Постанова

від 23.10.2023 по справі 640/5437/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/5437/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Карпушової О.В., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецбудмонтаж" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецбудмонтаж" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецбудмонтаж" (далі - позивач, ТОВ "Укрспецбудмонтаж") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач-1, ГУ ДПС у м. Києві), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2, ДПС України) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05 грудня 2018 року №0901881213 та рішення ДФС України від 08 лютого 2019 року №6337/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарги.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 05 грудня 2018 року №0901881213, оскільки доводи щодо протиправності згаданого індивідуального акту стосуються порушення відповідачем-1 порядку прийняття та направлення податкового повідомлення-рішення від 06 квітня 2013 року №0003901610, доказів оскарження якого матеріали справи не містять. Крім того, суд підкреслив, що рішення ДФС України про результати розгляду скарги не створюють для ТОВ "Укрспецбудмонтаж" жодних правових наслідків, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його повністю та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано, що зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 06 квітня 2013 року №0003901610 не може вважатися узгодженим, оскільки такий індивідуальний акт товариство ніколи не отримували та не обізнане про його існування. Наголошує, що судом залишено поза увагою сплив 1095-денного строку з моменту прийняття податкового повідомлення-рішення від 06 квітня 2013 року №0003901610, що унеможливлює застосування санкцій за несвоєчасну сплату зобов`язань за ним. Стверджує, що рішення ДФС України від 08 лютого 2019 року №6337/6/99-99-11-06-01-25 про відмову у задоволенні скарги позивача є протиправним, оскільки її розгляд здійснювався поза межами встановленого законом строку, а відтак скарга має бути задоволена.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві просить відмовити в її задоволенні у повному обсязі та залишити без змін рішення суду першої інстанції з підстав, наведених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Відзиву на апеляційну скаргу від ДПС України не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року справу прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати в частині, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що працівниками Головного управління ДПС у м. Києві у листопаді 2018 року на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ТОВ "Укрспецбудмонтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету.

У ході перевірки встановлено, що позивачем порушено граничні строки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, передбачених п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України з урахуванням ст. 102 Податкового кодексу України.

Висновки перевірки зафіксовані в акті від 09 листопада 2018 року №24871/26-15-12-13-20 (а.с. 14-16).

За наслідками перевірки контролюючим органом 05 грудня 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0901881213, яким за порушення пунктів 57.1 та 57.3 статті 57 Податкового кодексу України на підставі ст. 126 останнього до позивача застосовано штрафні санкції на суму 13 296,27 грн за затримку від 1 027 до 2 028 календарних днів строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 66 481,35 грн (20%; а.с. 17-19).

Указаний індивідуальний акт ТОВ "Укрспецбудмонтаж" було оскаржено до ДФС України (а.с. 20-24). Однак рішенням ДФС України від 08 лютого 2019 року №6337/6/99-99-11-06-01-25 згадане вище податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарга - без задоволення (а.с. 25-29).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 20, 54, 56, 57, 59, 62, 76, 102, 114 Податкового кодексу України (далі - ПК України), суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на відсутність обґрунтованих доводів на підтвердження протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та безпідставності вимог про скасування рішення за наслідками розгляду скарги.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За загальним правилом платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України).

Випадки, коли контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, визначені у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

При цьому, згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України (у редакції, чинній на час прийняття податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2013 року №0003901610) у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Отже, обов`язок із сплати грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, виникає у платника податків на наступний день після отримання податкового повідомлення-рішення і таке зобов`язання має бути виконано протягом десяти днів з цього моменту, якщо не застосовувалися процедура оскарження. При цьому визначальним для встановлення факту узгодження суми грошового зобов`язання та виникнення обов`язку з його сплати є отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Матеріали справи свідчать, що підставою для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої п. 126.1 ст. 126 ПК України, є несвоєчасна сплата ним узгодженого грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 21 березня 2013 року №0003901610, врученим ТОВ "Укрспецбудмонтаж" 26 березня 2013 року, із періодом прострочення від 1 027 до 2 028 днів.

Водночас, платник податків наголошує, що про згадане податкове повідомлення-рішення йому не було відомо та він його не отримував взагалі, що, на його думку, робить неспроможним твердження контролюючого органу про те, що грошове зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 21 березня 2013 року №0002801610 є узгодженим.

Спростовуючи відповідні аргументи ТОВ "Укрспецбудмонтаж", суд першої інстанції зазначив, що згадане податкове повідомлення-рішення позивачем не оскаржувалося, а аргументи щодо порушення податковим органом процедури його прийняття/надсилання перебувають поза межами предмету доказування у цій справі.

На переконання судової колегії, такі висновки Окружного адміністративного суду міста Києва є помилковими, оскільки, як було наголошено вище, передумовою для визначення правомірності податкового повідомлення-рішення, яким застосовано до платника податків штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання, є встановлення обставин, чи є узгодженим таке зобов`язання взагалі.

Так, на адвокатський запит представника ТОВ "Укрспецбудмонтаж" від 04 березня 2019 року №4 (а.с. 53-55) Головне управління ДФС у м. Києві листом від 08 квітня 2019 року №47568/К/26-15-14-05-03 повідомило, що податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2013 року №0003901610 прийнято на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки підприємства від 06 березня 2013 року №19/16-10/31282134 та згідно інформаційних ресурсів органів ДФС вручене підприємству 26 березня 2013 року (а.с. 56-57). При цьому, всупереч вимог адвокатського запиту, відповідачем-1 не було надано позивачу ні копію податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2013 року №000390161, ні докази його направлення та отримання ТОВ "Укрспецбудмонтаж". Як і не зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Крім того, не були надані такі документи і на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року, оскільки, згідно наданих відповідачем-1 пояснень, у зв`язку із закінченням терміну зберігання документів були знищені матеріали перевірки ТОВ "Укрспецбудмонтаж", у тому числі й податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2013 року №0003901610. На підтвердження цих обставин ГУ ДПС у м. Києві було надано копію акта від 17 квітня 2019 року №11 "Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду", затвердженого Головою комісії з реорганізації Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві 25 квітня 2019 року.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з огляду на дату надання ГУ ДФС у м. Києві відповіді на адвокатський запит від 04 березня 2019 року №4 (08 квітня 2019 року) та дату складання акта №11 "Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду" (17 квітня 2019 року), у контролюючого органу була можливість надати на виконання вимог адвокатського запиту, зокрема, копію податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2013 року №0003901610 та матеріали перевірки.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що належними і допустимими доказами не підтверджується факт прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2013 року №0003901610, а також його вручення платнику податків у порядку, встановленому пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час прийняття згаданого індивідуального акту.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2018 року №0901881213 є протиправним та підлягає скасуванню, позаяк відсутність документально підтвердженого факту прийняття податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2013 року №0003901610 та вручення його в установленому порядку ТОВ "Укрспецбудмонтаж" нівелює аргументи ГУ ДПС у м. Києві про те, що грошове зобов`язання за цим податковим повідомленням-рішенням є узгодженим, а відтак платником податків порушено граничні строки його сплати.

У свою чергу суд апеляційної інстанції не погоджується з аргументами апеляційної скарги про те, що у відповідача-1 взагалі не було права приймати 05 грудня 2018 року податкове повідомлення-рішення №0901881213, адже воно прийнято поза межами 1095-денного строку з дня виникнення податкового боргу.

Так, як свідчить зміст вищенаведеної статті 126 ПК України, розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, і до дня фактичної сплати боргу.

Колегія суддів зауважує, що специфіка застосування штрафної санкції згідно приписів ст. 126 ПК України полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на сплачену узгоджену суму податкового зобов`язання. Тобто, базою визначення суми штрафних санкцій є сума, яка фактично сплачена, а не сума податкового боргу або сума грошового зобов`язання у повному обсязі.

Отже, з урахуванням того, що обов`язковою умовою для застосування до платника податку штрафної (фінансової) санкції на підставі ст. 126 ПК України є сплата грошового зобов`язання або факт погашення податкового боргу, то відлік строку давності для застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання починається з дня, наступного за днем фактичної сплати такого грошового зобов`язання.

Аналіз чинного правового регулювання відповідальності за порушення строків сплати податків дає підстави для висновку, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф - є дата сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (пп. 114.1 ст. 114 ПК України).

Таким строком є строк 1095 днів, початком відліку якого є дата сплати податкових (грошових) зобов`язань.

Вирішуючи питання про застосування наведених вище норм права, Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 24 липня 2023 року у справі №821/850/18 сформулювала наступний висновок: датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 ПК України, як в частині проведення податковим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов`язання, так і застосування штрафних санкцій згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України за несвоєчасну сплату платником податків узгодженого грошового зобов`язання, - є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

У цьому рішенні також вказано про відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 10 травня 2018 року у справі №820/3544/17, від 05 червня 2018 року у справі №824/760/17-а, від 02 жовтня 2018 року у справі №820/3543/17, від 05 липня 2019 року у справі №820/11541/13-а, від 29 січня 2019 року у справі №820/495/18, від 24 травня 2022 року у справі №280/928/20 про те, що нарахування штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, й відлік такого строку пов`язується не з днем фактичної сплати позивачем узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, а саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Відтак, зважаючи на викладене застосування норм статті 126 ПК України з урахуванням положень ст. 102 і 114 цього ж Кодексу, судова колегія вважає помилковим посилання апеляційної скарги на порушення відповідачем-1 строків нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 21 березня 2013 року №0003901610, яке на час проведення перевірки ГУ ДФС у м. Києві вважало узгодженим.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення ДФС України від 08 лютого 2019 року №6337/6/99-99-11-06-01-25 за наслідками розгляду скарги, судова колегія з урахуванням доводів апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити таке.

Оскарження рішень контролюючих органів регламентовано статтею 56 Податкового кодексу України, пунктом 56.1 якої передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені, зокрема, в адміністративному порядку.

Відповідно до п. 56.3 ст. 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно п. 56.8 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

За правилами п. 56.9 ст. 56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Отже, за приписами наведених вище положень ст. 56 ПК України скарга платника податків вважається повністю задоволеною на його користь також у випадку, якщо рішення про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку.

Матеріали справи свідчать, що, наполягаючи на протиправності рішення ДФС України від 08 лютого 2019 року №6337/6/99-99-11-06-01-25, позивач наголошує на тому, що воно прийнято поза межами встановленого 20-денного строку розгляду скарги, у той час як рішення про продовження строку її розгляду відповідачем-2 на адресу позивача не направлялося.

Разом з тим, указані аргументи є помилковими з огляду на таке.

Як було встановлено раніше, скаргу від 13 грудня 2018 року №26 на податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2018 року №0901881213 позивачем було направлено відповідачу-2 17 грудня 2018 року та отримано останнім 18 грудня 2018 року (а.с. 23-24).

Рішенням від 08 лютого 2019 року №6337/6/99-99-11-06-01-25 ДФС України залишила скаргу ТОВ "Укрспецбудмонтаж" без задоволення, а спірний індивідуальний акт - без змін (а.с. 25-27). Указане рішення направлено на адресу підприємства 08 лютого 2018 року та отримано останнім 14 березня 2019 року (а.с. 28-29). Крім того, у цьому рішенні вказано, що рішенням ДФС України від 29 грудня 2018 року №42371/6/99-99-11-06-01-25 строк розгляду скарги продовжено до 10 лютого 2019 року (включно).

На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року ДПС України було надано копію рішення ДФС України від 29 грудня 2018 року №42371/6/99-99-11-06-01-25 про продовження строку розгляду скарги, яким ТОВ "Укрспецбудмонтаж" повідомлено про продовження строку розгляду скарги до 10 лютого 2019 року (включно).

Крім іншого, на виконання вимог згаданої ухвали відповідачем-2 надано також копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0405340787897 та конверту від 29 грудня 2018 року, на якому міститься відмітка відділення поштового зв`язку про повернення поштового відправлення за закінченням встановленого строку зберігання. При цьому, на рекомендованому повідомленні зазначено про відправлення документа, номер якого відповідає номеру рішення, яким продовжено строк розгляду скарги.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції зауважує, що пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Матеріали справи свідчать, що копію рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків було направлено 29 грудня 2018 року на адресу, зазначену ним у скарзі - 03037, м. Київ, пр-т. Лобановського, 4-А. У свою чергу, незабезпечення отримання позивачем поштового відправлення №0405340787897 жодним чином не свідчить про невиконання податковим органом свого обов`язку з направлення скаржнику копії рішення про продовження строку розгляду скарги.

Отже, рішення про продовження строку розгляду скарги прийнято ДФС України та направлено на адресу ТОВ "Укрспецбудмонтаж" у межах 20-денного строку її розгляду, що відповідає вимогам п. 56.9 ст. 56 ПК України

Відтак, доводи апеляційної скарги про порушення відповідачем-2 порядку розгляду скарги позивача на спірне у цій справі податкове повідомлення-рішення є безпідставними.

Окрім наведеного, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси інших осіб.

Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

У свою чергу неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, таке рішення прийнято владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Разом з тим, рішення ДФС України про результати розгляду скарги у цій справі не є юридично значимими для позивача, оскільки зазначене рішення не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки ТОВ "Укрспецбудмонтаж" шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, отже саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 640/15530/19.

За таких обставин, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що рішення ДФС України про результати розгляду скарги не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки, а відтак вимога про визнання його протиправним та скасування не підлягає задоволенню.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 05 грудня 2018 року №0901881213 у зв`язку з відсутністю документального підтвердження узгодження грошового зобов`язання за іншим податковим повідомленням-рішенням, однак наявність нормативних передумов для прийняття рішення від 08 лютого 2019 року №6337/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарги з огляду на дотримання строку її розгляду, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про необґрунтованість всіх позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати в частині та прийняти у ній нове про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду - скасувати в частині.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно платіжного доручення від 26 березня 2019 року №303 позивачем було сплачено судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 3 842,00 грн, а також згідно платіжного доручення від 26 грудня 2022 року №25 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 5 763,00 грн.

Враховуючи необґрунтованість однієї позовної вимоги немайнового характеру (визнання протиправним та скасування рішення ДФС України від 08 лютого 2019 року №6337/6/99-99-11-06-01-25) та висновок про наявність підстав для задоволення однієї вимоги майнового характеру (визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 грудня 2018 року №0901881213), стягненню на користь ТОВ "Укрспецбудмонтаж" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві підлягає судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1 921,00 грн, а також судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 2 881,50 грн.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецбудмонтаж" - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 грудня 2018 року №0901881213, прийнятого Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Прийняти у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2018 року №0901881213.

Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецбудмонтаж" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 12, код ЄДРПОУ 31282134) витрати, пов`язані із сплатою судового збору, в сумі 4 802 (чотири тисячі вісімсот дві) гривні 50 копійок.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді О.В. Карпушова

Є.В. Чаку