Ухвала

від 24.10.2023 по справі 700/1007/23

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/1007/23

Провадження № 2-з/700/34/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року Суддя Лисянського районного суду Черкаської області Бесараб Н.В., розглянувши заяву Фермерського господарства «Персть» до ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановила:

Фермерське господарств «Персть» звернулося із заявою до ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Заява обґрунтована тим, що ФГ «Персть» зареєстроване як юридична особа 06.12.2001 року. Основний вид діяльності сільськогосподарське виробництво. 30.12.2012 року між ОСОБА_1 та ФГ «Персть» укладено договір оренди землі, згідно п.1.2 якого, в строкове платне користування передаються земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 7122880400:03:001:0463 та 7122880400:03:001:0465 площею 6,80 га, в адміністративних межах Босівської сільської ради. Згідно п.8 договору він укладений терміном 10 років по 29.12.2022 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Договір оренди землі від 30.12.2012 року зареєстрований у Лисянському управлінні юстиції Черкаської області, про що у відповідному реєстрі вчинено відповідний запис від 07.10.2013 року, індексний номер витягу: 10403263 для земельної ділянки кадастровий номер 7122880400:03:001:0463 та індексний номер витягу :10404604 для земельної ділянки 7122880400:03:001:0465 площа 2.54 га. Протягом всього терміну дії договору оренди ФГ «Персть» добросовісно виконує свої обов`язки. 02.12.2022 року ОСОБА_1 отримала від засновника ФГ «Персть» Сивак Л.А. чотири екземпляри додаткової угоди про продовження строку договору земельних ділянок та грошові кошти у сумі 28000 грн. ОСОБА_1 додаткову угоду на земельну ділянку під кадастровим номером 7122880400:03:001:0463 підписала, 17.02.2023 року проведена державна реєстрація права оренди. А додаткову угоду на земельну ділянку під кадастровим номером 7122880400:03:001:0465 не підписала, сказала, що подумає. 19.09.2023 року ФГ «Персть» повторно звернулося до ОСОБА_1 з пропозицією підписати угоду про продовження договору оренди землі. Враховуючи неотримання від власника земельної ділянки повідомлення про небажання пролонгувати договір на новий строк, фактичне перебування земельної ділянки в користуванні ФГ, вважають що договір оренди землі продовжив дію на тих самих умовах. Згідно інформаційної довідки 3478408876 від 25.09.2023 року право оренди ФГ «Персть» не відображається в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, отже договір оренди припинений за ініціативою орендодавця. Забезпечення даного позову спрямоване насамперед проти можливих несумлінних дій з боку ОСОБА_1 , щодо передачі у приватну власність або в користування іншим особам земельної ділянки та фактичного обробітку земельних ділянок третім особам. У даному випадку без вжиття заходів забезпечення позову може виникнути ситуація за якою ОСОБА_1 протягом всього терміну розгляду справи може продати земельну ділянку або передати її у користування третім особам. Тому у випадку задоволення позовних вимог, прийняте судом рішення у даній справі не відновить права оренди на земельну ділянку. В такому випадку може виникнути ситуація існування права користування одною земельною ділянкою у різних осіб, що лише спричинить виникнення подальших конфліктів між сторонами спору.

З урахуванням вищенаведеного просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 7122880400:03:001:0465, в тому числі укладати договір оренди, продажу, зміни цільового призначення, здійснювати обробіток, перетворення, поділ, об`єднання, з іншими ділянками до набрання законної сили рішення у даній справі та заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року у справі № 487/7097/18 та від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

На думку суду, заявником не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Судом встановлено, що Фермерське господарство «Персть» із заявою про забезпечення позову звернулося до пред`явлення позову.

Метою майбутньогопозову єзахист правзаявника щодокористування земельноюділянкою,яка перебуваєу ньогов оренді. Заявник заявляє про своє порушене право на користування земельною ділянкою з боку ОСОБА_1 та вважає, що остання порушила законні очікування заявника щодо використання переважного права оренди землі.

Заявник стверджує, що орендодавець ОСОБА_1 додаткові угоди про продовження договору оренди землі від 30.12.2012 р. не підписала, проте заявник продовжує користуватися спірною земельною ділянкою.

Матеріали заяви не містять належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить заявник, а посилання у заяві лише на потенційну можливість, припущення заявника щодо ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

З огляду на викладене, заява фермерського господарства «Персть» про забезпечення позову до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-154, 157 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволеннізаяви Фермерськогогосподарства «Персть»до ОСОБА_1 про забезпеченняпозову відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

Суддя Н. В. Бесараб