Рішення

від 24.10.2023 по справі 909/721/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.10.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/721/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.

розглянувши матеріали справи

за позовом Івано-Франківської обласної прокуратури

вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76000

ел. пошта: sekretariat@ifprok.gov.ua

в інтересах держави в особі: Державної служби України з безпеки на транспорті

пр. Перемоги, 14, м. Київ, 03135

ел. пошта: contact@dsbt.gov.ua

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ"

вул. І. Макуха, 41 А, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування в сумі 24733 грн 04 коп.

ВСТАНОВИВ: Івано-Франківська обласна прокуратура звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 24 733 грн 04 коп.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2023, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

Копії ухвали від 04.08.2023, направлені сторонам за юридичними адресами, вказаними в позовній заяві, що відповідають даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідач копію ухвали отримав 07.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням Укрпошти про вручення поштового відправлення.

Згідно ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з п.3 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, керуючись ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позиція позивача. Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що автомобілем, який належить відповідачу, було здійснено перевезення вантажу з перевищенням габаритних та вагових обмежень без відповідного на те дозволу, в зв`язку з чим відповідачу нараховано плату за проїзд великовагового транспортного транспорту у розмірі 24 733 грн 04 коп. Однак, відповідач нараховану плату добровільно не сплатив. Державною службою України з безпеки на транспорті не вживались заходи для стягнення з відповідача нарахованої плати, а тому для відшкодування матеріальних збитків, завданих державі, прокурор звернувся до суду.

Позиція відповідача. Правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно ч.9 ст.165 ГПК України уразі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 ГПК України, які мають значення для справи, суд встановив таке:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Під час здійснення 21.08.2020 заходів державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт згідно направлення на рейдову перевірку № 000222 від 17.08.2020 (а.с.23) та щотижневого графіку проведення рейдових перевірок (а.с.24-25) посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 21.08.2020 на перехресті автомобільних доріг М-06 Київ-Чоп км 36+500 було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки VOLVO, модель FM 9, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ "Будсервіс Івано-Франківськ".

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю в присутності водія автомобіля ОСОБА_1 складено акт № 045177 від 21.08.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.21) та довідку № 045877 від 21.08.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с.20), в яких зафіксовано наступні навантаження на одиничні осі: на першу ось - 8.10 т при максимально допустимій нормі 11 т, на дуру ось - 14.08 т при максимально допустимій нормі 11 т. Перевищення на другу ось склало 3,08 т.

Згідно з товарно-транспортною накладною № Б-00000205 від 20.08.2020 (а.с.27) перевізник (водій ОСОБА_1 ) здійснював перевезення вантажу на автомобілі VOLVO, модель FM 9, д.н.з. НОМЕР_1 з м.Івано-Франківська до м.Києва.

Цього ж дня 21.08.2020 було складено Розрахунок № 045177 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (а.с.18), яка склала 759,78 євро. Розрахунок вручено водієві, про що свідчить його підпис на розрахунку.

Доказів здійснення оплати складеного розрахунку чи оскарження дій працівників Укртрансбезпеки господарському суду не надано.

Листом № 76900/18/24-20 від 05.10.2020 Київським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки повідомлено ТОВ "Будсервіс Івано-Франківськ" про те, що відповідно до акту № 045177 від 21.08.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, йому нараховано плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування вказаного транспортного засобу, яку він зобов`язаний сплатити протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати, згідно з курсом НБУ на момент складення розрахунку в дохід Державного дорожнього фонду (а.с. 22).

Листом № 40443/5.4.1/24-23 від 05.06.2023 (а.с.29-30) відділ державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті та листом № 6385/5.4.2/15-23 від 07.07.2023 (а.с.31-32) Державна служба України з безпеки на транспорті звернулися до Івано-Франківської обласної прокуратури з проханням звернутися до суду з позовом до ТОВ "Будсервіс Івано-Франківськ" для представництва інтересів держави в зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.

Листом № 15-655ВИХ-23 від 25.07.2023 Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила Державну службу України з безпеки на транспорті про готовність подання до господарського суду позовної заяви щодо стягнення з ТОВ "Будсервіс Івано-Франківськ" 24733 грн 04 коп.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

За приписами п.3 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Однією з підстав для представництва, є бездіяльність компетентного органу, яку прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді:

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим;

- частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Водночас, слід відзначити, аби інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм та судової практики стосовно представництва прокурором держави в суді, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Суд встановив, що на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави в особі позивача - Державної служби України з безпеки на транспорті, яка протягом тривалого часу самостійно не вчиняла дій, спрямованих на захист економічних інтересів держави в частині надходження коштів до Державного бюджету України, що були порушені внаслідок несплати відповідачем плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Згідно зі ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває та здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 4 ГПК України в випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" визначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури та який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, а також у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Відповідно до ч.10 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює в т.ч. нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Отже, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Таким чином, маючи відповідні повноваження, визначені ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті протягом тривалого часу не вжила належних та ефективних заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача заборгованості. Листами повідомляла прокурора про те, що кошти від перевізника на погашення заборгованості не надходили (що є порушенням інтересів держави), водночас Управління зазначає, що немає можливості звернутися до суду з позовом про її стягнення (що є підтвердженням невжиття належних заходів для захисту інтересів держави), що підтверджує факт нездійснення Державною службою України з безпеки на транспорті повноважень щодо належного захисту інтересів держави.

На підставі ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор повідомив Укртрансбезпеку про намір здійснення представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки про стягнення з ТОВ "Будсервіс Івано-Франківськ" плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні в розмірі 24 733 грн 04 коп.

З огляду на викладене, прокурор обґрунтував підстави для пред`явлення позовної заяви в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, у зв`язку із здійсненням останньою захисту інтересів держави неналежним чином.

Як визначено в ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Згідно абз.2 ст.29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг. Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

В п.4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (яка реорганізована шляхом злиття з Державною службою України з безпеки на транспорті згідно постанови КМУ № 442 від 10.09.2014), Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, міністерства внутрішніх справ України № 1007/1207 від 10.12.2013, зазначено, що посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, серед іншого здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422; видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (надалі Порядок).

Відповідно до ч.3 п.2 зазначеного Порядку, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Відповідно до п.12 Порядку вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

До матеріалів справи приєднано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 40 М 047049 20 від 08.05.2021, чинне до 08.05.2021, що підтверджує відповідність ваг тензометричних автомобільних для зважування вимогам ДСТУ ЕN 45501:2017 "Метрологічні аспекти неавтоматичних зважувальних приладів" (а.с. 26).

Згідно з п. 20 Порядку, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Пунктом 21 Порядку встановлено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Згідно з п. 27 Порядку, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (п. 28 Порядку).

Відповідно до пункту 30 Порядку плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Відповідно до п.31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку (п.41 зазначеного Порядку).

У матеріалах справи наявні усі передбачені Порядком документи, зокрема: довідка №045877 та акт № 045177 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів та розрахунок плати за проїзд, які були складені працівниками Укртрансбезпеки 21.08.2020 у зв`язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 926/16/19 зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг.

Отже, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Такої ж позиції дотримується Верховний суд в постановах від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17, від 10.02.2022 у справі № 914/3255/20.

Судом встановлено, що розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 759,78 євро здійснений відповідно до затвердженої формули та є правильним.

Відповідач у встановлений законом строк плату за проїзд автомобільними дорогами великоваговим транспортним засобом у розмірі 759,78 євро (ставка НБУ станом на 21.08.2020 становила 32, 5529 грн за 1 євро), що еквівалентно 24 733,04 коп. не сплатив, дії Укртрансбезпеки не оскаржив.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 24 733 грн 04 коп. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 165, 178, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ" (вул. вул.І.Макухи, 41А, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 36733819) в дохід Державного бюджету України (одержувач: ГУК у м.Києві, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37993783, р/р UA 178999980313141216000026011, призначення платежу: 22160100) плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні в розмірі 24 733 (двадцять чотири тисячі сімсот тридцять три) грн 04 копійки.

Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ" (вул. вул.І.Макухи, 41А, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 36733819) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76000, код 03530483, р/р UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м.Київ, код банку отримувача МФО 820172) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано 24.10.2023

Суддя О. В. Рочняк