Рішення

від 16.10.2023 по справі 924/594/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" жовтня 2023 р. Справа № 924/594/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Лежніної Я.С. розглянувши матеріали

за позовом ОСОБА_1 , м. Старокостянтинів, Хмельницька область

до керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" м. Старокостянтинів, Хмельницька область

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" м. Старокостянтинів, Хмельницька область

про зобов`язання вчинити дії

Представники сторін:

позивача: Сакенов Ю.К. адвокат за ордером

відповідачів: не з`явились

Рішення ухвалюється після оголошеної в судовому засіданні 26.09.2023р. перерви.

В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою від 12.06.2023р. відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 04.07.2023р. Ухвалою від 04.07.2023р. підготовче засідання викладено на 20.07.2023р. У підготовчому засіданні 20.07.2023р. оголошено перерву до 31.07.2023р. Ухвалою від 31.07.2023р. підготовче засідання відкладено на 22.08.2023р. Ухвалою від 22.08.2023р. підготовче засідання відкладено на 05.09.2023р. Ухвалою від 05.09.2023р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 26.09.2023р. У судовому засіданні 26.09.2023р. оголошувалась перерва до 16.10.2023р.

Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.

ОСОБА_1 звернулась із позовом до суду в якому із врахуванням заяви про зміну предмету позову просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", ідентифікаційний код: 21328590, Україна, 31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Миру, 12 в особі керівника Сіпайло Людмили Іванівни звернутись до відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 66 із заявою про проведення реєстрації речових прав на нежитлову будівлю площею 544,2 м.кв., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", яке виникло на підставі Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі №683/3114/19. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що ОСОБА_1 є одним із засновників ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.04.2023 року. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі №683/3114/19 скасовано рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 червня 2020 року та Постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 жовтня 2020р. та ухвалено нове рішення яким визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі площею 544,2 м.кв., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений 04 січня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" і ОСОБА_2 .

Повідомляє, що 24.04.2023 року ОСОБА_1 звернулась до відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради з проханням повести реєстрацію речових прав на нежитлову будівлю площею 544,2 м.кв., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ фірма "Силует", яке виникло на підставі вищевказаної постанови, однак їй було відмовлено в прийнятті заяви оскільки відповідно до п.2 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вона є неналежною особою.

27.04.2023 року ОСОБА_1 звернулась із заявою, до якої було додано копію Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі №683/3114/19, до ОСОБА_3 , як до керівника ТОВ фірма "Силует" з проханням протягом 10 днів з часу отримання цієї заяви звернутись до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію речових прав на нежитлову будівлю площею 544,2 м.кв., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ фірма "Силует", яка отримана нею 01.05.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак ОСОБА_3 як керівник підприємства проігнорувала заяву ОСОБА_1 та не виконала свої обов`язки по відновленню речових прав на нежитлову будівлю площею 544,2 м.кв., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ фірма "Силует".

19.05.2023 року ОСОБА_1 повторно звернулась до відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради з проханням повести реєстрацію речових прав на нежитлову будівлю. Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно №67701539 від 23.05.2023 року ОСОБА_1 було відмовлено в прийнятті заяви оскільки відповідно до п.2 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вона є неналежною особою. За таких обставин ОСОБА_1 не може відновити своє порушене право, а тому звернулась із даним позовом до суду.

Відповідачі явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, правом на подання відзиву не скористались. Ухвали суду направлені на адресу відповідачів, зазначену в позовній заяві та відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і повернута на адресу суду із відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання адресатом кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. (Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17).

У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати, повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020у справі №24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачі не скористались своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

Відповідно до п.7.3 статуту ТОВ фірма побутового обслуговування "Силует" ОСОБА_1 є учасником товариства із часткою у статутному капіталі у розмірі 9,19% вартістю 1652грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.11.2021р. у справі №683/3114/19 скасовано рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 червня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року та ухвалено нове рішення яким визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі площею 544,2 м.кв., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений 04 січня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" і ОСОБА_2 .

27.04.2023р. ОСОБА_1 звернулась до керівника ТОВ Фірма побутового обслуговування "Силует" із заявою у якій просила протягом 10 днів з часу її отримання звернутись до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію речових прав на нежитлову будівлю площею 544,2 м.кв., розташовану за адресою АДРЕСА_1 за товариством. Відповідь не отримано.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради №67701539 від 23.05.2023р. ОСОБА_1 було відмовлено в прийнятті заяви оскільки відповідно до п.2 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вона є неналежною особою.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна станом на 10.04.2023р. та станом на 15.05.2023р. право власності на нежитлову будівлю загальною площею 544,2 кв.м за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 .

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

ОСОБА_1 звернулась із позовом до відповідачів у якому із врахуванням заяви про зміну предмету позову просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", ідентифікаційний код: 21328590, Україна, 31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Миру, 12 в особі керівника Сіпайло Людмили Іванівни звернутись до відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 66 із заявою про проведення реєстрації речових прав на нежитлову будівлю площею 544,2 м.кв., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", яке виникло на підставі Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі №683/3114/19.

Як встановлено матеріалами справи, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.11.2021р. у справі №683/3114/19 скасовано рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 червня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року та ухвалено нове рішення яким визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі площею 544,2 м.кв, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений 04 січня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" і ОСОБА_2 .

Поряд із цим, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна станом на 10.04.2023р. та станом на 15.05.2023р. право власності на нежитлову будівлю загальною площею 544,2 кв.м за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 .

Судом береться до уваги, що ОСОБА_1 як одна із засновників ТОВ Фірма побутового обслуговування "Силует" зверталась до державного реєстратора із заявою про здійснення реєстрації права власності на майно за товариством, однак отримала відмову, оскільки є не уповноваженою особою.

27.04.2023р. позивач звернулась до керівника ТОВ Фірма побутового обслуговування "Силует" із заявою у якій просила протягом 10 днів з часу її отримання звернутись до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію речових прав на нежитлову будівлю площею 544,2 м.кв., розташовану за адресою АДРЕСА_1 за товариством.

Станом на день розгляду справи відповідь не отримано.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" одним із заявників державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право (у тому числі замовник будівництва, девелопер будівництва, управитель фонду фінансування будівництва), або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Згідно витягу з ЄДРПОУ від 12.04.2023р. керівником ТОВ Фірма побутового обслуговування "Силует" є Сіпайло Людмила Іванівна яка уповноважена вчиняти дії від імені юридичної особи, в т.ч. підписувати договори.

Пунктом 13.13 статуту ТОВ фірми побутового обслуговування "Силует" директор діє від імені товариства, представляє товариство в усіх підприємствах, організаціях, установах і здійснює зв`язок між іншими юридичними особами і громадянами, укладає договори.

Частинами 6,7 ст.18 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, зареєстрованої відповідно до законодавства України, здійснюється шляхом отримання з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про таку особу, у тому числі про її установчі документи, та перевірки відповідності реєстраційної дії, яка вчинюється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.

У разі подачі документів на державну реєстрацію уповноваженою на те особою встановлюється обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.

Для цілей проведення реєстраційних дій документом, що підтверджує повноваження діяти від імені іншої особи, є документ, що підтверджує повноваження законного представника особи, нотаріально посвідчена довіреність або відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку уповноваженою особою на подання заяви про вчинення реєстраційних дій щодо майна (нежитлової будівлі площею 544,2 м.кв., розташованої за адресою АДРЕСА_1 ) від імені ТОВ фірма побутового обслуговування "Силует" є директор Сіпайло Людмила Іванівна.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19).

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02)).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (відповідні висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (відповідна правова позиція викладена у постанові колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, від 11.02.2020 у справі №922/1159/19).

Згідно з правовою позицією, викладеною у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що вимога позивача про зобов`язання ТОВ фірма побутового обслуговування "Силует" в особі керівника Сіпайло Людмили Іванівни звернутись до відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 66 із заявою про проведення реєстрації речових прав на нежитлову будівлю площею 544,2 м.кв., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", яке виникло на підставі Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі №683/3114/19 є ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 як однієї із засновників товариства, оскільки звернутись до органів державної реєстрації про вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна може лише уповноважена особа товариства, якою не є позивач, відповідно в іншому порядку її порушене право не може бути відновлене.

Враховуючи зазначене, позов в цій частині підлягає задоволенню як обґрунтований та підтверджений матеріалами справи.

Щодо позовної вимоги до керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" м. Старокостянтинів, Хмельницька область про зобов`язання вчинити дії позивач у заяві від 26.09.2023р. просить залишити її без розгляду.

Оскільки заява подана позивачем до початку розгляду справи по суті, остання судом приймається та задовольняється.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати із сплати судового збору покладаються на відповідача - ТОВ фірма побутового обслуговування "Силует".

Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" (код ЄДРПОУ 21328590, Україна, 31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Миру, 12 в особі керівника Сіпайло Людмили Іванівни звернутись до відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області (Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 66) із заявою про проведення реєстрації речових прав на нежитлову будівлю площею 544,2 м.кв., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" (код ЄДРПОУ 21328590, Україна, 31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Миру,12) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентиф. номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Позов ОСОБА_1 , м. Старокостянтинів, Хмельницька область до керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" м. Старокостянтинів, Хмельницька область про зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 25.10.2023р.

Суддя М.Є. Муха

Віддруковано 3 примірники: 1 - до справи, 2 - відповідачу 1 (31100, м.Староккостянтинів, вул.Коцюбинського, 26/1), 3 -0 відповідачу 2 - (АДРЕСА_1)

Направлено на адресу ел.пошти представнику позивача адвокату Сакенову Ю.К. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )