Постанова

від 24.10.2023 по справі 683/3882/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 683/3882/22

Провадження № 22-ц/4820/1667/23

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький, про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області в складі судді Кутасевич О.Г. від 13 червня 2023 року.

Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У грудні 2022 року Хмельницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону, звертаючись в суд з вказаним позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідачки, посилалася на те, що рішенням Старокостянтинівської міської ради від 24.05.2019 року №19 п.155/34/VII, територіальній громаді м. Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 .

Рішенням Старокостянтинівської міської ради від 03.07.2020 року № 9 п.47/41/VII затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки площею 1000 кв.м, кадастровий номер 6810800000:01:007:0013, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 і цим же рішенням вказану земельну ділянку надано відповідачці безкоштовно у власність.

Проте спірна земельна ділянка площею 1000 кв.м, яка була передана у власність ОСОБА_1 , входить до складу земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 площею 61,1667 га, яка на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії Б №041671 від 1980 року перебуває у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, яке є правонаступником Хмельницької КЕЧ району, та належить до державної власності земель оборони.

На момент передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , право постійного користування цією земельною ділянкою у встановленому законом порядку не припинялося, згоди Міністра оборони України та рішення Кабінету Міністрів України про передачу земель оборони до комунальної власності не приймалося, а тому вважає, що спірна земельна ділянки безпідставно вибула із земель державної власності поза волею належного розпорядника та не могла передаватися у власність ОСОБА_1 .

Тому прокурор просив витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України частину земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 площею 0,1 га (кадастровий номер 6810800000:01:007:0013), якій присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 13.06.2023 року позов заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони Україниземельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 6810800000:01:007:0113, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та є частиною земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону 2481 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне та відмовити в задоволенні позову. На її думку, суд першої інстанції не врахував, що власником державних земель, переданих у постійне користування військовим організаціям, є держава в особі Кабінету Міністрів України, який розпоряджається ними. Міністерство оборони України не є уповноваженим органом, що наділений повноваженнями щодо розпорядження землями оборони. Суд в порушення ч. 1 ст. 257 ЦПК України не залишив без розгляду позов прокурора, поданий в інтересах Міністерства оборони України, а не в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України. Крім того, ОСОБА_2 як єдиний уповноважений орган щодо розпорядженнями державними землями, не було залучено судом першої інстанції і третьою особою.

Також не враховано, що в КЕВ міста Хмельницький з 07.05.2022 року відпали підстави для збереження за ним права користування земельною ділянкою згідно Державного акту на право користування землею Б№041671 1980 року у зв`язку з припиненням дії нормативно-правового акта, в установленому порядку право постійного користування КЕВ міста Хмельницького не оформлено, тому в прокуратури відсутні підстави для захисту неіснуючого права МО України на спірну земельну ділянку.

Висновок комплексної земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи з питань землеустрою складено одним експертом, не відповідає вимогам ст. 112 ЦПК України і є неналежним доказом. Суд неправомірно відмовив апелянтці у проведенні повторної експертизи.

У відзиві Хмельницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону просить апеляційну скаргу відхилити як безпідставну, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Прийняття рішення про відчуження земельної ділянки без наявності згоди Міноборони є порушенням його прав і передумовою для здійснення їх захисту.

У відзиві КЕВ міста Хмельницький просить апеляційну скаргу відхилити як безпідставну, а рішення залишити без змін. Вважає,що спірна земельна ділянка належить до земель оборони і незаконно передана у приватну власність ОСОБА_3 . Земля з моменту відведення її Хмельницькій КЕЧ району у 1980 році залишалася військовим майном і згоди Міністерства оборони України на вилучення її зі складу військового майна не було.

Від представника КЕВ м. Хмельницький та представника Міністерства оборони надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про розгляд справи.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що згідно Державного акта на право користування землею серії Б №041671 від 1980 року виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради народних депутатів на підставі рішення №109 від 10.06.1980 року передав Хмельницькій КЕЧ району, правонаступником якої є КЕВ м. Хмельницький, в безстрокове і безоплатне користування 408 га землі в межах згідно з планом землекористування для державних потреб.

Згідно плану землекористування, що є додатком до вказаного Державного акта на право користування землею серії Б №041671 від 1980 року, на земельній ділянці площею 408 га знаходяться військові містечка № НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , розташовані в м. Старокостянтинів.

17.09.2015 рокуна виконання наказу Міністра оборона України від 20.05.2015 №225 «Про утворення комісії з питань перевірки обліку та використання земельних ділянок, що належать до земель оборони» проведено комісійне обстеження земельних ділянок військових містечок м. Старокостянтинів Старокостянтинівського гарнізону. До складу комісії, яка проводила таке обстеження, входив також представник відділу з питань регулювання земельних відносин виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області. Предметом обстеження, серед іншого, була земельна ділянка, на якій розташоване військове містечко № НОМЕР_1 .

05.01.2018 року Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області прийняла рішення №5/26/VII про проведення робіт з інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів загальною орієнтовною площею 115000 кв.м.

На підставі прийнятого органом місцевого самоврядування зазначеного вище рішення, ПП «Земельно-аграрний центр «Карат»» виготовив технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності по АДРЕСА_2 .

11.07.2018 року Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області VII скликання прийняла рішення №44/29/VII, яким впорядкувала адресу земельної ділянки площею 115000 кв.м, що розташована по АДРЕСА_2 , присвоївши їй адресу: АДРЕСА_3 . Цим же рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності стосовно розташованої по АДРЕСА_3 земельної ділянки площею 115000 кв.м.

На підставі вказаного рішення державним кадастровим реєстратором внесено відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки загальною площею 115000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та присвоєно кадастровий номер 6810800000:01:007:0038.

В подальшому, рішенням Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області № 17 п.1/31/VII від 16.11.2018 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:01:007:0038.

В результаті поділу, серед інших, утворилась земельна ділянка площею 9,9852 га, кадастровий номер 6810800000:01:007:0113.

На підставі рішення Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №19 п.155/34/VII від 24.05.2019 року ОСОБА_1 , отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення із земель житлової та громадської забудови, запасу, за рахунок земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 6810800000:01:007:0050, земельної ділянки орієнтовною площею 1000 кв.м, із визначенням поштової адреси: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

У подальшому, рішенням Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №9 п.47/41/VII від 03.07.2020 року проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 , вказаної земельної ділянки площею 1000 кв.м, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6810800000:01:007:0113, було затверджено, і вказану земельну ділянку надано безкоштовно у власність ОСОБА_1

17.07.2020 року право власності ОСОБА_1 , на земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:01:007:0113 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 2127992168108.

Згідно висновку комплексної земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою №2449/2718-2882/21-26 від 20.09.2020 року, яка була проведена в межах кримінального провадження №62021240010000049, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:01:007:0113 повністю накладається (нашаровується) на земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_1 площею 61,1667 га, яка входить до земель площею 408 га для державних потреб, які на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії Б №041671 від 1980 року, перебувають у постійному користуванні КЕВ м. Хмельницький.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони державної власності та входить до складу земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 . Рада не була наділена повноваженнями відчужувати земельну ділянку та передавати її у власність ОСОБА_1 ,тому вонанабула цеправо незаконно.Оскільки земельнаділянка вибулаз володіннядержави зпорушенням установленогопорядку,то їїслід витребувати у ОСОБА_1 , як добросовісного набувача за віндикаційним позовом.

Доводи апеляційної скарги щодо помилковості цих висновків суду є безпідставними.

Так, частиною першою статті13 Конституції Українивизначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне поняття земель оборони наведено також у статті 1 Закону України «Про використання земель оборони» (далі Закон№1345-ІV), який визначає правові засади і порядок використання земель оборони.

Згідно з ч.1 ст. 2 Закону№1345-ІV військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За статтею 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, зокрема, належать землі оборони.

Статтею 13 Земельного кодексу УРСР, затвердженого Законом УРСР від 8 липня 1970 року №2874-VII (далі ЗК УРСР 1970 року), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин,встановлено, що земля в Українській РСР надається в користування, в тому числі промисловим, транспортним, іншим несільськогосподарським державним підприємствам, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам.

Згідно зі статтею 15ЗК УРСР 1970 року земля надається в безстрокове або тимчасове користування. Безстроковим (постійним) визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку.

Надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад депутатів трудящих в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР і Української РСР (стаття 16 ЗК УРСР 1970 року).

Право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР (ч.1 ст. 20 ЗК УРСР 1970 року).

Постановою Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року №562-ХІІ, якою з 15 березня 1991 року введено в дію Земельний кодекс Української РСР, визначено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування (пункт 5).

На підставі Закону України від 13 березня 1992 року №2196-ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української РСР» указаний Кодекс викладено в новій редакції (далі ЗК України 1992 року).

Відповідно до статті 7 ЗК України 1992 року у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу для потреб оборони.

За змістом частини першої статті 70 ЗК України 1992 року землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ.

1 січня 2002 року набрав чинностіЗК України.

За змістом ч.1 ст. 92 ЗК Україниправо постійного користування земельною ділянкоюце право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частиною другою статті 92 ЗК України визначено вичерпний перелік осіб, які можуть набувати земельні ділянки у постійне користування, до яких віднесені, середінших,органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Статтею 141 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;систематична несплата земельного податку або орендної плати;набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Згідно частини 1статті 149 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. Міністерство оборони України, серед іншого, здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління (стаття 10Закону України «Про оборону України»).

За ч. 2 ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Отже, за змістом наведених норм права землі оборони перебувають у державній власності та постійному користуваннівійськових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань. Землі оборони не можуть передаватися у приватну власність громадян і використовуватися для житлового будівництва.

Законом визначено перелік підстав припинення права постійного користування земельними ділянками. При цьому істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням Міністерства оборони України.

Суд першої інстанції правильно встановив, що у 1980 році Хмельницька квартирно-експлуатаційна частина району, правонаступником якої є КЕВ,набула право постійного користування земельною ділянкою із земель державної власності для потреб оборони (розміщення військових містечок). Це право виникло у Хмельницької квартирно-експлуатаційної частини району, правонаступником якої є КЕВ,на підставі відповідного рішення Старокостянтинівської районної ради народних депутатів Хмельницької області, після встановлення землевпорядною організацією меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі місцевою радою державного акта на право користування землею.

Наразі право КЕВна постійне користування земельною ділянкою не припинено в установленому порядку. Зміни в законодавстві, зокрема, набрання чинності Законом України від 21.04.2022 року №2215-ІХ «Про дерадянізацію законодавства», не змінюють правовий режим використання земельної ділянки.

Наведене цілком спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для збереження за КЕВ права користування земельною ділянкою.

Висновок суду про те, щоземельна ділянка належить до земель оборони державної власності та входить до складу земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 , а КЕВ зберегло право постійного користування цією ділянкою, є цілком обґрунтованим.

Міністерство оборони України здійснює управління переданим йому військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а відтак прокурор обгрунтовано пред`явив позов в інтересах держави саме в особі Міністерство оборони України.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ч. 5 ст. 116 ЗК України).

Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 0,1 га (кадастровий номер 6810800000:01:007:0013), яка розташована по АДРЕСА_1 , в порядку безоплатної приватизації землі.

Згідно висновку комплексної земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою №2449/2718-2882/21-26 від 20.09.2020 року, яка була проведена в межах кримінального провадження №62021240010000049, земельна ділянка (кадастровий номер 6810800000:01:007:0013) повністю накладається на земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_1 площею 16,1667 га, яка входить до Державного акта серії Б №041671 від 1980 року на право користування землею Хмельницької квартирно-експлуатаційної частини району, розміщеної в м. Старокостянтинові, площею 408 га для державних потреб.

Вказаний висновок експертизи відповідає положенням статті 102 ЦПК України і підготовлений у рамках кримінального провадження старшим судовим експертом Хмельницького відділення КНДІСЕ Т.С. Ляшковою, яка має відповідну освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень, кваліфікацію і стаж експертної роботи, порушень порядку його отримання судом не встановлено. Крім того, експерт попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Проведення земельно-технічної експертизи, оціночно-земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою віднесено до компетенції експерта Ляшкової Т.С., а складений нею висновок містить інформацію щодо предмета доказування та належить до однієї галузі знань у сфері земельних відносин.

Тому цей доказ суд першої інстанції обґрунтовано визнав належним та допустимим.

Суд першої інстанції також правомірно відмовив у клопотанні про призначення повторної земельно-технічної експертизи за відсутності підстав, визначених статтею 113 ЦПК України.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Рада передала у власність відповідачки земельну ділянкуз кадастровим номером 6810800000:01:007:0013,яка не була вільною та віднесена до земель державної власності (землі оборони), внаслідок чого приватизаціянею цієї земельноїділянки прямо суперечить закону.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В силу статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідачка набула право власності на спірну земельну ділянку площею 0,1 га, яка належить до земель державної власності (землі оборони), з порушенням закону, тому держава в особі Міністерства оборони вправі витребувати у неї цю ділянку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівськогорайонного судуХмельницької областівід 13червня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 жовтня 2023 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк