Рішення

від 26.10.2023 по справі 464/3294/23

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/3294/23

пр.№ 2/464/1070/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.10.2023 року м.Львів

Сихівський районнийсуд м.Львова в складі Тімченко О.В., розглянувши цивільну справу № 464/3294/23 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, учасниками у якій виступають:

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮОН»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2

а також представники учасників справи:

представник позивача - адвокат Жиравецький Т.М.,

у с т а н о в и в:

Адвокат ЖиравецькийТ.М.від іменіта вінтересах позивачазвернувся доСихівського районногосуду м.Львоваіз позовноюзаявою,в якійпросить стягнутиз відповідача72935,53грн,з яких:57885,53грн майновоїшкоди,завданої внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди,та 15000,00грн моральноїшкоди.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано на розгляд судді Тімченко О.В.

Суддя ухвалою від 24 травня 2023 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Заперечень проти такого порядку розгляду справи не поступило.

З дотриманням вимог ст.272 ЦПК України відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою з додатками, однак у встановлений судом строк 15 днів та до даного часу своїми процесуальними правами не скористався та відзиву по справі не подав, клопотань не заявлено.

Третя особа, отримавши у порядку ст.272 ЦПК України ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою з додатками, у встановлений судом строк та до даного часу свої процесуальні права не реалізував та пояснень по справі не подав, клопотань не заявлено.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Вирішуючи спір по суті, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (ст.11 ЦК України).

За вимогамист.1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як регламентовано ч.2ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної безпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У силу положень ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 31 березня 2023 року у справі № 462/1377/23 установлено, що ОСОБА_2 (третя особа по справі) 10 лютого 2023 року о 13.05 год на вул.Пасічна,129а у м.Львові, керуючи транспортним засобом «CITROEN C-ELYSEE» д.н.з. НОМЕР_1 , виїхав з прилеглої території на головну дорогу та, будучи не уважним, здійснив зіткнення з автомобілем «FORD FUSION» д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.п.2.3 б, 10.2 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушенн,я передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На момент вчинення ДТП автомобіль марки «CITROEN» номерний знак НОМЕР_1 застраховано АТ «Страхова компанія «ІНГО» (страховик) згідно з полісом № 208866415.

У відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки «FORD» номерний знак НОМЕР_2 належить на праві власності позивачу.

Позивачу, автомобілю якого унаслідок ДТП, що визнано страховим випадком, завдано технічних пошкоджень, страховою компанією виплачено у відповідності до ст.ст.979, 990 ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування у розмірі 83035,14 грн (страховий акт № 5577262 від 22 березня 2023 року, платіжна інструкція № 6398 від 28 березня 2023 року).

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст.1194 ЦК України).

За положеннями ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 січня 2019 року у справі № 243/4692/17, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини завдавача шкоди.

Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

У тих випадках, коли шкоди завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків, зобов`язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (ч.1 ст.1172 ЦК України).

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст.1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Перебування у трудових відносинах доводиться відповідно до норм трудового законодавства.

Судом установлено, що на підтвердження факту перебування третьої особи ОСОБА_2 у трудових відносинах із відповідачем ТзОВ «ЮОН» посилається на відповідь від Національної поліції України та страховий акт АТ «Страхова компанія «ІНГО», де відповідач ж власником та страхувальником автомобіля марки «CITROEN» номерний знак НОМЕР_1 , а також постанова у справі про адміністративне правопорушення, де вказано, що третя особа працює водієм у відповідача.

Досліджуючи наведені письмові докази, суд дійшов висновку, що такі не є безумовними та достатніми для підтвердження факту перебування з відповідачем у трудових відносинах у відповідності до трудового законодавства, виконання ним саме трудових обов`язків під час дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно із ч.6ст.82 ЦПК Українивирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою (постанови Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 243/4692/17, від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19 ).

З огляду на викладене постанова у справі про адміністративне правопорушення не може вважатися безспірним доказом перебування у трудових відносинах.

Інші докази, які б безпосередньо підтверджували перебування третьої особи у трудових відносинах з відповідачем під час ДТП у трудових відносинах та виконання у зв`язку з чим трудових обов`язків, відсутні.

Відсутність реагування відповідачем на запитання у порядку письмового опитування учасників справи які свідків ст.93 ЦПК України не має вирішального значення для справи, адже самим лише показанням свідка не доводиться виконання трудових обов`язків.

З клопотанням про витребування доказів у передбачених законом випадках позивач до суду не звертався. При цьому, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підсумовуючи наведене у своїй сукупності, позивачем, який користується професійною правничою допомогою адвоката, належними та допустимими доказами не підтверджено, хоча це є його процесуальним обов`язком, покладення на відповідача цивільного обов`язку відшкодування майнової та моральної шкоди унаслідок ДТП у порядку ст.1172 ЦК України.

При розгляді даної справи судом не встановлено порушення, невизнання чи оспорення відповідачем прав позивача. Доводи позивача не підтверджені об`єктивними доказами. Сам факт звернення позивача до суду не свідчить про порушення його права, таке підлягає доказуванню у встановленому законом порядку.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 509/5080/18).

За відсутності відзиву відповідача суд вирішив справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України).

Неподання відзиву відповідачем не звільняє позивача від тягару доказування. Принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом(постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13, від 23 листопада 2022 року у справі № 208/6630/19).

У матеріалах справи відсутні відомості та докази, які б спростовували даний висновок суду та доводили протилежне.

У порядкуст.141 ЦПК Українисудові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Інформація про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮОН», код за ЄДРПОУ 20838581, м.Львів, вул.Пасічна, 133

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2 , РНОКПП невідомий, АДРЕСА_2

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2023 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО