Рішення

від 26.10.2023 по справі 916/3325/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3325/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/3325/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Українська кабельна компанія (65005, м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 26/2; код ЄДРПОУ 31595602)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЮМС ГРУП (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 103; код ЄДРПОУ 38574649)

Про стягнення 85266,62 грн.|

Встановив: Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю Українська кабельна компанія звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮМС ГРУП про стягнення 85266,62 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2023р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Українська кабельна компанія до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3325/23. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на його адресу ухвал суду.

Однак кореспонденція суду повернулась без вручення із зазначенням поштової організації, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до п.п.4, 5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Господарський суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку відсутній за вказаною адресою вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження №12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18.

Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України, від сторін до суду також не надходило.

Згідно ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, а також враховуючи строки розгляду даної справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

01 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮМС ГРУП» був укладений Договір суборенди нежитлового приміщення № М0105207/703 (ОФ) (надалі - Договір) на підставі якого, позивач передав, а відповідач прийняв нерухоме майно у користування за плату на визначений строк.

Згідно п. 1.2. Договору, об`єктом суборенди є нерухоме майно - нежитлове приміщення, що знаходиться на сьомому поверсі семиповерхового адміністративно- побутового корпусу літ. «А», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 103. Загальна площа: 25 кв.м.

Позивачем було зазначено суду, що зазначене майно належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеська хутрова фабрика» на праві власності і передано орендарю, тобто позивачу, в користування згідно Договору оренди нерухомого майна № 02 від 01.05.2020 р. і може бути передано в суборенду, згідно договору у визначених Орендарем умовах.

31 грудня 2020 року була укладена Додаткова угода №1 до цього договору оренди, відповідно до якої термін дії договору було продовжено до 31 грудня 2021 року включно.

За поясненнями позивача, до сьогоднішнього дня відповідач ігнорував підписання нової додаткової угоди для продовження терміну дії договору але фактично продовжує користуватись орендованим приміщенням. Одночасно, враховуючи положення п. 2 с. 774 ЦК України, згідно якої строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму, позивачем було зазначено суду, що термін дії основного Договору оренди нерухомого майна № 02 від 01.05.2020 р. закінчився 31.03.2023 р.

Отже, як вказує позивач, враховуючи те, що відповідач по сьогоднішній день не повідомив позивача про намір розірвати договір, не звільнив орендоване приміщення від власних речей, не передав позивачу ключі від приміщення та не підписав при цьому Акт приймання-передачі приміщення до договору, Договір суборенди вважається в автоматичному порядку пролонгований на ще один календарний рік, однак, до закінчення строку дії договору оренди, а саме до 31 березня 2023 року.

Відповідно до п. 5.1. Договору, передача та повернення майна оформляється актом приймання-передачі. Майно вважається переданим у користування або повернутим з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі майна.

За Актом приймання-передачі об`єкта нерухомого майна в суборенду від 01.05.2020 р., який підписаний обома сторонами, позивач передав, а відповідач прийняв об`єкт нерухомого майна в оренду загальною площею 25 кв.м, що знаходиться на сьомому поверсі семиповерхового адміністративного корпусу літ. «А», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Черноморского козацтва, 103.

Таким чином, позивач виконав свої обов`язки за Договором у повному обсязі та передав відповідачу в оренду об`єкт нерухомого майна.

Позивачем було зазначено суду, що згідно з п. 3.1 Договору, за користування майном суборендар сплачує орендарю орендну плату в розмірі 3958,54 грн., плюс ПДВ 20% 791,71грн., а всього 4750,25 грн.

Відповідно до п. 2.3.4 Договору, Відповідач зобов`язаний у встановлені строки вносити орендну плату, а саме та згідно з п. 3.3. Договору, орендна плата авансується Орендарем до п`ятого числа місяця, що оплачується.

За твердженням позивача, всупереч зазначених домовленостей, відповідач систематично порушував порядок розрахунків та не здійснював сплату орендної плати протягом останніх п`ятнадцять місяців.

Загальна сума заборгованості за оренду складає: 71253,75 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору, в орендну плату входять експлуатаційні та комунальні витрати Орендаря, пов`язані з утриманням приміщення, крім витрат на електроенергію та опалення. Витрати на електроенергію компенсуються окремо щомісяця, на підставі показань приладів обліку електроенергії згідно рахунку Орендаря. Витрати на опалення компенсуються щомісяця Суборендарем згідно розрахунку Орендаря. Вказані витрати повинні бути компенсовані Суборендарем згідно рахунків і розрахунків на протязі п`яти днів з моменту їх отримання. За посиланням позивача, загальна сума заборгованості за витрати на комунальні послуги складає 4512,37 грн.

Відповідно до п.7.4 Договору, «Орендна плата та інші платежі, що випливають з цього договору перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, стягуються з Орендаря відповідно до чинного законодавства. Орендодавець, в разі прострочення перерахування орендної плати або інших платежів, які випливають із цього договору, має право нарахувати пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) і стягувати її з Орендаря. У разі невнесення орендної плати протягом двох місяців і більше, Орендар крім пені, встановленої цим пунктом зобов`язаний виплатити Орендодавцю штраф в сумі, що дорівнює дворазовою орендної плати, встановленої договором.

Позивачем було зазначено суду, що ним прийнято рішення про нарахування тільки штрафу, що дорівнює дворазової орендної плати, встановленої договором, і складає 9500,50грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як з`ясовано судом, 01.05.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська хутрова фабрика», як орендодавцем, та позивачем, яке орендарем було укладено Договір оренди нерухомого майна №02 та підписано Акт приймання-передачі від 01.05.2020р. до Договору оренди нерухомого майна №02 від 01.05.2020р.

Надалі, 01.05.2020р. між Товариства з обмеженою відповідальністю Українська кабельна компанія, як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю ЮМС ГРУП, як суборендарем, було укладено Договір суборенди нерухомого майна №М0105207/703(ОФ).

Між позивачем та відповідачем було підписано Акт приймання-передачі приміщення від 01.05.2020р. до Договору суборенди нерухомого майна №М0105207/703(ОФ) від 01.05.2020р.

Додатковою угодою №1 від 31.12.2020р. до Договору суборенди нерухомого майна №М0105207/703(ОФ) від 01.05.2020р. сторонами було узгоджено, що термін дії договору до 31 грудня 2021р. включно.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно із ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, можливість продовження (автоматичної пролонгації) договору поставлена законодавством та умовами договору у залежність від факту відсутності від будь-якої зі сторін повідомлення про припинення договірних відносин.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку заперечень орендодавця щодо поновлення договору на новий строк не було, то такий договір вважається продовженим.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних заперечень сторін щодо продовження терміну дії Договору суборенди нерухомого майна №М0105207/703(ОФ) від 01.05.2020р., сторонами було узгоджено, що термін дії договору до 31 грудня 2021р.

Судом також враховано, що термін дії Договору оренди нерухомого майна №02 від 01.05.2020р. продовжено до 31.03.2023р., відповідно до п. 6.1. такого договору, та нарахування орендної плати по Договору суборенди нерухомого майна №М0105207/703(ОФ) від 01.05.2020р. позивачем було здійснено з січня 2022р. по березень 2023р.

З наданого розрахунку позивачем, який підписано бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю Українська кабельна компанія, вбачається, що за період з січня 202 року по березень 2023 року за відповідачем рахується борг з орендної плати у розмірі 71253,75 грн. та заборгованість за витрати на комунальні послуги становить 4512,37 грн.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ЮМС ГРУП, як суборендарем, прийнятих на себе договірних зобов`язань за умовами Договору суборенди нерухомого майна №М0105207/703(ОФ) від 01.05.2020р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим вимоги по сплаті боргу з орендної плати у розмірі 71253,75грн. та боргу зі сплати комунальних платежів у розмірі 4512,37 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

З урахуванням п. 7.4. Договору, де визначено, що у разі невнесення орендної плати протягом двох місяців і більше, орендар крім пені, встановленої цим пунктом зобов`язаний виплатити Орендодавцю штраф в сумі, що дорівнює дворазовою орендної плати, встановленої договором, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 9500,50 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не сплачено орендну плату протягом 2-х місяців і більше, на думку суду, позивачем правомірно заявлено до стягнення штраф у розмірі 9500,50грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2684,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Українська кабельна компанія задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЮМС ГРУП (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 103; код ЄДРПОУ 38574649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮМС ГРУП (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 103; код ЄДРПОУ 38574649) заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 71253 (сімдесят одну тисячу двісті п`ятдесят три) грн. 75 коп., заборгованість зі сплати комунальних платежів у розмірі 4512 (чотири тисячі п`ятсот дванадцять) грн. 37 коп., штраф у розмірі 9500 (дев`ять тисяч п`ятсот) грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено 26 жовтня 2023р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко