Рішення

від 19.10.2023 по справі 914/2542/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2023 Справа № 914/2542/23

м.Львів

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енкім», м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Краб-Плюс», м. Дрогобич Львівської області

про стягнення 19331,86 грн

Суддя Кітаєва С.Б.

За участі секретаря Сосницької А.А.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енкім» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Краб-Плюс» про стягнення 19331,86 грн заборгованості, з якої: 17100,00 грн основного боргу, 1487,86 грн інфляційних втрат та 744,00 грн 3% річних.

Ухвалою суду від 28.08.2023 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначити розгляд справи на 27.09.2023 року.

Ухвалою суду від 27.09.2023 суд повідомив сторін про відкладення розгляду справи на 21.06.2023.

19.10.2023, за вх.№25329/23, від позивача поступило клопотання від 18.10.2023, у якому позивач повідомив суд про часткову оплату відповідачем основного боргу на суму 17100,00 грн, на підтвердження чого подано платіжні інструкції від 03.10.2023 №7та від 26.09.2023 №26/09/2023238.

В судове засідання 19.10.2023 року представники сторін не з`явилися.

Відповідно до ст.27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд зазначає, що поштова кореспонденція (ухвали суду від 28.08.2023, від 27.09.202), яка надсилалася за адресою місцезнаходження відповідача, ПП «Краб-Плюс»: 82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Трукскавецька, буд.71, повернулася на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Крім того, ухвалу суду від 27.09.2023 у даній справі направлялась сторонам на їхні електронні поштові адреси.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість, передбачену законом, на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Оскільки до суду не надходило жодних клопотань учасників справи або одного з них, по суті спору (відповідач відзив не подав, проти позову не заперечив), які не перешкоджають можливості вирішенню справи по суті, враховуючи наданий процесуальним законом строк для розгляду відповідної справи, суд дійшов висновку розглянути спір по суті.

Частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позиція позивача.

Між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №20220817-3-02 від 17 серпня 2022 р., предметом якого була передача продавцем у власність покупця транспортного засобу: Спеціального вантажного - спеціального бетонорозмішувача-С марки КАМАЗ моделі 6520, номер шасі НОМЕР_1 , об`єм двигуна 11760, 2007 року випуску, оранжевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 (інвентарний номер НОМЕР_4). За умовами договору вартість транспортного засобу склалала 385 600,00 грн. (п.п. 2.1, 4.1. Договору).

Позивач зазначає, що покупець був зобов`язаний сплатити вартість транспортного засобу до 22.09.2022. Проте, у визначений договором строк відповідач зобов`язань з оплати в повному обсязі не виконав. І станом на момент подання позову була наявна заборгованості в сумі у розмірі 17 100,00 грн.

В процесі розгляду справи відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 17100 грн. про що до справи позивачем подано платіжні інструкції

За порушення грошового зобов`язання з оплати товару позивачем нараховано 1 487,86 грн. інфляційних втрат та 744,00 грн 3% річних.

Позиція відповідача.

Відповідач у жодне судове засідання не з`явився. Відзиву на позов не подавав; позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНКІМ» (далі - Позивач або Продавець) та Приватним підприємством «КРАБ-ПЛЮС» (далі - Відповідач або Покупець) укладено договір купівлі-продажу №20220817-3-02 від 17 серпня 2022 р. (далі - Договір).

Згідно п.п. 1.1. та 2.1. Договору Продавець зобов`язується передати у власність покупця транспортний засіб: Спеціальний вантажний - спеціальний бетонорозмішувач-С марки КАМАЗ моделі 6520, номер шасі НОМЕР_3 , об`єм двигуна 11760, 2007 року випуску, оранжевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 (інвентарний номер НОМЕР_4), а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити за нього на умовах Договору.

Вартість транспортного засобу за договором складає 385 600,00 грн. (триста вісімдесят п`ять тисяч шістсот гривень, 00 копійок), в тому числі ПДВ (п.п. 2.1, 4.1. Договору).

На виконання умов Договору Позивач передав вказаний транспортний засіб, про що свідчить підписані та скріплені печатками сторін: акт приймання передачі від 15.09.2022 р. та видаткова накладна №1 від 15.09.2022 р..

Відповідно до п. 4.2. Договору, оплата за цим Договором здійснюється наступним чином:

- попередня оплата у розмірі 80% від загальної вартості майна здійснюється Покупцем протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання цього Договору;

- подальша оплата розмірі 20% від загальної вартості майна здійснюється Покупцем до 22 вересня 2022 р.

Відповідач оплату згідно договору здійснював частково в наступному порядку:

22.08.2022 р. здійснив оплату у розмірі 7 850,00 грн., згідно платіжної інструкції №16 від 22.08.2022 р.

23.08.2022 р. здійснив оплату у розмірі 300 650,00 грн., згідно платіжної інструкції №1276865010 від 23.08.2022 р.

04.10.2022 р. здійснив оплату у розмірі 40 000,00 грн., згідно платіжної інструкції №90 від 04.10.2022 р.

16.12.2022 р. здійснив оплату у розмірі 10 000,00 грн., згідно платіжної інструкції №127 від 16.12.2022 р.

11.05.2023 р. здійснив оплату у розмірі 10 000,00 грн., згідно платіжної інструкції №1267930878414 від 11.05.2023 р.

Тобто, зобов`язання, визначені в абз. 2 п. 4.2. Договору, Відповідачем не виконано, остаточні розрахунки до 22.09.2022 р. по Договору не здійснено.

Станом момент подання позову основна сума боргу складала 17 100,00 грн. Проте, в ході розгляду справи відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 17100,00 грн, про що надані платіжні інструкції від 03.10.2023 №7та від 26.09.2023 №26/09/2023238.

Позивач вжив заходи досудового врегулювання спору і 12.05.2023 р. направив на адресу місцезнаходження Відповідача претензію з вимогою сплатити Позивачу суму боргу, а також додатково 22.05.2023 р. вказану претензію направлено на електронну адресу Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (докази додається). Претензія надіслана поштовим зв`язком не отримана Відповідачем і повернута Позивачу, у зв`язку з закінченням строку зберігання, а претензія, надіслана на електронну адресу Відповідача, залишена без відповіді.

В порядку ст.625 ЦК України позивачем нараховано 1 487,86 грн. інфляційних втрат та 744,00 грн 3% річних.

Оцінка суду.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Приписами статей 525-527 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачем на виконання умов Договору купівлі-продажу №20220817-3-02 від 17.08.2022 поставлено та відповідачем прийнято товар вартістю 385600,00 грн, однак оплата за товар в термін до 22.09.2022 відповідачем в повному обсязі не проведена.

Згідно з статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій; листування сторін тощо.

Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Відповідно до встановлених обставин справи на підставі договору №20220817-3-02 від 17.08.2022 позивач здійснив передачу у власність відповідача транспортний засіб: Спеціальний вантажний - спеціальний бетонорозмішувач-С марки КАМАЗ моделі 6520, номер шасі НОМЕР_1 , об`єм двигуна 11760, 2007 року випуску, оранжевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 (інвентарний номер НОМЕР_4) на суму 385600,00 грн. Проте, у визначений договором строк відповідач зобов`язань з оплати в повному обсязі не виконав і станом на момент подання позову була наявна заборгованості в сумі у розмірі 17 100,00 грн., яку відповідач оплатив вже після звернення з позовом до суду. Фактично, на час постановлення рішення в цій справі заборгованість з основного боргу в розмірі 17 100,00 грн відсутня, що відповідно до . 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України є підставою для закриття провадження у справі. Відтак, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення 17 100,00 грн з підстав відсутності предмета спору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата 3% від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1487,86 грн інфляційних втрат та 744,00 3% річних є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.ст.76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Судові витрати.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Згідно з п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, що його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Беручи до уваги те, що суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині сплати основного боргу, то судовий збір в цій частині підлягатиме поверненню позивачеві за ухвалою суду у випадку подання відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 231, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Краб-Плюс» (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Трускавецька, буд.71, ідентифікаційний код 34542812) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енкім» (04080, м.Київ, вул.Турівська, буд.19Б, офіс 415, ідентифікаційний код 41703021) 1487,86 грн інфляційних втрат та 744,00 грн. 3% річних, 309,87 грн. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 17100,00 грн. основного боргу закрити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписано 24.10.2023.

Суддя Кітаєва С.Б.