Рішення

від 19.10.2023 по справі 910/9894/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2023Справа № 910/9894/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ХІМІЧНА МЕРЕЖА"

про стягнення 1228501,66 грн

представники сторін:

від позивача: Сікора І.І. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Насальський Р.О.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ХІМІЧНА МЕРЕЖА" про стягнення 1228501,66 грн заборгованості, з яких 647007,64 грн сума основного боргу, 37002,10 грн 3% річних, 270720,74 грн інфляційні втрати та 273771,18 грн штраф.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на транспортно-експедиторське обслуговування №SC/AF-161220 від 16.12.2020.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 позовну заяву залишено без руху.

06.07.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9894/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 17.08.2023.

Протокольною ухвалою від 17.08.2023 підготовче судове засідання відкладено на 14.09.2023.

11.09.2023 через систему Електронний суд від позивача надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та письмові пояснення щодо процедури погодження заявок, щодо строку початку нарахування штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У підготовчому засіданні 14.09.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання по суті на 19.10.2023.

21.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

25.09.2023 від позивача через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні 19.10.2023 надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.10.2023 визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, в іншій частині позову заперечив проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 19.10.2023 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування №SC/AF-161220 від 16.12.2020 надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги, на підтвердження чого позивач посилається на bill of lading, CMR та акти наданих послуг № 1925 від 04.02.2022, № 2465 від 08.02.2022, № 644 від 03.02.2022, № 1754 від 31.01.2022.

Однак, відповідач в порушення укладеного між позивачем та відповідачем договору, оплату за надані послуги не здійснив, у зв`язку із чим, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 647007,64 грн.

Також у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані 37002,10 грн 3% річних, 270720,74 грн інфляційні втрати та 273771,18 грн штраф.

Позиція відповідача.

Відповідач у строки, встановлені судом, правом на подання відзиву не скористався.

У підготовчому засіданні 14.09.2023 представник відповідача зазначив, що рахунки на оплату наданих послуг отримані у травні 2022 року.

У письмових поясненнях, які надійшли до суду 21.09.2023, відповідач зазначив, що кінцевим бенефіціарним власником товариства є юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства РФ.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" відповідачу зупинено здійснення видаткових операцій за рахунками.

Постанова КМУ від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" забороняє виконання грошових зобов`язань.

Станом на 24.02.2022 оригінали рахунків-фактур та актів виконаних робіт, що складають суму заборгованості у розмірі 912570,59 грн від позивача на адресу відповідача не надходило, а відповідно можливості виконання зобов`язань до введення вищезазначених обмежень у відповідача не було.

Відповідач визнає суму основного боргу у розмірі 912570,59 грн.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

16.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ХІМІЧНА МЕРЕЖА" (замовник) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №SC/AF-161220 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого за цим договором експедитор за оплату та за рахунок замовника надає замовникові комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника і вантажів замовника в 20-, 40- та понад 40-футових контейнерах стандартів ISO, в тому числі й збірних вантажів від місця, зазначеного замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом, включаючи організацію та забезпечення, залежно від маршруту.

Міжнародне перевезення вантажів замовника, транспортне експедирування та організацію якого здійснює експедитор у межах надання послуг, передбачених цим пунктом договору, оформлюється міжнародним перевізним документом (коносамент (bill of lading) - у разі морського перевезення, міжнародна автомобільна накладна (CMR) та/або товарно-транспортна накладна (ТТН) - у разі автомобільного перевезення, авіаційна вантажна накладна (Air Waybill) - у разі повітряного перевезення, залізнична накладна - у разі залізничного перевезення, мультимодальний коносамент (combined bill oflading) - у разі змішаного перевезення, а також іншими міжнародними перевізними документами, передбаченими міжнародними актами, а також чинним законодавством України. Міжнародний перевізний документ оформлюється фактичним перевізником, залученим експедитором до міжнародного перевезення вантажів замовника.

Згідно з п. 4.1 договору вартість, ставки та тарифи виконуваних експедитором послуг, особливі умови перевезення, залежно від виду/асортименту вантажів, обговорюються сторонами в заявках та/або додаткових угодах до цього договору. У разі, якщо вартість послуг за тонну/одиницю/куб.м вантажу виражена в іноземній валюті, оплата здійснюється в національній грошовій одиниці України - гривні за курсом НБУ станом на момент виставлення рахунку, якщо інше не обумовлено сторонами в заявці та/або додатковій угоді до договору.

У п. 4.3 договору сторони погодили, що оплата послуг та компенсація витрат експедитора проводяться замовником протягом 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку експедитором (у тому числі, передача рахунку здійснюється за допомогою електронного зв`язку в порядку, передбаченому договором) на поточний рахунок останнього.

Після закінчення відвантаження партії вантажу та належного оформлення документів приймання-передачі, перевізних документів і актів на виконані додаткові послуги, експедитором складається акт прийому-передачі наданих послуг, що є фактом підтвердження, виконання послуг, їх кількості та вартості (пункт 4.4 договору).

Згідно з пунктом 4.5 договору зазначені вище акти прийому-передачі наданих послуг можуть передаватися експедитором замовнику або його представнику особисто під підпис або факсом, електронною поштою, за узгодженням сторін, із зазначенням на документах ПІБ і посади представника замовника, який отримав документи, або бути відправлені з використанням поштового зв`язку. Замовник підписує акт прийому-передачі наданих послуг, передає його експедитору протягом 3 календарних днів з моменту його отримання. У разі незгоди замовника з актом прийому-передачі наданих послуг останній зобов`язаний надати експедитору обґрунтовані заперечення в такій самий термін. У разі не підписання або не повернення акта та відсутності обґрунтованих заперечень у зазначений в цьому пункті договору термін, акт вважається підписаним замовником, а відповідні послуги вважаються належним чином наданими експедитором і прийнятими замовником.

Позивач зазначає, що на підставі укладеного договору, між сторонами погоджені такі заявки на організацію перевезення та експедирування вантажів: № SIEV0007664 від 09.11.2021, № SSHA7845627 від 12.11.2021, № SIEV0007729 від 18.11.2021 та № SIEV0007741 від 21.11.2021.

На виконання умов договору та зазначених вище заявок, позивачем було організовано перевезення вантажу на загальну суму 912570,59 грн, на підтвердження чого позивачем долучені до матеріалів справи:

- акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1925 від 04.02.2022 на суму 265562,95 грн (по замовленню SIEV00076640), № 2465 від 08.02.2022 на суму 127679,09 грн (по замовленню № SSHA78456270), № 644 від 03.02.2022 на суму 254874,56 грн (по замовленню SIEV00077290), № 1754 від 31.01.2022 на суму 264453,99 грн (по замовленню SIEV00077410);

- коносаменти (bill of lading) № WMS21110530, № SHA7845627, ХМ21111078, WMS21111941;

- міжнародні автомобільні накладні (CMR): АА8925, 720002, АА8925, 6329.

За результатом наданих послуг позивачем складені на надіслані відповідачу засобами електронної пошти рахунки на оплату: № UA00057911 від 04.02.2022 на суму на суму 265562,95 грн (по замовленню SIEV00076640), № UA00059865 від 08.02.2022 на суму 127679,09 грн (по замовленню № SSHA78456270), № UA00058235 від 03.02.2022 на суму 254874,56 грн (по замовленню SIEV00077290), № UA00059232 від 31.01.2022 на суму 264453,99 грн (по замовленню SIEV00077410).

Відповідач оплати наданих позивачем послуг не здійснив.

01.07.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 4335 від 29.06.2022, у якій просив сплатити заборгованість та нараховані штрафні санкції.

Разом із вказаною претензією позивачем надіслані відповідачу також рахунки на оплату та акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Факт надсилання на адресу відповідача претензії, рахунків та актів підтверджується описом вкладення у цінний лист від 01.07.2022 № 0313410502982, фіскальними чеками.

Факт отримання відповідачем претензії, рахунків та актів підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0313410502982 (отримані відповідачем 05.07.2022).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 647007,64 грн, а також 37002,10 грн 3% річних, 270720,74 грн інфляційні втрати та 273771,18 грн штраф.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Укладений між сторонами договір №SC/AF-161220 від 16.12.2020 за своєю правовою природою відноситься до договорів транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Частиною першою статті 316 Господарського кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (ст.9 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність").

За змістом частин 11-13 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору та заявок № SIEV0007664 від 09.11.2021, № SSHA7845627 від 12.11.2021, № SIEV0007729 від 18.11.2021 та № SIEV0007741 від 21.11.2021 відповідачу були надані транспортно-експедиційні послуги.

В той же час, судом встановлено, що лише заявка № SSHA7845627 від 12.11.2021 містить підпис та печатку відповідача, інші заявки відповідачем не підписані.

Однак, як встановлено судом вище, на підтвердження надання відповідачу транспортно-експедиційних послуг позивачем надані акти здачі-приймання робіт (надання послуг), коносаменти (bill of lading) , міжнародні автомобільні накладні.

Суд зазначає, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1925 від 04.02.2022 на суму 265562,95 грн (по замовленню SIEV00076640), № 2465 від 08.02.2022 на суму 127679,09 грн (по замовленню № SSHA78456270), № 644 від 03.02.2022 на суму 254874,56 грн (по замовленню SIEV00077290), № 1754 від 31.01.2022 на суму 264453,99 грн (по замовленню SIEV00077410), всього на загальну суму 912570,59 грн, копії яких долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, не містять підписів відповідача.

В той же час, як підтверджено матеріалами справи, разом із претензією позивач направив відповідачу зазначені вище акти, а відповідач отримав їх, та жодних заперечень чи зауважень позивачу не направив.

Отже, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 912570,59 грн вважаються підписаними відповідачем відповідно до умов пункту 4.5 договору.

Суд також враховує, що відповідач визнав заборгованість у розмірі 912570,59 грн.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач, в порушення умов договору плату наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг у розмірі 912570,59 грн не здійснив.

Таким чином, у відповідача наявний обов`язок зі сплати позивачу 912570,59 грн заборгованості.

В той же час, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 647007,64 грн основного боргу.

З огляду на положення ч.2 ст.237 ГПК України, у відповідності до якої при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сум основного боргу у розмірі 647007,64 грн в межах заявлених вимог.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення 37002,10 грн 3% річних, 270720,74 грн інфляційні втрати та 273771,18 грн штраф.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.3 договору сторони погодили, що оплата послуг та компенсація витрат експедитора проводяться замовником протягом 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку експедитором (у тому числі, передача рахунку здійснюється за допомогою електронного зв`язку в порядку, передбаченому договором) на поточний рахунок останнього.

Відповідно до п. 10.5 договору, зміни та доповнення до нього, заявки, рахунки, акти та інша інформація в межах цього договору, отримані сторонами за допомогою засобів електронного обміну інформацією, мають юридичну силу до моменту їх заміни на оригінальні примірники, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватись стороною, від імені якої вони були відправлені При цьому сторона, що направила такий документ, відповідає за справжність підписів своїх уповноважених представників і відбитків печаток. Документи/інформація, відправлені за допомогою електронного зв`язку, створюють юридичні наслідки для сторін у разі використання сторонами наступних електронних адрес: експедитор - info@ua.dsv.com, замовник - ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підтвердження виставлення відповідачу рахунків позивачем надані роздруківки електронного листування.

Як вбачається з наданого позивачем електронного листування, на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1:

- 03.02.2022 надісланий рахунок по замовленню SIEV0007741, коносамент WMS21111941 (№ UA00059232 на суму 264453,99 грн);

- 08.02.2022 надісланий рахунок по замовленню SIEV0007729, коносамент ХМ21111078 (№ UA00058235 на суму 254874,56 грн);

- 08.02.2022 надісланий рахунок по замовленню SIEV0007664, коносамент WMS21110530 (№ UA00057911 на суму 265562,95 грн);

- 14.02.2023 надісланий рахунок по замовленню SSHA78456270 (№ UA00059865 на суму 127679,09 грн).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 зазначила таке: "процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах."

Судом встановлено, що копії наданого позивачем електронного листування здійснені з особою, яка відповідно до договору, є уповноваженою особою відповідача.

Листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК України (постанова Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №923/1379/20 (п. 84) та у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 910/15383/21 (п.38) обмін сторонами інформацією при виконанні договірних зобов`язань шляхом надіслання електронних листів уже давно став частиною ділових звичаїв в Україні. Відповідно до статей 3, 5, 8 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг" електронні документи вже давно стали частиною ділового обороту та юридична сила електронного документа, як доказу, не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на погоджені сторонами умови договору щодо порядку виставлення рахунків, суд дійшов висновку, що направлення позивачем рахунків відповідачу на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 є належним виставленням рахунків на оплату.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, з урахуванням пункту 4.3 договору є:

- щодо рахунку № UA00057911 на суму 265562,95 грн - 12.02.2022;

- щодо рахунку № UA00059865 на суму 127679,09 грн - 18.02.2022;

- щодо рахунку № UA00058235 на суму 254874,56 грн - 12.02.2022;

- щодо рахунку № UA00059232 на суму 264453,99 грн - 08.02.2022.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що він є невірним, оскільки позивачем невірно визначено початок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, з урахуванням дат виставлення рахунків.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що розмір 3% річних становить 36626,80 грн, розмір інфляційних втрат становить 268113,56 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 273771,18 грн штрафу, суд зазначає таке.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У п. 5.16 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату послуг експедитора, замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості та штраф у розмірі 30% від суми заборгованості за користування цими коштами.

Оскільки відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих послуг, позивач обґрунтовано на підставі пункту 5.16 договору здійснив нарахування штрафу у розмірі 30% від суми заборгованості, що становить 273771,18 грн, а тому позовні вимоги в цій частині суд визнає обґрунтованими.

Щодо посилань відповідача на те, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" відповідачу зупинено здійснення видаткових операцій за рахунками, то суд зазнає, що обов`язок відповідача з оплати позивачу за надані транспортно-експедиційні виник ще до прийняття постанови НБУ від 24.02.2022 № 18.

Крім того, матеріали справи не містять доказів застосування до відповідача заходів у вигляді зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками відповідача відповідно до постанови Правління Національного банку України № 18, як і не містять доказів того, що відповідач намагався здійснити розрахунки,однак банк відмовив у здійсненні банківської операції.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на постанову КМУ від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації", оскільки відповідно до п. 1 вказаної постанови, для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором).

У даних правовідносинах відповідач є боржником, а не кредитором, а тому посилання на постанову КМУ від 03.03.2022 № 187 є безпідставним.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано правомірності нарахування на суму заборгованості 3% річних, інфляційних втрат та штрафу.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ХІМІЧНА МЕРЕЖА", а саме в частині стягнення 647007,64 грн основного боргу, 268113,56 грн інфляційних втрат, 36626,80 грн 3% річних, 273771,18 штрафу.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ХІМІЧНА МЕРЕЖА" (03110, місто Київ, вулиця Олександра Пироговського, будинок 18, ідентифікаційний код 37024624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ ЛОГІСТИКА" (03134, місто Київ, вулиця Дзюби Івана, будинок 7, ідентифікаційний код 38857571) 647007,64 грн основного боргу, 268113,56 грн інфляційних втрат, 36626,80 грн 3% річних, 273771,18 штрафу та 18382,78 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.10.2023.

Суддя С.О. Турчин