Постанова

від 17.10.2023 по справі 916/2823/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2823/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України: Басій К.С.

від ОСОБА_1 : не з`явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг": не з`явився

від Приватного акціонерного товариства "ГРОНА": не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі

апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.08.2023 про відстрочення виконання рішення, суддя в І інстанції Демешин О.А., повний текст якої складено 22.08.2023, в м. Одесі

у справі №916/2823/22

за позовом: Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України

до відповідача: ОСОБА_1

за участю третіх осіб, які на заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг";

2) Приватного акціонерного товариства "ГРОНА"

про стягнення 14 172 981,65 грн

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути з відповідача, як солідарного боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг" на свою користь заборгованість в загальному розмірі: 14 172 981 грн. 65 коп., що складається із заборгованості за Кредитним договором №20-68КV0006 від 27.07.2020 року в розмірі 11 449 410 грн. 66 коп. та заборгованості за Кредитним договором №20-68КО0006 від 22.12.2020 року в розмірі 2 723 570 грн. 90 коп.; вирішити питання про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судового збору за подання позовної заяви у розмірі 212594 грн. 72 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач є поручителем та солідарним боржником за зобов`язаннями позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг", відтак, у зв`язку із невиконанням останнім своїх господарських зобов`язань по поверненню кредитних коштів у відповідності до умов вказаних вище кредитних договорів, позивач вважав, що ОСОБА_1 , як поручитель, несе відповідальність перед Банком за невиконання позичальником вказаних вище зобов`язань, з огляду на що наявні підстави для стягнення з нього сум заборгованості у зазначеному вище розмірі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.03.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі №916/2823/22, позовні вимоги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України", 12 822 189 грн. 43 коп. боргу по кредитам, 768 858 грн. 64 коп. процентів по кредиту, 68 402 грн. 45 коп. комісійних, 126 244 грн. 86 коп. інфляційних втрат, 43 145 грн. 11 коп. 3% річних, 169 940 грн. штрафних санкцій та 208 931 грн. 71 коп. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

21.07.2023 року до Господарського суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду по справі №916/2823/22, в якій заявник просив суд відстрочити строком на один рік виконання рішення Господарського суду Одеської області від 09.03.2023 у справі № 916/2823/22 до 08.03.2024 року.

Заява мотивована скрутним фінансовим станом заявника, що підтверджується Відомостями з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів за 2022 - 1 квартал 2023 року, з яких вбачається, що сукупний обсяг отриманого доходу за цей період складає приблизно 10 тис грн. Як зазначив заявник, ТОВ "Агро-Юг", яке він очолює, наразі перебуває у процесі банкрутства та здійснює лише нерегулярну господарську діяльність. При цьому заявник вказав, що як фізична особа-підприємець з початку 2022 року не отримує доходу, що підтверджується відповідними податковими деклараціями; основним видом його діяльності як ФОП було надання консультаційних послуг, однак наразі через військовий стан у країні та відсутність належного попиту, за ствердженнями заявника, ним не здійснюється підприємницька діяльність, а інших джерел доходу та будь-яких збережень, що дозволили б негайно розрахуватися із банком, у останнього відсутні.

Також заявник зазначив, що при вирішенні питання щодо відстрочення виконання рішення суд має враховувати, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору, зважаючи на що останній зазначає, що підставою для стягнення з нього заборгованості був договір поруки, а не кредитний договір. З огляду на викладене ОСОБА_1 вказує, що має статус поручителя, а не боржника, кредитні кошти ним особисто не отримувалися та на його користь не витрачалися.

Крім цього заявник звернув увагу суду на те, що відстрочення виконання рішення суду не призведе до істотного дисбалансу інтересів сторін по справі, оскільки позивач навіть за цих обставин не буде позбавлений можливості задовольнити свої вимоги, так як кредитний договір також забезпечений майновою порукою заявника - останнім було передано в іпотеку будинок із земельною ділянкою заставною вартістю 4 010 040 грн. Як зазначає заявник, він неодноразово звертався до позивача із пропозицією щодо реалізації цього об`єкту нерухомості в рахунок погашення заборгованості, оскільки продати його самостійно у нього відсутня можливість через наявність обтяження іпотекою.

Також заявник вказав, що позивач є конкурсним кредитором у справі № 916/183/22 про банкрутство ТОВ "Агро-Юг", тобто має можливість задоволення своїх вимог безпосередньо від боржника, окрім цього позивач має можливість стягнення заборгованості із іншого поручителя, юридичної особи - ПрАТ "Грона", відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2023.

За ствердженнями заявника, у разі відстрочення виконання рішення суду на один рік, він матиме можливість здійснити комплекс заходів, спрямованих на погашення заборгованості, так як за цей час планується відновлення господарської діяльності ТОВ "Агро-Юг", укладання узгодженого із кредиторами плану санації та здійснення відповідно до цього плану поступового розрахунку із кредиторами.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.08.2023 у справі №916/2823/22 заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду по справі №916/2823/22 задоволено частково; надано заявнику відстрочку у виконанні Рішення Господарського суду Одеської області від 09.03.2023 у справі №916/2823/22 до 08.12.2023 року.

Суд першої інстанції дійшов наступних висновків:

-з довідки АТ КБ "ПриватБанк" про залишок коштів на рахунку вбачається, що станом на 02.07.2023 р. на рахунку ОСОБА_1 обліковується 328,96 грн., а із виписки по особовому рахунку відповідача в Першому Українському Міжнародному Банку за період з 01.08.2022 р. по 03.07.2023 р.: вхідний 10.06.2022 р. (дебет - 0,00 грн., кредит 78,14 грн.); вихідний 03.07.2023 р. (дебет - 0,00 грн., кредит 14,14 грн.). Таким чином залишки на рахунках відповідача в мільйони разів менші від стягуваної суми. Вказане свідчить про те, що виконати рішення суду в повному обсязі неможливо. При цьому, посилаючись скрутне фінансове становище, відповідач не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед позивачем саме на даний час одним разовим платежем;

- заборгованість за Кредитним договором №20-68КV0006 від 27.07.2020 р. у розмірі 11 449 410,66 грн. та за Кредитним договором №20-68КО0006 від 22.12.2020 р. в розмірі 2 723 570,90 грн виникла, перш за все, через невиконання саме позичальником, яким є ТОВ "Агро-Юг", а не поручителем, зобов`язань за вказаними кредитними угодами;

-загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження діяльності;

-статус заявника як фізичної особи та відсутність у останнього, починаючи із 2022 року підприємницької діяльності, є такими обставинами, що дійсно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі з огляду на фінансову неспроможність відповідача, про що свідчать наявні в матеріалах справи декларації, відомості та довідки з банківських установ. В свою чергу зазначене вказує на неможливість виконання вказаного рішення Господарського суду Одеської області заявником на теперішній час з об`єктивних підстав;

-щодо заперечень стягувача на невиконання боржником дій, які останній, як керівник ТОВ „Агро-Юг, мав виконати з метою здійснення розрахунків з кредиторами по справі №916/183/22 про банкрутство вказаного товариства, - суд звернув увагу на пояснення, надані ОСОБА_1 в судовому засіданні, про фактичне зупинення виробничої діяльності підприємства та відсутність покупців на його продукцію, у т.ч. через карантинні обмеження та введення військового стану в Україні. Суд вважає, що вказані обставини дійсно могли мати наслідком ускладнення або неможливість здійснення товариством, керівником якого є ОСОБА_1 , розрахунків з кредиторами;

-щодо посилань стягувача на його право пред`явлення вимог до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, у відповідності до положень статтей 553, 554 ЦК України, та те, що що ОСОБА_1 є одночасно і поручителем і іпотекодавцем в якості забезпечення кредитного зобов`язання ТОВ „Агро-Юг суд погоджується, що самі по собі вказані обставини не є підставами для надання ОСОБА_1 відстрочення виконання судового рішення по цій справі;

-вжиття стягувачем комплексних заходів щодо погашення кредитних зобов`язань ТОВ „Агро-Юг поручителями - Приватним підприємством „Грона і ОСОБА_1 , та зверненням стягнення на належний останньому предмет іпотеки буде мати наслідком більш перспективну можливість повного або часткового погашення вимог АТ "Державний експортно імпортний банк України";

За таких обставин, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін у справі, матеріальний стан відповідача, що не дозволяє останньому погасити заборгованість перед позивачем на даний час одним разовим платежем, з метою реального виконання рішення суду з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, суд вважав за можливе частково задовольнити клопотання відповідача, зменшивши період надання відстрочки, та відстрочити виконання судового рішення по даній справі строком до 08.12.2023;

04.09.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.08.2023 у справі №916/2823/22 в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду по справі №916/2823/22 та в цій частині відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви щодо відстрочки виконання рішення Господарського суду Одеської області від 09.03.2023 року у справі №916/2823/22.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник вказав таке:

-відповідачем окрім як посилання на скрутне фінансове становище, що не може слугувати причиною, що унеможливлює виконання судового рішення (навпаки, рішення суду в такому разі може бути виконано шляхом реалізації майна Відповідача) не названо жодних обгрунтувань того, що в даному випадку наявний виключний випадок, що унеможливлює чи ускладнює виконання рішення суду;

-відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявність жодних обставин, які б свідчили про те, що в даному конкретному випадку, саме внаслідок введення воєнного стану Відповідач та основний боржник не змогли виконати свої зобов`язання перед Позивачем. При тому що справа про банкрутство основного боржника відкрита до введення в країні воєнного стану;

-попри те, що Відповідач не є основним боржником, він є його керівником та засновником, а обов`язок у Відповідача як поручителя щодо погашення заборгованості перед Банком виник ще у червні 2022 року, з того часу Відповідач ігнорував його, не звертався до Банку з питанням врегулювання заборгованості, не повідомляв (всупереч умовам договору поруки) Банк про погіршення фінансового стану;

-внаслідок відстрочення виконання рішення суду, фактично враховано лише інтереси Відповідача, проігноровано інтереси Позивача, який внаслідок ігнорування Відповідачем своїх договірних зобов`язань, перебування основного боржника у процедурі банкрутства вже знаходиться у вразливому становищі з огляду на конкурсний характер процедур, розмір заявлених вимог; задля захисту своїх порушених прав вже поніс значні судові витрати, без перспективи якнайшвидшого відновлення своїх порушених прав; а також замість поновлення своїх порушених прав, Позивач ризикує внаслідок зволікання з виконанням рішення суду понести ще більші втрати внаслідок інфляційних процесів у країні;

-відповідачем не надано жодного доказу того, що відстрочка виконання рішення є не інструментом можливості для Відповідача уникнути примусового стягнення з нього заборгованості, а дасть змогу одразу після спливу її строку виконати свої зобов`язання перед Позивачем.

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду даної справи у відповідності до вимог чинного ГПК України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.08.2023 у справі №916/2823/22 та призначено дану справу до розгляду на 17.10.2023 о 10:30.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції прийняв участь представник скаржника, інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності інших представників сторін за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду заяви по суті.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

В силу статті 1291 КонституціїУкраїни суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За умовами частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права.

За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішення по справі "Деркач та Палек проти України" Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

В силу частин першої, п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Частинами третьою, четвертою статті 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка вчиняється останнім за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

При цьому колегією суддів враховується, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, вказана норма процесуального закону не вимагає.

Законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення (розстрочення) виконання, визначено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки (розстрочення) та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов`язковості виконання судового рішення.

Аналогічну правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено в постанові від 16.10.2020 у справі №905/2912/15.

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява №6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00).

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.09.2020 у справі №905/30/16, від 14.07.2020 у справі №908/1884/19 та від 16.01.2020 у справі №910/1820/19.

Водночас чинним законодавством України не передбачено вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки, натомість встановлено лише критерії для визначення таких обставин. Зокрема, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан; стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Крім того, обставини, за яких виконання рішення неможливе, повинні існувати насправді, в реальності, та безпосередньо перешкоджати його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні, а тому не є підставами для надання відстрочки або розстрочення виконання рішення обставини, які зумовлені суб`єктивним фактором і неправомірною поведінкою самого боржника.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів зауважує на тому, що відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

Так, як вже було зазначено вище та унормовано в п.1 ч.4 ст. 331 ГПК України, в першу чергу, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Колегія суддів зазначає, що заборгованість за Кредитним договором №20-68КV0006 від 27.07.2020 р. у розмірі 11 449 410,66 грн. та за Кредитним договором №20-68КО0006 від 22.12.2020 р. в розмірі 2 723 570,90 грн. виникла, перш за все, через невиконання зобов`язань за вказаними кредитними угодами саме позичальником, яким є ТОВ "Агро-Юг", а не поручителем ОСОБА_1 , який виступає у даній справі в якості відповідача.

Пунктом 2 ч.4 ст. 331 ГПК України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан.

Надані відповідачем на обґрунтування своєї позиції щодо можливості відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2022 у справі №916/2868/21, зокрема, довідки АТ КБ "ПриватБанк" про залишок коштів на рахунку, з якої вбачається, що станом на 02.07.2023 р. на рахунку ОСОБА_1 обліковується 328,96 грн., виписки по особовому рахунку відповідача в Першому Українському Міжнародному Банку за період з 01.08.2022 р. по 03.07.2023 р.: вхідний 10.06.2022 р. (дебет - 0,00 грн., кредит 78,14 грн.); вихідний 03.07.2023 р. (дебет - 0,00 грн., кредит 14,14 грн.). підтверджують недостатність коштів на його рахунку для погашення боргу перед Акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що майновий стан ОСОБА_1 є тією обставиною, яка утруднює саме одномоментне виконання ним вищенаведеного судового рішення, оскільки на розрахунковому рахунку боржника залишок грошових коштів станом на момент подання відповідної заяви про відстрочення виконання рішення на рахунку ОСОБА_1 обліковувалась сума, значно менша, ніж заявлена позивачем до поручителя сума коштів.

Разом з цим, як вірно зазначено судом першої інстанції, посилаючись на скрутне фінансове становище, відповідач не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед позивачем саме на даний час одним разовим платежем.

Судова колегія зазначає, що статус заявника як фізичної особи та відсутність у останнього, починаючи із 2022 року підприємницької діяльності, є такими обставинами, що дійсно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі з огляду на фінансову неспроможність відповідача, про що свідчать наявні в матеріалах справи декларації, відомості та довідки з банківських установ, що в свою чергу зазначене додатково вказує на неможливість виконання рішення Господарського суду Одеської області від 09.03.2023 у справі №916/2823/22 заявником на теперішній час з об`єктивних підстав.

При цьому у відповідності до п.3 ч.4 ст.331 ГПК України місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали було обґрунтовано враховано в якості надзвичайної події загальновідому обставину військової агресії проти України, а саме те, що в умовах воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, фактичне зупинення виробничої діяльності підприємства боржника та відсутність покупців на його продукцію, що не спростовано стягувачем обмежується безперешкодне провадження діяльності для одномоментного погашення заборгованості, що стягнута за рішенням суду.

Разом з тим відповідач зазначає про можливість виконати рішення Господарського суду Одеської області шляхом вжиття стягувачем комплексних заходів щодо погашення кредитних зобов`язань ТОВ «Агро-Юг» поручителями - Приватним підприємством «Грона» і ОСОБА_1 , та зверненням стягнення на належний останньому предмет іпотеки, що буде мати наслідком більш перспективну можливість повного або часткового погашення вимог АТ "Державний експортно імпортний банк України".

Крім того, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що відстрочення виконання рішення жодним чином не зменшує суму грошових коштів, яка має бути сплачена боржником на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 09.03.2023 у справі №916/2823/22, натомість таке відстрочення забезпечить реальне виконання останнім цього рішення, тобто дозволить досягти мети виконання судового рішення з дотриманням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора), тим більше, що тривалість відповідного відстрочення не є надмірною, оскільки судом першої інстанції встановлено строк для погашення заборгованості до 08.12.2023.

За таких обставин, враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, статус заявника як фізичної особи та недостатність у останнього коштів для одномоментного погашення боргу, що підтверджується наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, з огляду на зумовлені об`єктивними та надзвичайними обставинами (широкомасштабною військовою агресією проти України) перешкоди у повноцінному відновленні діяльності відповідача, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції, користуючись правом, наданим положеннями чинного законодавства, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення щодо надання заявнику відстрочки у виконанні Рішення Господарського суду Одеської області від 09.03.2023 у справі №916/2823/22 до 08.12.2023 року, що є адекватним проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами законодавства, яке регулює порядок виконання судових рішень, у тому числі і можливість розстрочення їх виконання.

Судова колегія вважає, що відповідна ухвала постановлена судом першої інстанції із дотримання балансу інтересів сторін, врахуванням при цьому встановлених фактів та обставин, за наявності доказів на підтвердження обставин, які ускладнюють відповідачу виконання рішення суду, з урахуванням балансу майнових інтересів як боржника, так і стягувача, врахуванням фінансового стану відповідача, а також матеріального стану та інтересів позивач.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відстрочення виконання рішення в межах строку визначеного статтею 331 Господарського процесуального кодексу України не призводить до порушення гарантованих статтею 1 Першого протоколу Конвенції прав позивача на отримання коштів і тим самим захисту майнового права та його інтересу, є правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення клопотання відповідача та відстрочення виконання рішення до 08.12.2023.

Судова колегія зазначає, що в даному випадку господарським судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі було наведено відповідні підстави в обґрунтування свого висновку про можливість відстрочення виконання рішення і в даному випадку не вбачається, що суд використав свої повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням балансу інтересів сторін.

Також, судова колегія зазначає, що питання щодо відстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду.

З огляду на зазначене, доводи Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України, не спростовують обставин щодо правомірного застосування судом статті 331 Господарського процесуального кодексу України, а тому відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.08.2023 у справі №916/2823/22 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.08.2023 у справі №916/2823/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до вимог ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.10.2023 у зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Колоколова С.І. з 19.10.2023 по 24.10.2023 у відпустці за наказом голови суду від 19.10.2023 №214-в.

Головуючий суддя:А.І. Ярош

Судді:Я.Ф. Савицький

С.І. Колоколов