Рішення

від 19.10.2023 по справі 317/5959/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 317/5959/23

Провадження № 2-о/317/210/2023

19 жовтня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Каряки Д.О.,

при секретарі Щербини В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , заінтересована особа: Запорізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Розенталь, буд. 3-А, про встановлення факту смерті особи на окупованій території,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 (в особі представника адвоката Макаренко О.М.) звернулась до суду з заявою, в якій просить встановити факт смерті особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце народження: село Селезньово, Павловського району, Алтайського краю, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: місто Донецьк, Пролетарський район, Донецька область, Україна.

Вимоги заяви обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , 1940 року народження. Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, на яке він за життя зробив заповіт, за яким заповів заявниці земельні ділянки за кадастровим №2324984000:01:002:0032 та за кадастровим №2324984000:02:001:0129. Довідавшись про смерть ОСОБА_2 , заявниця, як спадкоємець за заповітом, звернулась із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Дмитрієвої Н.П., де було заведено спадкову справу, але нотаріусом було вказано на необхідність отримання свідоцтва про смерть встановленого зразку України. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 помер на тимчасово окупованій території, отримати свідоцтво про смерть встановленого зразка і виданого компетентним органом державної влади України - є неможливим. Встановлення факту смерті необхідно їй для подальшої реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану, отримання свідоцтва про смерть та оформлення спадщини.

Представник заявника та заявник до суду не з`явилися, надали до суду клопотання про розгляд заяви за їх відсутності, вимоги заяви підтримують у повному обсязі (а.с.20).

Представник заінтересованої особи до суду не з`явилась, подала заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, заперечень щодо задоволення заяви не має (а.с.19).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: село Селезньово, Павловського району, Алтайського краю, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а/з №438, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 18.04.2023 року, виданого тимчасово-окупованим закладом з назвою «Пролетарський відділ РАЦС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції ДНР» (а.с.5).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на земельні ділянки за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Пролетарської сільської ради Розівського району Запорізької області площею 7,72 га за кадастровим №2324984000:01:002:0032, належність якої померлому підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП №012539, виданим 29.12.2001 року і витягом з ДЗК про земельну ділянку від 16.10.2023 за № НВ-9929895912023 та земельна ділянка площею 0,7487 га, за кадастровим №2324984000:02:001:0129, належність якої померлому підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №457912, і інформацією з ДРРП від 10.10.2023 за № 349722199 (а.с.7-11).

Своєю спадщиною ОСОБА_2 розпорядився за життя, склавши заповіт, посвідчений 13.11.2020 року приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горовою Я.О., яким заповів ОСОБА_1 вищезазначені земельні ділянки (а.с.4).

Також, до позову додані копію паспорту громадянина України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.3,6).

Отримати свідоцтво про смерть заявниця не може, оскільки ОСОБА_2 помер на тимчасово окупованій рф території.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який, послідуючими Указами Президента України, неодноразово подовжувався та триває і на даний час.

Місто Донецьк відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.12.2022 року №1668/39004, зі змінами є тимчасово окупованою територією, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 р. „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до листа-роз`яснення Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду на адресу голів апеляційних судів (вх. № 312/0/207-21 від 16.04.2021 року) встановлено, що для встановлення фактів народження та смерті вимога місцевих судів про необхідність отримання громадянами письмової відмови в органах державної реєстрації актів цивільного стану не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

У відповідності з ч. ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1064.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року (з наступними змінами), визначено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Вказані нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на території бойових дій чи тимчасово окупованих територіях, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Даючи оцінку допустимості у даній цивільній справі таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується вимогами міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а також положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", - будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

У Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17 викладено правову позицію згідно із якою документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

За змістом частини четвертої статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 10 травня 2001 року у справі "Cyprus v. Turkey" (заява № 25781/94) ЄСПЛ вказав, що "зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів далеке від абсолютного. Для людей, які проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним від влади de facto, включаючи й їхні суди; і саме в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які стосуються сказаного, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, зокрема і цим. Думати інакше означало б зовсім позбавити людей, які проживають на цій території, всіх їхніх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, це також означало б позбавити їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (§ 96)."

Надані суду документ, а саме Свідоцтво про смерть, яке видано незаконно створеними органами, хоч і не має юридичної сили, проте дозволяє встановити фактичні обставини, необхідні для вирішення справи.

Встановлення факту, що має юридичне значення, необхідне заявнику для державної реєстрації смерті, отримання свідоцтва про смерть та оформлення спадщини.

Враховуючи, що заявник позбавлений можливості провести державну реєстрацію смерті спадкодавця у позасудовому порядку, а встановлення даного факту не порушує прав та інтересів третіх осіб та не пов`язане з подальшим вирішенням спору про право, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 81, 263-265, 273, 293, 315-319 ЦПК України, Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Запорізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на окупованій території - задовольнити.

Встановити факт смерті особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце народження: село Селезньово, Павловського району, Алтайського краю, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: місто Донецьк, Пролетарський район, Донецька область, Україна. Рішення підлягає негайному виконанню.

Оскаржити рішення можливо до Запорізького апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його підписання.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя Д.О. Каряка