Рішення

від 08.11.2007 по справі 16/605

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/605

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.07                                                                                 Справа № 16/605

Суддя Шеліхіна Р.М., розглянув матеріали справи за позовом

Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк, в особі Дебальцевської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці, м. Дебальцеве Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрис", м. Луганськ

про  стягнення 4130 грн. штрафу

при секретарі судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача –Лебеда В.П., дов. від 20.10.06. №71-01/2533,

від відповідача –Воробйова І.М., керівник,

                            Татарченко В.Ю., дов. від 01.06.07.,

ВСТАНОВИВ:

          Суть спору: заявлена вимога про стягнення штрафу в сумі 4130грн. за невірно вказану в накладній масу вантажу у залізничних вагонах.

          Відповідач відзивом від 22.10.07. не визнає позов з підстав того, що він має сумнів щодо правомірності і відповідності вимогам закону комерційного акту, складеного позивачем при виявленні правопорушення. Також відповідач вказує про відсутність доказів існування договірних зобов'язань між позивачем та вантажоотримувачем, що на думку відповідача є підставою для переважування вагонів, та наявність відповідальності у позивача або вантажоотримувача за нестачу (чи втрату) вантажу після прибуття вагону на станцію призначення.  

          Позивач підтримав позов у повному обсязі і заперечив доводи відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що під час слідування вагону з вугіллям за залізничною накладною від 26.07.07. №49620107 маршрутом від ст. Сборная Донецької залізниці до ст. Дебальцеве сортировочна Донецької залізниці було здійснено контрольне переважування вагону №67176032 в присутності представника вантажоотримувача.  

По результатах переважування вантажу на 150-тоних вагах, було встановлено що, відправником – Товариством з обмеженою відповідальністю "Тигрис", м. Луганськ ( відповідач у справі) у вагоні було зазначено масу “нетто” вантажу –63900 кг. Після переважування вантажу, результати якого засвідчені належно складеним комерційним актом від 28.07.07. №БИ 573469, маса вантажу “нетто” –61900 кг, що менше ніж зазначено у провізному документі на 2000 кг.

Вартість  провозу вугілля у зазначеному  вагоні  складає 826грн., тому позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача штраф, передбачений ст. 118 Статуту залізниць України за невірно вказану масу вантажу,  у сумі 4130 грн.

Відповідач не погодився з позовом до нього, але нормативного обґрунтування своїх заперечень не визначив: сумнів щодо правомірності і відповідності вимогам закону комерційного акту, складеного позивачем при виявленні правопорушення, нормативно не обґрунтував; підстави для настання відповідальності у позивача або вантажоотримувача за невірно вказану масу вантажу у вагоні не вказав; документально відсутність претензій до нього вантажоотримувача з приводу невірно вказаної маси вантажу у вагоні №67176032 не довів. Факт невірно вказаної маси вантажу в залізничній накладній представник відповідача документально не заперечив.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи,  вислухав представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх  належність, допустимість, достовірність кожного  окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про транспорт” від 10.11.94

№ 232/94-ВР підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 (далі Статут), накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданим залізниці відправником разом з вантажем.

Відповідно до п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.00 за № 863/5084 (далі Правила), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею та користь третьої особи –одержувача.          

Пунктом 1.3 Правил передбачено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, а у разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Пунктом 129 Статуту регламентовано, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодежувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач. Така заява має бути здійснена в момент отримання вагону з вантажем від залізниці. З комерційного акту від 28.07.07. №БИ 573469 вбачається, що він складений у присутності представника одержувача вантажу. Представник позивача доповів суду під час розгляду справи, що переваження вагону позивач здійснив на прохання одержувача.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення таких обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до пункту 16 Правил складання актів (розділ 28 Правил перевезень вантажів), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.02 № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.02 за № 567/6855, у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил, одержувач має право, до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місця не загального користування протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем, подати про це письмову скаргу начальнику дирекції залізничних перевезень безпосередньо або через начальника станції.

У разі додержання порядку оскарження відмови у складанні зазначених актів вантажоодержувач має право звернутися до суду з позовом, до якого необхідно додати докази оскарження дій начальника станції залізниці та акти приймання вантажу.

Матеріали справи не містять документів щодо оскарження комерційного акту від 15.10.06. № БИ 573378/110.

Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Статтею 122 Статуту визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту, якою встановлено стягнення штрафу у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами. При цьому відправник несе відповідальність перед залізницею за наслідки, які виникли.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для покладення на відповідача передбаченої ст.ст. 118, 122 Статуту відповідальності у вигляді сплати штрафу.

          Відповідальність вантажовідправника за невірно вказану масу вантажу у вагоні передбачена  ст.122 Статуту залізниць України у вигляді штрафу у розмірі п'ятикратної  провізної плати за всю відстань перевезення згідно ст. 118 Статуту залізниць, який за даним позовом складає 4130грн.

                    Неправильне зазначення в накладній маси вантажу засвідчено комерційним актом від 28.07.07. №БИ 573469, що є належним доказом факту неправильного зазначення відправником маси вантажу у розумінні ст. 129 Статуту залізниць України та п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу  України від 21.11.00 № 644.

При цьому слід зазначити, що судом оцінюється критично доводи відповідача про відсутність доказів існування договірних зобов'язань між позивачем та вантажоотримувачем, що на думку відповідача є підставою для переважування вагонів, та наявність відповідальності у позивача або вантажоотримувача за нестачу (чи втрату) вантажу після прибуття вагону на станцію призначення.

У відповідності зі ст. 33, ст. 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в підтвердження своїх доводів не надав жодного документа, а лише висловив в запереченні на позов свою оцінку норм Статуту залізниць та Господарського кодексу України (ст.ст.308,310,314).

За таких обставин вина відповідача у неправильному зазначенні відомостей у накладній є такою, що підтверджена матеріалами справи і до стягнення підлягає 4130грн. штрафу.

          Таким чином, позов підлягає задоволенню з віднесенням на відповідача судових витрат повністю у відповідності із ст. 49 ГПК України.

                    На підставі викладеного, Статуту залізниць України, керуючись ст. ст. 33,34,43,44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

                    1.  Позов задовольнити.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрис", м. Луганськ, вул. «Кірова», 67, ід. код 32538851 на користь Державного підприємства "Донецька залізниця",  м. Донецьк,  вул. «Артема», 68,  код 01074957 -  4130грн. штрафу, 102 грн. 00 коп. витрат по держмиту та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –12.11.07.

Суддя                                                                      Р.М. Шеліхіна