Постанова

від 27.09.2023 по справі 389/2280/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 вересня 2023 року м. Кропивницький

справа № 389/2280/22

провадження № 22-ц/4809/774/23

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Єгорової С.М., Карпенка О.Л.,

при секретарі Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства зобмеженою відповідальністю«Каунас» нарішення Знам`янськогоміськрайонного судуКіровоградської області у складі судді Савєльєвої О.В. від 15березня 2023року тана додатковерішення Знам`янськогоміськрайонного судуКіровоградської областівід 03квітня 2023року усправі запозовом ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Каунас»про усуненняперешкод укористуванні земельноюділянкою таскасування державноїреєстрації праваоренди землі,-

встановив:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каунас», у якому просив зобов`язати відповідача повернути йому земельну ділянку з кадастровим номером 3522280800:02:000:0149, площею 4,3603 га, розташовану на території Володимирівської сільської ради Кропивницького (колишнього Знам`янського) району Кіровоградської області, та скасувати державну реєстрацію права оренди цієї земельної ділянки за номером запису про інше речове право 15896588.

Позивач позовні вимоги обґрунтував тим, що він після смерті матері ОСОБА_2 , успадкувавземельну ділянку з кадастровим номером 3522280800:02:000:0149, площею 4,3603 га, розташовану на території Володимирівської сільської ради Кропивницького (колишнього Знам`янського) району Кіровоградської області, яка перебувала в оренді у ТОВ «Каунас» до 08.08.2018. Після спливу строку дії договору, він як власник земельної ділянки звернувся до відповідача з вимогою про її повернення, однак дізнався про наявність додаткової угоди від 16.04.2015 до договору оренди землі від 08.08.2008, згідно з якою термін дії договору було продовжено. Знаючи, що його мати не мала наміру укладати додаткову угоду, він звернувся до суду з позовом про визнання її недійсною. Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28.09.2020 у справі №389/2643/18 відмовлено у задоволенні позову, у зв`язку з обранням неефективного (неналежного) способу захисту. В ході розгляду цієї справи судом було встановлено, що згідно з висновком експертизи №1395/1396/19-27 від 13.06.2019 підписи від імені ОСОБА_2 в додатковій угоді від 16.04.2015 до договору оренди землі від 08.08.2008 виконані не самою ОСОБА_2 , а іншою особою. Разом з тим, відповідач на його вимогу щодо повернення земельної ділянки не реагує та продовжує користуватися належною йому земельною ділянкою за відсутності законних підстав.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 березня 2023 року позов задоволено.

Суд ухвалив:

усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною йому земельною ділянкою з кадастровим номером 3522280800:02:000:0149, площею 4,3603 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Кропивницького (колишнього Знам`янського) району Кіровоградської області, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Каунас» повернути ОСОБА_1 вказану земельну ділянку;

скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «Каунас» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522280800:02:000:0149, площею 4,3603 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Кропивницького (колишнього Знам`янського) району Кіровоградської області, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.08.2016 на підставі додаткової угоди від 16.04.2015 до договору оренди землі від 08.08.2008, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каунас», номер запису про інше речове право 15896588;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Каунас» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Додатковим рішення від 03 квітня 2023 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Каунас» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема зазначив, що експертний висновок поданий до суду з порушенням встановлених строків, при цьому позивач не обґрунтував неможливість подання цього доказу у строк з причин, що не залежали від нього. Вважає, що вимога про повернення земельної ділянки є ефективним способом захисту порушеного права, а рішення суду про зобов`язання повернути земельну ділянку є таким рішенням, що передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вимога про скасування державної реєстрації, на думку скаржника є зайвою, що призвело до стягнення з відповідача надмірних сум з оплаченого позивачем судового збору та витрат на професійну правову допомогу. Також вважає незаконним ухвалено судом першої інстанції додаткове рішення, оскільки матеріали справи не містять підтвердження надсилання відповідачу доказів, які підтверджують заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті15, частиною першою статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині першійстатті 627 ЦКзазначено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першоїстатті 407 ЦК Україниправо користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбаченестаттею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина другастатті 207 ЦК України).

Судом встановлено, що 08.08.2008 між ФГ «Каунас» та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, відповідно до якого остання передала відповідачу в строкове платне користування належну їй на праві власності на підставі державного акту серії КР №084467 земельну ділянку з кадастровим номером 3522280800:02:000:0149 сільськогосподарського призначення загальною площею 4,36 га, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Кропивницького (колишнього Знам`янського) району Кіровоградської області. Договір укладено на 10 років.

Того ж дня договір оренди був зареєстрований у Знам`янському відділі Державного підприємства «Кіровоградська регіональна філія центру державного земельного кадастру» при Держкомземі України, про що у книзі реєстрації договорів оренди земель вчинено запис від 08.08.2008 за №040837100194.

Між ТОВ «Каунас» та ОСОБА_2 16.04.2015 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 08.08.2008, відповідно до якої продовжено строк оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3522280800:02:000:0149 на 20 років, тобто до 08.08.2028, та змінено розмір орендної плати.

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки за вказаними договорами оренди землі проведена 13.08.2016, номери запису про інше речове право 15896588.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.07.2018 ОСОБА_1 після смерті матері отримав у спадщину вказану земельну ділянку з кадастровим номером 3522280800:02:000:0149.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових право на нерухоме майно про реєстрацію права власності, державним нотаріусом Знам`янської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Гаврилюком П.П. 30.07.2018 зареєстровано право власності на земельну ділянку за позивачем.

19.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ТОВ «Каунас» про визнання додаткової угоди від 16.04.2015 до договору оренди землі від 08.08.2008 недійсною, який зареєстрований судом за ЄУН389/2643/18 (провадження №2/389/828/18). Рішенням суду від 28.09.2020, що набрало законної сили 07.11.2020, у задоволенні позову відмовлено з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

В ході розгляду цієї справи судом було встановлено та у рішенні суду зазначено, що згідно з висновком експертаза результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи№1395/1396/19-27 від 13.06.2019,підпис від імені ОСОБА_2 в додатковій угоді від 16.04.2015 до договору оренди землі від 08.08.2008 виконаний не самою ОСОБА_2 , а іншою особою.

За змістом частини четвертоїстатті 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі№ 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин.

Отже, суд першої інстанції встановивши те, що підпис виконаний у додатковій угоді від 16.04.2015 іншою особою, а не ОСОБА_3 , що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи №1395/1396/19-27 від 13.06.2019, дійшов обґрунтованого висновку, що правочин не був укладений.

Відповідно до п.8 Договору оренди землі від 08.08.2008, договір укладено строком на 10 років, тобто до 08.08.2018. Тобто, договір оренди землі є припиненим, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянкиорендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

За змістомстатті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки. Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких земельних ділянок.

Ефективним способом захисту та таким, що забезпечує реальне відновлення порушеного права у випадку реєстрації неукладеного між сторонами договору оренди, є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 05 серпня 2020 у справі № 125/702/17, від 01 грудня 2021 року у справі № 656/239/18, від 05 квітня 2022 року у справі № 143/1441/18, від 11 листопада 2022 року у справі № 394/486/21, від 06 квітня 2023 року в справі № 388/964/21.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Що стосується оскарження додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Скаржник не оспорює розмір стягнутих витрат на правову допомогу, а лише посилався на те, що матеріали справи не містять доказів направлення на його адресу доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, а тому такі не могли бути прийняті судом до уваги відповідно до вимогстатті 83 ЦПК України.

Разом з тим, відповідно до частини дев`ятоїстатті 83 ЦПК Україникопії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2023 представник відповідача адвокат Головатюк С.А. подав заяву про доповнення електронної справи № 389/2280/22 заявою про ухвалення додаткового рішення, яка була подана позивачем у письмовій формі.

24.03.2023 представника відповідача адвоката Головатюка С.А. Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області повідомив про те, що матеріали заяви представника позивача адвоката Патрікана О.М. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від скановано та 22.03.2023 прикріпоено до протоколу фіксації передачі судової справи раніше визначеному складу суду в обліково-інформаційній картці на заяву у цивільній справі № 389/2280/22 (провадження№2-др/389/6/23) /а.с.134/.

Судом встановлено, що в суді першої інстанції інтереси відповідача захищав адвокатГоловатюкС.А., який зареєстрований вЄдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі -ЄСІТС).

Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

З оглядуна вказане,враховуючи,що представниквідповідача бувзареєстрований вЄСІТС,відповідно вінмав доступдо всіхматеріалів справиз моментуїх надходженнядо суду,а томудоводи апеляційноїскарги проне надсиланняйому доказів єбезпідставними.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«Каунас» залишити без задоволення.

Рішення Знам`янськогоміськрайонного судуКіровоградської від 15березня 2023року та додатковерішення Знам`янськогоміськрайонного судуКіровоградської областівід 03квітня 2023року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.10.2023.

Судді:

О.А.Письменний С.М. Єгорова О.Л. Карпенко