Ухвала

від 25.10.2023 по справі 910/16493/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

25.10.2023Справа № 910/16493/23

Суддя Господарського суду міста Києва Пукшин Л.Г., розглянувши

заяву Акціонерного товариства «Райфайзенг Банк» (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А)

про забезпечення позову у справі

за позовом Акціонерного товариства «Райфайзенг Банк» (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД-КАПІТАЛ» (02217, м. Київ, вул. Закревського Миколи, буд. 5 кв. 43)

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 366 576,25 грн

Представники сторін: без виклику

ВСТАНОВИВ:

23.10.2023 Акціонерне товариство «Райфайзенг Банк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД-КАПІТАЛ», ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором № 015/2555/1301431 від 22.12.2021 року у сумі 366 576,25 грн.

24.10.2023 в системі «Електронний суд» Акціонерним товариством «Райфайзенг Банк» подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, належне Відповідачу - 2 ОСОБА_1 , а саме: нежитлове приміщення, площею 4,8 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить Відповідачу 2 на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав від 09.02.2021 р. (номер 24614/РН-Н); квартира загальною площею 65,1 кв. м., житловою площею 28 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить Відповідачу 2 на підставі Договору купівлі-продажу від 27.10.2022 р. (номер 1810); квартира загальною площею 43,20 кв. м., житловою площею 18,00 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить Відповідачу 2 на підставі Договору дарування від 27.02.2012 р. (номер 263).

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що 22.12.2021 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк», (Банк/кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛД-КАПІТАЛ» (відповідач-1/позичальник) було укладено договір про надання овердрафту № 015/2555/1301431 (кредитний договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачу-1 протягом строку доступності овердрафту можливість використання овердрафту в межах поточного ліміту. Максимальний ліміт за кредитним договором - 1 500 000,00 грн.

На дату укладання кредитного договору поточний ліміт (розмір грошових коштів Овердрафту, що можуть бути надані в порядку та на умовах даного договору склав - 500 000,00 грн. Дата закінчення строку овердрафту - 22.12.2024, дата закінчення строку доступності овердрафту 21.12.2024.

У відповідності до умов кредитного договору позичальник взяв на себе зобов`язання здійснити погашення кредиту, сплатити проценти, комісії штрафи та інші платежі.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 22.12.2021 між АТ «Райффайзен Банк» та громадянкою України ОСОБА_1 (фінансовий поручитель/відповідач-2) укладено договір поруки № 015/2555/1301431/П від 22.12.2021 (договір поруки), відповідно до умов якого фінансовий поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед Банком відповідати по зобов`язаннями, які виникають з умов кредитного договору в повному обсязі цих зобов`язань.

Проте, як вказує позивач, всупереч вимогам кредитного договору та договору поруки позичальник та поручитель не виконують взяті на себе договірні зобов`язання: не здійснюють погашення кредитної заборгованості, у зв`язку з чим станом на 11.09.2023 заборгованість перед Банком за кредитним договором становить 366 576,25 грн.

Банком вживались заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення вимог від 11.07.2023 року за №114/5-268968 та 114/5-268969 про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором позичальнику та поручителю, надавши можливість протягом 30 календарних днів добровільно погасити заборгованість за кредитним договором. До того ж, як зазначає позивач, в червні 2023 року Банком було проведено переоцінку ризиків відповідача-1 (повторну ідентифікацію), за результатами якої прийнято рішення про припинення ділових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛД-КАПІТАЛ», у зв`язку із порушенням позичальником засвідчень та гарантій. Враховуючи те, що позичальник не виконує умови кредитного договору та вимоги Банку щодо врегулювання заборгованості, тим самим нівелюючи приписи чинного законодавства України, Банк змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав із позовом про стягнення заборгованості у сумі 366 576,25 грн.

Відтак, за доводами позивача, з огляду на те, що заявлені вимоги мають значний розмір та враховуючи відсутність належного виконання зобов`язання, в тому числі, після пред`явлення позову, заявлений спосіб забезпечення позову, шляхом накладення арешту та заборони відповідачеві-2 проводити будь-які реєстраційні дії із вказаним вище майном, є адекватним способом запобіганню можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, та недопущення відчуження цього майна під час розгляду справи (в т.ч. шляхом укладення як реальних, так і фіктивних правочинів), з метою подальшого приховання та унеможливлення його реалізації в тому числі через органи ДВС у випадку ухвалення рішення на користь позивача та звернення до відповідних органів із виконавчими документами.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства «Райфайзенг Банк» про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

За приписами ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду

З аналізу вказаної норми вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Однак, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Отже, забезпечення позову - це по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто положення вказаної статті пов`язують вжиття заходу забезпечення з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).

Крім того, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, за приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При цьому, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Суд зазначає, що застосовуючи заходи забезпечення позову судам слід враховувати, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, та у випадку дійсного порушення права заявника, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, предметом спору у даній справі є одна майнова вимога про стягнення заборгованості у розмірі 366 576,25 грн.

Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Відтак наявність позовної заяви про стягнення заборгованості у розмірі 366 576,25 грн не може слугувати підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, належне відповідачу-2 ОСОБА_1 , а саме: нежитлове приміщення, площею 4,8 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить Відповідачу 2 на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав від 09.02.2021 р. (номер 24614/РН-Н); квартира загальною площею 65,1 кв. м., житловою площею 28 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить Відповідачу 2 на підставі Договору купівлі-продажу від 27.10.2022 р. (номер 1810); квартира загальною площею 43,20 кв. м., житловою площею 18,00 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить Відповідачу 2 на підставі Договору дарування від 27.02.2012 р. (номер 263), тобто, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним із предметом спору.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, суд звертає увагу, що до поданої позивачем заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів направлення копії цієї заяви та доданих до неї документів іншим сторонам - відповідачам у справі, що порушує принцип змагальності сторін.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви Акціонерне товариство «Райфайзенг Банк» про забезпечення позову.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Райфайзенг Банк» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 25.10.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пукшин Л.Г.