Вирок

від 26.10.2023 по справі 746/113/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 746/113/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/586/23 Категорія - ч. 2 ст. 286-1 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

з участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

обвинуваченого ОСОБА_8 , (в режимі відеоконференції)

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, внесеного 09 вересня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12022270330000790 за апеляційною скаргою прокурора Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Срібнянського районного суду Чернігівської області від 17 травня 2023 року щодо:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сокиринці Срібнянського району Чернігівської області, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, інваліда 2 групи, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України.

Вироком Срібнянського районного суду Чернігівської області від 17 травня 2023 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у виді позбавленя волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 3775 грн. 60 коп. витрат на проведення експертиз.

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 вересня 2022 року на речовий доказ: автомобіль ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_10 , який був вилучений під час огляду місця події 08.09.2022 року.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Не погоджуючись з вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу в якій не оспорюючи кваліфікацію дій, доведеність вини обвинуваченого, просить вирок Срібнянського районного суду Чернігівської області від 17 травня 2023 року щодо ОСОБА_8 скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286-1 КК України, і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 8 років.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що суд при розгляді кримінального провадження не дотримався положень п.1 ч.1 ст. 65 КК України . Так, відповідно до ч.4 ст. 52 КК України, за одне кримінальне правопорушення може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті (частини статті) Особливої частини цього кодексу. До основного покарання може бути приєднане одне чи декілька додаткових покарань у випадку та порядку, передбачених цим кодексом.

Статтею 55 КК України передбачається, що додаткове кримінальне покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами призначається на строк до 10 років.

Санкція ч.2 ст. 286-1 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від 5 до 8 років.

Відтак, судом не було застосоване до обвинуваченого ОСОБА_8 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, яке передбачене санкцією статті, що вказує про неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягає застосуванню, у зв`язку з чим вирок підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції встановив, що 08.09.2022 року, близько 20 год. 05 хв., ОСОБА_11 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, при цьому керуючи автомобілем марки ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись проїзною частиною вул. Остапа Вересая с. Сокринці Прилуцького району, в напрямку вул. Галаганівська с. Сокринці, неподалік буд. 9, розташованого по вул. Остапа Вересая с. Сокиринці, порушив вимоги п.11.2 Правил дорожнього руху України, з врахуванням термінів «проїзна частина», «узбіччя» встановлених у п.1.10 Правил дорожнього руху України, а саме: нерейкові транспортні засоби повинні рухатися як найближче до правого краю проїзної частини, проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів, узбіччя - виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів, як наслідок, виїхав на праве відносно свого напрямку руху узбіччя, де здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які йшли узбіччям проїзної частини вул. Остапа Вересая в бік вул. Галаганівська с. Сокиринці. Після вчинення даної дорожньо- транспортної пригоди ОСОБА_8 разом з автомобілем, яким керував, залишив місце пригоди. Згідно висновку судової інженерно - транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» № СЕ-19/125-22/7832-ІТ від 25.11.2022 року дії водія ОСОБА_14 є причиною та умовою виникнення даної дорожньо - транспортної пригоди.

Під час даної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому потиличної кістки, забою головного мозку, закритого уламкового перелому середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням, підшкірної гематоми в області правого плечового суглоба, які згідно висновку судово-медичної експертизи №249 від 09.12.2022 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу, позицію обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

08.09.2022 року, близько 20 год. 05 хв., ОСОБА_11 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, при цьому керуючи автомобілем марки ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись проїзною частиною вул. Остапа Вересая с. Сокринці Прилуцького району, в напрямку вул. Галаганівська с. Сокринці, неподалік буд. 9, розташованого по вул. Остапа Вересая с. Сокиринці, порушив вимоги п.11.2 Правил дорожнього руху України, з врахуванням термінів «проїзна частина», «узбіччя» встановлених у п.1.10 Правил дорожнього руху України, а саме: нерейкові транспортні засоби повинні рухатися як найближче до правого краю проїзної частини, проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів, узбіччя - виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів, як наслідок, виїхав на праве відносно свого напрямку руху узбіччя, де здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які йшли узбіччям проїзної частини вул. Остапа Вересая в бік вул. Галаганівська с. Сокиринці. Після вчинення даної дорожньо- транспортної пригоди ОСОБА_8 разом з автомобілем, яким керував, залишив місце пригоди. Згідно висновку судової інженерно - транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» № СЕ-19/125-22/7832-ІТ від 25.11.2022 року дії водія ОСОБА_14 є причиною та умовою виникнення даної дорожньо - транспортної пригоди.

Під час даної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому потиличної кістки, забою головного мозку, закритого уламкового перелому середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням, підшкірної гематоми в області правого плечового суглоба, які згідно висновку судово-медичної експертизи №249 від 09.12.2022 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Своїми діями ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286-1 КК України, а саме, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Оскільки фактичні обставини кримінального провадження, а також кваліфікація дій обвинуваченого ніким не оспорюються, суд не проводить детальний їх аналіз і відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирок суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги.

Так, дослідивши доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення про неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, вироком Срібнянського районного суду Чернігівської області від 17.05.2023р. ОСОБА_8 визнано винним за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, та засуджено на 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Призначаючи вид і розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а саме - негативні характеристики за місцем проживання, обставиною, що пом`якшує покарання суд визнав щире каяття, обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Вважаючи обґрунтованим визнання судом першої інстанції обставин, які характеризують особу обвинуваченого, визнання ним вини, відсутність обтяжуючих обставин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів приходить до висновку, що при призначенні покарання ОСОБА_8 суд першої інстанції допустив неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність.

Так, санкція ч.2 ст.286-1 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до восьми років.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що при засудженні особи за ч.2 ст.286-1 КК України, позбавлення права керування транспортним засобом є обов`язковим додатковим покаранням.

Таке рішення законодавця цілком узгоджується з нормою ч. 2 ст. 50 КК України, адже покарання має на меті також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Ухвалюючи вирок місцевий суд не призначив ОСОБА_8 обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що свідчить про порушення судом вимог Закону України про кримінальну відповідальність.

Колегія суддів погоджується з доводами сторони обвинувачення про те, що в ст. 55 КК України передбачено, що однією з форм покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є позбавлення права керувати транспортними засобами, без уточнення факту отримання такого права, що свідчить про можливість застосування цього виду покарання і до осіб, які не отримували посвідчення водія.

Крім цього, зі змісту ч.3 ст.55 КК України вбачається, що при призначенні позбавлення права займатися певною діяльністю як додаткового покарання до позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання.

З вище наведеного вбачається, що визначене законодавцем у ч.2 ст.286-1 КК України додаткове покарання, справедливо обмежує на певний строк можливість особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину щодо безпеки руху та експлуатації транспорту, реалізувати у майбутньому, після відбуття основного покарання, право на керування транспортними засобами.

Враховуючи закріплені у матеріальному Законі правові положення та дослідивши правову позицію, висловлену у постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, у тому числі у справах №753/18479/16-к від 22.05.2018, №702/301/20 від 05.04.2023, №127/22049/18 від28.11.2019, колегія суддів приходить до висновку, що рівними перед законом у частині призначення покарання та реалізації своїх прав будуть як особи, які на час вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, мали право на керування транспортним засобом, так і особи, які його не мали.

Тому та обставина, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.286-1 КК України, будучи раніше позбавленим права керування, не є перешкодою для застосування до нього обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права на керування транспортними засобами, оскільки після відбуття основного покарання останній може мати змогу набути відповідне право у будь-який час.

Зважаючи на встановлене, колегія суддів погоджується з доводами прокурора, про те, що суд першої інстанції, безпідставно не застосував додаткове покарання до обвинуваченого ОСОБА_8 , чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягає застосуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю або частково та ухвалити новий вирок.

Згідно з п. 4 ч. 1ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

За приписами ч. 1ст. 421 КПК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Зважаючи на вище наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а оскаржуваний вирок скасуванню в частині призначення покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.286-1 КК України за встановлених судом першої інстанції обставин, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, обставину, що пом`якшує покарання - щире каяття, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Вищевстановлені обставини та дані, що характеризують особу обвинуваченого, ступінь тяжкості злочину, яка визначається не тільки положеннями ст. 12 КК України, виходячи з формального критерію виду і розміру покарання, а й фактичними обставинами справи, при яких було скоєно злочин, дають колегії суддів підстави прийти до висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 за ч.2 ст.286-1 КК України, покарання у виді 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 8 (вісім) років.

З огляду на те, що в апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування вироку з постановленням нового, з погіршенням положення обвинуваченого, колегія суддів в порядку п.2 ч.1 ст.420 КПК України скасовує вирок у відношенні ОСОБА_8 в частині призначеного йому покарання.

Керуючись ст.ст. 615, 404, 405, 407, 409, 419, 420 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Срібнянського районного суду Чернігівської області від 17 травня 2023 року щодо ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 8 (вісім) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

В решті цей вирок - залишити без змін.

Згідно ч.4 ст.532 КПК України даний вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4