Рішення

від 24.10.2023 по справі 400/9529/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2023 р. № 400/9529/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , про: визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу № 225 від 12.07.2023,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 12.07.2023 № 225 «Про результати службового розслідування за фактом втрати зброї другої та третьої авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 » в частині притягнення позивача до підвищеної матеріальної відповідальності на загальну суму 125 796,10 грн.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема, вказав, що у відповідача не було законних підстав для притягнення позивача до матеріальної відповідальності, оскільки факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення не доведений.

У відзиві (арк. 38-44) військова частина НОМЕР_2 (далі Військова частина або відповідач) доводи позивача заперечила і зазначила, що спірний наказ було видано у відповідності до вимог Закону України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі Закон № 160).

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.

Ухвалою про відкриття провадження у справі суд зобов`язав відповідача не пізніше 24.08.2023 подати всі докази на підтвердження правомірності спірного наказу (включаючи документи за наслідками інвентаризації, матеріали службового розслідування), в тому числі щодо дотримання порядку і умов притягнення позивача до підвищеної матеріальної відповідальності.

Жодного доказу відповідач не подав.

В судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав, представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити.

Як встановлено судом, наказом (по стройовій частині) від 24.02.2022 № 58 командир Військової частини призначив ОСОБА_1 на посаду начальника штабу заступника командира авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 (арк. 24).

08.02.2023 командир Військової частини видав наказ (з адміністративно-господарської діяльності) № 73 «Про призначення службового розслідування» (далі Наказ № 73, арк. 20). У преамбулі Наказу № 73 вказано, що підставою для призначення службового розслідування є рапорт голови інвентаризаційної комісії Військової частини, з якого стало відомо «… про факт, розходження (нестачі) в обліку та фактичній наявності матеріальних засобів виявлених під час проведення інвентаризації …».

Ані рапорт, ані документ, складений за результатами інвентаризації (або витяг з нього) відповідач не подав.

Пунктом 3 Наказу № 73 було визначено строк проведення службового розслідування не пізніше 07.03.2023.

Відповідно до частини третьої статті 85 затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (далі Дисциплінарний статут), службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Аналогічні положення викладені у частині третій статті 8 Закону № 160.

Доказів продовження терміну службового розслідування відповідач не подав.

Службове розслідування Військова частина провела у липні 2023 року, про що свідчить останній аркуш «Акта службового розслідування» (далі Акт, арк. 12-19). На якій підставі було проведено службове розслідування (при тому, що термін, встановлений Наказом № 73, сплинув у березні 2023 року), відповідач суду не повідомив.

У частині шостій статті 8 Закону № 160 зазначено, що за результатами проведення службового розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню (частина сьома статті 8 Закону № 160).

Незважаючи на це, що відповідний наказ про притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності мав видаватися після завершення службового розслідування, одним з додатків до Акта є «копія наказу командира військової частини НОМЕР_1 « 12» липня 2023 року №225 «Про результати службового розслідування за фактом втрати зброї другої та третьої авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 » на 1 арк. …».

Відповідно до викладеного у розділі 3 Акта, 24.02.2022 зі складу стрілецької зброї та боєприпасів ОСОБА_1 отримав 4 автомати в комплекті, які згодом зникли, що виявила інвентаризаційна комісія (період інвентаризації з 08.11.2022 до 31.03.2023). У поясненнях (арк. 22) позивач вказав, що не мав можливості повернути зброю на склад, оскільки по території Військової частини періодично здійснювалися ракетні обстріли. Після масованого ракетно-артилерійського удару 27.02.2022 військовослужбовці були вимушені терміново покинути будівлю штабу. Зброя зберігалася у замкненому та опечатаному сейфі у приміщенні третьої авіаційної ескадрильї. 27.02.2022 та першу половину дня 28.08.2022 військовослужбовці Військової частини перебували поза межами Військової частини, а після повернення 28.08.2022 до приміщення третьої авіаційної ескадрильї ОСОБА_1 виявив, що воно відчинено, замки зламані, печатки зірвані, сейф відчинений, зброя відсутня. Про цей факт позивач повідомив командиру третьої ескадрильї підполковнику ОСОБА_2 у травні 2022 року. Крім того, позивач пояснив, що «… 27.02.2022 року на території військової частини НОМЕР_1 та поблизу штаба вже перебували представники (військовослужбовці) Національної Гвардії України, Національної поліції України та інших силових підрозділів які займали оборону на територію військової частини НОМЕР_1 …».

Ці обставини підтвердив заступник командира третьої авіаційної ескадрильї начальник інженерно-авіаційної служби третьої авіаційної ескадрильї Військової частини майор ОСОБА_3 .

Комісія, яка провела службове розслідування, зазначила, що «… з боку майора А.КЕНІГА відсутні будь-які дії, щодо своєчасної евакуації в безпечне місце або передачі військового майна під охорону встановленим порядком, в той же час майор А.КЕНІГ залишив зброю в приміщенні, охорона якого взагалі була відсутня, що як наслідок стало причиною зникнення автоматів …».

В Акті вказано, що неналежне ставлення позивача до виконання службових обов`язків призвело до фактичної втрати зброї Військової частини; вина ОСОБА_1 проявилася у формі непрямого умислу щодо втрати зброї та боєприпасів; позивач порушив статті 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статтю 4 Дисциплінарного статуту; в діях «… майора КЕНІГА можуть вбачатись ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 413 КК України (втрата зброї та боєприпасів), оскільки військовослужбовцю, якому видано стрілецьку зброю та боєприпаси для виконання обов`язків військової служби забороняється залишати їх без нагляду …».

Причинами та умовами, що сприяли вчиненню порушення, за висновками комісії, є «незадовільне виконання обов`язків матеріально відповідальної особи за зброю та боєприпаси авіаційної ескадрильї, що обумовлена важким психоемоційним станом внаслідок ведення агресивних бойових дій з боку ворога, постійних артилерійських обстрілів та складної оперативної обстановки в районі дислокації військовослужбовця».

12.07.2023 командир Військової частини видав наказ (з основної діяльності) № 225 «Про результати службового розслідування за фактом втрати зброї другої та третьої авіаційної ескадрильї військової часини НОМЕР_1 » (далі Наказ, арк. 10).

Пунктом 3 Наказу ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності та до підвищеної матеріальної відповідальності за втрату зброї.

Сума, що підлягає стягненню з позивача, - 125 796,10 грн (позиції 2-5 у «Довідці № 3/117 про вартісну оцінку завданої шкоди майна служби ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_1 », арк. 23).

Згідно з пунктом 6 Наказу, матеріали службового розслідування мали бути направлені до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаїв, та начальнику Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з визначеннями, що містяться у статті 1 Закону № 160, «матеріальна відповідальність» - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; «пряма дійсна шкода (далі шкода)» - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його вартості, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності, згідно з частиною другою статті 3 Закону № 160, є:

1)наявність шкоди;

2)протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3)причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4)вина особи в завданні шкоди.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 160, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1)виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2)виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3)завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4)вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5)якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Особа за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру (частина третя статті 6 Закону № 160).

Виходячи з цих норм, відповідач мав довести належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами: наявність шкоди, завданої розкраданням або втратою зброї; протиправну поведінку позивача у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; наявність вини позивача в завданні шкоди.

На думку суду, сукупність цих умов Військова частина не довела.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 2 розділу І затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» (далі Порядок), службове розслідування комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

У пункті 3 розділу ІІ Порядку вказано, що службове розслідування проводиться для встановлення:

неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;

причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням обов`язків військової служби;

ступеня вини військовослужбовця;

порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;

причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;

причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Згідно з пунктом 2 розділу VIII Порядку, під час проведення службового розслідування за фактами завданої державі матеріальної шкоди додатково необхідно з`ясувати:

наявність шкоди;

протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна);

умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.

Як вказано вище, наказ про притягнення особи до матеріальної відповідальності видається командиром, якщо вину цієї особи доведено результатами проведеного службового розслідування.

Відповідач порушив встановлений Дисциплінарним статутом та Законом № 160 строк проведення службового розслідування, тому Акт не може бути визнаний допустимим доказом вини позивача.

У Наказі зазначено, що причиною втрати стрілецької зброї є неналежне ставлення «… до виконання майором А.КЕНІГОМ своїх службових обов`язків, що зазначені в статтях Статутів Збройних Сил України, наказів та інших керівних документів, що регламентують отримання, користування та зберігання військового майна …». Суд зауважив, що у цьому твердженні відсутня конкретика які саме службові обов`язки (з встановлених відповідними нормативно-правовими та індивідуальними актами) позивач виконав неналежним чином. Відповідач не вказав, як саме мав діяти Кеніг А.В. 27.02.2022, після того, як по території Військової частини був нанесений ракетно-артилерійський удар, а особовий склад, у тому числі позивач, залишив будівлю штабу (в якій зберігалася отримана позивачем зброя).

Крім того, твердження відповідача про те, що причиною втрати стрілецької зброї є неналежне виконання позивачем своїх службових обов`язків, суперечить іншій інформації, а саме інформації про те, що до приміщення, де зберігалася зброя, отримали доступ інші особи, в той час як позивач, на виконання відповідного наказу, перебував в іншому місці.

У пункті 3 Наказу (обґрунтування притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності) відповідач вказав, що протиправна поведінка позивача полягає в тому, що він неналежно виконав військові обов`язки, що зазначені «… в статтях 11,16 Внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України …». Крім того, Військова частина зазначила, що однією з підстав притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є «… вбачання статті 413 Кримінального кодексу України …».

Окреме обґрунтування для притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності відсутнє.

Відповідно до статті 11 затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

У статті 4 Дисциплінарного статуту вказано, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

бути пильним, зберігати державну таємницю;

додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;

не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Що саме з переліченого порушив ОСОБА_1 , і яким чином це порушення призвело до нестачі стрілецької зброї, у Наказі не зазначено. Стверджуючи про протиправність поведінки позивача, відповідач не вказав, як саме мав діяти ОСОБА_1 за тих фактичних обставин, що склалися, і якими нормами мала регулюватися поведінка позивача.

Як вказано вище, пряма дійсна шкода збитки, завдані військовій частині шляхом знищення, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , які не були спростовані відповідачем, причиною створення нестачі була не втрата позивачем стрілецької зброї, а її викрадення з приміщення штабу Військової частини.

Докази того, що шкоду державі було завдано з вини позивача, відсутні, а саме вина є обов`язковою умовою для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу (з основної діяльності) командира військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2023 № 225 «Про результати службового розслідування за фактом втрати зброї другої та третьої авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 » в частині притягнення ОСОБА_4 до підвищеної матеріальної відповідальності на загальну суму 125 796,10 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна