Постанова

від 23.10.2023 по справі 120/9084/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/9084/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

23 жовтня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофікс" на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофікс" до Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екофікс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року повернуто особі, яка її подала.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій через порушення норм процесуального права просить її скасувати та направити справу суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що у зв`язку з збройною агресію РФ проти України змінились умови життєдіяльності. Починаючи з жовтня 2022 року енергетична система України почала працювати в умовах надзвичайного стану та в умовах відключень, зокрема, у Вінниці почали застосовувати графіки аварійних відключень. Так, з 25.10.2022 у Вінниці були встановлені графіки увімкнення електропостачання протягом 2 годин та подальшої відсутності протягом 4 годин. Оскільки протягом 5 місяців (жовтень 2022 року лютий 2023 року) звичайні умови життєдіяльності були скорочені на 2/3 загального обсягу часу, то позивач вважає, що нього були відсутні 3 місяці (90 днів) для нормальної життєдіяльності.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням вимог ст.312 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що позивач звернувся до суду з даними вимогами поза межами строку звернення до суду, встановленого ч.4 ст.122 КАС України, однак належних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду, останнім не надано, а обставини викладені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду не можуть бути достатніми та визнані поважними.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.

Частиною 1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом унормовано також пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу.

Відповідно до ст.8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Приписи вищенаведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у частині першій статті 44 КАС України, якою регламентовано, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Також статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.

Такими процесуальними обов`язками учасників справи визначено, окрім іншого, дотримання строку встановленого законом для подання адміністративного позову.

Так, згідно із ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним ч.4 ст.122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

При цьому, спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.

Таким чином, в даному випадку підлягають застосуванню саме норми КАС України, а не ПК України щодо строків позовної давності.

Вказана правова позиція відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 11.10.2019 №640/20468/18.

Більше того, у ході перегляду судових рішень у справі №1.380.2019.006119 (адміністративне провадження №К/9901/13872/20) Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 липня 2020 року дійшов аналогічних висновків, сформулювавши правовий висновок, відповідно до якого строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В даному ж випадку, предметом оскарження визначено рішення комісії Державної податкової служби України №7454434/38830701 від 12.10.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної.

При цьому, як свідчать матеріали позовної заяви, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження відповідного рішення, однак, рішенням ДПС України №56922/38830701/2 від 25.10.2022 його скаргу залишено без задоволення, а саме рішення №7454434/38830701 від 12.10.2022 без змін.

В той же час, до суду з даним адміністративним позовом позивач звернувся лише 30.06.2023, тобто із пропуском тримісячного строку звернення, визначеного ч.4 ст.122 КАС України.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги позивача щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів враховує наступне.

Так, апелянт наголошує на тому, що з 25.10.2022 у Вінниці були встановлені графіки увімкнення електропостачання протягом 2 годин та подальшої відсутності протягом 4 годин. Оскільки протягом 5 місяців (жовтень 2022 року лютий 2023 року) звичайні умови життєдіяльності були скорочені на 2/3 загального обсягу часу, то позивач вважає, що нього були відсутні 3 місяці (90 днів) для нормальної життєдіяльності.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що поважність причин повинен доводити скаржник (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №806/2321/16).

Причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Водночас незвернення до суду з позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 640/12324/19.

Як на доказ поважності причин пропуску строку звернення до суду, позивач посилається на ракетні обстріли, постійні тривалі повітряні тривоги, обмеження на споживання електричної енергії та затверджені графіки відключення електричної енергії, які, як зазначив позивач, значно ускладнили збирання та опрацювання інформації, формування пакету документів необхідних для підготовки до подання позовної заяви.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що позивачем було прийнято рішення про сканування додатків. Сканування однієї сторінки займає не менше 1-2 хвилин. Отже, для сканування усіх додатків необхідно щонайменше 60 годин чистого робочого часу. Оскільки протягом доби у період жовтень 2022 року - січень 2023 року звичайні умови життєдіяльності були скорочені на 2/3 загального обсягу часу, протягом однієї доби позивач міг би виділити 8 годин на роботу. Причому даний показник вказаний без урахування тих умов, що частина з 8 годин припадає на ніч та темну пору доби та необхідності задоволення поточних потреб життєдіяльності.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює наведені аргументи апелянта, оскільки до позовної заяви додано 21 аркуш додатків, відтак на сканування зазначеного об`єму документів необхідно було приблизно 42 хвилини часу, а не 60 годин, як на цьому наполягає апелянт. Апелянтом також не наведено обставин, які позбавляли останнього у світлу пору доби можливості опрацювати необхідні документи для підготовки та подання позовної заяви по даній справі у світлу пору доби.

Слід також зазначити, зазначені позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду обставини не спричинили припинення діяльності підприємства та виконання керівником й іншими працівниками своїх функціональних обов`язків, а також не свідчать про те, що позивач був обмежений у праві обрання належного способу організації своєї роботи з метою вчасного звернення до суду з даним позовом.

Також, як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду представник позивача посилається на введення в Україні воєнного стану та рекомендації Ради суддів України щодо продовження строків звернення до суду.

Дійсно, у зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який діє до цього.

Таким чином, починаючи з 24.02.2022 і включно до дати звернення позивача до суду 05.06.2023 в Україні діяв (і діє до цього часу) воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі Закон № 389-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За змістом статті 9 Закону № 389-VIII в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Згідно зі статтею 12-2 Закону № 389-VIII в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Приписами статті 26 Закону № 389-VIII передбачено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Отже, незважаючи на введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, Вінницький окружний адміністративний суд своєї роботи не припиняв, здійснював та здійснює свої повноваження, що визначені Конституцією та законами України.

Відтак необхідно перевірити, яким чином введення на території Україні, в тому числі на території Вінницької області, могло об`єктивно перешкодити позивачу своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів у спірних правовідносинах. При цьому, яке вже зазначалося вище, саме позивач зобов`язаний довести існування таких об`єктивних перешкод.

Однак, в апеляційній скарзі представник позивача лише обмежився загальним посиланням на введення в країні воєнного стану та на рішення Ради суддів України, як на поважну причину пропуску строку звернення до суду, однак при цьому не надає жодних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску такого строку з мотивів введення воєнного стану.

Також представником позивача не наведено жодних обставин, які б об`єктивно, внаслідок введення воєнного стану, перешкоджали йому звернутися до суду з цим позовом у встановлений законом строк.

Верховний Суд у постанові від 25.08.2022 у справі № 240/3771/21 вказав на те, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Питання поновлення або наявності підстав для продовження відповідного процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві.

Отже, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу заявника, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що введення воєнного стану може бути поважною причиною пропущення процесуального строку якщо це пов`язано не з загальними, а конкретними причинами, що практично, а не теоретично, заважали вчасно виконати процесуальну дію.

Натомість представник позивача таких конкретних причин не наводить, як і не надає доказів, які б вказували на поважні причини пропуску строку звернення до суду з позовом. Також позивачем не доведено, що між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану є безпосередній, прямий, причинний зв`язок.

Колегія суддів звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (див. правову ухвали Верховного Суду від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

В даному випадку позивач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від ситуації, яка склалася в державі, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі щодо вчасного звернення до суду з адміністративним позовом.

Таким чином, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не можуть визнаватися поважними, оскільки не свідчать про об`єктивну неможливість позивача своєчасно звернутися до суду з цим позовом, а тому судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у поновленні пропущеного процесуального строку, що мало наслідком повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофікс".

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви є обґрунтованою, тому відсутні підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофікс" залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.