Рішення

від 13.09.2023 по справі 761/1328/16-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/1328/16-ц

Провадження № 2/761/5595/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарі Марінченко Л.В.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Народна порука» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом та з урахуванням збільшення позовних вимог та їх уточнення представник ТОВ «Народна порука» просить суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «Народна порука» за Кредитним договором № 1612001/000-КФК/14 від 16.12.2014 року в сумі 1 481 457, 09грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 287 550, 00 грн.; заборгованість за відсотками - 696 099, 68 грн., заборгованість по пені за порушення строків повернення тіла кредиту за період з 16.06.2015 р. по 16.06.2016 р. - 135 493, 84 грн., заборгованість по пені за порушення строків повернення процентів за період з 16.06.2015 р. по 16.06.2016 р. - 135 493, 84 грн., інфляційне збільшення суми боргу за період з 16.06.2015 р. по 22.05.2019 р. - 182 611,76 грн., 3% річних за період з 16.06.2015 р. по 22.05.2019 р. - 44 207,97 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа 46,50 кв. м., житлова площа 30,10 кв. м., яка складається з двох жилих кімнат, шляхом проведення електронного аукціону на підставі Закону України «Про виконавче провадження» за ціною, що буде визначена при примусовому виконанні рішення суду, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Заявлені позовні вимоги позивач мотивує наступним. 16.12.2014 р. між ТОВ «Народна порука» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 1612001/000-КФК/14, за умовами якого ТОВ «Народна порука» надала ОСОБА_3 кредит у формі відзивної поновлювальної кредитної лінії у національній валюті України на загальну суму 300 000 грн. на споживчі цілі строком з 16.12.2014 р. по 16.06.2015 р. за умови сплати відсотків за користування кредитом за фактичний час користування грошовими коштами з розрахунку 60 відсотків річних. На виконання умов кредитного договору ТОВ «Народна порука» надала ОСОБА_3 кредит у розмірі 287 550, 00 грн. На день розгляду даної справи заборгованість ОСОБА_3 по кредитному договору № 1612001/000-КФК/14 не погасила, тіло кредиту та відсотки не сплатила. Розмір заборгованості позичальника перед ТОВ «Народна порука» за Кредитним договором № 1612001/000-КФК/14 від 16.12.2014 р. становить в сумі 1 481 457, 09 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 287 550, 00 грн.; заборгованість за відсотками - 696 099, 68 грн., заборгованість по пені за порушення строків повернення тіла кредиту за період з 16.06.2015 р. по 16.06.2016 р. - 135 493, 84 грн., заборгованість по пені за порушення строків повернення процентів за період з 16.06.2015 р. по 16.06.2016 р. - 135 493, 84 грн., інфляційне збільшення суми боргу за період з 16.06.2015 р. по 22.05.2019 р. - 182 611,76 грн., 3% річних за період з 16.06.2015 р. по 22.05.2019 р. - 44 207,97 грн. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами між ТОВ «Народна порука», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурашковською О. С. та зареєстрований в реєстрі за № 3699, предметом якого є кв. АДРЕСА_1 , має загальну площу 46,50 кв.м., житлову площу 30,1 кв.м., складається з двох жилих кімнат. Станом на день укладення Договору іпотеки предмет іпотеки належав на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 25.07.2016 р. по даній справі Шевченківський районний суд м. Києва виніс заочне рішення, яким в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «ФК «Народна позика» за кредитним договором № 1612001/000-КФК/14 від 16.12.2014 р в сумі 764507,03 грн. звернув стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 шляхом проведення прилюдних торгів. В порядку примусового виконання заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25.07.2016 р. судом було видано два виконавчих листа від 27.10.2016 р. та від 04.10.2018 р., які було передано для примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Солонько М.М. 05.11.2018 р. приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 57603916 про примусове виконання виконавчого листа № 761/1328/16 від 27.10.2016 р., боржником по якому була ОСОБА_3 та виконавче провадження № 57679448 про примусове виконання виконавчого листа № 761/1328/16 від 04.10.2018 р., боржником по якому була ОСОБА_4 . В рамках зазначених виконавчих проваджень у зв`язку з тим, що прилюдні торги не відбулися, на підставі ст. 49 ЗУ «Про іпотеку», ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження», предмет іпотеки було залишено ТОВ «Народна порука» за собою шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. Загальна сума всіх часток квартири, які були передані позивачу в рахунокпогашення заборгованості за виконавчим листом № 761/1328/16-ц від 04.10.2018 р. та за виконавчим листом № 761/1328/16-ц від 27.10.2016 р. становила 666 819, 15 грн. Керуючись ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.49 ЗУ «Про іпотеку», приватним нотаріусом КМНО Юдіним М.А. на підставі Акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, виданого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Солонько М.М. 21.05.2019 р., були видані 22.05.2019 р. відповідні Свідоцтва про залишення за собою майна з прилюдних торгів, зареєстровано в реєстрі за № 400 та за № 401. 20.05.2020 р. ТОВ «Народна порука» уклала з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , відповідно до якого право власності на квартиру перейшло до ОСОБА_5 16.01.2023 р. Шевченківський районний суд м. Києва скасував заочне рішення та призначив справу до розгляду. Ппредставник позивача зазначає, що не дивлячись на те, що власником іпотечного майна стала інша особа, а саме ОСОБА_5 , іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна. Мотивуючи таку позицію усталеною практикою Верховного Суду, відповідно до якої - у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна (постанови ВС №643/18839/13-ц від 10.05.2018 р., №643/12557/16-ц від 23.01.2019 р., №643/19761/13-ц від 13.03.2019 р.).

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.07.2016 р. позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року клопотання ОСОБА_3 про поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 липня 2016 року залишено без задоволення.

Заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 липня 2020 року залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

08.04.2022 р. Верховним Судом винесено постанову відповідно до якої касаційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Народна позика» залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного суду від 21.01.2021 р. залишено без змін.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2023 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25.07.2016 р. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Народна порука» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасоване. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В подальшому вирішено питання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В березні 2023 року До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява позивача про зміну найменування позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Народна порука».

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05 квітня 2023 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_5 .

Представник відповідача ОСОБА_3 надав до суду відзив на позовну заяву де просить у задоволені позовних вимог ТОВ «Народна порука» відмовити в повному обсязі. Зазначив, що кв. АДРЕСА_1 з 22.05.2019 р. не належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а з 20.05.2020 р. продано фізичній особі ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 20.05.2020 р., тому неможливо звернути стягнення на предмет іпотеки. Передача 21.05.2019 р. майна стягувачу в рахунок погашення боргу проведена на підставі недійсного звіту про вартість майна від 10.12.2018 р., розрахунки заборгованості зі сплати відсотків, штрафних санкцій, пені визначені не вірно, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення є не вірним, надані позивачем докази не належним чином засвідченні.

Відповідач ОСОБА_5 з позовними вимогами ТОВ «Народна порука» не погодився, надав до суду відзив на позовну заяву в якому просить у позові ТОВ «Народна порука» відмовити повністю, посилається на те, що право іпотеки згідно договору іпотеки від 16.12.2014 р. припинилось у зв`язку з переходом до ТОВ «Народна порука» 22.05.2019 р. права власності на предмет іпотеки. ОСОБА_5 є добросовісним набувачем спірної квартири. Згідно розширеної інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 04.05.2023 р. станом на день укладення договору купівлі-продажу квартири 20.05.2020р. власником спірної квартири було ТОВ «ФК «Народна позика» згідно Свідоцтва № 400 від 22.05.2019 р. та № 401 від 22.05.2019 р., виданого приватним нотаріусом КМНО Юдіним М.А., іпотека була припинена 30.04.2020 р., обтяження накладене приватним виконавцем Солонько М.М. згідно Постанов про опис та арешт майна (коштів) № 57603916 від 27.11.2018 р. та № 57679448 від 27.11.2018 р. було припинено 21.05.2019 р., інших обтяжень та прав третіх осіб на квартиру не існувало. Відповідно він не знав та не міг знати про існування прав інших осіб на спірну квартиру та про існування будь-яких обтяжень на квартиру, зокрема іпотеки, оскільки на час укладення з ТОВ «Народна порука» договору купівлі-продажу квартири такі обставини були відсутні, їх не існувало. Таким чином, відсутні обставини, які можуть свідчити про недобросовісність ОСОБА_5 , як набувача спірної квартири, право власності є непорушним.

Представник позивача ТОВ «Народна порука» у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у змісті позовної заяви з уточненнями та змінами, письмовій відповіді на відзив долученої до матеріалів справи та усних поясненнях.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у позові відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Поважність причин неявки в судове засідання не повідомила. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу за його відсутності.

Вислухавши доводи учасників процесу дослідивши наявні докази та надавши їм належну оцінку суд приходить до висновкуЮ що позов задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Встановлено і не заперечується сторонами, що 16.12.2014 р. між ТОВ «Народна порука» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 1612001/000-КФК/14, за умовами якого ТОВ «Народна порука» надав ОСОБА_3 кредит у формі відзивної поновлювальної кредитної лінії у національній валюті України на загальну суму 300 000 грн. на споживчі цілі строком з 16 грудня 2014 року по 16 червня 2015 року за умови сплати відсотків за користування кредитом за фактичний час користування грошовими коштами з розрахунку 60 відсотків річних.

Видача кредиту позичальнику здійснювалась частинами шляхом видачі грошових коштів готівкою та шляхом перерахування на рахунок позичальника, всього було видано 287 550 грн. (платіжне доручення № 447 від 16.12.2014 р. на суму 82 550 грн., видатковий касовий ордер № 311 від 16.12.2014 р. на суму 150 000 грн., видатковий касовий ордер № 313 від 17.12.2014 р. на суму 40000 грн., видатковий касовий ордер № 316 від 22.12.2014 р. на суму 15000 грн.).

Також встановлено, що 16.12.2014 р. в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ТОВ «Народна порука», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурашковською О. С. та зареєстрований в реєстрі за № 3699.

Відповідно до пункту 1.1. Договору іпотеки цим Договором забезпечується виконання зобов`язань, що виникло у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі кредитного договору № 1612001/000-КФК/14 від 16.12.2014 р., укладеного між позивачем та ОСОБА_3 , з усіма змінами і доповненнями до нього, включаючи всі додаткові угоди до нього, що укладені на дату набуття чинності цим Договором або будуть укладені у майбутньому та додаткові угоди. Згідно п. 1.2. Договору іпотеки, у забезпечення виконання зобов`язань за Основним договором іпотекодавці передають в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.4.1. кредитного договору № 1612001/000-КФК/14 від 16.12.2014 р., позичальник зобов`язується сплатити (погасити) заборгованість за кредитом в останній день строку користування кредитом. Позичальник має право достроково здійснювати повне та/або часткове погашення кредиту. Відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно в останній день місяця. Відсотки за користування кредитом, що нараховані відповідно до цього пункту та п.1.3. цього договору сплачуються позичальником у чітко встановлений цим договором термін. Сплата нарахованих відсотків та комісій за управління кредитом здійснюється позичальником щомісяця з 1 по 20 число (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, але остаточне погашення - не пізніше кінцевого терміну дії договору, зазначеного в п. 1.2. цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок фінансової установи або внесення до каси фінансової установи. Пунктом 4.8. кредитного договору передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються виходячи із розміру відсоткової ставки, встановленої в п. 1.3. цього договору, та фактичної кількості днів користування кредитом, на непогашену суму кредиту (залишок заборгованості за кредитом), починаючи з дати видачі кредиту до дати його повернення. При розрахунку відсотків за користування кредитом за кількість днів у році приймається 360.

Матеріали справи не містять доказів повного повернення відповідачем кредиту та сплати відсотків, ОСОБА_3 належним чином умов кредитного договору № 1612001 /000-КФК/14 від 1612.2014 р. не виконала, відсотки за користування кредитом повністю не сплатила, тіло кредиту позивачу не повернула, у зв`язку з чим у ОСОБА_3 виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 287550,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як свідчить наданий представником ТОВ «Народна порука» розрахунок за кредитним договором № 1612001 /000-КФК/14 від 1612.2014 р., з 16.12.2014 р. по 01.10.2022 р. розмір нарахованих відсотків із розрахунку 60% річних становив 1363728,83 грн. 22.05.2019 р. у зв`язку з залишенням позивачем за собою предмету іпотеки за початковою ціною третіх прилюдних торгів шляхом заліку забезпечених вимог в рахунок ціни майна, розмір нарахованих відсотків зменшився на 666819,15 грн. і станом на 01.10.2022 р. становив 696909,68 грн.

Пунктом 4.10. кредитного договору передбачено, що у випадку прострочення строку повернення кредиту, відсотки та комісія на суму кредиту нараховуються і за період прострочення, до моменту фактичного повернення кредиту.

У Постанові Верховного Суду від 24.10.2019 р. у справі № 357/2127/18 за позовом ТОВ «ФК «Народна позика» до позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки, Верховний Суд вказав, що оскільки відповідач (позичальник) у встановлений договором строк свої зобов`язання належним чином не виконував, отримані в кредит кошти не повернув, то ТОВ «ФК «Народна позика» відповідно до умов кредитного договору мало право нараховувати позичальнику відсотки та пеню до моменту фактичного повернення кредиту.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 610-614 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною другою ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10.1 Кредитного договору встановлено, що за порушення Відповідачем-1 строку погашення (повернення) кредиту та/або сплати нарахованих відсотків Відповідач сплачує пеню у розмірі 2,0 % від суми кредиту за кожен день прострочки, а також штраф у розмірі 2,0 % від суми кредиту та/або пеню в розмірі 2,0 % від суми кредиту за кожен день прострочки терміну здійснення (сплати) нарахованих відсотків, а також штраф у розмірі 2,0 % від суми кредиту за кожен випадок порушення терміну здійснення (сплати) відсотків.

У зв`язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором позивачем була нарахована за період з 16.06.2015 р. по 16.06.2016р. пеня за порушення строків повернення тіла кредиту із розрахунку 2% річних за кожний день прострочення від суми кредиту у розмірі 2110617,00грн. та пеня за порушення строків повернення процентів в тому ж розмірі.

Оскільки вказаний розмір пені є занадто великим порівняно з розміром боргу позивач зменшив розмір пені за порушення строків повернення тіла кредиту до 135493,84грн. та розмір пені за порушення строків повернення процентів до 135493,84 грн.

Також позивачем, в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні втрати за період з 16.06.2015р. по 22.05.2019р. у сумі 182611,76 грн. та 3% річних за період з 16.06.2015 р. по 22.05.2019р. у розмірі 44207,97 грн.

Таким чином станом на день подання заяви про зміну предмету позову (збільшення позовних вимог) 03.03.2023р. заборгованість ОСОБА_3 перед ТОВ «Народна порука» за кредитним договором №1612001/000-КФК/14 від 16.12.2014р. становила 1481457,09 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 287550,00 грн.; заборгованість за відсотками - 696099,68 грн., заборгованість по пені за порушення строків повернення тіла кредиту за період з 16.06.2015 р. по 16.06.2016 р. - 135493,84 грн., заборгованість по пені за порушення строків повернення процентів за період з 16.06.2015 р. по 16.06.2016 р. - 135493,84 грн., інфляційне збільшення суми боргу за період з 16.06.2015 р. по 22.05.2019 р. - 182611,76 грн., 3% річних за період з 16.06.2015 р. по 22.05.2019 р. - 44207,97 грн.

Не заслуговує до уваги заперечення представника відповідача ОСОБА_3 щодо недійсності звіту про вартість майна (ФОП ОСОБА_6 ) від 10.12.2018р., що призвело до невірного списання кредитних зобов`язань, що призвело до не вірності всіх розрахунків позивача, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, 25.07.2016 р. Шевченківський районний суд м. Києва виніс заочне рішення, яким задовольнив позов ТОВ «Народна порука» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «Народна порука» за Кредитним договором № 1612001/000-КФК/14 від 16.12.2014 року у сумі 764 507,03 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 287 550,00 грн.; заборгованість за відсотками - 180 460,58 грн.; заборгованість за пенею - 218 301,66 грн.; заборгованість за штрафами - 74 763,00 грн., сума інфляційного збільшення боргу - 3 431,79 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: кв. АДРЕСА_1 , загальна площа 46,50 кв. м., житлова площа 30,1 кв. м., складається з двох жилих кімнат, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для його подальшої реалізації, визначеною на підставі звіту про оцінку майна № 011-28122015 від 28.12.2015 року, а саме: 1 041 300,00 грн.

05.11.2018 р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солонько М.М. була винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження № 57603916 про примусове виконання виконавчого листа № 761/1328/16-ц від 27.10.2016 р. про звернення стягнення на предмет іпотеки. Боржник - ОСОБА_3 . 13.11.2018 р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солонько М.М. була винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження № 57679448 про примусове виконання виконавчого листа № 761/1328/16-ц від 04.10.2018 р. про звернення стягнення на предмет іпотеки. Боржник - ОСОБА_4 .

В рамках виконавчого провадження № 57603916 та виконавчого провадження № 57679448 приватним виконавцем було здійснено опис та накладено арешт на іпотечне майно боржників, винесено Постанову про опис та арешт майна (коштів) боржників від 27.11.2018 р. по ВП № 57603916 та Постанову про опис та арешт майна (коштів) боржників від 27.11.2018 р. по ВП № 57679448, призначено суб`єкта оціночної діяльності, проведена оцінка іпотечного майна боржників, нерухоме майно передане на реалізацію організатору торгів ДП «СЕТАМ». Предмет іпотеки виставлявся виконавцем на реалізацію організатору торгів ДП «СЕТАМ» три рази та у зв`язку з тим, що електронні торги не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів, було передане приватним виконавцем стягувану в рахунок погашення заборгованості за виконавчими листами про що було винесено постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 21.05.2019 р. по вп№57603916 та від 21.05.2019р. по вп № 57679448.

Загальна сума всіх часток квартири, які були передані позивачу в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 761/1328/16-ц від 04.10.2018 р. та за виконавчим листом № 761/1328/16-ц від 27.10.2016 р. становила 666 819, 15 грн. (500721, 86 грн. + 166 907, 29 грн.).

На підставі ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», ст.49 Закону України «Про іпотеку», приватним нотаріусом КМНО Юдіним М.А. на підставі Акту про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу, виданого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Солонько М.М.21.05.2019 р., були видані 22 травня 2019 р. Свідоцтва про залишення за собою майна з прилюдних торгів, зареєстровано в реєстрі за № 400 та за № 40.

Як свідчать матеріали виконавчих проваджень і це не спростовано під час розгляду справи, постанови приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Солонько М.М. про відкриття виконавчих проваджень № 57679448 від 13.11.2018р. та № 57603916 від 05.11.2018р. направлялись боржникам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рекомендованим листом та були отримані боржницями особисто 28.11.2018 р. (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення 0412805487921 та 0412805487913).

Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знали про примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки - кв. АДРЕСА_1 .

Звіти про експертну оцінку ринкової вартості житлової нерухомості СОД ФОП ОСОБА_7 від 10.12.2018р., який було складено в рамках виконавчих проваджень, боржницями не оскаржувався, термін дії звіту діяв до 10.06.2019р. (6 місяців), тобто станом на 21.05.2019р. (дата передачі іпотечного майна стягувачу) строк дійсності звіту про оцінку майна не закінчився.

До того ж згідно ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Також, на думку суду, представник відповідача у відзиві на позов помилково посилався на порушення ст.37 Закону України «Про іпотеки», оскільки вказана стаття регулює правовідносини передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Натомість, предмет іпотеки було залишено позивачем за собою шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна згідно ст.49 ЗУ «Про іпотеку», ст.61 ЗУ «Про виконавче провадження».

Також не заслуговує до уваги заперечення представника відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем штрафу та пені за порушення позичальником зобов`язання. Як випливає з позовної заяви (в редакції заяви про збільшення позовних вимог) та викладених в ній розрахунків, позивач здійснював нарахування пені за порушення строків повернення тіла кредиту та пені за порушення строків сплати відсотків, а не штрафів.

А отже заборгованість ОСОБА_3 по кредитному договору № 1612001/000-КФК/14 від 16.12.2014 року станом на час розгляду справи не була погашена, залишення за собою іпотечного майна призвело до часткового заліку забезпечених вимог ТОВ «Народна порука» за початковою ціною третіх прилюдних торгів у розмірі 666819,15грн.

Згідно ст.12 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Представник відповідача не погоджується з розрахунками суми заборгованості по кредитному договору, проте не надав свої контрозрахунки заборгованості по кредитному договору № 1612001/000-КФК/14 від 16.12.2014 р.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 5.3 Договору іпотеки передбачено, що позивач (іпотекодержатель за договором) має право застосувати будь-які встановлені Законом України «Про іпотеку» способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, у строк та порядку, що встановлені договором.

Під час розгляду справи, доказів, які б свідчили про належне та повне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 1612001/000-КФК/14 від 16.12.2014 р. отримано не було.

Разом з тим, на день розгляду справи по суті право власності на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 перейшло до відповідача3 по справі ОСОБА_5 .

Як вбачається з матеріалів справи 20.05.2020 р. між ТОВ «Народна порука» та ОСОБА_5 було укладено Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 46,50кв.м., житловою 30,10 кв.м. за ціною 502000 грн., без ПДВ, які ОСОБА_5 сплатив на рахунок ТОВ «Народна порука» в повному обсязі 20.05.2020 р. про що свідчить платіжне доручення № 3355від 20.05.2020р. 20.05.2020 р., сторони до договору купівлі-продажу підписали Акт приймання-передачі спірної квартири від ТОВ «ФК «Народна позика» до ОСОБА_5 .

Представник позивача ТОВ «Народна порука» пояснила, що згідно ст. 23 Закону України «Про іпотеку» в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. За змістом цієї норми на особу, до якої перейшло право власності на майно, обтяжене іпотекою, навіть у випадках, коли до її відома не було доведено інформації про обтяження майна іпотекою, переходять всі права та обов`язки іпотекодавця. Отже, в разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно. Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна. Така правова позиція міститься в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справі №643/17966/14-ц. Близькі за змістом висновки сформульовані також у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц.

Проте суд в даній справі не може погодитись з такою позицією позивача з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 15.06.2021 р. у справі № 922/2416/17 відступила від попередніх висновків Верховного Суду шляхом конкретизації від її висновку, викладеного у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, а також від аналогічного висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15, і Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц та від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц.

Так, згідно п. 7.22. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 р. у справі № 922/2416/17 означена конкретизація висновків полягає у такому:

- скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;

- запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;

- при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

Під час розгляду даної справи судом не було встановлено наявність обставин, що свідчать про недобросовісність набувача майна ОСОБА_5 , з огляду на наступне.

Так, згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 04.05.2023 р. станом на 20.05.2020 р., день укладення договору купівлі-продажу квартири, власником спірної квартири було ТОВ «ФК «Народна позика» згідно Свідоцтва № 400 від 22.05.2019 р. та № 401 від 22.05.2019 р., виданого приватним нотаріусом КМНО Юдіним М.А., іпотека була припинена 30.04.2020 р., обтяження накладене приватним виконавцем Солонько М.М. згідно Постанов про опис та арешт майна (коштів) № 57603916 від 27.11.2018 р. та № 57679448 від 27.11.2018 р. було припинено 21.05.2019 р., інших обтяжень та прав третіх осіб на квартиру не існувало.

Право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_5 приватним нотаріусом 20.05.2020 р., про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.05.2023 р.

Згідно п. 1.2 Договору купівлі-продажу квартири від 12.05.2020 р. актуальність інформації про власника та характеристики майна, інформації про державну реєстрацію права власності, відсутність відомостей про реєстрацію речових прав, крім права власності на майно, підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 20 травня 2020 р. ОСОБА_8 , приватним нотаріусом КМНО.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

До загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) відносяться справедливість, добросовісність та розумність.

Як випливає із усталеної судової практики, добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та може покладатися на відомості Державного реєстру речових прав.

На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19, пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20, пункти 7.15, 7.16).

Так, на час укладення договору купівлі-продажу квартири від 20 травня 2020 року було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

Як свідчать матеріали справи, з заявою про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25.07.2016 р. ОСОБА_3 звернулась з 18.06.2020р., тобто після укладення договору купівлі-продажу квартири та після переходу до ОСОБА_5 права власності на іпотечну квартиру.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25.07.2016 р. було скасоване Шевченківським районним судом м. Києва 16.01.2023 р.

Відтак на день укладення ОСОБА_5 та ТОВ «Народна порука» договору купівлі продажу квартири від 20.05.2020р., власником квартири був продавець ТОВ «Народна порука», в державному реєстрі реєстр речових прав на нерухоме майно відомостей про існування заборон, обтяжень стосовно квартири АДРЕСА_1 не було, та підстав для існування таких обставин також не існувало, попередній перехід права власності на квартиру до ТОВ «Народна порука» був правомірний, боржниками не оскаржувався.

За відсутності в державному реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19, пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20, пункти 7.15, 7.16).

Судом при вирішенні спору не було встановлено наявність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність ОСОБА_5 як набувача квартири АДРЕСА_1 . Квартира була передана в рамках виконавчого провадження ТОВ «Народна порука» та в подальшому продана ОСОБА_5 без порушення закону.

Натомість, суд вбачає недобросовісність в поведінці боржників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Так, як вбачається з матеріалів виконавчих проваджень, постанови приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Солонько М.М. про відкриття виконавчих проваджень № 57679448 від 13.11.2018р. та № 57603916 від 05.11.2018р. направлялись боржникам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рекомендованими листами та були отримані боржницями особисто 28.11.2018 р. (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення 0412805487921 та 0412805487913).

Отже, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були обізнані про існування заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25.07.2016 р. та про його примусове виконання приватним виконавцем, не оскаржували його дії, не вчиняли дій щодо зупинення стягнення.

Вирішуючи спір по суті, суд також приймає до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду викладену в Постанові від 15.06.2021 р. у справі № 922/2416/17, відповідно до яких скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Cтаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Тому задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, так само як і зворотнє витребування спірної нерухомості у ОСОБА_5 як добросовісного набувача на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

В розумінні ст.ст. 317,319 ЦК України саме власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном на власний розсуд.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, відповідно до положень ст. 391 ЦК України.

Приписами ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, як це визначено ст. 12 ЦПК України.

Положеннями ст. 81 ЦПК України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що стороною позивача не доведені обставини з якими чинне законодавство України передбачає можливість звернути стягнення на предмет іпотеки та зважаючи на відсутність обставин, які можуть свідчить про недобросовісність ОСОБА_5 як набувача майна і те, що квартира вибула з володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_4 поза їх волею.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

При цьому суд вважає за необхідне наголосити, що оскільки заборгованість ОСОБА_3 по кредитному договору №1612001/000-КФК/14 від 16.12.2014 р. після переходу до іпотекодержателя ТОВ «Народна порука» права власності на предмет іпотеки не була погашена в повному обсязі, ТОВ «Народна порука» не позбавлене права звернутись до суду з окремим позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-13, 57-61, 79, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст. 388, 525, 526, 530, 549, 550, 572, 590, 591, 599, 610, 611, 615, 625, 1054, 1048 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Народна порука» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: