Рішення

від 25.10.2023 по справі 631/15/22

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/15/22

провадження № 2/631/175/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2023 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участі секретаря судового засідання Тиндик С.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця,

В С Т А Н О В И В:

Представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРИВАТБАНК» Балагурак В. В., яка діє на підставі довіреності № 5579-К-Н-О від 24 листопада 2020 року, звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з останніх заборгованість за кредитним договором б/н від 22 лютого 2007 року у розмірі 11404 гривні 02 копійки та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_3 звернувся до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 22 лютого 2007 року.

ОСОБА_3 при підписанні анкети - заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті: www:privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг (далі Договір), що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 21600 гривень 00 копійок, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався пунктами 3.2, 3.3 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Проте позичальник, в порушення пункту 6.5 Договору, свої зобов`язання за договором, відповідно до положень частини 1 статті 1054, статтей 526, 527 та 530 Цивільного процесуального кодексу України, не виконав.

Разом ізтим,як зазначилапредставник позивача,позичальник, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,що підтверджуєтьсякопією свідоцтвапро смертьсерії НОМЕР_1 ,виданого Нововодолазькимрайонним відділомдержавної реєстраціїактів цивільногостану Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції місто Харків11лютого 2020року.

Станом на день смерті у позичальника виникла заборгованість у розмірі 11404 гривні 02 копійки, з яких: за тілом кредиту у розмірі 2208 гривень 48 копійок, в тому числі заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 00 гривень 00 копійок; заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 4673 гривні 54 копійки, заборгованість за пенею у розмірі 4522 гривні 00 копійок.

Представник позивача посилається на те, що спадкоємці ОСОБА_3 мали право подати заяву про прийняття спадщини або про відмову від спадщини у строк з 10 лютого 2020 року по 10 серпня 2020 року.

Спадкоємцями, які постійно проживали з позичальником, ОСОБА_3 , є його родичі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ну думку представника позивача, вказана обставина підтверджується копіями паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , де зазначено їх адресу реєстрації: АДРЕСА_1 .

На виконання вимог частини 2 статті 1281 Цивільного кодексу України 16 лютого 2021 року позивачем, як кредитором ОСОБА_3 , була направлена претензія до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області та 22 березня 2021 року отримана відповідь.

11 жовтня 2021 року було направлено лист претензію до спадкоємців померлого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , але ніяких дій щодо погашення заборгованості за кредитом не було вчинено.

Однак, до теперішнього часу, сума боргу в добровільному порядку не погашена, у зв`язку з чим представник позивача змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення зазначених коштів у судовому порядку, оскільки вважає, що відповідачі згідно вимог частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України прийняли спадщину, так як не відмовився від неї протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, та відповідно до положень статті 1282 Цивільного кодексу України зобов`язані задовольнити вимоги кредитора.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 26 січня 2022 рокупозовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавцязалишено без руху.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 14 лютого 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця та відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, за клопотанням представниками позивача витребувано від Центру надання адміністративних послуг Нововодолазької селищної ради Харківської області довідку про склад сім`ї та реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату смерті позичальника ОСОБА_3 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребувано від Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області копію спадкової справи, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальника, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Ухвалами Нововодолазького районного суду Харківської області від 16 серпня 2022 року, від 13 вересня 2022 року, від 05 жовтня 2022 рокута від 23 листопада 2022 рокувідкладено розгляд справи за позовом позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Ухвалами Нововодолазького районного суду Харківської області від 14 грудня 2022 року, від 12 січня 2023 року, від 04 травня 2023 року, 22 травня 2023 року, 08 червня 2023 рокута від 09 серпня 2023 року відкладено розгляд справи з єдиним унікальним № 631/15/22 (провадження № 2/631/175/23) та визнано явку представника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРИВАТБАНК» у судове засіданняобов`язковою.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 25 жовтня 2023 року визначено про заочний розгляд справи № 631/15/22 (провадження № 2/631/175/23).

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у цивільній справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця судом не вживалось.

Уповноважений представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРИВАТБАНК» у судове засідання не прибув, хоча про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до приписівЦивільного процесуального кодексу України.

На ухвали суду, якими явку представника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРИВАТБАНК» у судове засіданнявизнано обов`язковою, позивач не реагував, хоча отримував їх завчасно, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень.

В наданому до позову клопотанні представник позивача вказує, що підтримує позовні вимоги в цілому, просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість у повному обсязі, зазначає, що розгляд справи може відбутися без представника банку за наявності наданих доказів по справі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

Відповідачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у судові засідання, що були призначені неодноразово, не з`являлись, хоча про дату, час і місце розгляду справи були сповіщені завчасно відповідно до вимогстатті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Судові повістки були повернуті на адресу суду з відміткою відділення УДППЗ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Крім того, у судове засідання, що було призначено на 25 жовтня 2023 року відповідачі також викликалися шляхом розміщення судового оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

Про причини своєї неявки відповідачі суд не повідомили, відзив на позовну заяву, відповідно до приписів статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, не подали, ніяких клопотань на адресу суду не направляли.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В даному випадку відповідачі вважаються таким, що належним чином повідомлені про дату судового розгляду справи, враховуючи наявні в матеріалах справи довідки поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки «адресат відсутній за вказаною адресою». Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до частини 1статті 280 Цивільного процесуального кодексу Україниу зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, зі згоди позивача по справі, суд вирішив за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідачі будучи завчасно належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, повторно, без зазначення причин свого неприбуття, не з`явились у судове засідання, враховуючи те, що судом створені необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав на участь у судовому засіданні та можливість надання доказів на підтверджень своїх вимог або заперечень, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, при цьому відповідно до частини 2статті 247 Цивільного процесуального кодексу Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень часини 1статті 4 Цивільного процесуального кодексу Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогокодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2статті 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 82 цього Кодексу.

Частиною 2 статті77та частиною 1 статті82 Цивільного процесуального кодексу Українивстановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 14360570, що підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та має банківську ліцензію НБУ України, про що внесено запис у Державний реєстр банків про право юридичної особи на здійснення банківської діяльності за номером 22, підстава внесення відповідно до Закону України від 30 червня 2021 року № 1587-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення питань організації корпоративного управління в банках та інших питань функціонування банківської системи», що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру банків, сформованого 16 серпня 2021 року за № ДРБ-000008.

Згідно зі статутом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року № 595 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 712) та погодженого Національним банком України 06 вересня 2019 року, вказана фінансова установа є державним банком та правонаступником всіх прав та обов`язків ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК».

З матеріалів справи судом встановлено, що 22 лютого 2007 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», яке в подальшому змінило назву на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір без номеру шляхом підписання ОСОБА_3 анкети-заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», за змістом якої останній погодився з тим, що вказана заява разом із пам`яткою клієнта, «Умовами і правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», складають договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом ОСОБА_3 у заяві.

При цьому матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення відповідачами фактів підписання вказаної вище заяви про отримання банківських послуг ОСОБА_3 .

Вказані обставини свідчать про дотримання письмової форми правочину та укладення кредитного договору, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у погодженому сторонами розмірі.

Крім мотивів, викладених вище, суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 357/12292/16-ц, в якій зазначено, що неоспорювання кредитного договору, часткове його виконання відповідно достатті 204 Цивільного кодексу Українисвідчить про правомірність цього правочину. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття умов цього договору.

Відповідно до виявленого бажання, ОСОБА_3 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Для користування кредитним картковим рахунком ОСОБА_3 отримав від ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», яке в подальшому змінило назву на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» кредитну картку № НОМЕР_2 дата відкриття 31 січня 2007 року, термін дії до 01/2009 року; кредитну картку № НОМЕР_3 дата відкриття 18 січня 2007 року, терміном дії до 09/2013 року; кредитну картку № НОМЕР_4 дата відкриття 07 лютого 2013 року, терміном дії до 08/2016 року; та кредитну картку № НОМЕР_5 дата відкриття 05 квітня 2018 року, термін дії до 09/21. Наведене підтверджено наданою позивачем довідкою.

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_3 вбачається, що старт карткового рахунку відбувся 31 січня 2007 року; 31 січня 2007 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 21600 гривень 00 копійок; 12 березня 2007 року кредитний ліміт зменшився до 3500 гривень 00 копійок; 04 грудня 2007 року кредитний ліміт збільшився до 4000 гривень 00 копійок; 17 липня 2008 року кредитний ліміт збільшився до 6000 гривень 00 копійок; 21 жовтня 2009 року та 16 лютого 2010 року кредитний ліміт зменшився до 5620 гривень 00 копійок; 28 квітня 2010 року кредитний ліміт зменшився до 5170 гривень 00 копійок; 22 грудня 2010 року кредитний ліміт зменшився до 4310 гривень 00 копійок; 25 січня 2011 року кредитний ліміт збільшився до 4060 гривень 00 копійок; 07 листопада 2012 року кредитний ліміт збільшився до 4600 гривень 00 копійок; 05 серпня 2013 року кредитний ліміт збільшився до 7100 гривень 00 копійок; 04 серпня 2014 року кредитний ліміт зменшився до 2870 гривень 00 копійок; 21 серпня 2014 року кредитний ліміт зменшився до 2210 гривень 00 копійок та 20 січня 2020 року кредитний ліміт зменшився до 0 гривень 00 копійок.

Таким чином, із наданих позивачем доказів встановлено, що ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Отже, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до частини 1статті 634 Цивільного кодексу України.

Вказаним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався пунктами 3.2, 3.3 Договору, на підставі яких ОСОБА_3 при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Відповідно до пункту 6.5 Договору позичальник зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів за його використанням, сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

В разі невиконання зобов`язань по Договору, на вимогу банку виконати зобов`язання по поверненню кредиту (в тому числі простроченого кредиту та Овердрафта), виплаті винагороди банку.

Судом встановлено, що позивач виконав усі взяті на себе зобов`язання, встановивши ліміт на кредит позичальника, проте ОСОБА_3 були порушені зобов`язання, встановлені умовами кредитного договору, стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту і процентів за користування кредитними коштами, що вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України укладений між сторонами по справі кредитний договір, за своєю правовою природою, є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язав (частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 204Цивільного кодексуУкраїни закріплюєпрезумпцію правомірностіправочину.Ця презумпціяозначає,що вчиненийправочин вважаєтьсяправомірним,тобто таким,що породжує,змінює абоприпиняє цивільніправа іобов`язки,доки цяпрезумпція небуде спростована,зокрема,на підставірішення суду,яке набралозаконної сили.

Таким чином,у разіне спростуванняпрезумпції правомірностідоговору всіправа,набуті сторонамиправочину зацим договором,повинні здійснюватися,а створеніобов`язки підлягаютьвиконанню.

Приписи частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлюють обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплатити проценти, належні йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статтей 526, 527 та 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконання зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту та сплата відсотків за користування ним у строки, в розмірі та валюті, як це було визначено договором. При порушені зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

При цьому положеннями статтей 610, 611 та 612 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки порушення зобов`язання.

Приписами частини 1 статті 608 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язане з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Як убачається з матеріалів справи, позичальник, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі міського типу Нова Водолага, Нововодолазького району Харківської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 12 березня 2020 року Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків).

Із розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що станом на дату смерті позичальника загальна заборгованість перед банком за кредитним договором становить 11404 гривні 02 копійки, з яких за тілом кредиту у розмірі 2208 гривень 48 копійок, в тому числі заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 00 гривень 00 копійок, заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 4673 гривні 54 копійки, заборгованість за пенею 4522 гривні 00 копійок.

При цьому, як свідчить вказаний розрахунок, списання банком відсотків за прострочений кредит мало місце й після смерті позичальника, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно відомостей Центру надання адміністративних послуг Нововодолазької селищної ради Харківської області від 15 жовтня 2022 року № 04.01-27/386, на день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та з померлим станом на 10 лютого 2020 року були зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

З матеріалів справи встановлено, що 16 лютого 2021 року представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на адресу Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області направив претензію кредитора в порядку статті 1281 Цивільного кодексу України від 08 лютого 2021 року за вихідним № SAMDN40000011245670, відповідно до якої просив включити кредиторські вимоги банку в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 11404 гривні 20 копійки; повідомити банк, чи звертались спадкоємці із заявами про прийняття спадщини; повідомити відомості про осіб, які подали заяву про прийняття спадщини; повідомити банк про видані свідоцтва про право на спадщину та про осіб, які такі свідоцтва отримали.

Відповідно до листа Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області від 10 березня 2021 року за № 116/02-14, направленого на адресу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», встановлено, що державна нотаріальна контора повідомила банк, що їх претензія до спадкоємців ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , надійшла 10 березня 2021 року вхідний № 126/01-16 та додана до спадкової справи № 36/2020. 26 жовтня 2020 року та 01 лютого 2021 року Нововодолазькою державною нотаріальною конторою Харківської області були видані свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за реєстровими номерами 1-323 та 1-47. Спадкоємцям буде повідомлено про надходження претензії та надана її копія.

Як свідчать вхідний штамп АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на вказаному листі, він був отриманий банківською установою 22 березня 2021 року.

25 жовтня 2021 року АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлено листи претензії за вихідним № SAMDN40000011245670 від 11 жовтня 2021 року з вимогою погасити заборгованість у розмірі 11404 гривень 02 копійки за кредитним договором, укладеним 22 лютого 2007 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 .

У свою чергу, за відомостями спадкової справи № 02-14, надісланої на адресу суду 27 вересня 2022 року завідувачем Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори в порядку виконання обов`язків державного нотаріуса Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Козелько Т. М., та зареєстрованої за вхідним № 2707/22-вх., вбачається, що спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 (батько спадкодавця) та ОСОБА_6 (донька спадкодавця). Інших спадкоємців, які б в установленому законом порядку прийняли спадщину, не має.

Як свідчать матеріали спадкової справи, 26 жовтня 2020 року та 01 лютого 2021 року державним нотаріусом Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори в порядку виконання обов`язків державного нотаріуса Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Козелько Т. М. видані свідоцтва про право на спадщину за законом, що зареєстровані у реєстрі за № 1-323 та № 1-47 відповідно. Згідно вказаних свідоцтв спадкоємцями майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його батько, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та неповнолітня донька, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у розмірі по 1/2 частини кожний; спадщина, на яку в указаних частинах, видане свідоцтво складається з земельної ділянки, загальною площею 5,1287 га, кадастровий номер 6324255100:02:000:0025, що розташована на території Харківської області, Нововодолазького району Нововодолазької селищної ради (ділянка № НОМЕР_7 ).

З цього приводу слід зазначити, що згідно з нормою статті 1216 Цивільного кодексу Україниспадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав і обов`язків, зазначених у статті 1219 Цивільного кодексу України (стаття 1218, 1231 Цивільного кодексу України).

Нормами частини 1 та 2 статті 1220 вищевказаного кодифікованого закону України передбачено, щоспадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 3 статті 46 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 Цивільний кодекс України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах 3 та 4 статті 1268, статті 1269 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 1268 Цивільного кодексу України обумовлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини визначені статтею 1219 Цивільного кодексу України, отже зобов`язання за кредитним договором та за договором іпотеки входять до складу спадщини.

Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 Цивільного кодексу України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Згідно зі статтею 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю,але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Разом з тим положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором положень статті 1281 Цивільного кодексу України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

У відповідності до вимог статті 1281 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на час смерті позичальника),спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Частина 4 наведеної норми права визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц зазначено, оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 Цивільного кодексу України. Стаття 1281 Цивільного кодексу України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до основних зобов`язань у кредитних правовідносинах, так і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина 4 статті 1281 Цивільного кодексу України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, визначені статтею 1281 Цивільного кодексу України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 22 квітня 2020 року у справі № 562/2627/18, від 27 серпня 2020 року у справі № 757/3276/18-ц, від 27 липня 2022 року у справі № 274/7378/20, та не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 754/13738/13-ц.

Таким чином, правовідносини, що виникли між кредитором та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку статті 1282 Цивільного кодексу України.

Проте, у будь-якому випадку підлягає з`ясуванню коло осіб, які не лише визначені в законі або в заповіті як спадкоємці, але й прийняли спадщину у спосіб, визначений законом. Такий висновок зумовлений застереженням статті 1281 Цивільного кодексу України щодо пред`явлення кредитором вимог лише до тих спадкоємців, які прийняли спадщину.

Аналогічні правові висновки зроблені Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 336/5443/16 (провадження № 61-34319св18), Другою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 562/2411/16-ц (провадження № 61-34931св18), Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 279/7765/15-ц (провадження № 61-28853св18).

У Цивільному кодексі України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку запроваджений механізм досягнення справедливого балансу між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця, з однієї сторони, та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців позичальника - боржника, з іншої.

Дотримання цього балансу передбачає забезпечення задоволення вимог кредитора (кредиторів) спадкодавця за рахунок спадкового майна без порушення майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

При цьому, як наголошував Верховний Суд у своїх чисельних постановах (від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12) при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами 2 та 3 статті 1282 Цивільного кодексу України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини 4 статті 1281 Цивільного кодексу України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 Цивільного кодексу України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини 1 статті 1282 Цивільного кодексу України.

При цьому підлягають врахуванню особливості, передбачені правиламистатті 1282 Цивільного кодексу України щодо об`єму успадкованого майна та співмірності вимог кредитора вартості частки в успадкованому майні спадкоємця, який відповідає перед кредитором лише у межах вартості прийнятої спадщини. Спадкоємець успадковує разом з правами спадкодавця його обов`язки, а тому саме від об`єму успадкованих прав та обов`язків залежить вибір спадкоємця щодо прийняття спадщини чи відмови від неї.

Проте першочергове, у будь-якому випадку, підлягає з`ясуванню коло осіб, які не лише визначені в законі або в заповіті як спадкоємці, але й прийняли спадщину у спосіб, визначений законом. Такий висновок зумовлений застереженнями, що містяться у статті 1281 Цивільного кодексу України щодо пред`явлення кредитором вимог лише до тих спадкоємців, які прийняли спадщину.

Вирішуючи питання щодо коло спадкоємців після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальника ОСОБА_3 , які повинні відповідати перед кредитодавцем суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 1222 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергуправо на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив,та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу,він не заявив про відмову від неї.Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 Цивільного кодексу України).

Разом із тим, сам факт реєстрації місця проживання відповідачів за адресою місця проживання позичальника не є безумовним підтвердженням того, що вони є його спадкоємцями та фактично прийняли спадщину після його смерті.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі № 572/1497/22.

При цьому виходячи зі змісту статті 1282 Цивільного кодексу України, якою визначено загальний характер відповідальності всіх спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування: для всіх спадкоємців існує однакова межа відповідальності за боргами спадкодавця, зокрема, часткова відповідальність, в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Тобто, обов`язок задоволення вимог кредитора спадкодавця лежить на усіх спадкоємцях, які прийняли спадщину, у розмірі, який відповідає їх частці у спадщині.

Разом із тим, досліджуючи матеріали спадкової справи № 02-14, надісланої на адресу суду 27 вересня 2022 року завідувачем Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори в порядку виконання обов`язків державного нотаріуса Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Козелько Т. М., судом встановлено, що спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 (батько спадкодавця) та ОСОБА_6 (донька спадкодавця). Інших спадкоємців, які б в установленому законом порядку прийняли спадщину, не має.

З огляду на викладене ОСОБА_1 , який є відповідачем у справі про стягнення заборгованості у розмірі 11404 гривні 02 копійки на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», не є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 , а отже не є стороною у спадкових правовідносинах, оскільки будь-яких дій для прийняття спадщини, чи відмову від неї не вчиняв, і фактично спадщину не приймав, отже будь-яких прав та обов`язків, які належали померлому не успадковував.

Доводи позивача про те, що відповідач, ОСОБА_1 , є спадкоємцем позичальника, ґрунтуються лише на констатації факту їх реєстрації за однією адресою, за якою до дня своєї смерті проживав позичальник. Проте доказів того, що відповідач успадкував будь-яке майно позичальника суду не надано. За змістом наведеної норми статті 1282 Цивільного кодексу України, задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна.У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Верховний Суд у постанові від 29 липня 2021 року у справі № 158/1838/19 (провадження № 61-6753св20) підкреслив, що частинами 2 та 6 статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

У постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №471/601/17 (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св21) міститься висновок, зокрема про те, що сама по собі реєстрація місця проживання особи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не є беззаперечним доказом постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час смерті останнього та не може свідчити відповідно до частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України про своєчасність прийняття спадщини.

У даному випадку АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» не доведено, що ОСОБА_1 набув статусу спадкоємця померлого ОСОБА_3 , а отже що він є особою, до якої має бути звернено вказану вимогу банку. Інакше кажучи ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зробила висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

При зверненні з позовом АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» вказав відповідачами саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , клопотань про заміну відповідача чи залучення співвідповідачів позивач не заявляв. При цьому судом неодноразово постановлялись ухвали, якими явка представника позивача у судове засідання визнавалась обов`язковою з метою роз`яснення права заявити клопотання про заміну неналежного відповідача та попередження про наслідки вчинення або не вчинення цієї процесуальної дії. Вказані ухвали суду своєчасно були отримані позивачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, проте у судові засідання уповноважений представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» так й не з`явився.

З цьогоприводу слідзазначити,що неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

Ініціатор заміни неналежного відповідача виступає позивач, який наділений правом на визначення осіб, які, на його думку порушили, не визнали чи оспорили суб`єктивні права, свободи чи інтереси.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Суд має право за клопотанням позивача замінити первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем, що узгоджується з правовим висновком, викладеним Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 910/7122/17 (пункт 38 постанови)).

Відтак, у суду відсутня процесуальна дієздатність на заміну неналежного відповідача належним у відповідності до приписів статті 51 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки ця дія суду порушила один із основоположних принципів процесуального закону принцип диспозитивності, а представник позивача не здійснив дій щодо заміни неналежного співвідповідача ОСОБА_1 на належного ОСОБА_6 .

Що стосується дотримання позивачем строків, встановлених положеннями статті 1281 Цивільного кодексу України, то слід зазначити, що вказана норма матеріального права у частинах 2 та 3 визначає, що кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, претензію кредитора в порядку статті 1281 Цивільного кодексу України до Нововодолазької державної нотаріальної контори представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» направив 16 лютого 2021 року, в якій просив включити кредиторські вимоги банку в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 11404 гривні 20 копійки; повідомити банк, чи звертались спадкоємці із заявами про прийняття спадщини; повідомити відомості про осіб, які подали заяву про прийняття спадщини; повідомити банк про видані свідоцтва про право на спадщину та про осіб, які такі свідоцтва отримали.

При цьому зі змісту вказаної вимоги не вбачається, коли та при яких обставинах банку стало відомо про смерть позичальника ОСОБА_3 .

Відповідно до листа Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області від 10 березня 2021 року за № 116/02-14, направленого на адресу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», державна нотаріальна контора повідомила банк, що їх претензія до спадкоємців ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , надійшла 10 березня 2021 року вхідний № 126/01-16 та додана до спадкової справи № 36/2020. 26 жовтня 2020 року та 01 лютого 2021 року Нововодолазькою державною нотаріальною конторою Харківської області були видані свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за реєстровими номерами 1-323 та 1-47.

Як свідчать вхідний штамп АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на вказаному листі, він був отриманий банківською установою 22 березня 2021 року.

Тобто 22 березня 2021 року банк вже дізнався про прийняття спадщини та одержання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Проте, лише 25 жовтня 2021 року, тобто за межами шестимісячного строку, встановленого статтею 1281 Цивільного кодексу України, АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлено листи претензії за вихідним № SAMDN40000011245670 від 11 жовтня 2021 року з вимогою погасити заборгованість у розмірі 11404 гривень 02 копійки за кредитним договором, укладеним 22 лютого 2007 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 .

А до суду з вказаним позовом уповноважений представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» звернувся лише у січні 2022 року (експрес-накладна № 20450499919710, дата оформлення четвер, 06 січня 2022 року).

За таких обставин, враховуючи, що АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» був порушений шестимісячний строк, встановлений частинами 2 та 3 статті 1281 Цивільного кодексу України, на звернення до спадкоємців з відповідною вимогою про погашення заборгованості, позивач є таким, що позбавлений права на звернення до суду з позовними вимогами, пред`явленими до спадкоємців ОСОБА_3 , що є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальностісторін; кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 2 статті 77 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно частини6статті 81Цивільного процесуальногокодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому як встановлено положеннями частини 2 та 4 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні податидоказиразом з поданнямпозовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 2 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВОКОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» є юридичною особою, представництво інтересів якого в суді здійснюють особи, які мають юридичну освіту, що передбачає знання ними своїх прав та обов`язків у цивільному процесі, якими вони користуються на власний розсуд. Як вже було зазначено вище, суд, дотримуючись принципу диспозитивності розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, що позбавляє його за власною ініціативою вчиняти такі дії, як замінювати неналежного відповідача та збирати докази. Обов`язок доведення обставин на які особа посилається, як на підставу своїх вимог покладається саме на цю особу.

Проте,позивач нескористався вповній мірісвоїми процесуальнимиправами.

При цьому, відсутність заперечень відповідачів проти позову не є його визнанням, оскільки за змістом частини 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України про те, що обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників, визнання має бути активною процесуальною дією.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про неможливість задоволення позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», оскільки відсутні передбачені законом підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором зі спадкоємців позичальника, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 1, частина 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача (пункт 2 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Таким чином в даному випадку судові витрати сторонам у справі не відшкодовуються та покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14 16, 202, 204, 509, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 627, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1 - 5, 10 - 13, 17,19, 23, 76,81, 89, 133, 141, 206, частиною 3 статті 211, частиною 1 статті 223, пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтею 259, статтями 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 280 283, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

У задоволені позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо, або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1-Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т. М. Трояновська