Рішення

від 26.10.2023 по справі 927/1134/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

26 жовтня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1134/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури,

вул. 1-го Травня, 50А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, в інтересах держави в особі

позивача: Прилуцької міської ради,

код ЄДРПОУ 34209057, вул. Незалежності, 82, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Променергопостач»,

код ЄДРПОУ 32982693, вул. Гастелло, 52, м. Одеса, 65033

Предмет спору: про зобов`язання виконати умови договору,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Прилуцької міської ради звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Променергопостач», у якому прокурор просить суд:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Променергопостач» виконати умови п. 1.4 договору купівлі-продажу від 16.05.2008, а саме: виконати роботи з перевезення та знешкодження небезпечних відходів невпізнаних та непридатних до використання отрутохімікатів в кількості 14 тон, що знаходяться в нежитловій будівлі за адресою: вул. Пирятинська, 115 А, м. Прилуки, Чернігівська область, та яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Променергопостач».

Процесуальні дії у справі.

21.08.2023 прокурор направив до суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 28.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, заяви із обґрунтуванням своїх заперечень щодо такого розгляду. Також встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позов з доданими до нього документами.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.08.2023, направлена на адресу місцезнаходження відповідача (вул. Гастелло, 52, м. Одеса, 65033), зазначену в Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Датою проставлення у поштовій довідці такої відмітки є 06.09.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать відомості про місцезнаходження юридичної особи та інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон та/або адреса електронної пошти (ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений ст. 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено, зокрема, у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Крім того, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі секретарем судового засідання 18.09.2023 та 19.09.2023 на номер телефону відповідача 048 235-03-05, який зазначений у витягу з ЄДР як засіб зв`язку з цією юридичною особою, були здійснені дзвінки, під час яких оператором було повідомлено, що «ви ввели недійсний номер», про що складено довідку від 19.09.2023.

Таким чином, у розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження і відзиву на позов, а днем вручення ухвали від 28.08.2023 є 06.09.2023.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження є 11.09.2023, для подання відзиву - 21.09.2023.

Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов у встановлений строк до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов п. 1.4 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.05.2008 в частині перевезення та знешкодження небезпечних відходів невпізнаних та непридатних до використання отрутохімікатів в кількості 14 тон, що знаходяться в нежитловій будівлі за адресою: вул. Пирятинська, 115 А, м. Прилуки, Чернігівська область, та яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Променергопостач».

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

27.12.2006 між територіальною громадою м. Прилуки в особі Прилуцької міської ради (далі - Продавець) та ТОВ «Променергопостач» (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі по вул. Пирятинській, 115а, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця нежитлову будівлю загальною площею 135,30 кв. м, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Пирятинська, 115А, та розміщена на земельній ділянці територіальної громади м. Прилуки (а.с.16-17).

Договір купівлі-продажу від 27.12.2006 посвідчений державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори Колодуб С. М. та зареєстрований в реєстрі за №1-5921.

На підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2006 за ТОВ «Променергопостач» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, яка розташована у м. Прилуки на вул. Пирятинській, 115А, на підтвердження чого надано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.11.2007 (а.с. 23).

16.05.2008 між територіальною громадою м. Прилуки від імені якої діє Прилуцька міська рада (далі - Продавець) та ТОВ «Променергопостач» (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця земельну ділянку загальною площею 11 672 кв. м, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Пирятинська, 115А (далі Договір купівлі-продажу від 16.05.2008 (далі спірна земельна ділянка) (а.с.25-28).

Цільове призначення земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі (п. 1.3 Договору купівлі-продажу від 16.05.2008).

У п. 1.4 Договору купівлі-продажу від 16.05.2008 ТОВ «Променергопостач» зобов`язалось виконати роботи з перевезення та знешкодження небезпечних відходів (невпізнані і непридатні до використання отрутохімікати в кількості близько 14 тон), що знаходяться в нежитловій будівлі за адресою: вул. Пирятинська, 115 А, м. Прилуки, Чернігівська область, та яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Променергопостач» на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2006.

Згідно з п. 3.1.6 Договору купівлі-продажу від 16.05.2008 Покупець зобов`язаний додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до 5.1 Договору купівлі-продажу від 16.05.2008 у разі невиконання Покупцем умов даного Договору, Продавець має право вимагати виконання Покупцем своїх зобов`язань за цим договором належним чином, а також відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язань, або має право розірвати цей договір у вставленому чинним законодавством порядку і вимагати відшкодування збитків, спричинених його розірванням.

Договір купівлі-продажу від 16.05.2008 посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Ігнатовою Л. Л. та зареєстрований в реєстрі за №5174.

30.07.2008 на підставі Договору купівлі-продажу від 16.05.2008 ТОВ «Променергопостач» видано державний акт на право власності на спірну земельну ділянку (а.с. 35).

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру земельній ділянці площею 1,1672 га, яка розташована за адресою: вул. Пирятинська, 115 А, м. Прилуки, Чернігівська область, присвоєно кадастровий номер 7410700000:04:005:0210 (а.с. 31).

У рішенні тридцять дев`ятої сесії п`ятого скликання Прилуцької міської ради від 11.04.2008 міська рада зобов`язала ТОВ «Променергопостач» виконати роботи з перевезення та знешкодження небезпечних відходів (невпізнані і непридатні до використання отрутохімікати в кількості близько 14 тон), що знаходяться в нежитловій будівлі за адресою: вул. Пирятинська, 115 А, м. Прилуки, Чернігівська область, та яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Променергопостач» на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2006 (а.с. 36).

У листі №99 (2008 рік), адресованому, у тому числі міському голові м. Прилуки, ТОВ «Променергопостач» просило перенести термін утилізації отрутохімікатів на 3-4 квартали 2009 року (а.с. 37-38).

Відповідно до інформації головного державного санітарного лікаря м. Прилуки від 7.01.2010 №169 утилізація пестицидів ТОВ «Променергопостач» не була здійснена (а.с. 41).

Рішенням Виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 02.02.2010 зобов`язано ТОВ «Променергопостач» виконати умови договору купівлі-продажу земельної ділянки по вул. Пирятинській, 115А, у частині знешкодження небезпечних відходів у ІІІ кварталі 2010 року та вжити додаткових заходів щодо недопущення потрапляння у приміщенні складу атмосферних опадів та витоку отрутохімікатів за межі складу до їх утилізації (а.с. 39-40).

У листі №19 від 28.12.2012, адресованого Прилуцькому міському голові, ТОВ «Променергопостач» зазначило про взяття зобов`язання провести утилізацію невстановлених пестицидів в кількості 14 т протягом 1-го півріччя 2013 року (а.с. 44).

Відповідно до інформації начальника управління з питань надзвичайних ситуацій міської ради зазначено про те, що Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області 29.11.2012 була проведена позапланова перевірка умов зберігання відходів у спірному приміщенні (акт №549/05 від 29.11.2012), за результатами якої на керівництво ТОВ «Променергопостач» накладено припис на підставі ст. 52 Закону України «Про охорону навколишнього середовища та ст. 17, 32, 34 Закону України «Про відходи» (а.с. 43).

Проведення зазначеної перевірки Державна екологічна інспекція у Чернігівській області підтвердила у листі від 01.05.2023 (а.с. 73).

У рішенні Виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 08.01.2013 зазначено про необхідність управлінню з питань надзвичайних ситуацій міської ради продовжити роботу по контролю за утилізацією спірних отрутохімікатів (а.с. 42).

Листом віл 20.02.2020 №02-18/743 Виконавчий комітет Прилуцької міської ради повідомив ТОВ «Променергопостач» про необхідність здійснити заходи щодо утилізації спірних отрутохімікатів, однак вказаний лист не був отриманий відповідачем (а.с. 45-46).

Виконавчий комітет Прилуцької міської ради звернувся з листом від 14.12.2021 №02-18/6050 до засновника ТОВ «Променергопостач», у якому просив вжити невідкладних заходів щодо виконання п. 1.4 Договору купівлі-продажу від 16.05.2008. Вказаний лист не був вручений адресату (а.с. 47-48).

У 2020-2022 роках Прилуцькою міською радою за участю представників Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, Держпродспоживслужби проведено інвентаризації місць накопичення заборонених і непридатних до використання в сільському господарстві хімічних засобів захисту рослин, а саме у приміщенні за адресою: вул. Пирятинська, 115 А, м. Прилуки, яке належить ТОВ «Променергопостач», за результатами яких встановлено, що неопізнані і непридатні до використання засоби захисту рослин зберігаються у незадовільному стані; власник на неодноразові припис контролюючих органів та звернення міської ради не реагує (акти від 15.12.2020, від 29.12.2021, від 13.12.2022).

Доказів виконання відповідачем п. 1.4 Договору купівлі-продажу від 16.05.2008 матеріали справи не містять.

Оцінка суду.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

«Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Прилуцької міської ради у зв`язку із невиконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Прокурор вважає, що порушення інтересів держави та територіальної громади у даному випадку полягає у невиконанні відповідачем умов Договору купівлі-продажу від 16.05.2008 в частині утилізації небезпечних отрутохімікатів, що має негативний вплив на стан довкілля, оскільки може викликати міграції токсичних компонентів шляхом інфільтрації в підземні і поверхневі води, рознесення вітром, тваринами і діяльністю людини, та як наслідок викликати техногенну ситуацію.

Відповідно до п.п. 12 п. «б» ч. 1 ст. 33, п.п. 4 п. «б» ч. 1 ст. 36-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері управління відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про управління відходами; виконання на відповідній території передбачених законодавством заходів щодо радіаційного, хімічного, біологічного, медичного захисту населення та інженерного захисту територій від наслідків надзвичайних ситуацій.

Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції: забезпечують реалізацію екологічної політики України, екологічних прав громадян; здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Крім того, Прилуцька міська рада є стороною Договору купівлі-продажу від 16.05.2008 та відповідно до п. 5.1 цього договору має право вимагати виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Отже, Прилуцька міська рада є уповноваженою особою, яка має право вимагати від відповідача виконання зобов`язань за Договором купівлі-продажу від 16.05.2008 щодо перевезення та знешкодження небезпечних відходів невпізнаних та непридатних до використання отрутохімікатів в кількості 14 тон, що знаходяться в нежитловій будівлі, яка належить ТОВ «Променергопостач».

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Прилуцької міської ради з листом від 15.05.2023 №15/3/1-359вих-23, у якому повідомив про невиконання ТОВ «Променергопостач» протягом тривалого часу п. 1.4 Договору купівлі-продажу від 16.05.2008 та запропонував міській раді звернутись до відповідача з відповідною вимогою, а у разі ухилення від виконання свого обов`язку до суду із відповідним позовом.

Тобто прокурором було повідомлено позивача про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

У листі від 19.05.2023 №02-16/3402 Виконавчий комітет Прилуцької міської ради повідомив прокурора, що матеріали про невиконання ТОВ «Променергопостач» умов договору передані до Прилуцької окружної прокуратури для реагування.

Отже, міська рада не здійснила жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про її бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що міська рада ще до отримання повідомлення від прокурора про необхідність вжиття заходів щодо захисту інтересів держави була обізнана про невиконання відповідачем протягом 15 років п. 1.4 Договору купівлі-продажу від 16.05.2008, однак до суду з відповідним позовом не звернулась

Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах та має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив і не планує робити.

Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд доходить висновку, що він правильно визначив міську раду позивачем, оскільки він є компетентним органом, втім не звернувся до суду з позовом з метою захисту порушених інтересів держави.

У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив позивача про намір подати позови в інтересах держави в особі Прилуцької міської ради про зобов`язання відповідача виконати умови договору.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Прилуцької міської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Щодо зобов`язання відповідача виконати п. 1.4 Договору купівлі-продажу від 16.05.2008.

Згідно з п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановив суд, ТОВ «Променергопостач» у п. 1.4 Договору купівлі-продажу від 16.05.2008 взяло на себе зобов`язання виконати роботи з перевезення та знешкодження небезпечних відходів (невпізнані і непридатні до використання отрутохімікати в кількості близько 14 тон), що знаходяться в нежитловій будівлі за адресою: вул. Пирятинська, 115 А, м. Прилуки, Чернігівська область, та яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Променергопостач» на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2006.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» (у редакції, чинній на момент укладення Договору купівлі-продажу від 16.05.2008) непридатні або заборонені до використання пестициди і агрохімікати, тара від них підлягають вилученню, утилізації, знищенню та знешкодженню в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок вилучення, утилізації, знищення та знешкодження непридатних або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 1996 року № 354 (далі Порядок №354)

Відповідно до п. 2, 3, 4 Порядку №354 (у редакції, чинній на момент укладення Договору купівлі-продажу від 16.05.2008) вилученню, утилізації, знищенню та знешкодженню без проведення контролю якості підлягають пестициди і агрохімікати у формі паст, порошків, які злежалися, висохли і не можуть бути використані за призначенням, та емульсійні і водорозчинні концентрати з нерозчинними осадами.

Утилізація, знищення та знешкодження непридатних або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них здійснюються підприємствами, на яких вони виготовлені, а також іншими підприємствами, що мають ліцензію Мінприроди на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи і погодження державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки, на договірних умовах.

Цей Порядок визначає умови вилучення, утилізації, знищення та знешкодження непридатних або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них і є обов`язковим для виконання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності і громадянами, діяльність яких пов`язана з виробництвом, зберіганням, постачанням і використанням пестицидів та агрохімікатів.

Виходячи із зазначених правових норм та умов Договору купівлі-продажу від 16.05.2008, у відповідача виник обов`язок із вжиття відповідних заходів щодо перевезення та знешкодження небезпечних отрутохімікатів.

У зв`язку з тим, що відповідач протягом тривалого часу не виконував зазначеного обов`язку, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про його виконання, у тому числі шляхом прийняття відповідних рішень.

Однак відповідач у своїх листах повідомляв позивача про перенесення строків утилізації небезпечних відходів та в подальшому взагалі ухилився від виконання свого зобов`язання.

При цьому, як зазначено в актах інвентаризації місць накопичення заборонених і непридатних до використання в сільському господарств хімічних засобів захисту рослин, спірні отрутохімікати зберігаються в незадовільному стані, у тому числі у пошкодженій тарі.

Отже, невиконання відповідачем зобов`язань з утилізації небезпечних відходів становить загрозу забруднення води, атмосферного повітря, ґрунту, та може спричинити негативний вплив на навколишнє природне середовище та здоров`я людей.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України та абз. 6 ч. 2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

У постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку з перевезення та знешкодження спірних небезпечних отрутохімікатів, від виконання його відповідач ухилявся протягом 15 років, незважаючи на неодноразові звернення позивача, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Отже, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Променергопостач» (код ЄДРПОУ 32982693, вул. Гастелло, 52, м. Одеса, 65033) виконати умови п. 1.4 договору купівлі-продажу від 16.05.2008, а саме: виконати роботи з перевезення та знешкодження небезпечних відходів невпізнаних та непридатних до використання отрутохімікатів в кількості 14 тон, що знаходяться в нежитловій будівлі за адресою: вул. Пирятинська, 115 А, м. Прилуки, Чернігівська область, та яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Променергопостач».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Променергопостач» (код ЄДРПОУ 32982693, вул. Гастелло, 52, м. Одеса, 65033) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун