Вирок

від 25.10.2023 по справі 638/4294/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/4294/23

Провадження №1-кп/638/1213/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань об`єднане кримінальне провадження (№12023221200000930 від 18.04.2023 року, №12023221200001135 від 15.05.2023 року) стосовно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працевлаштованого, на утриманні осіб не має, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

07.09.2023 року Дзержинським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 1 рік,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.263, ч.4 ст.185 КК України, -

встановив:

17 квітня 2023 року в денний час доби, більш точний час в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_7 ,перебуваючи заадресою:м.Харків,проспект ЛюдвігаСвободи,48-А,побачив усміттєвому контейнерініж виготовленийсаморобним способомза типоммисливських ножівзагального призначення,та вцей моменту ньогораптово виникзлочинний умиселна незаконнеповодження зізброю,а саменосіння холодноїзброї безпередбаченого закономдозволу длявласної потреби,а самедля самозахисту. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 17 квітня 2023 року в денний час доби, більш точнийчас вході судовогорозгляду невстановлено, діючи умисно, не маючи передбаченого законом дозволу, всупереч вимогам Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 «Положення про дозвільну систему України», наказу МВС України № 622 від 21.08.1998 «Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, бойових припасів до них і вибухових речовин» підняв правою рукою та поклав до своєї сумки, яка була при ньому ніж виготовлений саморобним способом за типом мисливських ножів загального призначення, після чого почав носити його при собі.

Далі, 17 травня 2023 року близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи біля будинку 48-А, розташованого за адресою: м. Харків, просп. Перемоги, був зупинений співробітниками поліції, які в порядку ст. 34 ЗУ «Про Національну поліцію України» провели поверхневу перевірку, та в ході якої ОСОБА_7 , повідомив,що маєпри собі ніж виготовлений саморобним способом за типом мисливських ножів загального призначення,який носитьз собоюбез передбаченогозаконом дозволу. 17 квітня 2023 року у період часу з 14 год. 53 хв. до 14 год. 57 хв., в ході проведення огляду місця події, слідчий за допомогою технічних засобів фіксації, виявив та вилучив у ОСОБА_7 ніж, який останній добровільно видав. Вищевказаний ніж, згідно з висновком експерта за результатами судової експертизи холодної зброї №16990 від 25.04.2023 є: типом ножів виготовлений саморобним способом за типом мисливських ножів загального призначення і за криміналістичною класифікацією належить до категорії холодної зброї колючо-ріжучої дії.

Крім того, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суб`єктивно усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, враховуючи період воєнного стану, поширеного на території України, будучи обізнаним про Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закон України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про Затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», 15.05.2023 року приблизно о 04 годині 57 хвилин, більш точний час в ході судового розгляду не встановлено, перебуваючи за адресою: м. Харків, проспект Перемоги 48-А, за якою знаходиться торгівельний павільйон «Altbier», де здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «БІРСТОР-2018» ЄДРПОУ 41901798, побачив на фасаді будівлі зовнішню частину холодильного агрегату торгівельної марки «FANREKO», модель FSRH-18W в корпусі сірого кольору, та у останнього раптово виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів та метою власного збагачення за рахунок чужого майна, розуміючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна. ОСОБА_7 скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, шляхом вільного доступу, викрав зовнішню частину холодильного агрегату торгівельної марки «FANREKO», модель FSRH-18W вартість якої згідно висновку експерта № 553-М від 22.05.2023 складає 20109 гривень 10 копійок. Після чого, ОСОБА_7 обернув вказане майно на свою користь та розпорядилася на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду в сумі 20109 гривень 10 копійок.

В судовомузасіданні обвинувачений ОСОБА_7 своюпровину увчиненні кримінальнихправопорушень визнавповністю,підтвердивши вищезазначенев повномуобсязі.Пояснив,що уквітні 2023року знайшовніж,який вирішивзалишити длясамооборони,поклав досумки таносив зсобою.Також утравні 2023року вінвикрав натериторії торгівельногопавільйону «Altbier» майно, зазначене у обвинувальному акті. При цьому про дію воєнного стану йому було відомо. У скоєному щиро кається.

Винність обвинуваченогоу вчиненніінкримінованих йомукримінальних правопорушеньніким неоспорюється.Інші доказизгідно ч.3ст.349КПК Українибуло визнанонедоцільним досліджуватив судовомузасіданні щодотих обставин,які нікимне оспорюються,крім матеріалів,що характеризуютьособу обвинуваченого. При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Суд вважаєдоведеною винність ОСОБА_7 унезаконному поводженнізі зброєю,тобто носінніхолодної зброїбез передбаченогозаконом дозволу,а такожу таємномувикраденні чужогомайна (крадіжка),вчиненої вумовах воєнногостану, та кваліфікує його дії за ч.2 ст.263 КК України та за ч.4 ст.185 КК України.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, які відповідно до ст.12 КК України є нетяжкими злочином (ч.2 ст.263 КК України) та тяжким злочином (ч.4 ст.185), відомості про особу винного, наявність обставини, яка пом`якшує та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_7 , є щире каяття.

Обставин,що обтяжуютьпокарання ОСОБА_7 , судом не встановлено.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 раніше судимий 07.09.2023 року Дзержинським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.309 КК України, не одружений, не працевлаштований, осіб на утриманні не має, не є інвалідом, на диспансерному (профілактичному) обліку в КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» не перебуває; впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до КНП «Харківський міський психоневрологічний диспансер №3» не звертався,згідно досудовоїдоповіді Шевченківськогорайонного відділу№3філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обвинуваченому суд призначає покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчинених правопорушень, суб`єктивне ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку після вчинення злочину, соціальну характеристику особи: її вік, стан здоров`я, соціальне становище, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, зваживши на всі фактори в їх сукупності і взаємозв`язку, приходить до висновку про призначення покарання у межах санкції інкримінованих статей у виді позбавлення волі.

При цьому, суд вважає, що щире каяття обвинуваченого, в даній ситуації, ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, бажанням виправити ситуацію, а також готовністю нести кримінальну відповідальність.

Також суд вважає, що обвинувачений не потребує ізоляції від суспільства, його виправлення можливе без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконання покладених на нього обов`язків, та приймає рішення про звільнення його у відповідності зі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Об`єктивні обставини, які б давали підстави для висновку про неможливість виправлення обвинуваченого при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням з іспитовим строком відсутні.

Застосування інституту звільнення від відбування покарання, має бути індивідуальним щодо кожної особи та на думку суду не зашкодить реалізації цілей покарання, сприятиме виправленню обвинуваченого без ізоляції від суспільства та попередженню скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

У той же час, з метою контролю за поведінкою засудженого, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_7 обов`язки передбачені п.п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню,такяк Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

При цьому також суд враховує, що відповідно до ст.50 КК Українипокарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК Українимає на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд керується також положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди припризначенні покараннявкожномувипадкуіщодокожного підсудного, який визнається винним у вчиненнізлочину,маютьсуворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свободє складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експерта під час здійснення досудового розслідування підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370, 371, 373, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.263, ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.2 ст.263 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

-за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглиненняменш суворогопокарання,призначеного вирокомДзержинського районногосуду м.Харковавід 07.09.2023року,більш суворим за даним вироком остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 3(три)роки не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави 7169 гривень 40 копійки на відшкодування процесуальних витрат за проведення судової експертизи №16990 від 25.04.2023 року.

Речовий доказ дискз відеозаписомвід 17.04.2023року зкамери нагрудноговідеореєстратора працівникауправління патрульноїполіції вХарківській області зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Речовий доказ частину кондиціонера торгівельної марки «FANREKO», модель FSRH-18W в корпусі сірого кольору залишити законному володільцю.

Речовий доказ ніж, виготовлений саморобним способом за типом мисливських ножів загального призначення і за криміналістичною класифікацією належить до категорії холодної зброї колючо-ріжучої дії знищити.

Вирок можебути оскаржений до Харківського апеляційного судучерез Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня йогопроголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1