Постанова

від 17.10.2023 по справі 450/3553/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/3553/19 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський М.О.

Провадження № 22-ц/811/970/22 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретарка: Назар Х.Б.,

за участі в судовому засіданні представника позивача ТзОВ «Агротехніка» Мартинюка С.В., представника третьої особи ТзОВ «Софіяя» Пащука А.І.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні умісті Львовіцивільну справуза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області в складі судді Кіпчарського М.О. від 08 лютого 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіяя», про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 лютого 2022 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» задоволено.

З метою задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка, ЄДРПОУ 21750952, щодо стягнення заборгованості за Договором поставки №ВЗ-Г-1-2-19 від 27.03.2014 року в сумі 1 047 165,78 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 80,6 кв.м, за адресом: АДРЕСА_1 ( один) та гараж загальною площею 21,0 кв.м., який є складовою частиною даного нерухомого майна, які належать на праві власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах.

Стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка, ЄДРПОУ 2175095, 15 707,49 грн. (п`ятнадцять тисяч сімсот сім гривень 49 копійок) сплаченого судового збору.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі просить рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Зазначає, що в даній справі позивачем не доведено поза розумним сумнівом здійснення позивачем поставки третій особі товару за Договором поставки № ВЗ-Г-1-2-19 від 27 березня 2014 року та наявності в третьої особи заборгованості з оплати поставленого за цим Договором товару, а також не обґрунтовано належним чином розмір заявлених позовних вимог (ціну позову). Відтак, позивачем не доведено наявності обставин, які надають йому право на звернення стягнення на майно відповідача згідно Договору іпотеки від 22.10.2014 року. Вважає, що суд не дослідивши повністю обставини справи, та проігнорувавши доводи відповідача та третьої сторони про те, що наданий позивачем Акт звірки взаємних розрахунків не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції та дійшов до помилкового висновку, визнавши даний «документ», як належний та допустимий доказ. Наголошує, що підпис ОСОБА_3 на акті звірки взаємних розрахунків був підробленим, а відтак даний документ підписаний іншою особою, яка не має повноважень здійснювати правочини від іменні ТОВ «СОФІЯЯ», проте суд визнав такий недолік, як неістотний, а відтак даний Акт, як належним та допустимим доказом. Вважає, що суд ухвалюючи дане рішення порушив норми матеріального права щодо застосування позовної давності, тим самим безпідставно та не аргументовано задовольнив позовні вимоги позивача в повному обсязі. Стверджує, що Пустомитівський районний суд порушив норми матеріального права, щодо нарахування штрафних санкцій, тим самим необґрунтовано та безпідставно задовольнив позовні вимоги у частині нарахування 672 382, 97 грн., як 50 відсотків річних

В судове засідання відповідачка не з`явилася, однак суд вважавзаможливе проводити розгляд справи у її відсутності (відсутності її представників) зважаючи на те, що така повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача в заперечення апеляційної скарги, представника третьої особи на підтримання скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзиву на неї, відповіді на відзив, письмових пояснень, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст 546, 549, 575, 589, 610, 611 ЦК України, 7,11, 33, 35, ЗУ «Про іпотеку»,1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", 3,12, 76-82,141, 247, 258-259, 263-265, 273, 352-355 ЦПК України та задовольняючи позов виходив з того, що 27.03.2014 року ТзОВ «Агротехніка» (постачальник) та ТзОВ «СОФІЯЯ» (покупець) було укладено договір поставки В3-Г-1-2-19, згідно якого постачальник зобов`язується поставляти покупцеві товар, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору. Під додатками до цього договору маються на увазі додаткові угоди, специфікації, додатки, узгоджені постачальником замовлення покупця, рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником. Поставка товару здійснюється окремими партіями. Суд звертає увагу, що покликання представника відповідача на можливе укладення іншого договору, а не договору поставки від 27.03.2014р., між ТзОВ «Агротехніка» та ТзОВ «СОФІЯЯ» за вказаними вище номером, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Зокрема, представником відповідача не надано жодних доказів існування (укладення) будь-якого іншого, крім даного договору поставки, на виконання якого видавались наявні у матеріалах справи видаткові накладні, які є додатками до договору. При тому, представник третьої особи підтвердив факт укладення саме договору поставки за №В3-Г-1-2-19 від 27.03.2014 року. 22.10.2014 року ТзОВ «Агротехніка» (іпотекодержатель) уклало з ОСОБА_4 (Іпотекодавець), як майновим поручителем ТзОВ «СОФІЯЯ», нотаріально посвідчений договір іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язань ТзОВ «СОФІЯЯ» (покупець) та вимог іпотекодержателя передбачених договором поставки №В3-Г-1-2-19 від 27.03.2014 року, додатковою угодою №1 від 11.06.2014 року та додатковою угодою №2 від 21.10.2014 року, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, які є невід`ємною частиною основного договору, стосовно оплати вартості отриманого товару, сплати неустойки та відсотків за користування коштами. Предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира загальною площею 80,6 кв.м. за адресом АДРЕСА_1 та гараж загальною площею 21 кв.м., який є складовою частиною зазначеного вище нерухомого майна, та які належать Іпотекодавцю на праві власності з 21.10.2014р. На час прийняття рішення даних про можливе розірвання даного договору чи визнання його недійсним, суду не надано, а тому такий суд вважає дійсним. Згідно свідоцтва про зміну прізвища серії НОМЕР_2 , виданого Личаківським відділом ДРАЦС Львівського МУЮ від 11.11.2015 року, актовий запис №41, ОСОБА_4 змінила прізвище, ім`я, по-батькові на ОСОБА_2 . Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків станом за період 01.01.2016 -16.06.2016 між ТзОВ «Агоротехніка» і ТзОВ «СОФІЯЯ» за договором В3-Г-1-2-19 від 27.03.2014 року заборгованість складає 1 606 782,81 грн. Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи від 16.06.2021 року №1171, відбиток печатки ТзОВ «СОФІЯЯ» в акті звірки взаємних розрахунків станом за період 01.01.2016-16.06.2016 між ТзОВ «Агротехніка» та ТзОВ «СОФІЯЯ», нанесено способом високого друку, рельєфною еластичною (гумовою, фотополімерною) друкарською формою за допомогою водорозчинних чорнил чи штемпельної фарби. Відбиток печатки нанесений з друкуючої форми печатки ТзОВ «СОФІЯЯ», експериментальні зразки відбитків якої були надані для проведення порівняльного дослідження. Як вбачається з відповіді ГУ ДПС у Львівській області №8739/9/13-01.04.13 від 05.11.2020 року, ТзОВВ «СОФІЯЯ» податкову накладну №503 від 20.03.2015 року включала в декларацію за березень 2015 року; податкову накладну №278 від 15.04.2015 року включала в декларацію за квітень 2015 року; а податкову накладну №37 від 03.04.2016 року до складу податкового кредиту не включала. Суд прийшов до висновку, що беручи до уваги, що відповідачем і третьою особою не представлено належних доказів на підтвердження обставин, на які вони посилаються як на підставу заперечення позову, а позивачем подано достатньо доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, які суд вважає належними та допустимими, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є підставними, тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

17.10.2019 року директор ТзОВ «Агротехніка» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіяя», у якому просили:

- з метою задоволення вимог ТзОВ «Агротехніка» до ТзОВ «Софіяя», щодо звернення стягнення заборгованості за договором поставки №В3-Г-1-2-10 від 27.03.2014 року в сумі 1 047 165,78 грн., з яких 374 782,81 грн. -основний боргу та 672382,97 грн. -50% річних, звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру загальною площею 80,6 кв.м, за адресом: АДРЕСА_1 та гараж загальною площею 21 кв.м., шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що 22.10.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом, на час укладення якого позивач мала прізвище та ім`я « ОСОБА_4 », однак такі 11.11.2015 року з невідомих причин змінила на « ОСОБА_2 ». На момент підписання договору іпотеки, сторони визначили заставну вартість предмета іпотеки в сумі 994 540,00 грн. Даний договір було укладено сторонами з метою забезпечення виконання зобов`язань ТзОВ «СОФІЯЯ» та вимог іпотекодержателя, передбачених Договором поставки №В3-Г-1-2-19 від 27.03.2014 року, додатковою угодою №1 від 11.06.2014 року та додатковою угодою №2 від 21.10.2014 року, які є невід`ємною частиною Основного договору, щодо оплати вартості отриманого товару, сплати неустойки та відсотків за користування коштами. Станом на 02.10.2019 року сума основного боргу перед позивачем за поставлений товар склала 374 782,81 грн., та у зв`язку з порушенням боржником строків розрахунку за товар, позивач нарахував 50% річних за весь період прострочення оплати вартості товару, що складає 672 382,97 грн., останній платіж з погашення заборгованості було здійснено 13.03.2018 року.

05.10.2023 року до суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про закриття провадження у справі.

В клопотанні просить скасувати Рішення від 08 лютого 2022 року Пустомитівського районного суду м. Львова у справі №450/3553/19 за позовом ТОВ «АГРОТЕХНІКА» до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача - ТОВ «СОФІЯЯ» про звернення стягнення на предмет іпотеки Постановити ухвалу, якою закрити провадження у справі № 450/3553/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХНІКА» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «СОФІЯЯ» про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ч.І. ст. 255 ЦПК України оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Стягнути з Позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХНІКА» на користь ОСОБА_2 судові витрати щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на правову допомогу адвоката.

В обґрунтування клопотання зазначає, що спір у цій справі стосується звернення стягнення на майно, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання за основним договором (Договором поставки), сторонами якого є юридичні особи, тобто, стосується правовідносин, які є похідними від господарських відносин господарюючих суб`єктів - ТзОВ "СОФІЯЯ" та ТзОВ "Агротехніка. Так, спір у цій справі стосується звернення стягнення на майно, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання за Договором поставки N ВЗ-Г-1-2-19 від 27.03.2014 року, який укладено між ТзОВ "СОФІЯЯ" та ТзОВ "Агротехніка", сторонами якого є юридичні особи, тобто, стосується правовідносин, які є похідними від кредитних правовідносин господарюючих суб`єктів. Таким чином, виходячи зі змісту та підстав позову, характеру спірних правовідносин, враховуючи наведені положення законодавства, спір у цій праві між позивачем та відповідачем виник з правовідносин, що стосуються правочину, укладеного на виконання зобов`язання за договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з вищенаведеними нормами ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2014 року між ТзОВ «Агротехніка» (постачальник) та ТзОВ «СОФІЯЯ» (покупець) було укладено договір поставки В3-Г-1-2-19, згідно якого постачальник зобов`язується поставляти покупцеві товар, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору. Під додатками до цього договору маються на увазі додаткові угоди, специфікації, додатки, узгоджені постачальником замовлення покупця, рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником. Поставка товару здійснюється окремими партіями.

22.10.2014 року ТзОВ «Агротехніка» (іпотекодержатель) уклало з ОСОБА_4 (Іпотекодавець), як майновим поручителем ТзОВ «СОФІЯЯ», нотаріально посвідчений договір іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язань ТзОВ «СОФІЯЯ» (покупець) та вимог іпотекодержателя передбачених договором поставки №В3-Г-1-2-19 від 27.03.2014 року, додатковою угодою №1 від 11.06.2014 року та додатковою угодою №2 від 21.10.2014 року, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, які є невід`ємною частиною основного договору, стосовно оплати вартості отриманого товару, сплати неустойки та відсотків за користування коштами. Предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира загальною площею 80,6 кв.м. за адресом АДРЕСА_1 та гараж загальною площею 21 кв.м., який є складовою частиною зазначеного вище нерухомого майна, та які належать Іпотекодавцю на праві власності з 21.10.2014р.

Згідно свідоцтва про зміну прізвища серії НОМЕР_2 , виданого Личаківським відділом ДРАЦС Львівського МУЮ від 11.11.2015 року, актовий запис №41, ОСОБА_4 змінила прізвище, ім`я, по-батькові на ОСОБА_2 .

Станом на 02.10.2019 року сума основного боргу перед позивачем за поставлений товар склала 374 782,81 грн., та у зв`язку з порушенням боржником строків розрахунку за товар, позивач нарахував 50% річних за весь період прострочення оплати вартості товару, що складає 672 382,97 грн., останній платіж з погашення заборгованості було здійснено 13.03.2018 року.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежуватиміж собоюкомпетенцію як різних ланок судової системи, так і різнихвидівсудочинства цивільного, кримінального, господарськогота адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства,уякому розглядається визначена категорія справ.

ЦПК Українивредакції від 03 жовтня 2017 року у статті 19 визначив, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком, коли розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Тобто як предметна, так і суб`єктна юрисдикція господарських судів була значно обмежена участю у спорі лише юридичних осіб чиФОП, а предметна правовідносинами, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Оскільки юрисдикція спору визначається на час відкриття провадження у справі в суді першої інстанції, то і застосуванню підлягає процесуальне законодавство, що було чинним саме на вказаний час.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що з 15 грудня 2017року дати набрання чинності Законом України від 3жовтня 2017року№ 2147-VIII«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду лише тоді, якщо сторонами основного зобов`язання є тільки юридичні особи та (або) ФОП.Іншими словами, до юрисдикції господарського суду не належить, зокрема, спір щодо виконання договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем.

З указаної дати, якщо хоча б однією зі сторін основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем, спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, розглядається за правилами цивільного судочинства незалежно від того, чи заявляє позивач одночасно вимоги до фізичної особисторони основного зобов`язання та до сторони (сторін) акцесорного зобов`язання, зокрема,незалежно від того, чи об`єднані позовні вимоги щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів іпотеки, поруки тощо, укладених для забезпечення основного зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 906/277/18 (провадження № 12-300 гс 18).Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається з урахуванням суб`єктного складу сторін основного зобов`язання, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31жовтня 2018 року у справі №753/12916/15-ц (провадження № 14-409цс18).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі №161/6253/15-ц.

Враховуючи вказану вище постанову Великої Палати Верховного Суду та постанови Верховного Суду від 21.04.2020 року у справі №910/17433/19, від 19.03.2019 року у справі №904/2529/18, від 02.10.2018 року у справі №910/1733/18, колегія суддів вважає спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання та похідні від них правовідносини, належить до юрисдикції господарського суду лише тоді, якщо сторонами основного зобов`язання є тільки юридичні особи та (або) ФОП.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами основного зобов`язання, а саме договору поставки В3-Г-1-2-19 від 27 березня 2014 року є року ТзОВ «Агротехніка» (постачальник) та ТзОВ «СОФІЯЯ» (покупець).

Окрім цього, провадження у даній справі відкрито у 2019 році.

Відповідно,зважаючи нате,що провадженняу справівідкрито після15грудня 2017року та сторонами основного зобов`язання є тільки юридичні особи ТзОВ «Агротехніка» та ТзОВ «СОФІЯЯ», відтак даний спір належить до юрисдикції господарського суду, зважаючи на те, що правовідносини, що виникли за основним зобов`язанням є господарськими правовідносинами, як відповідно і подальші похідні правовідносини щодо договору іпотеки відносяться до юрисдикції господарських судів.

Зважаючи на вказане відкриття провадження, розгляд даної справи в порядку цивільного судочинства та відповідно постановлене за наслідками такого розгляду оскаржуване рішення слід вважати такими що здійснені та ухвалене без дотримання вимог закону, а тому таке рішення суду залишатись в силі не може та підлягає скасуванню із закриттям провадження у даній справі (п.1 ч.1 ст. 255, ст. 377 ЦПК України).

Вказаним апеляційну скаргу слід задовольнити частково та клопотання про закриття провадження відповідно повністю.

Крім цього,відповідно доч.1ст.256ЦПК України, слід роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Також, відповідно до ч.1 ст. 256 та ч.4 ст. 377 ЦПК України слід роз`яснити позивачу його право протягом десяти днів з дня отримання даної постанови звернутися до Львівського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією із зазначенням одного суду до підсудності якого відноситься вирішення даного спору.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.4, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про закриття провадження у справі задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 лютого 2022 року скасувати.

Провадження усправі запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіяя», про звернення стягнення на предмет іпотеки закрити.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Агротехніка», що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» їх право протягом десяти днів з дня отримання даної постанови звернутися до Львівського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією із зазначенням одного суду, до підсудності якого відноситься вирішення даного спору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного суду.

Повний текс постанови складено 25 жовтня 2023 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра