Ухвала

від 23.10.2023 по справі 545/1104/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 545/1104/20

провадження № 61-12410ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 20 січня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2023 року у справі за позовом Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2023 року адвокат Кумечко М. С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала до суду касаційну скаргу на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 20 січня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 липня 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 04 вересня 2023 року вказану касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, а саме: заявнику необхідно було зазначити підстави касаційного оскарження у відповідності до визначеного частиною другою статті 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та відповідне їх мотивування, надіслати суду копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників; а також сплатити судовий збір або надати документи, щопідтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У жовтні 2023 року адвокат Кумечко М. С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надіслала до Верховного Суду матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Також подано клопотання про звільнення заявника від сплати судового збору.

В обґрунтування клопотання зазначає, що є учасником бойових дій на Сході України, є військовослужбовцем, станом на зараз захищає територіальну цілісність та незалежність Батьківщини безпосередньо в зоні бойових дій, тобто звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», де зазначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Також заявник в клопотанні зазначає, що звертався до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області як військовослужбовець, учасник бойових дій з метою реалізації пільгового права, передбаченого статтями 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - надання/отримання у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Статтею 22 цього Закону визначено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зазначено, що, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону заявником не надано, в судових рішеннях першої та апеляційної інстанцій також відсутня інформація, що ОСОБА_1 була надана земельна ділянка, як учаснику бойових дій.

Верховний Суд не має можливості перевірити наявність чи відсутність документів у матеріалах справи, що підтверджують підстави звільнення заявника від сплати судового збору, оскільки за правилом частини сьомої статті 394 ЦПК України питання про витребування матеріалів справи вирішується під час відкриття касаційного провадження.

Враховуючи встановлений законом обов`язок сплатити судовий збір та відсутність у ОСОБА_1 документів, якіпідтверджують підстави звільнення заявника від сплати судового збору, суд доходить висновку про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами заявника щодо можливості звернення до суду касаційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати касаційної скарги судовим збором) у цій справі дотримано.

Таким чином заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного суду або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Заявник повинен надати докази оплати судового збору за вимогу майнового характеру, суму якого необхідно самостійно розрахувати, виходячи із вартості спірної земельної ділянки, та згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» за наступною формулою (А ? 1,5 % ? 200 %), де А - це вартість земельної ділянки, і на підтвердження надати до суду докази його вартості.

Крім того, надати докази оплати судового збору за вимоги немайнового характеру у розмірі 8 408 грн.

Також заявником не зазначені підстави касаційного оскарження у відповідності до визначеного частиною другою статті 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та відповідне їх мотивування.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, положеннями вказаної норми передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах.

Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з обґрунтуванням наявності таких підстав.

У поданій касаційній скарзі як на підставу для оскарження судових рішень заявник посилається на те, що підставою для скасування постанови апеляційного суду в частині залишення без змін рішення районного суду, а саме в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Проте, наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, може бути підставою для скасування судового рішення лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Саме по собі посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України без зазначення та обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Наведене свідчить про часткове невиконання заявником вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Враховуючи наведене, заявнику необхідно уточнити зміст касаційної скарги в частині посилання на підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України (на пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України), а також надати касаційну скаргу, яка буде відповідати вимогам пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 127, 185, 390, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 04 вересня 2023 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Литвиненко