Постанова

від 25.10.2023 по справі 908/1481/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1481/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.07.2023р. ( суддя Дроздова С.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 14.07.2023р.) у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "КУБ" (53207 м. Нікополь, Дніпропетровська область, вул. Кооперативна, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 42712173)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" (69008 м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 78А, ідентифікаційний код юридичної особи 43173964)

про стягнення 176 280 грн 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "КУБ" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" 176 280 грн 00 коп. заборгованості за поставлений товар по договору № 07/2022/36 від 28.01.2022р..

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "КУБ" зазначило, що у зв`язку тим , що відповідач свої зобов`язання за договором належним чином та в повному обсязі не виконав та порушив умови договору в частині розрахунків.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.07.2023р. позовні вимоги задоволено - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "КУБ" 176 280 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 2 684 грн. 00 коп. судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО", в якій просить рішення суду від 10.07.2023р. скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції поставновлене при неповному з`ясуванні місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, Скаржник вказує на те, що дата укладення специфікації (2021 рік) ніяк не може передувати даті договору поставки № 07/2022/36 від 28.01.2022, специфікація, що укладена у 2021 році, не може вважатися належним і допустимим доказом у справі.

Крім того, відповідно до пункту 1.4 специфікації №1 від 28.01.2021 умовами поставки чітко визначено: ЕХW склад Постачальника м. Нікополь, вул. Кооперативна, 3, відповідно до Правил ІНКОТЕРМС.

Натомість, у товарно-транспортній накладній № 169 від 02.02.2022, на яку здійснив посилання суд першої інстанції пунктом навантаження є м. Дніпро, а пунктом розвантаження - м. Авдіївка.

При цьому зазначена ТТН взагалі не містить посилання на договір поставки № 07/2022/36 від 28.01,2022 як супровідний документ на вантаж.

Відповідач наголошує на тому, що в порушення пунктів 3.4, 4.5, 5.3 договору позивач не надав до суду доказів надання відповідачеві: - рахунку-фактури, - дозволу Держпраці на застосування обладнання підвищеної небезпеки; - сертифіката (декларації, паспорта) відповідності якості підприємства-виробника Товару, якщо товар не підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, -оригіналу або копії довідки з органу сертифікації, завірену печаткою постачальника. Також позивач не надав до суду доказів відвантаження товару відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 №П-6 (далі за текстом Інструкція П-6) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу від 25.04.1966 №.П-7 (далі за текстом Інструкція П-7).

Крім того, Скаржник посилається на те, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.06.2023 року по справі № 908/1890/23 було відкрито провадження у справі про банкрутство боржника Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та Будівництво».

На переконання Скаржника, розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/Ю та від 6 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18).

Отже, в порушення зазначених норм ГПК України, суд першої інстанції не передав зазначену справу для розгляду суду в межах справи про банкрутство, що є істотним порушенням норм процесуального права.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Запорізької області від 10.07.2023 у справі № 908/1481/23 залишити без змін.

В обгрунтування своїх заперечень, Позивач зазначає на тому, що скаржник маніпулює поняттями і недоведеними фактами, намагаючись уникнути відповідальності за порушення умов договору від 28.01.2022 року, в частині оплати отриманого Товару.

Що стосується посилання Скаржника на відкриту справу про банкрутство. Позивач зазначає, що позовна заява була ним пред`явлена (02.05.2023 року) ще задовго до відкриття провадження (13.06.2023), а тому посилання ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» на такий факт є неприпустимим .

Відповідач у відповіді на відзив, зазначає, що для виправлення технічної помилки в даті укладання специфікації, сторони можуть укласти додаткову угоду до договору поставки, в якій буде зазначено правильну дату укладання специфікації. Із таким запитом Позивач до Відповідача не звертався. Відтак, така специфікація, що укладена у 2021 році, не може вважатися належним і допустимим доказом у справі.

Розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Березкіна О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2023р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/1481/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.07.2023р. по справі № 908/1481/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

18.08.2023р. матеріали справи № 908/1481/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.07.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 24.10.2023р., у зв`язку з припиненням повноважень судді Березкіної О.В., відповідно до ст. 123 Закону України Про судоустрій та статус суддів, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.07.2023р. прийнято до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

28.01.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-комерційна фірма КУБ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО (Покупець) укладений Договір поставки № 07/2022/36.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Товар, зазначений в Специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець прийняти та оплатити Товар.

Згідно п. 1.2 договору найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та строк поставки вказується у специфікації, яка є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.1 Договору зазначено, що асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі Специфікацій Постачальника, погодженої Покупцем, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно укладеної між сторонами Специфікації № 1 до Договору сторонами було погоджено поставку Товару: Сітка кладочка 100*100*4,0 мм карта 2,0*1,0 м у кількості 670 шт. та Сітка кладочка 50*50*3,0 мм карта 2,0*1,0 м у кількості 192 шт. на загальну суму 1 76 280,00 грн. із ПДВ.

Відповідно до п. 4.4 Договору визначено, що право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до Покупця з моменту підписання відповідальною особою Покупця видаткової накладної.|

Відповідно до п. 5.2 Договору зазначено, що розрахунок за поставлену партію Товару здійснюється Покупцем на умовах після оплати в розмірі 100% від вартості партії Товару на підставі підписаної обома Сторонами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки відповідної партії Товару.

Згідно інформації зазначеної у видатковій накладній № 0461-Ф від 02.02.12022 на адресу Покупця було відвантажено товар Сітка кладочка 50*50*3,0 мм карта 2,0*1,0 м у кількості 192 шт. на суму 29 952,00 грн.

Відповідальна особа Покупця вантаж прийняла, про що свідчить особистий підпис та печатка підприємства на видатковій накладній № 0461-Ф від 02.02.2022.

Оскільки видаткова накладна № 0461-Ф від 02.02.2022 року підписана з обох сторін, то сума, яка підлягає сплаті за поставлену продукцію у розмірі 29 952,00 грн. є узгодженою.

Згідно інформації зазначеної у видатковій накладній № 0462-Ф від 02.02.1022 року на

адресу Покупця було відвантажено товар Сітка кладочка 100*100*4,0 мм карта 2,0*1,0 м у кількості 220 шт. на суму 48 048,00 грн.

Відповідальна особа Покупця вантаж прийняла, про що свідчить особистий підпис та печатка підприємства на видатковій накладній № 0462-Ф від 02.02.2022.

Оскільки видаткова накладна № 0462-Ф від 02.02.2022 року підписана з обох сторін, то сума, яка підлягає сплаті за поставлену продукцію у розмірі 48 048,00 грн. є узгодженою.

Згідно інформації зазначеної у видатковій накладній № 0463-Ф від 02.02.2022 на адресу Покупця було відвантажено товар Сітка кладочка 100*100*4,0 мм карта 2,0*1,0 м у кількості 220 шт. на суму 48 048,00 грн.

Відповідальна особа Покупця вантаж прийняла, про що свідчить особистий підпис та печатка підприємства на видатковій накладній № 0463-Ф від 02.02.2022.

Оскільки видаткова накладна № 0463-Ф від 02.02.2022 підписана з обох сторін, то сума, яка підлягає сплаті за поставлену продукцію у розмірі 48 048,00 грн. є узгодженою.Згідно інформації зазначеної у видатковій накладній № 0464-Ф від 02.02.2022 па

адресу Покупця було відвантажено товар Сітка кладочка 100*100*4,0 мм карта 2,0*1.0 м у кількості 230 шт. на суму 50 232,00 грн.

Відповідальна особа Покупця вантаж прийняла, про що свідчить особистий підпис та печатка підприємства на видатковій накладній № 0464-Ф від 02.02.2022.

Оскільки видаткова накладна № 0464-Ф від 02.02.2022 року підписана з обох сторін, то сума, яка підлягає сплаті за поставлену продукцію у розмірі 50 232,00 грн. є узгодженою.

Для оплати поставленої Постачальником партії Товару за Договором № 07/2022/36 від 28.01.2022, Покупцю було надано рахунок на оплату № 0461-Ф від 28.01.2022 на загальну суму 176 280,00 грн.

02.02.2022 між сторонами було підписано товарно-транспортну накладну № 169 на поставку товару на суму 176280 грн 00 коп.

З урахуванням п. 5.2 договору граничним строком для здійснення оплати за поставлений товар згідно вищезазначених видаткових накладних є - 14.02.2022.

Отже, з 15.02.2022 за Товариством з обмеженою відповідальністю АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО рахується заборгованість у розмірі 176 280 грн 00 коп.

Таким чином, станом на 26.04.2023 рік оплату за поставлений Товар у загальному розмірі 176 280 грн 00 коп. не здійснено.

Відповідно до п. 10.1 Договору, всі спори, які виникають між Сторонами з приводу виконання умов даного Договору, вирішуються шляхом переговорів, а в разі недосягнення згоди - передаються на розгляд в господарський суд згідно з чинним законодавством України.

17.03.2023 року, на виконання вимог Договору до Відповідача була пред`явлена претензія № 196 від 17.03.2023 року з вимогою у добровільному порядку сплатити заборгованість за поставлений товар по Договору №07/2022/36 від 28.01.2022 року.

У претензії № 196 від 17.03.2023 року пропонувалося Відповідачу сплатити заборгованість на рахунок Постачальника протягом 10 днів з дня отримання даної претензії.

Станом на день направлення даної позовної заяви до суду, жодної відповіді на претензію від ТОВ АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО отримано не було.

Позивачем поставлено товар згідно Специфікації № 1 на загальну суму 176 280 грн 00 коп., претензій по кількості та якості у відповідача не виникало.

Відповідач свої зобов`язання в частині розрахунків за договором не виконав.

Вказані обставини стали підставою звернення Позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 176280грн.00коп.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 176280грн.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, місцевий господарський суд, оцінивши обставини та наявні в матеріалах цієї справи докази в їх сукупності, застосовуючи стандарт вірогідності доказів, дійшов висновку, що позивач як постачальник виконав свої зобов`язання за Договором, а саме, поставив товар та надав необхідні документи для оплати, однак відповідач порушив умови щодо його оплати.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ст.ст. 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом між сторонами виникли правовідносини, які носять характер договору поставки та регулюються розділом 3 глави 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст.655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Як вже заначалося раніше, 28.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-комерційна фірма КУБ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО (Покупець) укладений Договір поставки № 07/2022/36.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Товар, зазначений в Специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець прийняти та оплатити Товар.

Згідно п. 1.2 договору найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та строк поставки вказується у специфікації, яка є його невід`ємною частиною.

Так, відповідно укладеної між сторонами Специфікації №1 до Договору сторонами було погоджено поставку Товару: Сітка кладочка 100*100*4,0 мм карта 2,0*1,0 м у кількості 670 шт. та Сітка кладочка 50*50*3,0 мм карта 2,0*1,0 м у кількості 192 шт. на загальну суму 1 76 280,00 грн. із ПДВ.

Згідно інформації зазначеної у видатковій накладній № 0461-Ф від 02.02.12022 на адресу Покупця було відвантажено товар Сітка кладочка 50*50*3,0 мм карта 2,0*1,0 м у кількості 192 шт. на суму 29 952,00 грн.

Відповідальна особа Покупця вантаж прийняла, про що свідчить особистий підпис та печатка підприємства на видатковій накладній № 0461-Ф від 02.02.2022.

Оскільки видаткова накладна № 0461-Ф від 02.02.2022 року підписана з обох сторін, то сума, яка підлягає сплаті за поставлену продукцію у розмірі 29 952,00 грн. є узгодженою.

Згідно інформації зазначеної у видатковій накладній № 0462-Ф від 02.02.1022 року на

адресу Покупця було відвантажено товар Сітка кладочка 100*100*4,0 мм карта 2,0*1,0 м у кількості 220 шт. на суму 48 048,00 грн.

Відповідальна особа Покупця вантаж прийняла, про що свідчить особистий підпис та печатка підприємства на видатковій накладній № 0462-Ф від 02.02.2022.

Оскільки видаткова накладна № 0462-Ф від 02.02.2022 року підписана з обох сторін, то сума, яка підлягає сплаті за поставлену продукцію у розмірі 48 048,00 грн. є узгодженою.

Згідно інформації зазначеної у видатковій накладній № 0463-Ф від 02.02.2022 на адресу Покупця було відвантажено товар Сітка кладочка 100*100*4,0 мм карта 2,0*1,0 м у кількості 220 шт. на суму 48 048,00 грн.

Відповідальна особа Покупця вантаж прийняла, про що свідчить особистий підпис та печатка підприємства на видатковій накладній № 0463-Ф від 02.02.2022.

Оскільки видаткова накладна № 0463-Ф від 02.02.2022 підписана з обох сторін, то сума, яка підлягає сплаті за поставлену продукцію у розмірі 48 048,00 грн. є узгодженою.Згідно інформації зазначеної у видатковій накладній № 0464-Ф від 02.02.2022 па

адресу Покупця було відвантажено товар Сітка кладочка 100*100*4,0 мм карта 2,0*1.0 м у кількості 230 шт. на суму 50 232,00 грн.

Відповідальна особа Покупця вантаж прийняла, про що свідчить особистий підпис та печатка підприємства на видатковій накладній № 0464-Ф від 02.02.2022.

Оскільки видаткова накладна № 0464-Ф від 02.02.2022 року підписана з обох сторін, то сума, яка підлягає сплаті за поставлену продукцію у розмірі 50 232,00 грн. є узгодженою.

Для оплати поставленої Постачальником партії Товару за Договором № 07/2022/36 від 28.01.2022, Покупцю було надано рахунок на оплату № 0461-Ф від 28.01.2022 на загальну суму 176 280,00 грн.

Додатково, між сторонами було підписано товарно-транспортну накладну № 169 від 02.02.2022 на поставку товару на суму 176 280 грн 00 коп.

З урахуванням п. 5.2 договору граничним строком для здійснення оплати за поставлений товар згідно вищезазначених видаткових накладних є - 14.02.2022.

З 15.02.2022 за Товариством з обмеженою відповідальністю АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО рахується заборгованість у розмірі 176 280 грн 00 коп.

17.03.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "КУБ" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" з претензією № 196 від 17.03.2023 року з вимогою у добровільному порядку сплатити заборгованість за поставлений товар по договору № 07/2022/36 від 28.01.2022 року. Вказана претензія була залишена без відповіді, що стало підставою для звернення з позовною заявою для захисту свого порушеного права.

Доводи скаржника, про те, що договір поставки № 07/2022/36 між сторонами було укладено 28.01.2022 року , тоді як в Специфікації № 1 зазначено дату 28.01.2021 року, колегія суддів відхиляє як безпідставні, з огляду на наступне.

За твердженням Позивача, не спростованим Відповідачем, при укладанні між сторонами Договору №07/2022/36 від 28.01.2022 року та додатків до нього, було допущено помилку у зазначені року Специфікації №1, а саме; замість 2022 року було зазначено 2021 рік.

При огляді даної Специфікації вбачається, що вона стосується саме договору, за яким виник спір, а саме: «Специфікація №1 до договору поставки №07/2022/23 віл 28.01.2022 року».

Також, за текстом Специфікації №1 зазначається, що вона укладена до Договору №07/2022/36 від 28.01.2022 року, а саме:

В назві документа;

В преамбулі документа;

В п. 1.5 Специфікації №1: «Специфікація є невід`ємною частиною договору №07/2022 /36 від 28.01.2022 р.»

Що стосується товарно-транспортної накладної №169 від 02 лютого 2022 року.

Документами, такими як: ТТН №169 від 02.02.2022 року, видаткова накладна №0461-Ф від 02.02.2022 року, видаткова накладна №0462-Ф від 02.02.2022 року, видаткова накладна№ 0463-Ф від 02.02.2022 року, видаткова накладна № 0464-Ф від 02.02.2022 року підтверджується поставка товару на адресу ТОВ «АЛД Інжиніринг та будівництво», підписані працівником Тимофєєвою О.С. менеджером з постачання та скріплені печаткою підприємства покупця.

Стосовно доводів скаржника, про те, що у пункті 1.4 Специфікації № 1 умовами поставки визначено EXW склад постачальника м.Нікополь, вул.Кооперативна,3, відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2020, тоді як у ТТН № 169 від 02.02.2022 року навантаження відбулося в м.Дніпрі, а пунктом розвантаження м.Авдіївка, колегія суддів вказує наступне.

За даним фактом ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «КУБ» зазначає, що відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2020, умова поставки EXW - франко-завод, означає, що продавець надає товари на його території або в іншому зазначеному місці (завод, фабрика, склад, тощо). Продавець не повинен ні завантажувати товари на транспорт для підвезення вантажів, ні замінювати товари для експорту.

За домовленістю між Сторонами Договору, Товар було надано під завантаження в обумовленому місці у автомобіль перевізника ДАФ НОМЕР_1 з причіпом НОМЕР_2 .

Таким чином, Постачальник передав товар в обумовленому Сторонами місці, після передачі товару ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «КУБ» отримало від Відповідача підписану ТТН №169 від 02.02.2022 року із печаткою підприємства, чим виконало умови поставки, які передбачені Правилами Інкотермс в редакції 2020, а саме: - франко- завод.

Щодо зауважень скаржника на появу в матеріалах справи копії Специфікації №1 від 28.01.2021 року, слід зазначити, що в матеріалах справи наявні докази надсилання позовної заяви з додатками на адресу Відповідача (опис вкладення).

Так, відповідно до додатків, які були долучені до суду, а також є аналогічними тим, що направлялися на адресу Відповідача зазначено, що до позову додається: «Копія договору постачання товару №07/2022/36 від 28.01.2022 року з додатками».

В описі вкладені, який підтверджує направлення позовної заяви на адресу Відповідача у п. 4 зазначено: «Копія договору постачання товару №07/2022/36 від 28.01.2022 року з додатками на 4 аркушах».

Що стосується посилання Скаржника на відкриту справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО», колегія суддів вказує наступне.

Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою (02.05.2023 року), а 27.06.2023 ухвалою господарського суду Запорізької області відкрито провадження у справі про банкрутство боржника- Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО».

Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частини перша, друга статті 4 ГПК України).

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).

Частиною другою статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (див. постанову Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 905/813/20).

За приписами частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (з 21.10.2019 введено в дію КУзПБ).

Частиною третьою статті 7 КУзПБ встановлено правило, за яким матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Колегія суддів суду зазначає, що суперечності правозастосування щодо порядку розгляду спорів в межах справи про банкрутство чи в окремому позовному провадженні, зумовлені нечіткістю правового регулювання та несталістю судової практики, не повинні мати наслідком порушення принципу правової визначеності у випадку забезпечення справедливого розгляду справи.

Скасування судового рішення лише з підстав встановлення факту порушення, яке жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення, є відступом від принципу правової визначеності та проявом правого пуризму. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення, яке не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції покликаний не лише перевіряти та оцінювати правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи, точність та відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, але може і самостійно усунути недоліки та встановити обставини, що підлягають з`ясуванню при ухваленні судового рішення.

З встановлених судами попередніх інстанцій обставин у цій справі слідує, що позов було подано ще до відкриття провадження у справі про банкрутство Відповідача, а у суді апеляційної інстанції скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, тобто вирішити спір по суті.

Колегія суддів звертається до висновку про застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/4455/19, відповідно до якого не можна скасовувати прийняте по суті рішення з мотивів порушення порядку розгляду позовних вимог (в окремому позовному провадженні чи в межах справи про банкрутство), зосередившись лише на аналізі суб`єктного складу учасників у контексті порушення щодо них провадження у справі про банкрутство без урахування предмета заявленого позову, змісту спірних правовідносин та фактичних обставин справи. У такому разі відповідне рішення матиме ознаки видимої легітимності (дотримання ознак "форми") та не забезпечуватиме гарантування передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) права на доступ до суду і захист порушених прав (близький за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 926/358/19, від 23.02.2021 у справі № 913/567/19 (913/506/19).

Окрім того, відповідно до пункту 5 частини першої статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Положення статті 279 ГПК України передбачають, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем не було заявлено про порушення правил територіальної юрисдикції. Крім того, справу № 908/1481/23 було розглянуто Господарським судом Запорізької області, тобто тим самим судом, в провадженні якого перебуває справа № 908/1890/23 про банкрутство ТОВ "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО". Відтак, положення пункту 5 частини першої статті 275 ГПК України не підлягали застосуванню судом апеляційної інстанції.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.07.2023р. у справі №908/1481/23 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

СуддяМ.О. Дармін

Суддя О.В. Чус