Рішення

від 16.10.2023 по справі 335/1924/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/1924/23 2/335/1159/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2023 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Шалагінової А.В., за участі секретаря судового засідання Савченко О.І., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 за адресою: вул. Перемоги, буд. 107Б, м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води,

ВСТАНОВИВ:

06.03.2023 Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, мотивуючи свої вимоги тим, що у період з 01.03.2018 по 31.10.2021 позивач надавав відповідачам послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Оплату за надані послуги відповідачі в повному обсязі не здійснювали, у зв`язку із чим мають заборгованість розміром 62687,02 грн. Претензій щодо якості теплової енергії за вказаний період не надходило. Просив стягнути з відповідачів суму заборгованості у зазначеному вище розмірі, а також судовий збір.

Відповідач-1 ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України). Крім того, між ним та позивачем не укладався договір про надання послуг, відповідачі не мають статусу квартиронаймача та не мають відношення до особового рахунку № НОМЕР_1 . У розрахунку зазначено про 3 зареєстрованих осіб, однак факт реєстрації не робить таких осіб споживачами послуг. Позивачем не доведено солідарну відповідальність відповідачів у спірних відносинах. Також подав заяву про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з 01.10.2018 по 06.03.2020 (а.с. 2326).

Відповідач-2 ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала з підстав пропуску позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з 01.03.2018 по 01.03.2020. Крім того, зазначала, що не є власником квартири, а була зареєстрована у квартирі, оскільки перебувала до 2013 року у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 . З 2013 року проживає окремо. У 2018 році перебувала за кордоном. З 01.03.2020 по листопад 2021 року проживала за іншою адресою, за якою сплачувала комунальні послуги. Крім того, між нею та позивачем не укладався договір про надання послуг. Позивачем не доведено факт надання послуг, а також не надано доказів направлення відповідачу-2 рахунків на оплату.

Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у судове засідання, встановлено строки для подання заяв по суті справи (а.с. 14).

Відповідач-1 ОСОБА_3 отримав копію даної ухвали 21.03.2023, що підтверджується його підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 17).

11.04.2023 з матеріалами справи ознайомилась відповідач-2 ОСОБА_2 , що підтверджується її підписом на заяві про ознайомлення з матеріалами справи.

26.04.2023 надійшов відзив відповідача ОСОБА_3 на позов (а.с. 2325), який було відправлено на адресу суду 21.04.2023. Отже, відповідач ОСОБА_3 пропустив строк для подання відзиву, встановлений ухвалою від 07.03.2023. При цьому, клопотань про продовження даного процесуального строку від нього не надходило. Тому, в порядку ч. 2 ст. 126 ЦПК України відзив залишається без розгляду та не береться судом до уваги під час розгляду справи.

Також, 26.04.2023 надійшла заява відповідача-1 про застосування наслідків пропуску строку позовної давності (а.с. 26).

04.05.2023 надійшли письмові пояснення позивача щодо необґрунтованості заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності (а.с. 3033).

09.05.2023 надійшов відзив представника відповідача-2 ОСОБА_2 на позов з клопотанням про визнання поважними причин пропуску строку для подачі відзиву на позовну заяву, а також заява про виклик свідків із клопотанням про поновлення строку на подання цієї заяви (а.с. 3742).

Ухвалою суду від 09.05.2023 у задоволенні клопотання представника відповідача-2 ОСОБА_2 про визнання поважними причин пропуску строку для подачі відзиву на позовну заяву та прийняття його до розгляду відмовлено. Клопотання представника відповідача-2 про визнання поважними причин пропуску строку на подання заяви про виклик свідків та поновлення цього строку задоволено. Поновлено представнику відповідача-2 строк, встановлений законом, на подання заяви про виклик свідків та заяву про виклик свідків залишено без задоволення. Розгляд цивільної справи призначено у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 22.06.2023 на 10:30 год. (а.с. 104105).

Тому, в порядку ч. 2 ст. 126 ЦПК України відзив представника відповідача-2 залишається без розгляду та не береться судом до уваги під час розгляду справи.

25.05.2023 надійшла заява відповідача-2 про визнання поважними причин пропуску строку для подачі доказів та заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності (а.с. 116, 120). Зазначена заява була задоволена під час судового засідання у справі, що відбулось 22.06.2023.

Ухвалою судувід 22.06.2023витребувано в Управлінні державної реєстрації фізичних осіб Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради інформацію про період реєстрації у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , 1930 року народження. Витребувано у Концерну «Міські теплові мережі» інформацію про те, чи здійснювалась перереєстрація особового рахунку № НОМЕР_1 на іншого квартиронаймача. Витребувано у Комунального підприємства «Наше місто» інформацію про прізвище, ім`я та по батькові особи, яка є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_2 (а.с. 135).

У зв`язку з необхідністю витребування доказів у судовому засіданні оголошено перерву до 20.07.2023 до 15:00 год.

17.07.2023 до суду надійшла інформація від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради на виконання ухвали суду від 22.06.2023 (а.с. 143).

20.07.2023 судове засідання відкладене до 13.09.2023 до 13:00 год. у зв`язку з неявкою сторін та клопотанням представника позивача.

16.08.2023 від відповідача-1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій зауважив на необхідності застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності.

13.09.2023 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неотриманням інформації від КП «Наше місто».

Ухвалою суду від 13.09.2023 до КП «Наше місто» застосовано заходи процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу через невиконання ухвали суду від 22.06.2023 про витребування доказів. Судове засідання відкладене до 16.10.2023 до 15:00 год.

09.10.2023 від КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради як правонаступника КП «Наше місто» надійшло клопотання про скасування ухвали від 13.09.2023, а також надані докази, витребувані ухвалою суду від 22.06.2023.

13.10.2023 від відповідача-1 ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій зауважив на необхідності застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності.

Ухвалою суду від 16.10.2023 задоволено клопотання КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради як правонаступника КП «Наше місто» про скасування ухвали суду від 13.09.2023.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги. Зазначила, що у даному випадку закінчення строку позовної давності припало на період дії карантину, а тому строки позовної давності продовжилися на цей період. Просила позов задовольнити з підстав, що викладені у ньому.

Відповідач-1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач-2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, оскільки з 2013 року після розлучення з ОСОБА_3 у вказаній квартирі не проживає, послуги з теплопостачання не споживає. Підтримала заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивачем надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані відповідачі. Квартира неприватизована, основним квартиронаймачем квартири є ОСОБА_4 , за якою закріплено особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до відомостей Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_4 була зареєстрована за вказаною адресою з 26.12.1966 по 29.10.2019 (знято з реєстрації у зв`язку зі смертю, актовий запис від 14.09.2019) (а.с. 143).

Відповідно до розрахунку суми заборгованості, за період з 01.03.2018 по 31.10.2021 заборгованість відповідачів за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води складає 62687,02 грн.

Відповідачі протягом вказаного періоду були зареєстровані у даній квартирі, що ними не оспорювалось.

У той же час, відповідач-2 ОСОБА_2 зазначила, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , однак заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.04.2013 у справі № 335/1639/13-ц шлюб між ними було розірвано (а.с. 47).

Таким чином, протягом спірного періоду з 01.03.2018 по 31.10.2021 відповідач-2 ОСОБА_2 хоча і була зареєстрована у квартирі, але послугами позивача не користувалась у зв`язку із розірванням шлюбу із ОСОБА_3 і фактичним проживанням за іншою адресою.

На підтвердження проживання за іншою адресою відповідачем-2 надано копію її паспорту для виїзду за кордон, в якому наявні відмітки про перебування її у Польщі з 17.02.2018 по 16.07.2018 та з 19.10.2018 по 18.12.2018, та копії квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 , за період з 01.01.2020 по 30.11.2021.

Окрім того, суд також враховує положення ч. 1 ст. 71 ЖК України, відповідно до якої при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 була членом сім`ї наймача ОСОБА_4 (з її слів матері відповідача ОСОБА_3 ). Разом із тим, після розірвання шлюбу та виїзду з даної квартири, після чого минуло більше 6 місяців, ОСОБА_2 втратила право користування цим жилим приміщенням.

Відтак, суд погоджується із доводами відповідача-2 ОСОБА_2 про відсутність підстав покладення на неї відповідальності за оплату послуг з теплопостачання протягом періоду з 01.03.2018 по 31.10.2021, а тому у частині стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості за цей період позов Концерну «Міські теплові мережі» не підлягає задоволенню.

У той же час, заперечуючи проти задоволення позову відповідач-1 ОСОБА_3 посилався на те, що між ним та позивачем не було укладено договору про надання послуг, на пропуск позивачем строку позовної давності по частині вимог, а також посилався на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

У той же час, правильність розрахунку заборгованості, наданого позивачем, не була спростована відповідачем-1 у встановленому процесуальним законом порядку з урахуванням принципу змагальності.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами регулюютьсяЗаконом України «Про житлово-комунальні послуги», який визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов`язки.

За умовамист. 68 Житлового кодексу Українитаст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»закріплено обов`язок споживача оплачувати вказані послуги.

Згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі Правила), затвердженимипостановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 за № 630, що втратили чинність згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 № 85, але діяли у період виникнення заборгованості, централізоване постачання гарячої води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання; централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Таким чином, позивач є виконавцем з надання послуг з теплопостачання та надавав послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у приміщення вищезазначеної квартири.

Відповідно до п. 29 Правил споживач має право на несплату вартості послуг лише в разі їх ненадання виконавцем або припинення надання у встановленому порядку за письмовою заявою споживача.

Доказів ненадання виконавцем або припинення надання вказаних послуг позивачем суду не надано.

Відповідно дост. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України)зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що позивач виконував свій обов`язок по наданню послуг, такі послуги позивачем надавались, відповідач-1 як особа, яка зареєстрована у цій квартирі, ними користувався, а тому виходячи із вищенаведених вимог законодавствавідповідач-1 був зобов`язаний своєчасно вносити плату за надані комунальні послуги.

Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, а також наявності підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

Під час розгляду справи відповідачі подавали заяви про застосування строків позовної давності.

Концерн «МТМ» був обізнаний, що відповідачі протягом тривалого часу не здійснювали оплату за надані послуги, оскільки на рахунок позивача не надходили відповідні грошові кошти.

За період з 01.03.2018 по 31.10.2021 року відповідачем-1 послуги позивача не сплачувались, і відповідно переривання строку позовної давності не відбулося, у зв`язку чим у задоволенні вимог щодо стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення, враховуючи подання позову 03.03.2023, за період з 01.03.2018 по лютий 2020 року включно слід відмовити, оскільки вони заявлені поза межами строку позовної давності.

Заперечуючи проти застосування наслідків пропуску строку позовної давності представник позивача посилалась на те, що відповідно до п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суд не погоджується із цими доводами представника позивача, оскільки закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції України). Утім, всупереч зазначених положень Конституції, Концерн «МТМ» посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин положень пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, що призводить до посилення відповідальності відповідача-1 в частині збільшення розміру заборгованості за оплату комунальних послуг.

Тому при вирішенні спору не підлягає застосуванню наведена норма права, оскільки вона порушує конституційний припис щодо недопущення зворотної дії нормативно-правового акту, яким посилюється відповідальність особи, у даному випадку споживача комунальних послуг.

Також суд вважає помилковим посилання представника позивача на те, що строк позовної давності переривався внаслідок здійснення відповідачами оплати за надані послуги у квітні, травні, липні, серпні 2018 року, оскільки з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості випливає, що у вказані періоди відбувалась не оплата послуг відповідачами, а застосовувалась субсидія (а.с. 7).

За приписами п.п. 1, 2 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 житлова щомісячна адресна безготівкова субсидія надається громадянам для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг, зокрема теплопостачання.Разом з тим,субсидія - це безповоротна адресна державна допомога вразливим верствам населення, які не мають змоги самотужки здійснювати оплату за комунальні послуги,її отримання свідчить лише про належність особи до вразливих верст населення. Крім того, держава надає субсидію, як соціальну допомогу, на майбутній період, тому визнати борг шляхом отримання соціальної допомоги фактично неможливо, адже ці дві обставини (борг та соціальна допомога) знаходяться у різних площинах.

Отже, у даному випадку строк позовної давності не переривався, а тому відсутні підстави для не застосування судом під час розгляду справи наслідків пропуску позивачем цього строку.

Надаючи оцінку аргументам відповідача-1 щодо не укладення договору із позивачем про надання послуг, суд враховує те, що послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відносяться до комунальних послуг. Відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Концерн «Міські теплові мережі» по відношенню до відповідача-1 як споживача послуг є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Письмово договір між сторонами про надання послуг не укладався, проте Концерн «МТМ» надавав відповідачу-1 як споживачу за вказаною адресою послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а відповідач такі послуги прийняв, від їх отримання не відмовився.

Фактичне надання цих послуг слід вважати фактичним укладанням договору на умовах, передбачених Законом України «Про теплопостачання» та Правил.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача-1 на невідповідність позовної заяви приписам ст.ст. 175177 ЦПК України, оскільки судом при прийнятті позовної заяви до розгляду перевірялось дотримання Концерном «Міські теплові мережі» вищезазначених вимог процесуального закону, за наслідками чого не було встановлено підстав для залишення позовної заяви без руху чи її повернення, про що зазначено в ухвалі суду про відкриття провадження у справі.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача-1 ОСОБА_3 на користь позивача суми заборгованості у межах строку позовної давності, тобто за період з 01.03.2020 по 31.10.2021, що відповідно до поданого позивачем розрахунку становить суму розміром 31449,53 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача-1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, тобто у розмірі 1346,56 грн. (50,17% від 2 684,00 грн.)

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82,89,141,263-265,279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період 01 березня 2020 року по 31 жовтня 2021 року розміром 31 449 (тридцять одна тисяча чотириста сорок дев`ять) гривень 53 копійки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь концерну «Міські теплові мережі» судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог розміром 1 346 (одна тисяча триста сорок шість) гривень 56 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 16 жовтня 2023 року.

Повний текст рішення виготовлений 20 жовтня 2023 року.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач Концерн «Міські теплові мережі», ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя;

Відповідач-1 ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач-2 ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.В. Шалагінова