Рішення

від 28.09.2023 по справі 910/5547/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2023Справа № 910/5547/23

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6) доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атлон Авіа" (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, Корпус А, офіс 706)простягнення 8 075 225 грн 15 коп.Представники: від позивачаПантюшенко О.О.від відповідачаПадалка Р.М.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства оборони України з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атлон Авіа" про стягнення 8 075 225 грн 15 коп. штрафних санкцій за неналежне виконання договору про закупівлю послуг за державні кошти № 370/36/5/6/1/39 від 06.05.2022.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договору про закупівлю послуг за державні кошти № 370/36/5/6/1/39 від 06.05.2022 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання послуг у визначений договором строк, а також щодо звітування за використання коштів попередньої оплати, у зв`язку з чим позивачем нараховано 3 579 405 грн 97 коп. пені за прострочення надання послуг, 2 746 440 грн 49 коп. штрафу за прострочення надання послуг понад 30 днів та 1 749 378 грн 69 коп. процентів за користування коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

17.04.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 відкрито провадження у справі № 910/5547/23, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначити на 22.05.2023.

19.05.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 22.05.2023 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 19.06.2023.

16.06.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 19.06.2023 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 24.07.2023.

24.07.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання зменшення штрафних санкцій.

У підготовчому засіданні 24.07.2023 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.09.2023.

У судовому засіданні 21.09.2023 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 28.09.2023.

В судове засідання 28.09.2023 з`явились представник сторін та надали пояснення по суті справи.

Представники позивача в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги та просять суд їх задовольнити.

Представники відповідача надали пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких заперечують проти заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просять суд відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 28.09.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.05.2022 між Міністерством оборони України (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атлон Авіа" (виконавець за договором) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 370/36/5/6/1/39 предметом якого є закупівля послуг з ремонту за технічним станом безпілотного авіаційного комплексу А1-СМ "Фурія", код 50210000-0 (послуги з ремонту і технічного обслуговування літальних апаратів) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг (додаток № 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги.

Згідно з календарним планом надання послуг термін виконання ремонту - 30.08.2022.

Згідно з пунктом 4.1. договору замовник здійснює розрахунки з виконавцем поетапно за фактично надані послуги протягом 20 банківських днів здати підписання замовником Акту приймання наданих послуг, який є невід`ємною частиною цього договору (зразок додаток 3 до договору), відповідно до наданих виконавцем рахунків за умов наявності відповідних бюджетних коштів на рахунку Міністерства оборони України. У разі відсутності на момент підписання Акту приймання наданих послуг відповідного бюджетного фінансування розрахунки здійснюються протягом 5 банківських днів з моменту надходження відповідних бюджетних коштів. Замовник письмово повідомляє виконавця про відсутність відповідних бюджетних коштів на рахунку Міністерства оборони України.

За письмовим погодженням між сторонами, керуючись нормами чинного законодавства та вимогами постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану"від 28 лютого 2022 року № 169, замовник може здійснювати попередню оплату на строк до 4 (чотирьох) місяців, але не пізніше терміну надання послуг, в розмірі до 50% від ціни договору відповідно до оформленого належним чином рішення заступника Міністра оборони України. Виконавець протягом чотирьох місяців з дати отримання попередньої оплати, але не пізніше строку надання послуг, повинен надати замовнику документи, що підтверджують фактичне використання коштів для проведення ремонту виробів або повернути невикористані кошти на рахунок замовника. Датою початку користування коштами попередньої оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок виконавця (пункти 4.4, 4.5 договору).

Пунктом 4.6 договору визначено, що датою звітування виконавцем за використання коштів попередньої оплати є дата затвердження змовником акту приймання наданих послуг.

Відповідно до пункту 4.7 договору у випадку неповернення коштів виконавець сплачує замовнику проценти за користування коштами в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми не. поверненої попередньої оплати за кожен день прострочення.

Згідно пункту 5.6 договору виконавець зобов`язаний надати послуги та передати вироби вантажоодержувачу згідно з умовами договору не пізніше строку, визначеного у календарному плані, та надати замовнику документи згідно з пунктом 4.2 договору.

У відповідності до пункту 5.12 договору за результатами приймання наданих послуг, виконавець складає Акт приймання наданих послуг (додаток 4 до договору), який надає разом з висновком щодо рівня договірної ціни послуг за фактичними витратами на адресу замовника.

Пунктом 5.16 договору сторонами погоджено, що датою виконання зобов`язань замовником є дата підписання сторонами акту виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків, що є підтвердженням того, що Сторони не мають претензій одна до одної.

Відповідно до пункту 7.2 договору встановлено, що за порушення терміну виконання зобов`язань з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотки вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами, і діє до 3 1 грудня 2022 року, а з питань фінансових розрахунків - до повного виконанням Сторонами зобов`язань по цьому договору. Згідно з частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання (пункту 10.1 договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою договором підряду.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

У відповідності до частини1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

За змістом частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

На підставі рахунку на оплату від 05.07.2012 № 19 відповідно до вимоги на оплату № 370/9/643 від 06.07.2022 позивачем здійснено попередню оплату за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 370/36/5/6/1/39 від 06.05.2022 на суму 19 792 195 грн 29 коп.

Як вбачається в матеріалах справи, на виконання зобов`язань за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 370/36/5/6/1/39 від 06.05.2022 відповідачем було виконано роботи, що підтверджується підписаними між сторонами Актами здачі-приймання виконаних робіт № 9 від 18.11.2022, № 10 від 19.11.2022, № 11 від 21.11.2022, № 12 від 21.11.2022, № 13 від 22.11.2022, № 14 від 30.11.2022, № 15 від 02.12.2022, № 16 від 13.12.2022 та № 17 від 13.12.2022, а також актом приймання-передачі військового майна № 24 від 16.12.2022.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків виконання робіт за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 370/36/5/6/1/39 від 26.05.2022, у зв`язку з чим заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 579 405 грн 97 коп. пені та за порушення строків виконання робіт, нарахованої за період прострочення з 31.08.2022 по 12.12.2022, 2 746 440 грн 49 коп. штрафу за прострочення надання послуг понад 30 днів та 1 749 378 грн 69 коп. процентів за користування коштами, нарахованими за період з 31.08.2012 по 22.11.2022.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідно до поданих доказів, відповідачем було порушено терміни виконання робіт та надання звітних документів. Факт порушення термінів виконання робіт та надання звітних документів відповідачем не заперечувався.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Нормами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Дії відповідача є порушенням умов контракту, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та умов пункту 7.2 контракту, а також для стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України та пункту 4.7 договору.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги оскільки укладаючи договір, відповідач шляхом вільного волевиявлення зобов`язався виконати роботи у встановлений у цьому договорі строк, та прийняв настання відповідних несприятливих для нього наслідків, що передбачені цим договором у разі порушення його умов.

Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені, штрафу та відсотків за користування чужими грошовими коштами суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення суми пені, штрафу та відсотків за користування чужими грошовими коштами судом встановлено, що розмір пені, штраф та відсотків перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 579 405 грн 97 коп. пені за прострочення надання послуг, 2 746 440 грн 49 коп. штрафу за прострочення надання послуг понад 30 днів та 1 749 378 грн 69 коп. відсотків за користування коштами, визнаються судом обґрунтованими.

При цьому, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 99 % від розрахунків наданих позивачем, в обґрунтування чого вказує на відсутність доказів понесення позивачем збитків та зазначає, що штрафні санкції є неспіврозмірними та невиправданими, враховуючи, що причиною неналежного виконання зобов`язань була істотна зміна обставин, згідно з якою виконання зобов`язань відповідача за договором є неможливим, з огляду на, відповідач просить зменшити штрафні санкції на 99 %.

За змістом частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу, свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Главою 24 Господарського кодексу України передбачені загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання зобов`язань не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Судом встановлено, що відповідач приймає безпосередню участь в посиленні обороноздатності України шляхом розробки, ремонту, виготовлення та поставки безпілотних авіаційних комплексів призначених для виконання тактичних військових завдань з розвідки, спостереження, визначення координат об`єктів та корегування вогню артилерії, що є найпріорітетнішим напрямком в умовах військового часу та захисту від збройної агресії з боку Російської федерації.

Застосування до відповідача таких непомірних та неспіврозмірних з прибутком відповідача штрафних санкцій ставить під загрозу господарську діяльність підприємства, яка безпосередньо направлена на зміцнення обороноздатності України, та неминуче призведе до втрати ліквідності та платоспроможності відповідача, який є підприємством, що має стратегічне та суспільне значення для економіки та обороноздатності держави Україна, особливо в період воєнного стану та захисту від озброєної агресії російської федерації.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо) через прострочення відповідачем виконання робіт (надання послуг), так само, як відсутні докази й того, що вказаних негативних наслідків зазнали будь-які інші учасники господарських правовідносин, з огляду на що, користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, суд вважає за можливе зменшити розмір присуджених до стягнення з відповідача штрафних санкцій та відсотків на 30 %, а саме до 2 505 584 грн 18 коп. пені, 1 922 508 грн 34 коп. штрафу та 1 224 565 грн 08 коп. відсотків за користування коштами.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір покладається на відповідача, з огляду те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неправильними діями останнього, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповід альністю "Науково-виробниче підприємство "Атлон Авіа" (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А, офіс 706, ідентифікаційний код 39246402) на користь Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) 2 505 584 (два мільйони п`ятсот п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) грн 18 коп. пені, 1 922 508 (один мільйон дев`ятсот двадцять дві тисячі п`ятсот вісім) грн 34 коп. штрафу, 1 224 565 (один мільйон двісті двадцять чотири тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн 08 коп. відсотків за користування коштами та 121 128 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять вісім) грн 38 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 25.10.2023

Суддя Н.Плотницька