Рішення

від 18.10.2023 по справі 400/8984/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2023 р. Справа № 400/8984/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Миколаївського місцевого Благодійного фонду «Вихід», вул. Потьомкінська, 16, м. Миколаїв, 54031, до відповідача:Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001, про:визнання протиправним та скксування розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті,ВСТАНОВИВ:

Миколаївський місцевий Благодійний фонд «Вихід» (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі також відповідач МОВ ФСЗОІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням Миколаївським благодійним фондом «Вихід» нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (на суму 157 383,21 грн.).

Ухвалою від 25.07.2023 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що існують певні умови (передбачені ч. 6 ст. 19 Закону № 875, ч. 11 ст. 19 Закону № 875, ч. 12 ст. 19 Закону № 875), виконання яких є необхідною підставою для того, щоб розрахунок сум АГС став тим документом, на підставі якого у підприємства виникає обов`язок по сплаті нарахованих Фондом адміністративно-господарських санкцій. Сформований відповідачем розрахунок складено з порушенням норм Закону № 875, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволення вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив наступне:

Розрахунок адміністративно-господарських санкцій здійснюється станом на 16 квітня (з урахування вихідних днів) на підставі даних, що подаються роботодавцями у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4.

Відповідно до інструкції користувача Централізованого банку з проблем інвалідності, до повноважень територіальних відділень Фонду відноситься підписання цифровим підписом розрахунку адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Пенсійного Фонду України від 10.03.2023 року № 14-1 та наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 року № 17 розрахунок надсилається у формі електронного документу Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за відповідною формою згідно з додатком до вказаної постанови.

Створені Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю оригінали розрахунків, підписані цифровим підписом керівника територіального відділення Фонду, передаються Пенсійному Фонду України з дотриманням вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги», «Про публічні електронні реєстри» та інших.

Пенсійний фонд України надсилає розрахунки через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного Фонду України.

Зауваження позивача щодо недотримання форми розрахунку сум адміністративно- господарських санкцій носить лише формальні зауваження. Так в розділі 4 розрахунку зазначений період, за який нараховані адміністративно-господарські санкції, а саме за 2022 рік.

«Примітка: Фізичній особі, яка використовує працю найманих працівників, якій відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, показник рядка 02 збільшується на одиницю» не має відношення до розрахунку, який був направлений Позивачу, оскільки він є організацією, а ні фізичною особою, яка використовує працю найманих працівників.

Таким чином Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю та Пенсійним Фондом України розрахунок направлений у порядку, визначеному Законом № 875 та Постановою № 14-1 після набрання нею законної сили.

Також, у ст. 19 Закону № 875 зазначений орган, який визначає саме роботодавців, які не виконали норматив робочих місць, та повинен направити розрахунок сум адміністративно- господарських санкцій, а саме Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, а ні Відділення. А також термін 10 березня, саме для визначення роботодавців, які не виконали норматив. Термін для направлення розрахунку сум адміністративно- господарських санкцій ст. 19 Закону № 875 не визначений.

Проте, відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону № 875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Зазначена норма тотожна з ч. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення».

Таким чином абсолютно логічним є направлення розрахунку сум адміністративно- господарських санкцій після 15 квітня наступного за роком, в якому відбулося порушення. Тобто тільки тим роботодавцям, які були визначені до 10 березня порушниками, та самостійно не сплатили санкції до 15 квітня.

Крім того, Законом № 875 визначена умова нарахування пені несплата роботодавцем до 15 квітня самостійно розрахованих адміністративно-господарських санкцій. Позивач не спростовує допущення ним правопорушення в частині не створення робочих місць для осіб з інвалідністю, не надання звітності за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» до відповідної філії Миколаївського обласного центру зайнятості та невиконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Позивач повинен був самостійно провести розрахунок адміністративно-господарських санкцій та сплатити їх до 15.04.2023 року. Саме за невиконання Позивачем норм загальнодоступного спеціального Закону № 875 йому і була нарахована пеня.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

17.04.2023 року через електронний кабінет на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України позивачем було отримано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно даного розрахунку сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (у кількості 1 особа) становить 157383,21 грн.

В адміністративному позові позивач зазначає, що відповідачем були допущені порушення норм закону, Фонд як суб`єкт владних повноважень, не забезпечив послідовність дій, спрямованих на забезпечення принципу законності, а саме миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання позивачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2022 році, надіслав позивачу розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ (далі та раніше за текстом Закон № 875) особам з інвалідністю гарантується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою діяльністю та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом, з урахуванням їх індивідуальних програм реабілітації.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за пік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

При цьому, вимоги стосовно виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю поширюються на всіх роботодавців (ч. 2 ст. 1 Закону № 875).

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Таким чином, Закон № 875 визначає конкретні та вичерпні положення щодо зарахування виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Враховуючи оновлений правовий інструментарій визначений Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022 року № 2682-ХІ, постановою Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку та Форми надання Пенсійним Фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування» від 10.03.2023 року № 14-2 та Порядком надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік. затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 року № 14-1 та наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 року № 17, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримує від Пенсійного Фонду України інформацію:

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону.

Згідно ч. 13 ст. 19 Закону № 875, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону.

Для реалізації даної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про внесення змін до Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності» від 07.04.2023 року № 307. Враховуючи зазначене, програмний комплекс «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності забезпечує автоматизоване (без стороннього втручання):

опрацювання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності;

визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 875;

створення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до ст. 20 Закону № 875;

Таким чином, розрахунок адміністративно-господарських санкцій виконується в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду, для усіх роботодавців. Такі розрахунки у вигляді РDF-файлу за підписом керівника територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надсилаються до електронного кабінету роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України (п. 4 Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік).

Незважаючи на суттєві зміни ст. 19 Закону № 875 щодо виключення обов`язку роботодавців звітування територіальним відділенням Фонду, механізм розрахунку та сплати адміністративно-господарських санкцій та пені визначений ст. 20 Закону № 875 залишився без змін.

Так, згідно ч. 4 ст. 20 Закону № 875 встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції (ч. 1 ст. 20 Закону № 875).

З огляду на вищезазначене, усі розрахунки сум адміністративно-господарських санкцій здійснюються виключно на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4 (зі змінами), що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Суд зазначає, що розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій не має ознак нормативно-правового акта чи акта індивідуальної дії, оскільки не містить обов`язкових приписів; розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень, дією чи бездіяльністю, які в даному випадку породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, у зв`язку з чим, також не підпадає під дію статті 17 КАС України.

Що стосується відшкодування сум адміністративно-господарських санкцій, то вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі розрахунку відповідача. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Тобто, оцінка поданого розрахунку може бути надана під час розгляду справи за позовом ЗОВ ФСЗОІ про стягнення з підприємства сум адміністративно-господарських санкцій у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.

Отже, Розрахунок є документом, яке підтверджує факт діяльності ЗОВ ФСЗОІ та є лише носієм доказової інформації, не містять обов`язкових для виконання приписів, не тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов`язків, не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні приписів ст. 17 КАС України, його скасування не призведе до захисту прав позивача, а тому позивачем обраний неправильний спосіб захисту порушеного права.

Подібна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 18.10.2016 року у справі №500/2776/14-а, в якій зазначено, що у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Миколаївського місцевого Благодійного фонду «Вихід» (вул. Потьомкінська, 16, м. Миколаїв, 54031, код ЄДРПОУ 26363390) до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 20917114) про визнання протиправними та скасування Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням Миколаївським благодійним фондом «Вихід» нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (на суму 157 383,21 грн.) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.10.2023 року.

Суддя О.В. Малих