Рішення

від 25.10.2023 по справі 910/12322/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.10.2023справа №910/12322/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/12322/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент Енерго» (вул. Золотоустівська, буд. 3, кабінет 404, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код 40945499)

до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) в особі його відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (вул. Промислова 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504; ідентифікаційний код 19355964)

про стягнення 755 877,19 грн,

без виклику представників сторін.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Менеджмент Енерго» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - Компанія) в особі його відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі - Підрозділ): 546 230 грн основної заборгованості, що утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 17.06.2021 №22828-21/19-121-13-21-10426 (далі - Договір); 183 238,28 грн втрат від інфляції та 26 408,91 грн 3% річних, а всього 755 877,19 грн.

Позов мотивовано тим, що:

- 17.06.2021 Товариством (підрядник) та Компанією в особі її Підрозділу (замовник) укладено Договір, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання з виконання робіт на тему: «Технічне переоснащення. ВП «Запорізька АЕС», м. Енергодар, Промислова, 133. Навчально-тренувальний центр. Повномасштабний тренажер енергоблоку №3 «Заміна інформаційно-обчислювальної платформи та математичної моделі на ПМТ енергоблоку №3. Розробка проектно-кошторисної документації» (далі - роботи);

- позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, а саме виконав роботи на загальну суму 796 230 грн, в тому числі ПДВ 20% 132 705 грн, проте відповідач розрахувався за виконані роботи частково у сумі 250 000 грн;

- станом на 27.07.2023 (дата підписання позову) заборгованість за Договором становить 546 230 грн; у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного Договору позивачем нараховано 183 238,28 грн втрат від інфляції та 26 408,91 грн 3% річних.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач 28.08.2023 подав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав таке:

- позивачем невірно визначено початок нарахування інфляційних втрат (23.02.2022), оскільки прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, отже в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - стягнення інфляційних втрат за такий місяць;

- з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); таким чином, у Підрозділу як сторони за договірними відносинами відсутній факт наявності вини чи будь-яких умисних дій, направлених на порушення умов Договору, та присутній вплив форс-мажорних обставин на стан відповідача;

- відповідач просить звільнити його від відповідальності у вигляді стягнення 3% річних і втрат від інфляції, заявлених позивачем у справі.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позивачем 10.08.2023 подано суду для огляду оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви.

Судом оглянуто такі оригінали документів, встановлено відповідність наявних в матеріалах справи копій поданим оригіналам та листом від 24.08.2023 повернуто оригінали позивачу.

Позивач 12.09.2023 подав суду відповідь на відзив, в якій зазначив про те, що:

- відповідач у відзиві заперечує коректність нарахування відповідної суми позивачем, проте на противагу цьому не надає обґрунтованих та достатніх доказів, а також не наводить свого контр-розрахунку, тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованими, документально доведеними згідно з таблицею інфляційного розрахунку, яка додається до матеріалів;

- також відповідач вказує на неправильність розрахунку інфляційних втрат, а саме в частині початку нарахування цих втрат з 23.02.2022; проте детальний розрахунок, який додається, чітко показує, що період з 23.02.2022 до кінця цього ж місяця 2022 року участі в розрахунку не бере, а підрахунок індексів інфляції починається вже з березня 2022 року; те саме стосується й інших періодів, за які розраховувалися інфляційні витрати, тобто той календарний місяць, в якому період прострочення складав менше половини місяця, до розрахунку не додавався;

- відповідач абсолютно не визнає своєї вини, посилаючись на переборну силу, яка має ознаки надзвичайності та невідворотності (форс-мажор), що пов`язано із збройною агресією Російської Федерації проти України; проте варто врахувати саме строки виконання Договору; замовник зобов`язаний був провести оплату в період часу з 24.12.2021 до 22.02.2022 включно; тобто до введення на території України воєнного стану.

У відповіді на відзив позивач просить поновити Товариству строк на подання відповіді.

Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За інформацією з офіційного сайту акціонерного товариства «Укрпошта» позивачем отримано відзив на позовну заяву 30.08.2023, відтак відповідь на відзив мала бути подана суду до 04.09.2023 включно.

Позивачем відповідь на відзив подано суду 12.09.2023 з проханням поновити строк на його подання.

Проте відповідь на відзив не містить жодних пояснень щодо причин пропуску Товариством строку на подання відповіді, відтак суд не вбачає підстав для поновлення позивачу строку на подання відповіді на відзив.

20.09.2023 відповідачем подано суду заперечення на відповідь на відзив, в яких Підрозділ вказує про недотримання позивачем строку на подання відповіді на відзив та неналежне заповнення адвокатом позивача ордера серії АІ №1431088.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2023 позовну заяву Товариства залишено без руху; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

12.10.2023 позивачем подано суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2023 продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

17.06.2021 Товариством (підрядник) та Компанією в особі її Підрозділу (замовник) було укладено Договір, за умовами якого:

- замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання з виконання робіт на тему: «Технічне переоснащення. ВП «Запорізька АЕС», м. Енергодар, Промислова, 133. Навчально-тренувальний центр. Повномасштабний тренажер енергоблоку №3 «Заміна інформаційно-обчислювальної платформи та математичної моделі на ПМТ енергоблоку №3. Розробка проектно-кошторисної документації» (далі - роботи); код ДКПП: 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (пункт 1.1 Договору);

- ціна робіт за Договором складає 663 525 грн, крім того ПДВ 132 705 грн, разом 796 230 грн; розрахунок ціни робіт зазначається в протоколі погодження договірної ціни (невід`ємний додаток №3 до Договору)і визначено на підставі договірної ціни (невід`ємний додаток №4 до Договору) (пункт 2.1 Договору);

- оплата виконаних робіт замовником проводиться за фактично виконаний обсяг робіт на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт, підписаних обома сторонами, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання акта приймання-передачі виконаних робіт; оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку (пункт 2.3 Договору);

- належним виконанням робіт за Договором є підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт (пункт 5.7 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 30.06.2022 (пункт 12.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем було належним чином виконано, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень роботи на загальну суму 796 230 грн, що підтверджується підписаним представника сторін та скріпленим печатками юридичних осіб актом приймання-передачі проектних робіт від 24.12.2021 №1, у зв`язку з чим Компанія мала оплатити виконані Товариством роботи до 22.02.2022 включно.

Проте відповідачем роботи було оплачено частково у загальній сумі 250 000 грн, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача (23.06.2022 - 50 000 грн, 26.07.2022 - 100 000 грн, 29.08.2022 - 100 000 грн).

Листом від 01.03.2023 №03/2023-1 Товариство просило здійснити кінцевий розрахунок за виконані роботи за актом від 24.12.2021 №1 у сумі 546 230 грн.

Підрозділ листом від 20.03.2023 №21-1390/42-вих повідомив позивача про те, що з метою погашення кредиторських зобов`язань, відповідно до існуючого порядку здійснення платежів у Компанії, Підрозділом надано заявки до Компанії щодо виділення коштів для розрахунків з Товариством на суму 546 230 грн; проте, враховуючи довготривалу окупацію Запорізької АЕС, фінансування потреб ЗАЕС на погашення існуючої кредиторської заборгованості Компанією майже зупинено; на теперішній час розподіл коштів Компанія здійснює лише для розрахунків за поточними мінімальними критичними зобов`язаннями Підрозділу; у разі покращення ситуації, або прийняття окремих рішень керівництвом Компанії стосовно розрахунків з кредиторами Підрозділу, заборгованість перед Товариством буде погашена.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Частинами першою і другою статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

ВИСНОВКИ

Отже, оскільки позивачем було належним чином виконано роботи, передбачені Договором, а відповідачем прийнято такі роботи без будь-яких зауважень, проте повністю не оплачено, то позовні вимоги Товариства в частині стягнення 546 230 грн основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача 183 238,28 грн втрат від інфляції та 26 408,91 грн 3% річних за період з 23.02.2023 по 22.06.2022, з 23.06.2022 по 25.07.2022, з 26.07.2022 по 28.08.2022 і з 29.08.2022 по 26.07.2023.

Судом перевірено розрахунок сум втрат від інфляції та 3% річних і періодів їх нарахування та встановлено, що вони правильні, у зв`язку з чим стягненню з відповідача підлягає 183 238,28 грн втрат від інфляції та 26 408,91 грн 3% річних.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог Підрозділ вказує, що у нього, з огляду на введення на території України воєнного стану, як сторони за договірними відносинами, відсутній факт наявності вини чи будь-яких умисних дій, направлених на порушення умов Договору та присутній вплив форс-мажорних обставин на стан відповідача.

Разом з тим, умови Договору в частині оплати виконаних позивачем робіт мали бути виконанні Підрозділом до 22.02.2022 включно, тобто до введення на території України воєнного стану, відтак посилання відповідача на форс-мажорні обставини є безпідставними.

Що ж до клопотання відповідача про звільнення від сплати втрат від інфляції та 3% річних, то слід зазначити таке.

Підрозділ мотивує вказане клопотання позицією Великої Палата Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.03.2020 зі справи №902/417/18.

Проте відповідачем не враховано позицію суддів Великої Палати Верховного Суду, викладену в окремій думці від 18.03.2020 зі справи №902/417/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи №703/2718/16-ц, з якою погоджується господарський суд міста Києва.

Так, чинне цивільне законодавство України не містить чіткого визначення поняття «санкція».

У науці цивільного права сутність санкції як правового засобу в механізмі правового регулювання цивільних відносин розуміють як фінансово-правову міру відповідальності.

Санкції як правові засоби, спрямовані на забезпечення інтересів суб?єктів цивільних правовідносин і захист цивільних прав та інтересів, мають такі ознаки:

- спрямовані на усунення перешкод у задоволенні інтересів учасників цивільних правовідносин;

- виступають елементами механізму правового регулювання цивільних відносин і забезпечують його ефективне функціонування;

- призводять до негативних наслідків для особи, яка не виконала цивільного обов?язку, встановленого законом чи договором.

Можна сформулювати таке визначення санкції, як певного негативного наслідку, встановленого законом або договором, який застосовується в разі невиконання (неналежного виконання) цивільно-правового обов?язку, порушення заборон, обмежень та в інших випадках, встановлених законом.

З аналізу змісту статей 524 та 533 ЦК України можна зробити висновок, що цивільне законодавство містить визначення грошового зобов?язання, як такого, що виражається в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті і стосується права однієї особи сплатити певну кількість грошей, а іншої сторони - їх отримати.

Згідно із частиною першою статті 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов?язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов?язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов?язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За змістом статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов?язання.

Суб?єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Визначення розміру штрафних санкцій передбачено у статті 231 ГК України, якою встановлено, що законом щодо окремих видів зобов?язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Стаття 233 ГК України регулює питання зменшення розміру штрафних санкцій. Так, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов?язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов?язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Погоджуючись зі зменшенням загального розміру процентів річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов?язання, Велика Палата Верховного Суду вважала їх господарськими санкціями, розмір яких може бути зменшений у розумінні наведених норм матеріального права.

Проте, такий висновок не враховує наведених далі вимог закону.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов?язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання.

У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов??язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов?язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов?язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов?язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов?язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов?язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов?язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов?язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов?язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов?язання.

Всі інші постанови Верховного Суду, на які посилається відповідач, містять позиції щодо питання зменшення розміру пені, проте у даній справі Товариство не просить стягнути з відповідача суму пені.

Крім того, позивачем зобов`язання за Договором виконані належним чином, а відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати послуг.

Також позивач просить стягнути з відповідача 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої і третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої і частини п`ятої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ордера від 25.07.2023 серії АІ №1431088, виданого позивачем адвокату Расторгуєву Олександру Валерійовичу, повноваження адвоката не обмежуються.

Згідно з підписаним Товариством і адвокатом актом приймання-передачі послуг від 25.09.2023 №1 адвокатом надано Товариству послуги на загальну суму 30 000 грн.

Враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, а також задоволення позову, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30 000 грн є співрозмірними заявленим позовним вимогам, а тому вбачає за можливе у вказаній сумі витрати покласти на відповідача.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 247-252 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент Енерго» (вул. Золотоустівська, буд. 3, кабінет 404, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код 40945499) до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) в особі його відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (вул. Промислова 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504; ідентифікаційний код 19355964) про стягнення 755 877,19 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) в особі його відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (вул. Промислова 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504; ідентифікаційний код 19355964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент Енерго» (вул. Золотоустівська, буд. 3, кабінет 404, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код 40945499): 546 230 (п`ятсот сорок шість тисяч двісті тридцять) грн основної заборгованості; 183 238 (сто вісімдесят три тисячі двісті тридцять вісім) грн 28 коп. втрат від інфляції; 26 408 (двадцять шість тисяч чотириста вісім) грн 91 коп. 3% річних; 11 338 (одинадцять тисяч триста тридцять вісім) грн 16 коп. судового збору та 30 000 (тридцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25.10.2023.

Суддя Оксана Марченко