Ухвала

від 24.10.2023 по справі 2а-2877/11/0970

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 2а-2877/11/0970

адміністративне провадження № К/990/35333/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 травня 2023 року

у справі №2а-2877/11/0970

за позовом Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

до Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління ДПС в Івано-Франківській області

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2023 року на адресу Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 травня 2023 року у справі №2а-2877/11/0970 , предметом спору у якій є стягнення заборгованості в сумі 293 462 656,08 гривень.

За наслідками нового розгляду рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року позов Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" в частині стягнення заборгованості в сумі 177213648,52 гривень - задоволено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 травня 2023 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року у справі № 2а-2877/11/0970 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» в дохід бюджету податковий борг у сумі 20 507 668 гривень з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків та за рахунок готівки, що належить Публічному акціонерному товариству «Нафтохімік Прикарпаття». У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

У поданій касаційній скарзі, податковий орган, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається, зокрема, на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки викладенні у постановах Верхового Суду від 3 квітня 2020 року №822/2243/17, від 19 серпня 2021 року №2а-2877/11/0970 у подібних правовідносинах.

При цьому посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України взагалі не обґрунтований. Скаржник не обґрунтував яку саме норму права суд попередніх інстанцій застосували без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, не вказано у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також не наведено подібності правовідносин, висновки щодо яких викладені у постановах Верховного Суду, що на думку скаржника, не були враховані в оскаржуваному судовому рішенні.

Верховний Суд у постановах, зазначених скаржником застосував норми Податкового кодексу України до встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин. Тобто, суд попередніх інстанцій у зазначених справах, дослідили певні докази, надали їм оцінку та застосували відповідні норми податкового законодавства.

Вказані висновки Верховного Суду сформовані на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.

Загальне посилання на ухвалення судами попередніх інстанцій рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС в Івано-Франківській області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 травня 2023 року у справі №2а-2877/11/0970 за позовом Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління ДПС в Івано-Франківській області про стягнення заборгованості- повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяР.Ф. Ханова