Рішення

від 24.10.2023 по справі 910/12244/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2023Справа № 910/12244/23

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селін Трейд"

до Дочірнього підприємства "Ітера Трейд"

про стягнення 32 598, 44 грн.

без повідомлення учасників справи

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Селін Трейд" (далі - ТОВ "Селін Трейд", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Ітера Трейд" (далі - ДП "Ітера Трейд", відповідач) про стягнення передоплати в сумі 32 598, 44 грн. за договором поставки природного газу № 001-20-009 від 12.12.2019.

Позов обґрунтований тим, що після розірвання вказаного договору відповідач безпідставно не повернув позивачу залишок передоплати, здійсненої на виконання умов договору поставки, тому позивач просить стягнути з ДП «Ітера Трейд» таку передоплату у сумі 32 598, 44 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Отже, розглянувши заявлені позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що між ТОВ "Селін Трейд" (споживач) та Дочірнім підприємством «Ітера Трейд» (постачальник) був укладений договір на постачання природного газу № 001-20-009 від 12.12.2019.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов`язується передати, а споживач прийняти та оплатити природний газ з рахуванням вартості замовленої/перевищеної потужності та небалансів (далі за текстом - газ) на умовах вказаного договору.

Згідно з п. 4.5 договору фактична кількість поставленого по даному договору природного газу визначається згідно щомісячних актів прийому-передачі природного газу між постачальником та споживачем, складених актів про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період між оператором ГРМ/ГТС та споживачем відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем. Акти прийому-передачі природного газу складаються по одному примірнику для кожної із сторін та датуються останнім календарним днем місяця поставки.

У пункті 6.1 договору сторони домовилися, що ціна на природній газ, який буде поставлений протягом дії даного договору, встановлюється сторонами в додаткових угодах, що є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 6.3 договору визначено, що розрахунок за поставку природного газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 100% оплати вартості місячного обсягу газу не пізніше ніж за 5 днів до місяця поставки газу.

Договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє в частині поставки природного газу з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення ( п. 11.1 договору).

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України передбачено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного договору поставки позивач сплатив відповідачу вартість замовленого газу на загальну суму 337 047,34 грн. (з урахуванням наявного початкового сальдо) в якості попередньої оплати.

Проте, відповідач поставив природний газ позивачу на загальну суму 254 448, 90 грн., а саме:

- у січні 2022 року - на суму 145 728,00 гривень, що підтверджується актом приймання-передачі № 28 від 31 січня 2022 року;

- у лютому 2022 року - на суму 76 774,50 гривень, що підтверджується актом приймання-передачі № 61 від 28 лютого 2022 року;

- у березні 2022 року - на суму 15 487,20 гривень, що підтверджується актом приймання-передачі № 91 від 31 березня 2022 року;

- у квітні 2022 року - на суму 14 968,80 гривень, що підтверджується актом приймання-передачі № 116 від 30 квітня 2022 року;

- у травні 2022 року - на суму 1 490,40 гривень, що підтверджується актом приймання-передачі №138 від 31 травня 2022 року.

Отже судом встановлено, що непоставленим позивачу залишився газ на суму 82 598,44 грн. (337 047, 34 - 254 448, 90).

Також з матеріалів справи вбачається, що частину сплачених ТОВ "Селін Трейд" коштів за договором № 001-20-009 від 12.12.2019 відповідач (ДП «Ітера Трейд») повернув позивачу в сумі 50 000,00 грн, про що свідчить заключна виписка КБ «Приватбанк» від 09.05.2022.

З приводу повернення решти попередньої оплати в сумі 32 598,44 грн. (337 047, 34 - 254 448, 90 - 50 000,00) позивач неодноразово звертався до відповідача з відповідною вимогою, зокрема, листом вих. № 16/12 від 26 грудня 2022 року та листом вих. № 08/03 від 28 березня 2023 року, проте, відповідач таку вимогу не виконав, коштів у повному обсязі не повернув.

Поряд з цим встановлено, що 31.05.2023 року сторони підписали додаткову угоду до договору поставки, в якій вони дійшли згоди про розірвання договору № 001-20-009 від 12.12.2019 та визначили, що останнім днем дії договору є 31 травня 2023 року.

Таким чином судом встановлено, що на момент розірвання договору поставки № 001-20-009 від 12.12.2019 заборгованість відповідача перед позивачем з попередньої оплати склала 32 598,44 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.01.2023, підписаним сторонами договору без зауважень, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами положень чинного законодавства авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати. Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/45382/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Як вже встановлено судом, позивач звертався до відповідача з вимогою (лист № 16/12 від 26.12.2022 року та лист № 08/03 від 28.03.2023 року) про повернення залишку передоплати за договором № 001-20-009 від 12.12.2019, а отже, ним, як покупцем, було реалізоване його права на повернення належних йому коштів у сумі 32 598, 44 грн., відповідно - у продавця виникло грошове зобов`язання з повернення покупцю попередньої оплати на вказану суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у розмірі 32 598, 44 грн на користь позивача, а доказів її погашення у визначеному законом порядку відповідачем не надано, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 32 598, 44 грн. попередньої оплати.

У даному випадку неповернення відповідачем попередньої оплати в розмірі 32 598, 44 грн. прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166). Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.02.2018 по справі N 910/5444/17, від 30.10.2018 р. по справі № 917/63/18.

Поряд з цим суд не може погодитись з доводами позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зокрема, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Тобто зобов`язання з безпідставного набуття та збереження майна можуть бути наслідком таких юридичних фактів: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. При цьому договірний характер правовідносин сторін виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

У даному випадку суд встановив, що грошові кошти в сумі 32 598, 44 грн. були перераховані позивачем на підставі договору постачання газу, а відтак - вони були набуті відповідачем на правовій підставі та у спосіб, що був передбачений господарським зобов`язанням. При цьому нормами цивільного законодавства врегульовано порядок повернення таких коштів за договором купівлі-продажу (ст. 670 ЦК України), а отже, позов належить задовольнити на підставі норм зобов`язального права, а не ст. 1212 ЦК України, на яку посилається позивач.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову усі витрати, пов`язані з розглядом спору, зокрема, по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Селін Трейд" до Дочірнього підприємства "Ітера Трейд" про стягнення 32 598, 44 грн. задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Ітера Трейд" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, будинок 6, 2-й поверх, офіс 203, ідентифікаційний код 32708595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селін Трейд" (03124, м. Київ, вул. Василенка Миколи, буд. 14 Г, офіс 108, ідентифікаційний код 39089353) заборгованість у сумі 32 598 (тридцять дві тисячі п`ятсот дев`яносто вісім) грн. 44 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.

Повний текст рішення складений 24 жовтня 2023.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.