Рішення

від 26.10.2023 по справі 916/3611/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3611/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/3611/23

За позовом: Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа 1; код ЄДРПОУ 38728457)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Спец Експерт (67550, Одеська обл., Лиманський район, смт. Нові Біляри, вул. Лиманна, буд. 2; код ЄДРПОУ 40463220)

Про стягнення 201929,16 грн.

Встановив: Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Спец Експерт про стягнення 201929,16 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.08.2023р. прийнято позовну заяву Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту) до розгляду та відкрити провадження у справі №916/3611/23. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на його адресу ухвали суду.

Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України, від сторін до суду також не надходило.

Згідно ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, а також враховуючи строки розгляду даної справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що Декларацією про приєднання від 28.12.2018р. №146 відповідач приєднався до Договору Державного підприємства Адміністрація морських портів України про взаємодію сторін під час агентування суден в морських портах України від 03.12.2018р. №367-П-АМПУ-18.

Згідно до п. 1.1 Договору, цей договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України, який встановлює рівні умови для всіх суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у морських портах України та може бути укладений лише шляхом надання Адміністрації Декларації про приєднання до Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, всі права та обов`язки Адміністрації (в тому числі прийняття, узгодження та виконання заявок Морського агента, ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів тощо), які передбачені цим Договором, виконуються відповідною філією Державного підприємства Адміністрація морських портів України, який визначений у Додатку №3.

Пунктом 6 Декларації передбачено, що Декларація про приєднання набуває чинності з моменту отримання та реєстрації Адміністрацією її оригіналу, але не раніше 01.01.2019р. та діє протягом строку, визначеного в п. 8.1. Договору.

Відповідно до п. 8.1, п. 8.2. Договору, він набуває чинності з моменту реєстрації Адміністрацією оригіналу Декларації про приєднання, який є невід`ємною частиною, але не раніше 01.01.2019р. та діє до 30.06.2019р., але лише до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Дія Договору вважається продовженою на кожний рік, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до останнього дня терміну дії Договору жодна за сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення даного Договору.

Також позивачем було зазначено суду, що Державне підприємство Адміністрація морських портів України визнано суб`єктом природної монополії на ринку надання спеціалізованих послуг морських портів на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Донецької, Запорізької областей та АРК та з метою створення рівних і конкурентних умов ведення господарської діяльності та отримання послуг у морському порту для договору №367-П-АМПУ-18 відповідачем була обрана форма договору про приєднання, яка забезпечує рівність вимог для усіх контрагентів позивача.

Листом від 31.12.2021р. №3112/1 Товариство з обмеженою відповідальністю Спец Експерт звернулось до позивача з проханням про підключення судна «Сімферополь» до електромереж порту в січні 2022р. та з урахуванням вказаного листа судно було підключено до електромереж порту в січні 2022р.

Відповідно до п. 3.3.2. Договору, відповідач зобов`язаний своєчасно здійснювати оплату за надані судну і морському агенту послуги в поряду, визначеному цим Договором, зокрема, здійснювати від імені судновласника розрахунки з Адміністрацією з портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг.

За поясненнями позивача, відповідно до контрольних показників лічильника електроспоживання та розрахунку споживання електроенергії по об`єкту судно «Сімферополь» загальний об`єм електроенергії, спожитої замовником за січень 2022р становить 40640 кВт/год.

На підтвердження наданих у січні 2022 року послуг виконавцем було направлено замовнику для підписання Акт відшкодування витрат на загальну суму 134412,41 грн. та рахунок №560113 від 31.01.2022р. на суму 134412,41 грн., які були отримані відповідачем.

Відповідно до п. 4.14. Договору, морський агент, незалежно від отримання рахунку на оплату послуг адміністрації порту суднозаходу засобами електронної пошти/факсом, зобов`язаний вжити заходів для отримання рахунків на оплату послуг Адміністрації безпосередньо у певному підрозділі філії протягом 5 робочих днів із моменту фактичного надання послуг.

Відповідно до п. 4.15. Договору, морський агент зобов`язаний протягом 5 банківських днів після отримання Акта наданих послуг, за відсутності вмотивованих заперечень, оформити та повернути підписаний та скріплений власною печаткою, якщо така використовується відповідно до чинного законодавства України, належний Адміністрації примірник Акта та здійснити розрахунок згідно з умовами Договору.

Згідно до п. 4.10. Договору, остаточні розрахунки зі суднозаходу, а також з інших послуг, наданих Адміністрацією порту суднозаходу, оплачуються морським агентом відповідно до затверджених вільних цін (тарифів) Адміністрації порту суднозаходу протягом 20 банківських днів із дати виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації порту суднозаходу, згідно з актом наданих послуг, або інших документів, які підтверджують надання послуг.

Також, умовами п. 4.2. Договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати послуг, Адміністрація порту суднозаходу має право вимагати від морського агента сплатити на користь Адміністрації порту суднозахожу пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення борг 134412,41 грн., 3% річних 5888,36 грн., інфляційні втрати 38502,09 грн. та пеню 23126,30 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як з`ясовано судом, Декларацією про приєднання від 28.12.2018р. №146 відповідач приєднався до Договору Державного підприємства Адміністрація морських портів України про взаємодію сторін під час агентування суден в морських портах України від 03.12.2018р. №367-П-АМПУ-18.

Матеріали справи містять Акт відшкодування витрат №140 за січень 2022р. на загальну суму 134412,41 грн. та рахунок №560113 від 31.01.2022р. на суму 134412,41 грн.

Поряд з цим, доказів сплати зазначеного рахунку матеріали справи не містять.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим вимоги по сплаті боргу у розмірі 134412,41грн. підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 5888,36 грн. та інфляційні втрати у розмірі 38502,09 грн.

Суд, переривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 23126,30 грн.

Суд перевіривши розрахунок пені, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення пені - правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 3028,94 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту) задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спец Експерт (67550, Одеська обл., Лиманський район, смт. Нові Біляри, вул. Лиманна, буд. 2; код ЄДРПОУ 40463220) на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа 1; код ЄДРПОУ 38728457) борг у розмірі 134412 (сто тридцять чотири тисячі чотириста дванадцять) грн. 41 коп., пеню у розмірі 23126 (двадцять три тисячі сто двадцять шість) грн. 30 коп., 3% річних у розмірі 5888 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 36 коп., інфляційні втрати у розмірі 38502 (тридцять вісім тисяч п`ятсот дві) грн. 09 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 94 коп.

Повний текст рішення складено 26 жовтня 2023р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко