Рішення

від 10.10.2023 по справі 916/2459/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2459/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Крайнюк А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до відповідача Громадської організації Заклад пауерліфтингу про стягнення 400874,11грн

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Громадської організації Заклад пауерліфтингу про стягнення 90692,53грн заборгованості з орендної плати та 310181,58грн неустойки.

В обґрунтування позовних вимог Департамент комунальної власності Одеської міської ради посилається на неналежне виконання Громадською організацією Заклад пауерліфтингу умов укладеного між сторонами договору оренди №2/57 від 19.09.2016р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2023р відкрито провадження у справі №916/2459/23, ухвалено справу розглядати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.06.2023р о 11:20.

27.06.2023р за вх.суду№21112/23 позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі представника позивача.

В підготовче засідання від 27.06.2023р представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2023р відкладено підготовче засідання на 10.08.2023р о 12:00 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. у відпустці, підготовче засідання 10.08.2023р о 12:20 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з відпустки, ухвалою суду від 15.08.2023р призначено підготовче засідання на 24.08.2023р о 10:50 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

23.08.2023р за вх.суду№28795/23 позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі представника позивача.

В підготовче засідання представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.08.2023р відкладено підготовче засідання на 07.09.2023р о 10:40 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.09.2023р закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 10.10.2023р о 11:50 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

В судовому засіданні від 10.10.2023р було винесено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/2459/23.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

19.09.2016р між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (позивач, Орендодавець) та Громадською організацією Заклад пауерліфтингу (відповідач, Орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення №2/57 (далі договір), згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування частини нежилі підвальні приміщення, загальною площею 301,0кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 10, строком до 19.08.2019р.

26.01.2017р між Департаментом комунальної власності Одеської міської та Громадською організацією Заклад пауерліфтингу було укладено Додатковий договір №1 відповідно до якого встановлено орендну плату з 01.01.2017р по 31.12.2017р у розмірі 1572,40грн, а з 01.01.2018р у розмірі 9962,02грн без ПДВ та індексу інфляції.

26.02.2018р між сторонами було укладено Додатковий договір №2 відповідно до якого встановлено орендну плату з 01.01.2018р по 31.12.2018р у розмірі 1788,30грн, а з 01.01.2019р у розмірі 11329,88грн без ПДВ та індексу інфляції.

21.01.2019р сторони уклали Додатковий договір №3 відповідно до якого встановлено орендну плату з 01.01.2019р по 31.12.2019р у розмірі 1963,02грн, а з 01.01.2020р у розмірі 12436,78грн без ПДВ та індексу інфляції.

Як вказує позивач, у зв`язку з невиконанням Громадською організацією Заклад пауерліфтингу зобов`язань за договором оренди, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадської організації Заклад пауерліфтингу про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.07.2020р по 30.06.2021р у розмірі 196064,61грн, розірвання договору та виселення. Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.11.2021р по справі №916/2199/21 позов задоволено частково, розірвано договір оренди нежилого приміщення №2/57 від 19.09.2016р., укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Громадською організацією «Заклад пауерліфтингу», виселено Громадську організацію «Заклад пауерліфтингу» з нежилих підвальних приміщень, загальною площею 301,0кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 10, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та стягнуто з Громадської організації «Заклад пауерліфтингу» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 196 064,61грн, пеню в сумі 9409,86грн, а також судовий збір у розмірі 7622,12грн, в іншій частині позову судом відмовлено.

Як вказує позивач, договір оренди №2/57 від 19.09.2016р, згідно рішення суду від 03.11.2021р вважається розірваним з 03.12.2021р. Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 22.12.2022р сума заборгованості з орендної плати становить 90692,53грн за період з 01.07.2021р по 06.12.2021р.

Позивач зазначає, що відповідач не повернув об`єкт оренди у добровільному порядку, тому його було виселено примусово виконавчою службою, що підтверджується актом державного виконавця від 08.08.2022р.

Як стверджує позивач, п. 4.10 договору встановлено, що у випадку припинення дії договору у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання, Орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акту приймання передачі приміщення. Таким чином, позивачем нараховано неустойку у сумі 310181,58грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а саме стягнути з відповідача 90692,53грн заборгованості з орендної плати, 310181,58грн неустойки.

Відповідач в засідання суду не з`явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв`язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Стаття 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2016р між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нежилого приміщення №2/57, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування частини нежилі підвальні приміщення, загальною площею 301,0кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 10, строком до 19.08.2019р.

26.01.2017р між Департаментом комунальної власності Одеської міської та Громадською організацією Заклад пауерліфтингу було укладено Додатковий договір №1 відповідно до якого встановлено орендну плату з 01.01.2017р по 31.12.2017р у розмірі 1572,40грн, а з 01.01.2018р у розмірі 9962,02грн без ПДВ та індексу інфляції.

26.02.2018р між сторонами було укладено Додатковий договір №2 відповідно до якого встановлено орендну плату з 01.01.2018р по 31.12.2018р у розмірі 1788,30грн, а з 01.01.2019р у розмірі 11329,88грн без ПДВ та індексу інфляції.

21.01.2019р сторони уклали Додатковий договір №3 відповідно до якого встановлено орендну плату з 01.01.2019р по 31.12.2019р у розмірі 1963,02грн, а з 01.01.2020р у розмірі 12436,78грн без ПДВ та індексу інфляції.

У зв`язку з невиконанням Громадською організацією Заклад пауерліфтингу зобов`язань за договором оренди, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадської організації Заклад пауерліфтингу про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.07.2020р по 30.06.2021р у розмірі 196064,61грн, розірвання договору та виселення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.11.2021рр по справі №916/2199/21 позов задоволено частково, розірвано договір оренди нежилого приміщення №2/57 від 19.09.2016р., укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Громадською організацією «Заклад пауерліфтингу», виселено Громадську організацію «Заклад пауерліфтингу» з нежилих підвальних приміщень, загальною площею 301,0кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 10, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та стягнуто з Громадської організації «Заклад пауерліфтингу» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 196 064,61грн, пеню в сумі 9409,86грн, а також судовий збір у розмірі 7622,12грн, в іншій частині позову судом відмовлено.

Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Договір оренди №2/57 від 19.09.2016р, згідно рішення суду від 03.11.2021р вважається розірваним з 03.12.2021р.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача станом на 22.12.2022р сума заборгованості з орендної плати становить 90692,53грн за період з 01.07.2021р по 06.12.2021р.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати орендної плати або доказів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості з орендної плати, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість з орендної плати у сумі 90692,53грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 310181,58грн неустойки, слід зазначити наступне.

За змістом ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. З ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Законодавець у ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Невиконання передбаченого ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує право на застосування відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користу вання річчю за час прострочення.

Отже, відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання.

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу У країни визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1ст. 548 Цивільного кодексу України).

Тобто, неустойка згідно із ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 зазначеного вище Кодексу, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке сталося під час дії договору (ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 4.10 договору встановлено, що у випадку припинення дії договору у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання, Орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акту приймання передачі приміщення. Таким чином, позивачем нараховано неустойку у сумі 310181,58грн.

Судом встановлено, що відповідач не повернув об`єкт оренди у добровільному порядку, тому його було виселено примусово виконавчою службою, що підтверджується актом державного виконавця від 08.08.2022р.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки у сумі 310181,58грн за період 07.12.2021р 08.08.2022р, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає неустойка у сумі 310181,58грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Громадської організації Заклад пауерліфтингу про стягнення 90692,53грн заборгованості з орендної плати та 310181,58грн неустойки, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 6013,11грн покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Громадської організації Заклад пауерліфтингу про стягнення 90692,53грн заборгованості з орендної плати та 310181,58грн неустойки задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Громадської організації Заклад пауерліфтингу (65082, м. Одеса, вул. Софіївська, 32, кв.1, код ЄДРПОУ 38785921) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) 90692,53грн заборгованості з орендної плати, 310181,58грн неустойки, 6013,11грн судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 25 жовтня 2023 р. у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 19.10.2023р по 24.10.2023р включно.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова