Постанова

від 23.10.2023 по справі 910/8237/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2023 р. Справа№ 910/8237/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМІС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІН ПОЙНТ"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023

у справі № 910/8237/22 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІН ПОЙНТ"

про стягнення 124014,52 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/8237/22 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІН ПОЙНТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМІС" витрати на правову допомогу в сумі 8 946 грн 23 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМІС"

Не погоджуючись із ухваленим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЙМІС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу ТОВ "Тайміс" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/8237/22 прийняти до розгляду та відкрити апеляційне провадженя; додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/8237/22 за заявою ТОВ "Тайміс" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким, ухвалити додаткове рішення у справі № 910/8237/22, яким стягнути з ТОВ "Клін Пойнт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайміс" понесені судові витрати в загальному розмірі 20 098, 86 грн, що складаються з:

- 15 000,00 грн гонорар адвоката;

- 5 000, 00 грн гонорар адвоката за досягнення мети представництва;

- 98,86 грн витрат за поштові відправлення

Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. У даній справі сума гонорару адвоката вказана у п. 3.1 договорі є фіксованою та не залежить від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Таким чином, встановлення гонорару адвоката сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Суд не вправі самостійно зменшувати розмір таких витрат. Розмір може бути зменшений судом лише за клопотанням іншої сторони, якщо сторона, що заявляє клопотання про зменшення доведе неспівмірність витрат по відношенню до складності справи, ціни позову, обсягу робіт адвоката чи витраченому ним часу (постанови Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 912/354/20, Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Скаржник звертає увагу на те, що відповідачем не було подано письмових заперечень на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, а відповідно - клопотання про зменшення судових витрат і доказів не співмірності судових витрат, заявлених позивачем до стягнення, а відтак, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності суд попередньої інстанції не мав права самостійно вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 справі № 910/906/18).

Скаржник вважає, що обсяг проведеної роботи його представником, а також розмір витрат на оплату його послуг, визначений договором про надання правової (правничої) допомоги б/н від 01.08.2022, співмірний із складністю даної справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також значенням справи для позивача, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони та публічним інтересом до справи та має бути відшкодований судом позивачу в повному обсязі.

На думку скаржника, суд першої інстанції мав стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати в розмірі 20 098,86 грн.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не наведено жодного правового обґрунтування відхилення доводів та доказів позивача та не вказав недоведені фактичні обставини справи, окрім лише посилань на процесуальне законодавство та припущень суду, а також дійшов висновку про зменшення заявлених позивачем до відшкодування судових витрат на правову допомогу.

На думку скаржника, судом першої інстанції про прийняття оскаржуваного рішення було допущено формальний підхід до розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат і така поведінка свідчить про упередженість, що порушує принципи змагальності та рівності учасників судового процесу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІН ПОЙНТ"

Також, не погоджуючись із ухваленим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛІН ПОЙНТ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 скасувати в частинні стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІН ПОЙНТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМІС" витрати на правову допомогу в сумі 8 946,23 грн; ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМІС" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат в повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що 05.04.2023 на поштову адресу суду були спрямовані заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, які отримані судом першої інстанції 13.04.2023, що підтверджується витягом із сайту Укрпошта за номером поштового відправлення 0311331839324.

Також скаржник вказує на те, що основне рішення у даній справі було ухвалене 17.03.2023, а із заявою про ухвалення додаткового рішення позивач звернувся лише 25.03.2023, тобто поза межами строку на подання такої заяви.

На думку скаржника, судом першої інстанції помилково обчислено процесуальні строки, визначивши їх з дня отримання повного тексту рішення.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

Ані позивачем, ані відповідачем не надано відзивів на апеляційні скарги, тобто не позивач та відповідач не скористались процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, не висловлено змістовних та обґрунтованих заперечень з приводу викладених в апеляційних скаргах обставин, внаслідок чого справа розглядається за наявними матеріалами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу передачі судової справи № 910/8237/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМІС" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/8237/22. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІН ПОЙНТ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/8237/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Відповідно до протоколу передачі раніше визначеному складу суду судову справу № 910/8237/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІН ПОЙНТ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/8237/22. Об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМІС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІН ПОЙНТ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/8237/22. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІН ПОЙНТ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/8237/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, надходження матеріалів справи 22.05.2023, тимчасові непрацездатності суддів, перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/8237/22 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2023 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІН ПОЙНТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМІС" 1405 грн 73 коп. 3 % річних, 17102 грн 76 коп. пені, 84582 грн штрафу, 7457 грн 80 коп. інфляційних втрат та 2211 грн 60 коп. судового збору.

Також позивачем заявлено про те, що докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу будуть подані останнім протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення суду у даній справі. У зв`язку із цим судом не вирішувалося питання щодо розподілу судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу у рішенні.

25.03.2023 на електронну адресу господарського суду першої інстанції від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №910/8237/22, у якій останній просить суд покласти на відповідача 20 036,00 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи.

Так, позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, якості підтвердження понесених витрат, додано:

- копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.08.2022, укладеного між позивачем та адвокатом Балла В.В.;

- довідку про проведену адвокатом роботу від 03.03.2023;

- копію довіреності від 24.03.2023;

- копію акта прийому-передачі послуг від 24.03.2023.

Також, як вбачається із матеріалів справи, до позовної заяви додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Балли В.В. та довіреність від 01.08.2022.

Позивач зазначає, що за умовами договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.08.2022 погоджено оплату адвокату гонорару у фіксованій сумі 15 000 грн та додатково сплачується 5 000 грн за досягнення мети представництва (прийняття рішення про задоволення позовних вимог).

Крім того, позивач включає у суму понесених адвокатом витрат у розмірі 36 грн за направлення позовної заяви поштою відповідачу, що підтверджується фіскальним чеком від 26.08.2022.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо відсутності підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у даній справі, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Тобто доводи позивача про те, що зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги безпосередньо пов`язане з наявністю клопотання, є неправильними, оскільки перш за все суд має визначити, чи є обґрунтованим визначений розмір і чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20.

Як вбачається із довідки про проведену адвокатом роботу, адвокатом позивача виконано наступну роботу (надано послуги):

- розглянув первинну бухгалтерську документацію щодо господарських взаємовідносин між позивачем та відповідачем за договором на транспортне експедирування № Є20/07/21 від 20.07.2021, здійснив її аналіз на предмет законності та обґрунтованості існування чи відсутності кредиторської заборгованості, порушення строків оплати у відповідача та наявності підстав для звернення позивача до суду з позовом;

- надав консультацію позивачу щодо наявності підстав та порядку стягнення санкцій за порушення строків оплати за договором на транспортне експедирування та чинним законодавством України в судовому порядку;

- повідомив про порядок, строки та про процедуру розгляду справи;

- здійснив аналіз практики Верховного Суду з подібних правовідносин;

- підготував позов та підготував всі необхідні процесуальні документи та копії документів для долучення до позову;

- здійснив розрахунок позовних вимог з урахуванням 3% річних та пені;

- здійснив роздрукування, копіювання позову, всіх додатків відповідно до кількості учасників справи, складання та підготовку до відправки документів всім учасникам справи;

- надав консультаційні послуги та надав складені за матеріалами позивача позовну заяву з додатками та повідомив позивачу про порядок подання позовної заяви до суду та порядок розгляду справи;

- здійснив підготовку та роздрукування опису вкладення направлення цінним листом з описом копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача;

- здійснено сканування всіх додатків до позовної заяви та подання позовної заяви з додатками до суду через систему Електронний суд;

- на виконання ухвали суду про залишення позову без руху адвокатом здійснено усунення недоліків позовної заяви;

- надав консультаційні послуги щодо руху справи в суді;

- адвокат здійснить отримання судового наказу після набрання законної сили рішенням суду;

- підготував необхідні документи для відшкодування позивачу судових витрат з боку відповідача та здійснить подання вказаних документів до суду. Адвокат здійснить представництво інтересів позивача під час розгляду судом заяви про ухвалення додаткового рішення суду про розподіл судових витрат;

- надав консультаційні послуги, щодо порядку виконання боржником судового рішення в добровільному та примусовому порядках. Адвокат здійснить представництво інтересів позивача до повного стягнення з відповідача на користь позивача всіх сум заборгованості згідно рішення суду, в т.ч. в разі необхідності в органах виконавчої служби;

- продовжить представлення інтересів позивача, підготовку та подання всіх необхідних документів, в разі оскарження відповідачем рішення суду в апеляційному та касаційному порядках;

- з метою відправки копії позовної заяви, доказів, клопотань, заперечень, відповіді на відзив та інших документів, поданих до суду, на адреси всіх учасників справи, адвокатом було сплачено за поштове пересилання документів власні грошові кошти Укрпошті на загальну суму 36,00 грн, що підлягають компенсації позивачем. Копії підтверджуючих документів надані позивачу.

Так, на переконання колегії суддів, виокремлення адвокатом "розгляд первинної бухгалтерської документації щодо господарських взаємовідносин між позивачем та відповідачем за договором на транспортне експедирування № Є20/07/21 від 20.07.2021, здійснив її аналіз на предмет законності та обґрунтованості існування чи відсутності кредиторської заборгованості, порушення строків оплати у відповідача та наявності підстав для звернення позивача до суду з позовом, як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з "наданням консультації позивачу щодо наявності підстав та порядку стягнення санкцій за порушення строків оплати за договором на транспортне експедирування та чинним законодавством України в судовому порядку, "аналіз практики Верховного Суду з подібних правовідносин та здійснення розрахунку позовних вимог з урахуванням 3% річних та пені" охоплюється діями адвоката з "підготовкою позову та підготовкою всіх необхідних процесуальних документи та копії документів для долучення до позову", "повідомлення про порядок, строки та про процедуру розгляду справи" є ідентичною за змістом послузі: "повідомив позивачу про порядок подання позовної заяви до суду та порядок розгляду справи", тому визначення оплати на суму 20 036,00 грн є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги.

Послуги щодо здійснення роздрукування, копіювання позову, всіх додатків відповідно до кількості учасників справи, складання та підготовку до відправки документів всім учасникам справи, здійснив підготовки та роздрукування опису вкладення направлення цінним листом з описом копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача, сканування всіх додатків до позовної заяви та подання позовної заяви з додатками до суду через систему Електронний суд, не потребувало значних знань адвоката

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що дії щодо усунення недоліків позовної заяви, спричинено діями самого представника позивача.

Критерії визначення справедливого розміру відшкодування судових витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовуються і Європейським судом з прав людини. Наприклад, у п. 80 Рішення ЄСПЛ від 12.10.2006 по справі "Двойних проти України" зазначається: "відповідно до практики Суду заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру". Аналогічні висновки зазначені й у п.34, п. 35 Рішення ЄСПЛ від 10.12.2009 по справі "Гімадуліна та інші проти України" та у п.95 рішення ЄСПЛ від 26.02.2015 по справі "Баришевський проти України".

Отже, включення до довідки про проведену адвокатом роботу послуг: "адвокат здійснить отримання судового наказу після набрання законної сили рішенням суду; "адвокат здійснить представництво інтересів позивача до повного стягнення з відповідача на користь позивача всіх сум заборгованості згідно рішення суду, в т.ч. в разі необхідності в органах виконавчої служби; продовжить представлення інтересів позивача, підготовку та подання всіх необхідних документів, в разі оскарження відповідачем рішення суду в апеляційному та касаційному порядках" є безпідставним, оскільки такі послуги ще не були надані на момент подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду враховуючи те, що дана справа є малозначною, не складною за кількістю доказів, судова практика вирішення цих спорів є сталою, тому підготовка позовної заяви не потребувала вивчення значної кількості матеріалів, законодавчих актів та правових позицій Верховного Суду. Виконання пунктів із довідки про проведену адвокатом роботу від 24.03.2023, за своїм змістом охоплюють та дублюють інші пункти довідки, тому на переконання колегії суддів розмір витрат правничої допомоги у сумі 20 036,00 грн є завищеним. Порівняно із складністю справи, ціною позову (124 014,52 грн) та кількістю доказів розмір витрат на підготовку позовної заяви є завищеним.

Так, з огляду на складність справи, враховуючи суму позову, наданий адвокатом обсяг послуг, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, з урахуванням середнього розміру заробітної плати, враховуючи подання позивачем заперечення щодо розміру судових витрат, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що розмір заявлених відповідачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 20 036,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі, а їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, тому, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що розміром, який відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції є сума витрат на надання правничої допомоги у розмірі 10 036,00 грн.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у господарському суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду, у урахуванням положень п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПКУкраїни, погоджується із висновком господарського суду про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з розглядом справи № 910/8237/22 пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам у розмірі 8 946,23 грн.

Натомість заявлені вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 089,77 грн не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді, отже їх розмір є необґрунтованим у зазначеній вище частині.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується і доводами апеляційних скарг, враховуючи викладене та наступне.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Натомість відповідачем не доведено необґрунтованості та неспівмірності витрат, не надано таких доказів до матеріалів справи.

Водночас сама лише незгода позивача та відповідача з наданою господарським судом першої інстанції оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.

Щодо заперечень відповідача, поданих до господарського суду першої інстанції 05.04.2023 (згідно із відміткою відділення "Укрпошта"), колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що з незалежних від суду причин, зазначені заперечення зареєстровані господарським судом першої інстанції 14.04.2023, тобто, після прийняття додаткового рішення у справі № 910/8237/22.

Щодо посилання відповідача на те, що судом першої інстанції помилково обчислено процесуальні строки, визначивши їх з дня отримання повного тексту рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Частина 1 ст. 119 ГПК України визначає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13.

Із правового контексту норм статей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України убачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, Господарським процесуальним кодексом України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв`язку з розглядом справи.

Схожий за змістом правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 21.12.2019 у справі № 910/6298/19, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19.

Враховуючи викладене, те, що справа розглядалась у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання, те, що заявник довідався про ухвалення судового рішення 20.03.2023, подання таких доказів 25.03.2023, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що означені обставини об`єктивно свідчать про неможливість своєчасного подання доказів в підтвердження понесених судових витрат, тому судом першої інстанції правомірно прийнято до розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що доводи апеляційних скарг не спростовують встановлених обставин справи та висновків місцевого суду, а отже колегією суддів відхиляються.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, скаржниками не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються в апеляційних скаргах. Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення суду прийнято відповідно до вимог процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМІС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІН ПОЙНТ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/8237/22. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/8237/22 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 244, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМІС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІН ПОЙНТ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/8237/22 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі № 910/8237/22 залишити без змін.

3. Справу № 910/8237/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич