/1058/15-а встановлено аналогічні обставини, що на підставі наказу виробничого об`єднання «Лтава» від 29.08.1979 №758 «а» філіалу Полтавського електромеханічного заводу надана назва - Полтавський завод "Комплект" виробничого об`єднання «Лтава».

Колегія суддів, надаючи оцінку вказаному наказу, доходить висновку, що ним підтверджено наявність у Полтавського заводу «Комплект» статусу філіалу Полтавського електромеханічного заводу, зазначеним наказом змінилася лише назва філіалу Полтавського електромеханічного заводу, а не його підпорядкування та статус.

Пунктом 1.4. Статуту Полтавського виробничого об`єднання "Лтава" визначено, що до складу об`єднання за рішенням трудових колективів входять: Полтавський електромеханічний завод - головне самостійне підприємство; Завод "Комплект" м. Полтава (без права юридичної особи); Завод "Сектор" м. Жмеринка Вінницької області; СКБ при Полтавському електромеханічному заводі; Зіньківська філія Полтавського електромеханічного заводу, м. Зіньків Полтавської області; Техніко-торгівельний центр "Електроніка", м. Полтава. Вказані підприємства наділені правами юридичної особи.

Отже, вказаним Статутом визначено склад юридичних осіб, які входили до складу Полтавського виробничого об`єднання «Лтава», в тому числі і Полтавський електромеханічний завод визначено як головне самостійне підприємство, а завод "Комплект" - без права юридичної особи, тобто у складі головного підприємства, яким за Статутом є Полтавський електромеханічний завод.

Також, судами встановлено, що наказом виробничого об`єднання "Лтава" від 29.08.1979 № 758"а" "О преобразовании филиала ПЭМЗ в завод "Комплект", з 01.08.1979 філію Полтавського електромеханічного заводу перейменовано на Полтавський завод "Комплект" виробничого об`єднання "Лтава".

Таким чином, зазначеним наказом підтверджено, що Завод "Комплект" знаходився у статусі філіалу Полтавського електромеханічного заводу, а вищенаведеним наказом від 29.08.1979 № 758 змінено лише назву Полтавського заводу "Комплект", а не підпорядкування.

Судами встановлено, що відповідно до п.1.2 вищенаведеного Статуту об`єднання є виробничим комплексом підприємств, яке здійснює спільну діяльність на основі централізації делегованих йому учасниками об`єднання функцій науково-технічного і виробничого розвитку.

За правилами ч.1 ст. 1 Закону України "Про підприємства в Українській РСР", яка діяла на час затвердження статуту, підприємство визначено, як самостійний господарюючий статутний суб`єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Таким чином, з аналізу наведеної норми та Статуту Полтавського ВО "Лтава" випливає, що Полтавське ВО "Лтава" було створено з метою об`єднанння діяльності підприємств, які мали статус юридичної особи. Завод "Комплект" не мав права юридичної особи.

Отже, Завод "Комплект" у статусі філіалу Полтавського електромеханічного заводу входив до складу об`єднання, що підтверджується наказом виробничого об`єднання «Лтава» від 29.08.1979 №758, яким змінено назву Полтавського заводу "Комплект", як філіалу Полтавського електромеханічного заводу.

При цьому, будь-які документи про проведення поділу або реорганізації Полтавського електромеханічного заводу та виділення з його складу філіалу Полтавського заводу «Комплект» з приєднанням до складу ВО «Лтава» у статусі виробничої одиниці судовими рішеннями не встановлено та в матеріалах даної справи відсутні.

Відповідно до статті 37 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Згідно зі ст.31 Цивільного кодексу Української РСР юридична особа може відкривати філіали і представництва в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР або Української РСР

Керівник філіалу або представництва діє на підставі довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи.

Між тим, вищенаведеними рішеннями судів не було встановлено та в матеріалах вказаної справи відсутні докази, що в Полтавському елекетромеханічному заводі на момент включення його до складу об`єднання відбулася реорганізація шляхом виділення філіалу без права юридичної особи заводу «Комплект» та приєднання його до складу об`єднання.

Сторонами не оспорюється, що відповідач є правонаступником ДП «Полтавський електромеханічний завод».

Таким чином, філіал Полтавського електромеханічного заводу, який був його підрозділом, при перетворенні цієї юридичної особи також залишився філіалом, але вже правонаступника Полтавського електромеханічного заводу - відкритого акціонерного товариства «Лтава».

Публічне акціонерне товариство "Завод "Лтава" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Лтава", що підтверджується статутом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вищезазначені перетворення головного підприємства не змінили статусу його філіалу - заводу "Комплект".

Наведені факти встановлені в постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 816/829/17.

З матеріалів справи встановлено, що до пільгового трудового стажу, який дає право для призначення пенсії за списком №2 відповідно до пункту "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зараховані періоди роботи на заводі "Комплект" виробничого об`єднання "Лтава".

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність у відповідача обов`язку відшкодувати позивачу витрати на виплату і доставку пільгових пенсій зазначеним особам, які працювали на заводі "Комплект" виробничого об`єднання "Лтава".

Згідно із п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 06.12.1991 працівники, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів, і за результатами атестації робочих місць мають право на пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР.

Згідно абзац. 3 п. 1 ст. 4 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено ставку збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 п. 1 ст. 2 Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за ставкою 100 % від об`єкта оподаткування.

Отже, суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності зобов`язані відшкодовувати органам Пенсійного фонду суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених їх працівникам на пільгових умовах за списком № 2, за ставкою 100 % розміру виплаченої пенсії.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (далі по тексту - Інструкція).

Згідно з пунктом 1.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління пенсійного фонду України 19 грудня 2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (далі - Інструкція), ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2 - 8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Як визначено пунктом 6.2 Інструкції, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 6.3 Інструкції передбачено, що у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з пунктом 6.7. Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Враховуючи приписи вказаних норм та той факт, що Завод "Комплект" ВО "Лтава" був лише філіалом Полтавського електромеханічного заводу (без права юридичної особи), правонаступником якого у свою чергу стало Відкрите акціонерне товариство "Лтава", яке у подальшому перейменовано на ПАТ "Завод "Лтава", колегія суддів дійшла висновку, що ПАТ "Завод "Лтава" повинен відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгової пенсії, призначеної гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

З матеріалів справи встановлено, що суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відшкодовані позивачу не були.

При цьому, заборгованість відповідача згідно розрахунку суми по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по списку № 2, що підлягають сплаті за період квітень - червень 2021 ПАТ «Завод «Лтава» складає: гр. ОСОБА_2 в розмірі 94,08 грн., гр. ОСОБА_1 в розмірі 5253,96 в загальному розмірі 5348,04 грн. (а.с. 5).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, призначеної гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , є такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція щодо вказаного підприємства, пенсіонерів та предмету спору викладена в постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 816/829/17.

Щодо поданої Приватним акціонерним товариством "Завод "Лтава" заяви про постановлення окремої ухвали суду ( в порядку ст. 249 КАС України), в якій відповідач просить направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів, щодо переведення сплати збору, визначеного Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР, а саме відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №1 та №2 в Полтавській області, на єдиний казначейський рахунок, відкритий у Національному банку України, то колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями частин 1, 2 ст. 249 КАС України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Підстави, зазначені в заяві про постановлення окремої ухвали суду, не заявлялись в суді першої інстанції та не були предметом дослідження при розгляді справи, а тому, підстави для постановлення окремої ухвали на даний час відсутні, відтак заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч.2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову, з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позову шляхом стягнення з відповідача на користь позивача невідшкодованої суми витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2, за період квітень-червень 2021 в розмірі 5348,04 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року скасувати, в частині якою судом відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Завод "Лтава" на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області невідшкодовану суму витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 2, за період квітень-червень 2021 року в розмірі 5348,04 грн, з прийняттям нового судового рішення про задоволення вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в цій частині.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод "Лтава" на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області невідшкодовану суму витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 2, за період квітень-червень 2021 року в розмірі 5348,04 грн.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст. 327, ч.1 ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц