Постанова

від 24.10.2023 по справі 320/16295/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/16295/23 Головуючий у І інстанції - Терлецька О.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Костюк Л.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київспецтехнологія» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київспецтехнологія» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Київспецтехнологія» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просило:

- скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві про реєстрацію/відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.12.2022 № 7835974/38637923, від 12.12.2022 № 7835975/38637923, від 12.12.2022 № 7835976/38637923, від 09.02.2023 № 8243368/38637923, від 09.02.2023 № 8243369/38637923, від 09.02.2023 № 8243370/38637923;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 28.02.2022 № 2, від 31.03.2022 № 2, від 30.04.2022 № 1, від 28.02.2022 № 3, від 31.03.2022 № 1, від 30.04.2022 № 2, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Київспецтехнологія»;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податків від 27.03.2023 № 29022;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Київспецтехнологія» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року позовну заяву повернуто Позивачеві.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київспецтехнологія» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Київспецтехнологія» не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, та посилається на порушення останнім норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київспецтехнологія» вказує на те, що в позовній заяві було наведено обґрунтування щодо об`єднання декількох позовних вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Наведене, на переконання Позивача, свідчить про формальний підхід суду першої інстанції при встановленні можливості розглядати заявлені Позивачем позовні вимоги в одному провадженні та не вжиття ним законодавчо встановлених можливостей щодо виділення відповідних позовних вимог в окреме самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київспецтехнологія», в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з ч. 2 ст. 312 КАС України, якою, зокрема, передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення позовної заяви розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву виходив з того, що Позивачем не надано обґрунтування щодо об`єднання позовних вимог. Всі вказані позовні вимоги виникли на підставі різних рішень Відповідача, на підтвердження яких подаються різні докази та є похідними з правовідносин між різними контрагентами та на підставі окремих договорів зв`язок між якими не зазначено Позивачем.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необґрунтованим з огляду на таке.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції посилався на положення п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, згідно з якими позовна заява повертається Позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Як вбачається з адміністративного позову, на 23 його сторінці було наведено обґрунтування щодо об`єднання декількох позовних вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Так, підставою для подання позову зазначено однаковий юридичний факт - не взяття Комісією регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до уваги наданих Позивачем документів здійснення господарських операцій, за якими було складено та направлено на реєстрацію в ЄРПН відповідні податкові накладні; незаконність механізму блокування податкових накладних; необґрунтованість зупинення їх реєстрації; невідповідність складених податкових накладних - критеріям ризиковості операцій, порушення правил розблокування податкових накладних; невмотивованість, нечіткість та незрозумілість, незаконність оскаржуваних рішень.

Таким чином, незважаючи на те, що податкові накладні, у реєстрації яких було відмовлено спірними рішеннями, складені за результатами господарських операцій Позивача з різними суб`єктами господарювання, такі вимоги пов`язані між собою підставами їх виникнення.

Крім того, позовні вимоги про скасування рішень про відмову у реєстрації в ЄРПН та зобов`язання зареєструвати податкові накладні, що складені за результатами наданих послуг при взаємовідносинах, зокрема, з контрагентом ТОВ «Сільпо-Фуд», та скасування рішення про відповідність Позивача критеріям ризиковості є пов`язаними ідентичним переліком первинно-бухгалтерськими документами, що складені під час господарських взаємовідносин, оскільки в рішенні про відповідність критеріям ризиковості, зокрема встановлено ризиковість операції з надання послуг Позивачем на адресу ТОВ «Сільпо-Фуд».

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги пов`язані між собою підставами їх виникнення, а тому вони можуть бути об`єднані в одній позовній заяві.

Також, колегія суддів звертає увагу, що згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Зі змісту позовних вимог Позивача не вбачається підстав, передбачених частинами 4 та 5 статті 172 КАС України. Таким чином, вищезазначені підстави стосовно заборони об`єднання позовних вимог є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 640/16147/19.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Проте, судом першої інстанції не було застосовано наведених положень ч. 6 ст. 172 КАС України, якщо він дійшов висновку, що розгляд заявлених Позивачем позовних вимог доцільно розглядати в окремих провадженнях.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 380/8841/20 зазначено, що відповідно до статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatis mutandis рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року («Bellet v. France», заява № 23805/94, § 36)).

Крім того, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

У рішенні від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France» (заява № 35787/03) ЄСПЛ звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Також ЄСПЛ зазначив, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява № 48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

На підставі вищенаведеного, колегія суддів у даній адміністративній справі вважає неправомірним висновок суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, оскільки оскаржувана ухвала постановлена внаслідок порушення норм процесуального права та надмірного формалізму.

Згідно з частиною 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За сукупністю наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Київспецтехнологія», викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що допущені порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київспецтехнологія» - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року - скасувати, а справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Л.О. Костюк

О.М. Оксененко