Постанова

від 23.10.2023 по справі 922/1350/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 922/1350/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Медуниця О.Є. , суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

та представників учасників справи: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд", м. Харків

на рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2023 року у справі №922/1350/23,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд", м. Харків

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Балцем", м. Балаклія, Харківська область

про стягнення 1586385,27 грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" (далі- Позивач) звернулось Господарському суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Балцем" (далі- Відповідач), в якій просив стягнути з Відповідача на свою користь суму боргу у розмірі 1 150 471, 40грн., 3% річних у розмірі 55 506,31грн.та інфляційні втрати у розмірі 380 407,56 грн.

Також Позивач просив стягнути з Відповідача на свою користь судові витрати, а саме 23795,78 грн сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.08.2023 року у справі №922/1350/23 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Балцем", м. Балаклія, Харківська область про стягнення 1586385,27 грн. - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду та вважаючи його таким, що постановлено незаконно, з порушенням норм процесуального та матеріального матеріального права, Позивач звернуся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, у тому числі і витрати на правову допомогу у розмір 50 000грн., відшкодування яких Позивач просив покласти на Відповідача.

Зокрема, в обґрунтування своєї позиції по справі апелянт посилався на наступне:

- суд першої інстанції у ході визначень наступної дати судового засідання не питав думку Позивача;

- Суд порушив принцип рівності сторін ч. 3 ст.2 ГПК України через безпідставне задоволення заяви Відповідача про відкладення розгляду справи;

- Суд не надав Позивачу можливість подавати докази з проханням долучити їх до матеріалів справ, неправильно розтлумачивши норми ГПК України;

- суд першої інстанції відмовив у всіх заявах Позивача про долучення документів, тим самим порушивши ст.13 ч.3 ГПК України та ст.42 ГПК України;

- суд першої інстанції не призначив окреме судове засідання для судових дебатів, тим самим порушивши статтю 218 ГПК України, не надавши час для підготовки представнику Позивача виступити з повноцінною промовою (заключним словом);

- головуючий суддя під час розгляду даної справи повинен був заявити самовідвід у даній справі, через неприязні стосунки, які виникли між ним та адвокатом Позивача, чим порушив Бангалорські принципи поведінки суддів.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду через систему Електронний суд від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Позивача, за змістом якого Позивач просив оспорюване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, посилався на те, що з огляду на ненадання суду Договору купівлі продажу, поставка товару відбулась за видатковими накладеними, строк оплати за якими не настав, оскільки відповідна вимога на адресу Відповідача не направлялась.

Представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, тому колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності, оскільки вони не скористались своїм правом, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення - скасуванню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- поставки Позивачем Відповідачу товару за видатковими накладними: №5654 від 05.05.2021 на суму 141120,00 грн; №8256 від 15.06.2021 на суму 725322,00 грн; №6171 від 12.05.2021 на суму 366660,00 грн; №5259 від 28.04.2021 на суму 735950,00 грн; №4268 від 12.04.2021 на суму 559225,50 грн; №4688 від 19.04.2021 на суму 478350,00 грн; №3424 від 24.03.2021 на суму 98400,00 грн; №3690 від 29.03.2021 на суму 550125,00 грн; №3273 від 19.03.2021 на суму 415635,00 грн; №2573 від 05.03.2021 на суму 208252,50 грн; №2101 від 24.02.2021 на суму 375804,00 грн; №966 від 01.02.2021 на суму 308040,00 грн; №651 від 22.01.2021 на суму 192575,00 грн та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), які наявні в матеріалах справи;

- часткова оплата поставленого товару.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

За твердженнями Позивача, 16.11.2020 між сторонами укладено договір купівлі-продажу товарів №749 і поставка товару відбувалась в межах вказаного договору, у всіх первинних документах наявне посилання на цей договір. Проте, Відповідач вартість поставленого товару повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 1 150 471,00грн.

Вищезазначений факт порушення Відповідачем зобов`язання з оплати поставленого Позивачем товару став підставою звернення останнього до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, нарахування 3% річних та інфляційних втрат, що пов`язані із простроченням виконання грошового зобов`язання.

Відповідач у суді першої інстанції не скористався правом на подання відзиву на позов.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з огляду на ненадання Позивачем примірнику договору купівлі-продажу, дійшов висновку, що у даному випадку мало місце постачання товару за накладними, строк з оплати якого не настав, зважаючи на відсутність вимоги про сплату товару, направленої на адресу Відповідача, в порядку ч. 2 ст.530 ЦК України.

Зважаючи на відмову у позовних вимогах, суд першої інстанції також залишив без задоволення вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок Відповідача на користь Позивача у розмірі 50 000,00грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції необґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що знайшли своє підтвердження частково, виходячи з наступного.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини перша, друга статті 712 ЦК).

Положеннями частин першої статті 692 ЦК передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Беручи до уваги, що правовідносини з поставки є оплатним, то обов`язку продавця передати у власність товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість отриманого товару, а відтак підписані покупцем без зауважень видаткові накладні, є свідченням відсутності будь-яких претензій та зауважень з боку Відповідача щодо поставленого Позивачем товару.

Разом з тим, загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Будь-яких доказів того, що сторонами було узгоджено відстрочення оплати товару, матеріали справи не містять.

Таким чином, строк виконання грошового зобов`язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Також, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду, що обов`язок Відповідача оплатити товар виникає відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України після отримання відповідної вимоги від Позивача, оскільки факт отримання товару Відповідачем і видаткові накладні, надані Позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов`язку у Відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Крім того, колегією суддів враховуються обставини неможливості надання Позивачем спірного Договору купівлі-продажу через пошкодження офісної будівлі, де зберігались докази, проте, Відповідач, не оспорюючи факт поставки товару, за спірними накладними, тексту договору не надав та наявність узгодження між сторонами іншого строку оплати цього товару - не довів.

З урахуванням встановлених обставин справи щодо неузгодження сторонами строків оплати товару, обов`язок Відповідача з оплати товару виник у нього з моменту його прийняття, відповідно до ст. 692 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару відбувалась на підставі видаткових накладних №5654 від 05.05.2021 на суму 141120,00 грн; №8256 від 15.06.2021 на суму 725322,00 грн; №6171 від 12.05.2021 на суму 366660,00 грн; №5259 від 28.04.2021 на суму 735950,00 грн; №4268 від 12.04.2021 на суму 559225,50 грн; №4688 від 19.04.2021 на суму 478350,00 грн; №3424 від 24.03.2021 на суму 98400,00 грн; №3690 від 29.03.2021 на суму 550125,00 грн; №3273 від 19.03.2021 на суму 415635,00 грн; №2573 від 05.03.2021 на суму 208252,50 грн; №2101 від 24.02.2021 на суму 375804,00 грн; №966 від 01.02.2021 на суму 308040,00 грн; №651 від 22.01.2021 на суму 192575,00 грн та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), які надані Позивачем до матеріалів справи.

Судом встановлено, що загальна сума поставки в межах даної справи складає 5 155 459,00 грн., а не 5 763535,00грн. як помилково вказує Позивач.

При цьому, господарські операції, відображені у акті звірки за період з 16.12.2020р. про 24.12.2020р. на суму 540 918,00грн. та за 27.08.2021р. у розмірі 66 976,00грн. не беруться колегією суддів до уваги, оскільки Позивачем не надано доказів на підтвердження господарських операцій за цей період, а Відповідачем зазначений акт не підписаний.

З наданої Позивачем до матеріалів справи банківської виписки, вбачається, що Відповідачем в період з 25.01.2021р. по 21.10.2021р. здійснювалась часткова оплата поставленого Позивачем товару і її загальна сума складає 4 071 963,60грн. Також, колегія суддів враховує оплату Відповідача шляхом передачі грошових коштів Позивачу у розмірі 149 528,60грн., про що відображено у акті звірки, підтверджено самим Позивачем та Відповідачем не спростовано.

Таким чином, з урахуванням часткових оплат, сума боргу, яка підтверджена належними доказами та підлягає стягненню з Відповідача складає 1 083 495,40грн., а не 1 150 471,40грн. як зазначає Позивач, у зв`язку з чим вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню частково.

Крім того, Позивачем заявлено про стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 55 506,31 грн за період з 27.08.2021 по 05.04.2023 та інфляційних втрат у розмірі 380 407,56 грн за той самий період.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах заявленого Позивачем періоду, з урахуванням підтвердженої суми заборгованості у розмірі 1 083 495,40грн., судом встановлено, що сума 3% річних та інфляційної складової за період з 27.08.2021р. по 05.04.2023р., яка підлягає задоволенню становить 52 274,94грн. та 379 888,06грн. відповідно, а отже в решті вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції у ході визначень наступної дати судового засідання, не питав думку учасників (Позивача) щодо наступних дат слухань, відхиляються колегією суддів, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України, не передбачений такий обов`язок суду, а відкладення розгляду справи здійснюється в межах встановлених строків. Будь- яких клопотань з цього приводу Позивачем суду не надавалось.

Щодо необґрунтованої відмови суду першої інстанції у заявах Позивача про долучення документів та порушення вимог ст.13 ч.3 ГПК України та ст.42 ГПК України, то при дослідженні матеріалів справи, зокрема протоколів судового засідання, встановлено, що така відмова була викликана недотриманням Позивачем процесуальних строків, визначених ч.2 ст.118 ГПК України.

Стосовно порушення судом першої інстанції приписів ст. 218 ГПК через не призначення окремого судове засідання для судових дебатів - то вимогами означеної статті не передбачений обов`язок суду призначати окреме судове засідання для судових дебатів.

Стосовно доводів про необхідність заявлення самовідводу суддею у даній справі.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Наразі, таких обставин, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим підстави для заявлення самовідводу головуючим суддею у даній справі - відсутні.

Доводи Позивача про неприязні стосунки між адвокатом Позивача та головуючим суддею, які склались внаслідок роботи у минулому на посаді секретаря судового засідання у даного судді - не є підставою для самовідводу у світлі приписів ст. 35 ГПК України, оскільки адвокатом здійснюється представництво інтересів саме підприємства, а не окремо визначеної особи.

Крім того, Позивач в процесі розгляду справи не заявив головуючому судді відвід, в порядку ст. 36 ГПК, у разі наявності сумнівів щодо його упередженості.

Стосовно витрат на правову допомогу у розмірі 50 000,00грн., понесених у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у підтвердження заявленої до стягнення суми, Позивачем надано копії:

- Договору про надання правової допомоги №13/03/23-3 від 13.03.2023;

- ордеру на надання правничої (правової) допомоги;

- акту приймання наданих послуг за правову допомогу за Договором №13/03/23-3 від 13.03.2023 на суму 50 000,00 грн.;

- звіт про надання правової допомоги від 04.04.2023;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

- витяг з Єдиного реєстру адвокатів України

За змістом зазначених доказів, зокрема акту про надану правову допомогу за Договором від 13.03.2023, заявником надані консультаційні послуги, аналіз нормативно -правової бази, формування позиції, тощо, вартістю 25 000,00грн. (з розрахунку вартість години - 5000грн.), підготовка позовної заяви та доказів на її обґрунтування тривалістю 4 години вартістю 20000,00грн. та подача позову з представництвом інтересів клієнта у суді - 5000,00грн.

Отже, з наданих послуг, пов`язаних безпосередньо з розглядом справи по суті, є подача позову та представництво інтересів клієнта у суді, вартість яких становить 5 000,00грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Відповідно до висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.21 у справі № 755/9215/15ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Критерії співмірності визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Проаналізувавши вище викладене в сукупності з матеріалами справи, апеляційною скаргою в контексті перегляду рішення суду першої інстанції, судова колегія вважає обґрунтованою суму витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., що відповідає критерію "розумності їх розміру", а стягнення цих витрат є співрозмірним з наданими адвокатом послугами у суді першої інстанції є обґрунтованими та відповідають критерії "необхідності і обґрунтованості".

За приписами п.п. 2, 4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. При цьому неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З урахуванням незастосування господарським судом до спірних відносин норм ст.692 ЦК України, яка підлягала застосуванню у даному випадку, судом здійснений невірний висновок щодо ненастання строку оплати за поставлений товар, що є підставою для скасування рішення та ухвалення нового у справі.

При цьому, доводи та вимоги апеляційної скарги, щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження при здійсненій судом перевірці, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення в цій частині.

Судова колегія бере до уваги, що доводи апеляційної скарги не охоплюються порушенням судом першої інстанції норм матеріального права в частині невірного визначення моменту порушення обов`язку щодо оплати отриманого товару, проте суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ч.4 ст.269 ГПК України, встановив неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, отже вийшов за межі доводів апеляційної скарги.

За таких підстав рішення господарського суду Харківської області від 01.08.23 року у справі №922/1350/23 підлягає скасуванню.

По справі слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Балцем", м. Балаклія, Харківська область про стягнення 1 586 385,27 грн.- задовольнити частково, стягнути з Відповідача на користь Позивача суму заборгованості у розмірі 1083495,40грн., суму 3 % річних у розмірі 52274,94грн., інфляційних втрат у розмірі 379888,06грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00грн. та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 22734,88грн.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції віднести на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Стосовно витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 50 000,00грн., колегія суддів зазначає наступне.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За змістом ч.2 ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно до вимог ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В письмових поясненнях до апеляційної скарги, Позивач повідомляє, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції складається із суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі попередньо (орієнтовно) - 50000,00 грн.

Судова колегія зазначає, що наведені відомості не можуть бути розглянуті у якості заяви про відшкодуванні судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу, а також у якості попереднього розрахунку наведених витрат, а також опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги в розумінні вищенаведених вимог ст.ст. 123,126 ГПК України, оскільки вони не подані з апеляційною скаргою.

Заявлення клопотання Позивача про можливість надати докази розміру судових витрат після ухвалення судового рішення не звільняє його від обов`язку вчасно надати попередній розрахунок наведених витрат з описом робіт (наданих послуг), які він поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

В свою чергу не зазначення конкретного розрахунку попередньої (орієнтовної) суми судових витрат позбавляє можливості суд в порядку, передбаченому п. 6 ч. 5 ст. 129 ГПК України, перевірити чи сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку.

Поряд з цим відповідно до ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Зазначені положення ст. 124 ГПК України забезпечують дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України, та крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №910/9784/18.

Сам факт заміни представника на стадії апеляційного розгляду після подання апеляційної скарги не звільняє сторону від наслідків, зазначених в наведених нормах процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що станом на момент перегляду справи в суді апеляційної інстанції, Відповідач мав можливість заявити та вказати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс або очікує понести у зв`язку із розглядом справи, проте з апеляційною скаргою їх не подав.

За наведених підстав судова колегія відмовляє Відповідачу у відшкодуванні за рахунок Позивача судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу, що понесені в суді апеляційної інстанції на підставі вищенаведених вимог закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд", м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2023 року у справі №922/1350/23 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2023 року у справі №922/1350/23 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Балцем", м. Балаклія, Харківська область про стягнення 1 586 385,27 грн.- задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Балцем" (64200, Харківська область м. Балаклія, Цемзаводськке шосе, 3 код ЄДРПОУ 00293060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" (61058, м.Харків, вул. Клочковська, 98а, код ЄДРПОУ 34392042) суму заборгованості у розмірі 1083495,40грн., суму 3 % річних у розмірі 52274,94грн., інфляційних втрат у розмірі 379888,06грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00грн. та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 22734,88грн.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції віднести на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Балцем", м. Балаклія, Харківська область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд", м. Харків суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 34 102,32грн.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд", м. Харків про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 50 000, 00грн. - відмовити.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через

Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 25.10.2023

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Д.О. Попков