Рішення

від 25.10.2023 по справі 916/3638/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3638/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул.Артилерійська, 1, м. Одеса, Одеська область, 65039)

до відповідача: Громадської організації "Одеське міське товариство охорони та захисту тварин"

про стягнення 110350,7 грн

До суду надійшла позовна заява Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Громадської організації "Одеське міське товариство охорони та захисту тварин" про стягнення 110350,70грн неустойки, оскільки відповідач не повернув орендоване майно за договором оренди нежитлового приміщення від 26.11.2001 № 92/5 після закінчення строку договору.

Ухвалою від 28.08.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без призначення засідання. Встановлено Відповідачу строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви з процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів.

Відповідно до поштового повідомлення відповідач отримав ухвалу 10.09.2023 за адресою, зазначеною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань м. Одеса, вул. Юрія Олеші 10.

Відзиву на позов відповідач не надав. Таким чином, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

26.11.2001 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міськради (нині Департамент комунальної власності Одеської міської ради, орендодавець, позивач) та Громадською організацією Одеське міське товариство охорони та захисту тварин (орендар, відповідач) був укладений договір №92/5 оренди нежитлового приміщення, за умовами п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 85,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Юрія Олеші, 10 під офіс.

Відповідно до п.1.2 договору строк дії договору оренди з 09.07.2001 по 08.07.2002.

За п.2.2 договору за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору місяць 1 грн. в рік за все приміщення без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Згідно з п.2.4 договору орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до п.4.7 договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Відповідно до п.п. 7.5, 7.7, 7.9 договору зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів. Після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право на його продовження, у разі належного виконання умов договору. Дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу об`єкта оренди за участю орендаря; переходу права власності на об`єкт оренди за договором відчуження; загибелі об`єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням арбітражного суду (суду); банкрутства або ліквідації орендаря; в інших випадках передбачених чинним законодавством.

Додатковим погодженням від 13.09.2002 продовжено термін дії договору №92/5 від 26.11.2001 до 08.07.2003.

Додатковим погодженням від 24.12.2003 до договору №92/5 від 26.11.2001 внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка відповідно до рішення Одеської міської ради від 17.12.2003 №2071-XXIV з 24.12.2003 становить 1 грн. за рік (без урахування податку на додану вартість) та продовжено термін дії договору до 18.08.2005.

Додатковим погодженням від 06.03.2006 до договору №92/5 від 26.11.2001 внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка відповідно до рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 №4840-ІV та від 06.03.2006 р. №5333-IV, з 06.03.2006 становить 1 грн. за рік (без урахування податку на додану вартість).

Додатковим погодженням від 14.08.2007 до договору №92/5 від 26.11.2001 внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка відповідно до рішення Одеської міської ради від 30.11.2006 №146-V, з 30.11.2006 становить 1 грн. за рік (без урахування податку на додану вартість) та продовжено термін дії договору до 14.02.2008.

Додатковим погодженням від 12.06.2008 до договору №92/5 від 26.11.2001 внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка відповідно до рішення Одеської міської ради від 30.11.2006 №646-V з 30.11.2006 до 31.12.2010 становить 1 грн. за рік (без урахування податку на додану вартість) та продовжено термін дії договору до 31.12.2010.

Додатковим договором № 8 від 01.05.2013 до договору №92/5 від 26.11.2001 внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (з наступними змінами), з 01.05.2013 становить 794,81 грн. за місяць (без урахування податку на додану вартість) та продовжено термін дії договору до 30.04.2014.

Додатковим договором № 9 від 25.05.2015 до договору №92/5 від 26.11.2001 внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (з наступними змінами), з 25.05.2015 становить 1366,29 грн. за місяць (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та продовжено термін дії договору до 25.04.2018.

Додатковим договором № 11 від 06.06.2015 до договору №92/5 від 26.11.2001 внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка відповідно до рішення Одеської міської ради від 10.06.2015 №6781-VІ, з 10.06.2015 по 31.12.2015 становить 1 грн. за рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), а з 01.01.2016 - 1366,29 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції).

Додатковим договором № 12 від 01.04.2016 до договору №92/5 від 26.11.2001 внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка відповідно до рішення Одеської міської ради від 16.12.2015 №70-VІІ, з 01.01.2016 по 31.12.2016 становить 1 грн. за рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції).

Додатковим договором № 13 від 30.03.2017 до договору №92/5 від 26.11.2001 внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (з наступними змінами), з 01.01.2017 по 15.03.2017 становить 1638,91 грн. в місяць (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), а з 15.03.2017 по 31.12.2017 відповідно до рішення Одеської міської ради від 15.03.2017 №1816-VII, становить 1 грн. в рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції).

Додатковим договором № 14 від 26.04.2018 до договору №92/5 від 26.11.2001 внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка відповідно до рішення Одеської міської ради від 16.02.2018 №2946-VІІ, з 01.01.2018 по 31.12.2018 становить 1 грн. в рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), а з 01.01.2019 у розмірі 1471,77 грн., що розрахована на 01.04.2018 (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та продовжено термін дії договору до 31.12.2018.

Додатковим договором № 15 від 25.03.2019 до договору оренди внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка відповідно до рішення Одеської міської ради від 30.01.2019 №4255-VІІ, з 01.01.2019 по 31.12.2019 становить 1 грн. в рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), а з 01.01.2020 у розмірі 1560,08 грн., що розрахована на 01.01.2019 (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та продовжено термін дії договору до 31.12.2019.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 у справі № 916/3516/21 скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2022; позов задоволено і постановлено:

-Виселити Громадську організацію Одеське міське товариство охорони та захисту тварин з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 85,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Юрія Олеші, буд. 10 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

-Стягнути з Громадської організації Одеське міське товариство охорони та захисту тварин на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку на підставі ст. 785 ЦК України у розмірі 31962,24 грн за період з 01.01.2021 по 30.09.2021, оскільки відповідач не повернув орендоване майно після закінчення строку договору.

Зокрема, в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 у справі № 916/3516/21 суд зазначив, що жодною із сторін не було заявлено про припинення або зміну умов договору, тому договір від 26.11.2001 № 92/5 продовжив свою дію до 31.12.2020

Одеською міською радою вподальшому не приймалось жодних рішень, зокрема щодо встановлення пільгового розміру орендної плати Громадській організації Одеське міське товариство охорони та захисту тварин за оренду нежитлового приміщення підвалу по вул. Юрія Олеші,10 у м. Одесі, або продовження строку дії договору оренди №92/5 від 26.11.2001 після спливу строку його дії 31.12.2020.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строк дії договору оренди №92/5 від 26.11.2001 сплинув 31.12.2020.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Таким чином, оскільки строк договору оренди нежитлового приміщення від 26.11.2001 № 92/5 сплинув 31.12.2020, то відповідач негайно повинен був повернути орендоване приміщення позивачу за актом приймання-передачі.

Суду не надано доказів того, що відповідач повернув позивачу орендоване майно у встановленому порядку.

При цьому позивачем додано до позовної заяви копію акту державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби, відповідно до якого 04.07.2023 виселено відповідача з орендованих приміщень.

Оскільки після закінчення строку договору оренди відповідач не повернув орендоване майно у встановленому порядку за актом приймання-передачі, позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення в розмірі 110350,70 грн за період з 01.10.2021 по 04.07.2023.

Суд враховує правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 06.02.2020 у справі № 915/1429/19, зокрема:

10.9. Зі змісту частини четвертої статті 291 ГК України вбачається, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

10.11. Аналіз частини першої статті 759 та частини першої статті 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

10.12. Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

10.13. Зі змісту статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України. Законодавцем у частині першій статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові 02.09.2014 у справі №3-85гс14, а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові 11.04.2018 у справі №914/4238/15, постанові 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та у постанові 09.09.2019 у справі №910/16362/18.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №910/1806/17, Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17 .

Судом встановлено, що позивач вжив всіх необхідних заходів, зі свого боку, а саме ним було подано до суду позов про виселення відповідача у зв`язу із закінченням строку договору оренди, який був задоволений постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 у справі № 916/3516/21. Отже, відповідачу було відомо, що договір оренди закінчився і відповідно в нього виник обов`язок повернути орендоване майно.

Проте відповідач не виконав свій обов`язок щодо повернення орендованого майна та оформлення повернення наймачем орендованого майна шляхом підписання акта приймання-передачі нерухомого майна після закінчення строку договору.

Доказів виконання вказаного обов`язку відповідач суду не надав, доказів вчинення орендодавцем (Департаментом комунальної власності Одеської міської ради) дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря (ГО Одеське міське товариство охорони та захисту тварин) після закінчення строку договору, або ухилення орендодавця від підписання акта приймання-передачі майна матеріали справи також не містять, і відповідачем такі докази не подавалися.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна.

Однак, перевіривши розрахунок неустойки, здійснений позивачем, суд встановив, що він має недоліки.

Так, позивач не врахував, що пунктом 185.1. статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.188.1. ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Вирішуючи питання щодо правильності та правомірності розрахунку позивача, суд виходить з такого.

В силу статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, при розгляді у подібних правовідносинах справи №916/1319/19 Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 було викладені висновки про таке.

Податковим Кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому, для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України.

Виходячи з аналізу частини другої статті 785 ЦК України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.

Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.

З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача неустойки встановив, що його здійснено з безпідставним врахуванням сум ПДВ.

Так, в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 у справі № 916/3516/21 наведено розрахунок неустойки за період з 01.01.2021 по 30.09.2021. Розмір орендної плати за кожен місяць визначався судом відповідно до умов Додаткового договору № 15 від 25.03.2019 до договору оренди, а саме - 1560,08 грн (без урахування податку на додану вартість) помноженої на індекс інфляції.

Так, за останній місяць - вересень 2021 року розрахунку орендна плата становила 1810,87 грн.

Однак, позивач у даній справі неправомірно розраховує неустойку, виходячи із розміру орендної плати вже з урахуванням ПДВ.

Так, розрахунок він починає з жовтня 2021 року, зазначивши розмір орендної плати не 1810,87грн, а 2173,04 грн (тобто вже з ПДВ, який становить 20%).

З огляду на вищевикладені правові позиції, розмір орендної плати за жовтень 2021 року становить 1810,87грн помноженої на індекс інфляції 1,012, що дорівнює 1832,60грн. Отже, розмір неустойки за жовтень 2021 року становить 2*1832,60=3665,20грн.

Або можна іншим шляхом вирахувати суму орендної плати, і відповідно неустойку, без урахування ПДВ - шляхом ділення на 1,2 суми неустойки, нарахованої позивачем за жовтень 2021 року 4398,24 грн, що в результаті дорівнює 3665,2грн.

Таким чином, загальний розмір неустойки за період з 01.10.2021 по 04.07.2023 становить 110350,70 : 1,2 = 91958,92грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 110350,70 грн неустойки підлягають частковому задоволенню, а саме - в сумі 91958,92 грн

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі 2684 грн судового збору, сплаченого за подання даного позову до суду покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог 2684/110350,7* 91958,92грн=2236,67грн.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації "Одеське міське товариство охорони та захисту тварин" (код 25037145, м. Одеса вул. Юрія Олеші 10) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (код 26302595, вул.Артилерійська,1,м. Одеса) 91958,92грн неустойки та 2236,67грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 жовтня 2023 р.

Суддя В.В. Литвинова