Рішення

від 22.09.2023 по справі 495/8654/23

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/8654/23

№ провадження 2/495/4114/2023

22 вересня 2023 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Красовській А.О.

за участю:

представника позивача Маразліївської СР - Кравченко І.С.

відповідачки: ОСОБА_1

представника третьої особи служби у справах дітей Маразліївської СР: Кравченко І.С.

третьої особи: ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу № 495/8654/23

за позовом Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області

до ОСОБА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- Служби у справах дітей Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області;

- ОСОБА_2

про позбавлення батьківських прав

В С Т А Н О В И В:

21.08.2023 року Маразліївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (далі по тексту - позивач) звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідачка) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Служби у справах дітей Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі по тексту - третя особа-1), ОСОБА_2 (далі по тексту - третя особа-2) про позбавлення батьківських прав (а.с.1-5).

Так, Маразліївська СР просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.08.2023 року відкрито загальне позовне провадження по справі № 495/8654/23 за позовом Маразліївської СР до ОСОБА_1 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. По справі призначено підготовче судове засідання (а.с.15-16).

Представник позивача Маразліївська СР - Кравченко І.С., у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідачка - ОСОБА_1 , у судовому засіданні з позовними вимогами погодилася у повному обсязі та просила позбавити її батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , у зв`язку зі складними життєвими обставинами.

Третя особа - ОСОБА_4 , у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

У відповідності до ч.3 ст.200 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем .

Згідно із ч.4 ст.206 Цивільного процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та вислухавши всіх учасників судового процесу, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, службою у справах дітей встановлено, що на території Маразліївської сільської ради, а саме в АДРЕСА_1 , проживає родина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій виховується малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В ході перевірки сімей СЖО від 08.08.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 мати малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_1 знаходилась у сильному алкогольному сп`янінні, в будинку перебували троє сторонніх чоловіків, які розпивали спиртні напої. На зауваження працівників служби не реагували, висловлювались нецензурною лайкою. Дитина була вилучена із родини та влаштована до органів охорони здоров`я.

За твердженням позивача, відповідачка ОСОБА_1 не виконує батьківські обов`язки належним чином, не працевлаштована, зловживає спиртними напоями, вихованням дитини не займається, дівчинка перебуває в занедбаному гігієнічному стані, має захворювання - педикульоз. Житлово-побутові умови родини не задовільні. В житлових кімнатах повна антисанітарія - брудно, дитячий одяг розкиданий, підлога брудна та засмічена. Дитяча кімната не об лаштована. В кімнаті, де знаходиться кухня повністю не дотримуються санітарні норми. Продукти харчування відсутні. Господарства родина не утримує, присадибну ділянку не обробляє. За неналежне виконання батьківських обов`язків мати неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності.

Відповідно до висновку Служби у справах дітей Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , є доцільним та в інтересах дитини позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім цього, відповідачка ОСОБА_1 не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно її малолітньої дитини, про що власноруч написала відповідну заяву (а.с.20).

Дані обставини і стали підставою для звернення до суду Маразліївської СР із відповідною позовною заявою.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків, і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Згідно із ст.3 «Конвенції про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року (набрала чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 Сімейного кодексу України).

Відповідно до ст.164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно із ст.165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину (ст.166 Сімейного кодексу України).

У відповідності до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Як встановлено матеріалами справи та було вище зазначено, малолітня дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тимчасово проживає в родині тітки ОСОБА_2 . В свою чергу, мати - ОСОБА_1 участі у вихованні доньки не приймає та матеріально її не забезпечує.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відповідність та доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, а також з огляду на те, що відповідачка позов визнала, суд дійшов до висновку про обґрунтованість, правомірність та законність позовних вимог Маразліївської СР до ОСОБА_1 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, у зв`язку з чим такий позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 150-152, 155, 164-166 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 2, 12-13, 76-81, 141, ч.3 ст.200, ч.4 ст.206, ч.3 ст.211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав по відношенню до її малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір за розгляд позовної заяви в розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Суддя В.В. Мишко