Рішення

від 03.10.2023 по справі 761/25711/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/25711/23

Провадження № 2/761/8696/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.

за участю секретаря Бражніченко І.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, згідно з якою просила суд: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти (аліменти) на утримання дитини - ОСОБА_4 у розмірі 12 000,00 грн., щомісячно, починаючи із дня подання позовної заяви і до його повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.12.2014 р. між позивачем та відповідачем був зареєстрований шлюб, про що Центральний відділ реєстрації шлюбів ГУЮ у м. Києві, зробив відповідний актовий запис № 3231 та видав свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у м. Києві. 14 липня 2022 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року у справі № 764/3791/22.

У позовній заяві зазначено, що 18.01.2022, після фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами, ОСОБА_2 винайняла собі з дитиною окрему квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , де остання, разом із сином, проживала до початку війни. Після початку війни позивач разом з сином вимушена була виїхати на територію Чеської Республіки та просити тимчасовий захист. Усвідомлюючи всю відповідальність за життя та здоров`я своєї дитини, позивач збирала та оформлювала документи, проходила співбесіди щодо отримання відповідного статусу (тимчасовий захист на дитину та позивача діє до березня 2024 року, та може бути продовжено) тощо. На цей час дитина проживає разом з позивачем за кордоном. Факт виїзду закордон позивача та дитини, а також проживання дитини разом з матір`ю підтверджується копіями паспортів громадянина України для виїзду закордон позивача та дитини, в яких наявні відмітки перетину кордону.

У позовній заяві зазначено, що про всі ці обставини позивач повідомляла відповідача, а саме, про рівень життя позивача з дитиною життя, про необхідні придбання продуктів харчування, іграшок, дитячого одягу та взуття (так як всі дитячі речі залишилось у Києві), ліків, медичних послуг (син має вади зору, потребує занять з логопедом тощо), відвідування дитячих заходів, оплату дитячого садочка, оплату орендованого житла де позивач проживає разом із сином, та про інші обов`язкові витрати на сина. Порахувавши вищевказані кошти позивач та відповідач прийшли до усної згоди про внесення їх в рівних частках, та відповідач погодився платити по 300 доларів США на місяць у якості аліментів, інші 300 доларів повинна була оплачувати мати. Отже на сьогодні позивач із сином тимчасово проживають за кордоном та знаходяться під тимчасовим захистом у зв`язку з військовою агресією російської федерації відносно України. Повертатись в Україну позивачу не має куди. Квартира в Маріуполі, де зареєстровано місце проживання позивача, знищена, а м. Маріуполь на цей час знаходиться у тимчасовій окупації. У Києві свого житла на праві приватної власності позивач не має. Позивач здійснює все можливе, щоб асимілюватись з дитиною в Чеській Республіці.

Позивачем зазначено, що Матвій народився хворобливим хлопчиком, має вади зору та потребує постійного медичного нагляду. На протязі 6 років позивач доглядала та піклувалась про сина, відвідувала лікарів, була на постійному зв`язку з персоналом Спеціального навчально-виховного комплексу «Пізнайко» Шевченківського району м. Києва, який ОСОБА_5 відвідував до початку війни. З грудня 2021 року син проживав разом матір`ю в орендованій нею квартирі в м. Києві, оскільки позивач та відповідач вже знаходились на стадії розлучення. Відповідач спочатку з розумінням поставився до потреб дитини у захисті від агресії окупантів, здійснив усі можливі заходи щодо допомоги переправлення дитини за кордон. В перші місяці проживання позивача разом з дитиною за кордоном виконував свою обіцянку передавши сину 1000 доларів США, які позивач, конвертувавши в чеську крону (в подальшому - CZK), витратила виключно на потреби сина. У повсякденному житті позивач в повній мірі виконує обов`язки матері по забезпеченню сина всім необхідним для його гармонійного розвитку. Рівень життя та цін за кордоном значно відрізняється від проживання в Україні. Продукти харчування для дитини (з фруктами, овочами, м`ясом, молочними продуктами та інше) вартують не менше 2300 чеських крон на місяць, що еквівалентно 3 970 грн. 50 ком. (відповідно до курсу НБУ на день подачі позову 1,7263). Так само як і медичні послуги та ліки, з урахуванням страховки - не менше 800 CZK, що еквівалентно 1 381 грн., дитячі розваги, іграшки, відвідування освітньо - розважальних заходів не менше 800 CZK що еквівалентно 1 381 грн., придбання дитячого одягу та взуття 2500 CZK, що еквівалентно 4 315,75 грн. (дитина росте та потребує зміни одягу, а зимові речі будуть ще дорожчі). Транспортні витрати на перевезення дитини складають не менше 500 CZK, що еквівалентно 863,15 грн., дитячий садок 1500 CZK, що еквівалентно 2 589,45 . Оренда квартири, яку ми вимушені орендувати, вартує 13500 CZK на місяць, що еквівалентно 23 305 грн.. Загальна сума коштів, які я позивач витрачає на сина, а саме на проживання, купівлю одягу та взуття, розвиток, медичні послуги, ліки та інше, складають не менше 19300 CZK на місяць, що в еквіваленті на гривню становить 33 317 грн.

Також позивачем вказано, що після ухвалення Шевченківським районним судом м. Києва рішення про розлучення позивача та відповідача 14 липня 2022 року відносини між позивачем та відповідачем різко змінилися за ініціативою відповідача. Відповідач відмовився виконувати свої обов`язки щодо матеріального забезпечення сина, відмовився виконувати свою обіцянку щодо надання грошових коштів на утримання дитини в розмірі 300 доларів США щомісячно, кошти на утримання спільної дитини не надсилає взагалі, та таким чином приймає участі у матеріальному забезпеченні дитини. На прохання позивача відправляти кошти на необхідні потреби сина, Відповідач реагує вкрай негативно, так само як і на прохання позивача укласти відповідний договір про сплату аліментів у нотаріуса. Натомість, Відповідач став активно маніпулювати своєю нібито безпрецедентною любов`ю до дитини, та замість того щоб заспокоювати сина, радіти, що його дитина в безпеці, залякує позивача зверненням до Інтерполу про викрадення дитини та наполягає на поверненні сина в Україну, не зважаючи на те, що в Україні війна, а м. Київ майже щоночі піддається бомбардуванню російською федерацією. А щодо матеріального забезпечення сина говорить, що буде присилати лише по 2000 грн. на місяць (однак навіть цього не робить). Отже, позивач та відповідач так і не досягли згоди щодо розміру аліментів, які він має сплачувати на утримання дитини.

В обґрунтування позовної заяви вказано, що відповідач має національну вищу освіту за спеціальністю «Міжнародне право» та міжнародну освіту-фахівець з французької мови, є експертом з французького мистецтва. Свого часу він працював у посольстві Франції керівником сектору економіки, має досвід ведення масштабних проектів. Наскільки відомо позивачу, відповідач на момент спільного проживання з позивачем у шлюбі, мав заробітну плату в еквіваленті 2.500 тис. Євро., але не менше 50 000 грн. на місяць. Відповідач є здоровою молодою людиною, працездатним, співзасновником і директором спільного українсько - французького підприємства «Фіорд - Бот», (код ЄДРПОУ 23384428) з відсотком частки статутного капіталу 91,67 %. Крім цього, наскільки відомо позивачу, відповідач часто затребуваний в якості перекладача з французької мови під час перебування іноземців на території України, а отже має дохід, який дозволяє йому брати участь у матеріальному забезпеченні сина, у заявленій у позовній заяві сумі. Відповідач має у спільній сумісній власності з позивачем, та у сласному користуванні, автомобіль марки Renault Megane, 2014 року випуску, 1/2 частки квартири за адресою АДРЕСА_2 , має у спільній сумісній власності будинок за адресою: АДРЕСА_3 , який було придбано позивачем та відповідачем за рахунок спільних коштів подружжя. Таким чином відповідач спроможний сплачувати грошові кошти в якості аліментів на утримання сина в сумі 12 000 грн. на місяць, це навіть менше ніж половина від суми, яку позивач витрачає на сина в місяць.

З огляду на вищевикладене, позивач вважає, що наявні усі підстави для задоволення позовних вимог судом, про що і просять суд у цій позовній заяві.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.08.2023 року було відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

25.09.2023 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву в якому відповідач просив врахувати вказаний відзив та зменшити розмірі аліментів до 3 000,00 грн. У відзиві відповідачем зазначено, що з того моменту, як позивач із сином поїхала за кордон, та відповідно стала проживати окремо, він регулярно надсилав ОСОБА_2 кошти в достатній кількості для утримання їхнього неповнолітнього сина та вказує, що ніколи не відмовлявся утримувати сина. Відповідач зазначає, що позивачем не було надано жодного доказу про вищезазначені витрати, які позивач несе щомісячно із її слів. Також зазначено, що відповідач жодного разу не домовлялись із позивачем про щомісячну оплату зазначеної суми, проте він регулярно та в достатньому розмірі надає кошти для утримання сина. У відзиві зазначено, що вказані позивач розрахунки місячного доходу відповідача є припущенням та не відповідає дійсності, а також вказано, що позивачем не було надано доказів, які б підтверджували реальний місячний дохід відповідача, та матеріальну спроможність сплачувати аліменти у розмірі 12 000,00 грн. Відповідач вказує, що він є приватним підприємців та не має сталого та однакового місячного доходи, а також вказує, що фінансово повністю забезпечує свою матір.

В судовому засіданні 03.10.2023 відмовлено в задоволення клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Войтенка І.В. про витребування доказів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.10.2023 відмовлено в задоволення клопотання відповідача ОСОБА_3 про зупинення провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, до суду 02.10.2023 надійшло клопотання у якому відповідач просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги не підтримує та просить зменшити розмір аліментів на утримання ОСОБА_4 до 3000,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає заявлений позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що 12.12.2014 р. між позивачем та відповідачем був зареєстрований шлюб, про що Центральний відділ реєстрації шлюбів ГУЮ у м. Києві, зробив відповідний актовий запис № 3231 та видав свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

14 липня 2022 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року у справі № 764/3791/22.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками: ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Як вбачається з позовної заяви та встановлено судом, що на час розгляду справи дитина проживає разом з матір`ю (позивачем), що не заперечувалось відповідачем.

Разом з тим, звертаючись з позовом до суду, позивач, як на підставу для його задоволення, вказувала на те, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання їх спільного сина, хоча вказаний обов`язок відповідача, як батька, передбачений ст. 180 СК України.

Так, відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Тлумачення положень статті 180 СК України свідчить, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні,чи їх шлюб розірвано.

При цьому, аналіз глави 15 СК України дозволяє зробити висновок, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: - дітей віком до 6 років - 2272 гривні; - дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні.

Відповідно до ст. 184 ЦК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно із ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім`я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.

Відповідно до вимог ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно ч. 3 ст. 182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено відсутність перешкод для виконання відповідачем обов`язку по утриманню власної дитини і сплати аліментів у розмірі, достатньому для забезпечення дітей можливості нормального розвитку, водночас враховуючи і ту обставину, що відомостей про можливість сплати ним аліментів у вказаному позивачем розмірі, - матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, оскільки відповідач у відзиві зазначено, щодо зменшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_4 до 3000,00 грн., тому відповідачем фактично визнається позов в частині стягнення аліментів у розмірі 3000,00 грн.

В той же час, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відтак позивач зобов`язана надавати рівнозначний розмір на утримання неповнолітньої доньки, однак, позивачем ОСОБА_2 не доведено, що нею також щомісячно витрачається на утримання сина 12 000,00 грн., а загальні витрати на утримання дитини щомісячно становлять 24 000,00 грн.

А наявний в матеріалах справи договір оренди квартири (житлового приміщення) №342 від 01.01.2022, свідчить про те, що розмір місячної орендної плати становить 10 000 крон, що еквівалентно 17 263 грн.

З урахуванням вищенаведених положень законодавства, встановлених обставин справи, зокрема, часткове визнання відповідачем позову, а саме в частині стягнення з нього на користь позивача аліментів на утримання їх спільної з позивачем сина в сумі - 3000,00 грн., суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 5000,00 грн. щомісячно з індексацією стягуваних сум відповідно до закону, починаючи із 17 липня 2023 року і до досягнення сином повноліття.

При цьому, слід зазначити, що у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я сторін та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 24, 56, 110, 112, 141, 160, 161, 179, 180, 182, 184, 191 СК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 141, 206, 258, 265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 5000,00 грн. щомісячно з індексацією стягуваних сум відповідно до закону, починаючи із 17 липня 2023 року і до досягнення сином повноліття.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах сплати суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення складено: 20.10.2023.

Суддя: