Ухвала

від 25.10.2023 по справі 381/1294/23

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2-з/381/50/23

381/1294/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Гапонюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

24.03.2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідно до якого просить визнати договір дарування 12/25 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 укладений 06.02.2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений нотаріусом Другої Фастівської держнотконтори Бігіч С.Ю. 06.02.2023 року та зареєстрований в реєстрі за № 168 удаваним правочином, який вчинено сторонами для приховання договору купівлі-продажу; визнати, що цивільно-правові відносини між відповідачами регулюються правилами щодо правочину, який ці сторони насправді вчинили; перевести на ОСОБА_1 обов`язки покупця за договором купівлі-продажу12/25 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 66308880 від 06.02.2023 року.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 31.03.2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

25.10.2023 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0276 га, кадастровий номер 3211200000:03:003:0769 та земельну ділянку площею 0,01 га кадастровий номер 3211200000:03:003:0768 в обґрунтування заяви зазначив про те, що відповідачі приховавши договір купівлі-продажу укладеним договором дарування, відповідач ОСОБА_2 мав на меті не виконувати приписи ст. 362 ЦК України. Уклавши договір дарування замість купівлі-продажу відповідачі порушили переважне право позивача на купівлю частки у праві спільної часткової власності. Враховуючи факт наявності удаваного договору дарування, відповідачу не існує жодних законних, а тим більше моральних перешкод для укладення нового договору дарування, щоб ще більше ускладнити позивачу захист його прав.

19.09.2023 року Постановою Київського апеляційного суду скасовано ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27.03.2023 року про відмову у забезпечені позову та прийнято рішення яким: накладено арешт на 12/25 частини житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 .

За рішенням Фастівської міської ради № 125-ХХХУШ-УШ передано у власність ОСОБА_3 , яка є відповідачем по справі земельну ділянку площею 0,0376 га кадастровий номер 3211200000:03:003:0761 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 .

Як зазначає позивач в заяві ОСОБА_3 , у квітні 2023 року відчужила частину земельної ділянки на якій розташований житловий будинок який є предметом спору на користь ОСОБА_4 в наслідок відчуження відбувся поділ земельної ділянки на дві окремі земельні ділянки.

Необхідність накладення арешту, зумовлюється тим, що існує ймовірність настання негативних наслідків, які утруднять поновлення порушеного права позивача у разі задоволення позовних вимог внаслідок невжиття цих заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши надані докази, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі№ 910/1040/18

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У п. 4. Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розяснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позов, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, суд вирішуючи питання про забезпечення позову, має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позовує підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до частини 1 статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК).

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Із змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що між сторонами виник спір щодо визнання договору дарування 12/25 частини житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1 , удаваним правочином, житловий будинок розташований на земельній ділянці кадастровий номер 3211200000:03:003:0769 на якій знаходиться спірні 12/25 частини житлового будинку, а тому суд вважає, що застосування заявлених заявником заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його прав та інтересів.

Разом з тим, в своїх вимогах заявником зазначається про накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 3211200000:03:003:0768, яка зареєстрована за ОСОБА_4 , який не є стороною по справі.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Суд також враховує, що застосування заходу забезпечення позову є попередньою і запобіжною мірою і є обмеженням особи у правах ще до встановлення факту порушення, - тому такий захід може бути застосованим лише у виключних і дійсно необхідних випадках.

Аналізуючи викладені обставини, приймаючи до уваги норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів наданих заявником щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову, підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 151-153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» вчиняти реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 3211200000:03:003:0769, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2723162432112.

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя Соловей Г.В.