Рішення

від 24.10.2023 по справі 389/2922/23

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.10.2023

Провадження № 2/389/539/23

ЄУН 389/2922/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2023 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Берднікової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Чуканової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка Кіровоградської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство «Мрія» про стягнення заробітної плати (середнього заробітку),

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , поштовим зв`язком 29.08.2023 подав до суду дану позовну заяву, в якій просить стягнути з ТОВ МП «Мрія» заборгованість по заробітній платі (середньому заробітку) за період з 01.04.2022 по 19.07.2022 в сумі 39011 грн. 00 коп. та моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Свої вимоги обґрунтував тим, що з 13.02.2019 працює в ТОВ МП «Мрія» на посаді директора підприємства з оплатою праці згідно зі штатним розписом. Щомісячно товариством здійснювалися нарахування йому сум заробітної плати та їх виплата.

На підставі Указу президента України №69/2022 від 24.02.2022 він 04.03.2022 мобілізований до лав ЗСУ першим відділом Кропивницького РТЦК та СП. Починаючи 01.04.2022 фактична виплата заробітної плати відповідачем йому не здійснювалась.

У зв`язку із зазначеним він звернувся за захистом своїх прав до Державної служби з питань праці Південно-східного міжрегіонального управління та проведеною перевіркою встановлено, що у відповідності до законодавства середній заробіток з 04.03.2022 по 19.07.2022 йому відповідачем нараховувався, але з 01.04.2022 по 19.07.2022 кошти не виплачувалися, їх загальна сума склала 39011 грн. 00 коп.

Вже пройшло більше року, а він так і не отримав належні йому кошти. Згідно з інформацією підприємства, яку воно надало під час перевірки, середній заробіток йому не виплачувався по причині блокування його платіжної картки виконавчою службою та відсутністю реквізитів отримувача. Але дане твердження є неправдивим, оскільки він має банківську карту та рахунок у банку, на яку від підприємства приходив аванс на його ім`я. Саме блокування платіжної картки виконавчою службою дійсно було 29.05.2023. До цього ж моменту жодних повіломлень про те, що підприємство має намір виплатити кошти чи доказів такої виплати він не отримував. Підприємство стверджує, що 08.08.2022 направляло йому повідомлення про те, що кошти депоновані та просило їх отримати. Однак не зрозуміло куди направлялося вказане повідомлення, так як майже увесь час він перебуває на фронті, в силу військової спеціальності знаходиться на передній лінії фронту майже весь час. Вищезазначене свідчить про те, що підприємство і не збиралось виплачувати йому середній заробіток та більше року використовувало дані кошти у своїх цілях.

У зв?язку зі значною затримкою середнього заробітку він відчуває моральні страждання, втратив нормальні життеві зв?язки, змушений економити на харчах, одягу. Знаходячись на передовій лінії боєвих зіткнень майже 1,5 року має забезпечувати не тільки себе, але ще і свою сім`ю, яка складається з чотирьох осіб. Має на утриманні двох неповнолітніх дітей, дружину, батьків - пенсіонерів, яким також повинен допомагати та забезпечувати мінімально необхідний рівень життя. Тому, зазначене негативно виливає на відносини в середині його родини. Завдана моральна шкода обумовлюється моральним та фізичним стражданням внаслідок порушення законного права на заробітну плату, приниженням честі, гідності, ігноруванням прав, втратою у зв?язку з цим репутації серед знайомих, побратимів, друзів та родичів. Окрім того, враховуючи також що збільшився прожитковий мінімум, значно підвищилися ціни на всі продукти та предмети для існування та життя, велику інфляцію та війну в країні, сума заборгованості за цей період знецінилась в рази. Випрошування зароблених коштів, принижує гідність та завдає моральної шкоди. Перебуваючи на передовій, змушений займатися питаннями стягнення заборгованості в примусовому порядку з відповідача - за повної відсутності умов для цього та шукаючи мінімальну можливість написати та подати цю позовну заяву. Шукати адвоката та оплачувати його послуги елементарно немає можливості. Порушивши його права на отримання заробітної плати та вчинивши незаконні дії - ТОВ МПІ «Мрія» нанесло йому моральну шкоду, яку він оцінює у 50000 грн. 00 коп.

На позовну заяву представником відповідача 16.10.2023 подано відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та вказує, що ОСОБА_1 працює в ТОВ МП «Мрія» на посаді директора з 13.02.2019. На підставі Указу президента України № 69/2022 від 24.02.2022 позивач 04.03.2022 був мобілізований до лав ЗСУ першим відділом Кропивницького РТЦК та СП. Починаючи з 01.04.2022 по 19.07.2022 йому нараховувалась середня заробітна плата, яка знаходилась на підприємстві (була депонована) та не виплачувалася по причині відсутності будь-яких розпоряджень по її виплаті. Ні заяви, ні довіреності на особу, що мала отримати ці кошти не було. За період з 01.04.2022 по 01.05.2023 ОСОБА_1 неодноразово перебував у короткостроковій відпустці, що підтверджено в особистих розмовах з рідними останнього, а також сусідами та односельцями. Зважаючи на це, у позивача була можливість прибути на підприємство - поспілкуватися і отримати нараховані кошти, що ним не було зроблено. Тим паче позивач знає як керівник, що на підприємстві ТОВ МП «Мрія» виплата заробітної плати здійснюється в готівковій формі. Можливо у позивача було недостатньо часу, в такому разі потрібно було оформити доручення на когось з членів родини і отримати нараховане. Навпаки - позивач всіляко уникав зустрічей, навіть ні разу не зателефонував на підприємство по цьому питанню, не вимагав виплати заробітної плати, надаючи перевагу, в останній час, написанню скарг і навіть погроз в непристойній формі, доказом чого є лист від 25.08.2023. Не зателефонувавши на підприємство, позивач направив до Держпраці Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці скаргу, на яку підприємством було надано відповідь, що кошти по заробітній платі ОСОБА_1 депоновані і їх необхідно отримати, вказавши реквізити куди їх перерахувати. 04.08.2023 по електронній пошті була отримана заява від позивача, де вказаний картковий рахунок на який потрібно перерахувати нараховані кошти. Беручи до уваги складне фінансове становище на підприємстві, що в якійсь мірі обумовлено присутністю у позивача значних фінансових боргів по непогашених кредитах (що і привело до блокування банківських рахунків позивача), в силу чого підприємство не могло отримати кредит на придбання автомобіля для потреб підприємства, виплата почалася частинами з 10.08.2023, по мірі надходження коштів. 21.08.2023 ОСОБА_1 по електронній пошті надіслав листа про те, щоб кошти йому були виплачені до кінця місяця, що і було зроблено підприємством. На 01.09.2023 заборгованості по зарплаті ОСОБА_1 немає. Кошти в сумі 39011 грн. перераховані, а саме: 10.08.2023 перераховно 10000 грн.00 коп.; 28.08.2023 - 10000 грн. 00 коп.; 30.08.2023- 10000 грн.00 коп. 31.08.2023 9011 грн. 00 коп. Не зрозуміло чому позивач не дочекався кінцевого терміну сплати, який він сам встановив, написав 29.08.2023 позовну заяву до суду.

По компенсації моральної шкоди у відзиві відповідач зазначив, що як стверджує позивач, згідно зі ст.94 КЗпП України та ст.1 ЗУ «Про оплату праці» заробтна плата це винагорода, обчислена як правило у грошовом у виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. Позивач на той час не виконував на підприємстві ніяку роботу - знаходився в лавах 3СУ і отримував платню по місцю проходження служби, а підприємство згідно законодавству нараховувало йому середній заробіток. Тому твердження, що в цей час позивач був поставлений у складні матеріальні умови, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв?язків, він змушений був економити на всьому - не відповідає дійсності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з протоколом №2 засідання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю малого підприємства «Мрія» с.Дмитрівка від 08.02.2019, наказом товариства №8 від 13.02.2019, позивач ОСОБА_1 з 13.02.2019 займає посаду директора у ТОВ МП «Мрія» (а.с. 7,8). Відомості про те, що позивач з 13.02.2019 є кервником ТОВ МП «Мрія» містяться і у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг з якого долучено до матеріалів справи (а.с. 6).

Південно-східним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці 08.08.2023 розглянуто звернення позивача від 15.06.2023 (вх.№С-1558/ПС-23 від 31.07.2023 щодо можливих порушень законодавства про працю стосовно нього у ТОВ МП «Мрія» та повідомлено наступне. У серпні 2023 року, в межах наданих повноважень, була проведена інформаційно-роз?яснювальна робота, під час якої встановлено, що позивач перебуває в трудових відносинах з ТОВ МП «МРІЯ» на посаді директора. Відповідно до повідомлення першого відділу Кропивницького РТЦК та СП від 04.03.2022 позивач призваний на військову службу по мобілізації, та керуючись ст.39 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст.119 Кодексу законів про працю України, увільнений від роботи з 04.03.2022 зі збереженням місця роботи, займаної посади і середнього заробітку. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX, внесено зміни у ч.3 ст.119 К3пП України, згідно яких слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада», який набрав чинність з 19.07.2022. Таким чином, середній заробіток за місцем роботи позивачу нараховувався з 04.03.2022 по 19.07.2022. Станом на 07.08.2023 останнньому не виплачені кошти за період з 01.04.2022 по 19.07.2022 в загальній сумі 39011 грн. Згідно інформації підприємства середній заробіток не виплачувався по причині блокування його платіжної картки виконавчою службою, та відсутності реквізитів отримувача. Листом від 08.08.2022 підприємством позивачу направлено повідомлення про те, що кошти депоновані та проханням їх отримати. Крім того, в спілкуванні з головним державним інспектором, позивачем зазначено, що його рахунки заблоковані виконавчою службою. Контроль за даним питанням не належить до повноважень Південно-Східного міжрегіонально управління Державної служби з питань праці. Також управлінням позивачу додатково роз?яснено, що відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до ст.24 Закону України «Про відпустки». Також повідомлено, що посадових осіб Управління не наділено правом виносити рішення, яке б зобов?язувало керівника підприємства (установи) іншу уповноважену особу здійснювати будь-які дії на користь конкретних осіб чи скасовувало б дію наказів або розпоряджень, що порушують трудові права конкретних працівників (функція арбітра). Управління здійснює розгляд звернень громадян виключно з метою встановлення факту порушення законодавства про працю та внесення пропозицій власнику про його усунення за умови невтручання в процедуру індивідуального трудового спору. Індивідуальні трудові спори відповідно до ст.221 КЗпП України розглядаються комісіями по трудових спорах підприємства та районним районними у місті чи міськрайонними судами (а.с. 5).

До ТОВ МП «Мрія» позивачем подано заяву від 04.08.2023 про перерахування заборгованості по заробітній платі на вказаний ним у цій заяві картковий рахунок, відкритий у філії Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк»(а.с. 43).

Зі змісту скерованого на електронну пошту відповідача листа від 21.08.2023, вбачається, що його автором є позивач та він повідомляє засновників товариства, що у разі не перерахування на його платіжну картку до 31.08.2023 його заробітку, він буде змушений звернутися до суду за захистом своїх прав (а.с. 44).

Надані суду відповідачем платіжні інструкції від 10.08.2023 №376, від 28.08.2023 №393, від 30.08.2023 №401, від 31.08.2023 №406, свідчать про те, що ТОВ МП «Мрія» на вказаний позивачем у заяві від 04.03.2023 картковий рахунок філії Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» перераховано депоновану заробітну плату в сумі 39011 грн. 00 коп., а саме 10.08.2023 перераховно 10000 грн. 00 коп. депонованої заробітної плати за квітень 2022 року; 28.08.2023 - 10000 грн. 00 коп. депонованої заробітної плати за травень 2022 року; 30.08.2023- 10000 грн.00 коп. депонованої заробітної плати за червень 2022 року; 31.08.2023 9011 грн. 00 коп. депонованої заробітної плати за червень 2022року (а.с. 45,46,47,48).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №69/202 в Україні оголошена загальна мобілізація.

Частиною 3 ст.119 КЗпП України (в редакції, яка діяла на час спірних відносин, до 19.07.2022) передбачалось, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Просоціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Середній заробіток працівника визначається відповідно до приписів ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМ України №100 від 08.02.1995, який застосовується в тому числі у випадках залучення працівників до виконання військових обов`язків (п.п.«ї» п.1 Порядку).

Відповідно до ч.5 статті 97КЗпП України оплату праці працівників здійснюють першочергово. Усі інші платежі власник або вповноважений ним орган здійснюють після виконання зобов`язань щодо оплати праці. До того ж своєчасність та обсяги виплати зарплати працівникам не можуть залежати від інших платежів та їхньої черговості (частина 6 статті 24 Закону України «Про оплату праці»).

Положенням ч.1 ст.115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст.110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Відповідно достатті 10Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів.

У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, відповідно до ст.233 КЗпП, працівник також має право звернутись до суду з вимогою про стягнення належної йому заробітної плати.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Кодекс законівпро працюУкраїни не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.237-1 цього Кодексупередбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12.07.2007 р.).

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен призводити до його збагачення за рахунок відповідача.

Відповідно до положень ст.13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи вказані норми Закону та досліджені судом докази суд приходить до наступного.

Положенням ч.3 ст.119 КЗпП України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) було визначено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток за місцем роботи, де вони працювали на час призову.

Таким чином за позивачем, з 01.04.2022 по 19.07.2022 зберігалося місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві (установі, організації), в якому він працював на час призову на військову службу по мобілізації, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку.

Відповідачем не оспорюються підстави для виплати позивачу середнього заробітку.

З 01.04.2022 по 19.07.2022 позивачу нарахований середній заробіток на загальну суму 39011 грн. 00 коп. Правильність нарахування середнього заробітку за вказаний період та його сума сторонами не оспорюється та підтверджується листом управління Держдавної служби з питань праці, відтак у суду сумнівів не викликає.

Надані відповідачем платіжні інструкції від 10.08.2023 №376, від 28.08.2023 №393, від 30.08.2023 №401, від 31.08.2023 №406, свідчать про те, що позивачу вказаний середній заробіток виплачений в повному обсязі, але лише в серпні 2023 року, тобто не своєчасно, та відповідачем не доведено, що це порушення сталося не з його вини, що ним вживалися будь-які заходи щодо своєчасної виплати позивачу середнього заробітку (направлення листів, повідомлень будь-яким можливим зв`язком позивачу особисто, або за його адресою місця проживання, або можливо через повнолітніх членів його сім`ї).

Оскільки позивачу виплачено середній заробіток у заявленій ним у позові сумі, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку задоволенню не підлягають.

При цьому, факт порушення строку виплати середнього заробітку є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, зокрема тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення порушеного права, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає визначити суму моральної шкоди в сумі 5000 грн., що є справедливим, відповідатиме завданим моральним стражданням позивача та буде достатнім для її відшкодування.

Відтак, позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 5000 грн. з підстав зазначених вище.

Також у відповідності до положень ч.1ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесений ним документально підтверджений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Іншу частину судового збору сплаченого позивачем слід віднести на його рахунок.

Керуючись ст.ст.4,12,13, 81,89, 141, 259, 263 -265, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство «Мрія» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

У задоволенніпозовної вимогипро стягненнязаробітної плати(середньогозаробітку)та в іншій частині заявленої до стягнення суми моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство «Мрія» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 107 грн. 36 коп. Іншу частину судового збору віднести на рахунок позивача.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ТОВ МП «Мрія», код ЄДРПОУ 24150945, місце знаходження: вул.Лесі Українки, 37-А, с.Дмитрівка Кропивницького району Кіровоградської області

СуддяГ.В. Берднікова