Рішення

від 26.10.2023 по справі 569/20809/23

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/20809/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді Кучиної Н.Г.,

присяжних Тимочко Н.Б., Гаврюк К.О.,

секретар судового засідання Добровчан К.Ю.,

з участю представника заявника ОСОБА_1 ,

лікаря-психіатра Головача А.О.,

прокурора Приходько О.Г.,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

особи, щодо якої вирішується питання про примусову госпіталізацію ОСОБА_3 ,

представника особи, щодо якої вирішується питання про примусову госпіталізацію - адвоката Кобилянської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за заявою Комунального підприємства "Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення" Рівненської обласної ради, заінтересована особа ОСОБА_2 , про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку,

В С Т А Н О В И В:

25 жовтня 2023 року генеральний директор КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради Країнська Л. звернулася до суду із заявою про примусову госпіталізацію в психіатричний стаціонар ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 поступила за направленням амбулаторії у супроводі батька та брата в КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення», у зв`язку із неадекватною поведінкою, відмовою від їжі. Згідно комісійного огляду лікарів-психіатрів від 25.10.2023 року є достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 страждає на тяжкий психічний розлад, через який вона неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність. Враховуючи, що ОСОБА_3 страждає на тяжкий психічний розлад, вона потребує госпіталізації в психіатричний заклад, а саме в КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення".

До заяви про примусову госпіталізацію додано комісійний огляд лікарів-психіатрів КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради від 25.10.2023 року.

В судовому засіданні представник заявника Арістова К. підтримала заяву у повному обсязі, просить суд її задовольнити.

Допитаний в судовому засіданні лікар-психіатр ОСОБА_4 пояснив, що хвора поступила до КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради, оглянута лікарями та встановлено, що вона страждає на тяжкий психічний розлад та потребує лікування.

Заінтересована особа ОСОБА_2 підтримав заяву у повному обсязі, просив суд її задовольнити.

Прокурор вважає, що заява про примусову госпіталізацію ОСОБА_3 до психіатричного закладу підлягає задоволенню, так як для цього наявні всі підстави.

Представник ОСОБА_3 - адвокат в судовому засіданні вказала, що не вичерпано всі заходи для встановлення причин психічного розладу ОСОБА_3 . В задоволенні заяви просила відмовити.

Особа, щодо якої вирішується питання про примусову госпіталізацію ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечила проти госпіталізації та просила залишити її на лікуванні вдома за місцем проживання.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , поступила за направленням амбулаторії у супроводі батька та брата в КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення», у зв`язку з неадекватною поведінкою, відмовою від їжі.

Як слідує з заяви ОСОБА_2 поданої 25 жовтня 2023 року генеральному директору КП РОЦПЗН Країнській Л., останній просить пролікувати в примусовому порядку його дочку, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

Відповідно дост. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу»особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

25 жовтня 2023 року ОСОБА_3 була оглянута комісією лікарів-психіатрів КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради, на підставі огляду складено висновок лікарсько-консультативної комісії, згідно якого встановлено діагноз гострий поліморфний психотичний розлад з сиптомами шизофренії, кататонічний синдром з мутизмом. У зв`язку із тим, що її лікування можливе лише в стаціонарних умовах, потребує госпіталізації до психіатричного закладу в примусовому порядку.

На думку суду, заява про госпіталізацію та висновок комісії лікарів-психіатрів не містить безумовних підстав, передбаченихст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», які б давали суду право надати згоду на госпіталізацію ОСОБА_3 до психіатричного закладу в примусовому порядку без її усвідомленої згоди, оскільки заявник не надав достатніх доказів на підтвердження обставин вчинення чи виявлення наміру вчинити нею дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або доказів того, що ОСОБА_3 неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

У судовому засіданні також не доведено будь-яким чином, що поведінка чи дії ОСОБА_3 становлять небезпеку для неї самої чи для оточуючих, а також що вона неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Встановлення судового контролю за процедурою примусової госпіталізації передбачає дослідження та оцінку судом висновку лікарів-психіатрів КП «Рівненський обласний центр психічного здоровя населення» про доцільність госпіталізації особи у відділення стаціонару лікарні без її усвідомленої згоди у сукупності з іншими доказами, що підтверджують такий стан особи, який дає підстави саме для примусової госпіталізації.

Сама по собі наявність вищезазначеного висновку лікарів-психіатрів при відсутності інших належних і допустимих доказів про відповідний стан особи, на думку суду є недостатньою для ухвалення рішення про примусову госпіталізацію до психіатричного закладу без усвідомленої згоди.

Згідно зст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу»встановлено презумпцію психічного здоров`я, тобто, кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставі та у порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Правова позиція щодо презумпції психічного здоров`я людини та неможливості незаконного втручання держави в її особисту свободу внаслідок нічим не підтвердженого припущення щодо наявності у неї психічного захворювання викладена у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є обов`язковою для застосування національними судами.

Так, прикладом реалізації права на здоров`я в контексті положень п.п. «е» п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що стосується позбавлення (обмеження) волі психічнохворих шляхом поміщення їх у психіатричний заклад, є рішення у справі Вінтерверп проти Нідерландів від 24 жовтня 1979 року. У вказаній справі ЄСПЛ звернув увагу на три вимоги, що зумовлюють наявність законних підстав для обмеження волі психічно хворої особи. Зокрема, особа повинна реально страждати психічним захворюванням, тобто реальні психічні розлади повинні бути встановлені компетентними органами на основі об`єктивної медичної експертизи; психічні розлади повинні досягти такого рівня, які виправдовують позбавлення волі; дійсність позбавлення волі залежить від наявності такого захворювання, особа може бути позбавлена волі до тих пір, поки є захворювання, що встановлено відповідним висновком.

До заяви не надано, а в судовому засіданні не встановлено, наявність об`єктивної медичної експертизи щодо психічного захворювання ОСОБА_3 , не встановлено рівня психічного захворювання, який виправдовує примусові дії щодо неї, та не визначено час на який необхідно застосувати примусові заходи.

Окрім того, відповідно до положень принципу 15 «Принципи госпіталізації» додатку до резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 18 лютого 1992 року №46/119 «Захист осіб із психічними захворюваннями та поліпшення психіатричної допомоги» передбачено, що «…Коли особа потребує лікування в психіатричному закладі, необхідно докладати всіх зусиль, щоб уникнути примусової госпіталізації…». Це є неприпустимим порушенням прав та свобод особи, оскільки метою примусового лікування є надання своєчасної допомоги за наявності виключних підстав (наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку, нездатність самостійно задовольняти основні свої потреби, можливість завдання значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги), наявність психічного захворювання як такого за відсутності відповідних підстав та їх доказів не може виправдовувати обмеження свободи особи.

Стаття 25 Закону України "Про психіатричну допомогу"передбачає, що особи, яким надається психіатрична допомога, мають права і свободи громадян, передбаченіКонституцією України( 254к/96-ВР ) та законами України. Обмеження їх прав і свобод допускається лише у випадках, передбаченихКонституцією України, відповідно до законів України.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення (п.п.113,114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17).

Заява Комунального підприємства "Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення" Рівненської обласної ради про примусову госпіталізацію ОСОБА_3 не підлягає до задоволення, оскільки судом не встановлено, що остання становить небезпеку для себе і оточуючих та може завдати суттєвої шкоди своєму здоров`ю або життю чи здоров`ю інших осіб внаслідок погіршення її психічного стану, а також, що не має можливості самостійно задовольняти свої основні життєві потреби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 127/25395/18, де залишаючи без змін судові рішення про відмову КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка» у задоволенні заяви про примусову госпіталізацію громадянина, Верховний Суд погодивсяя з висновком суду апеляційної інстанції про те, що сама по собі наявність висновку лікарів-психіатрів про ознаки психічного розладу у особи, за відсутності інших належних і допустимих доказів про відповідний стан особи, є недостатньою для ухвалення рішення про його примусову госпіталізацію. При цьому Верховний Суд вказав, що як вбачається із матеріалів справи, дані про поведінку особи зазначені лише у заяві його дружини, а тому судами не встановлено, що він становить небезпеку для себе і оточуючих та може завдати суттєвої шкоди своєму здоров`ю та життю чи здоров`ю інших осіб внаслідок погіршення його психічного стану, окрім того має можливість самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність, на час розгляду справи не проявляє агресію.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в задоволенні заяви необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 259, 265, 270, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву Комунального підприємства "Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення" Рівненської обласної ради, заінтересована особа ОСОБА_2 , про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку- залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

ЗаявникКП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради, місцезнаходження: м. Рівне, вул. Дубенська, буд. 64, код ЄДРПОУ 22563423.

Заінтересована особа ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2023 року.

Суддя Н.Г. Кучина

Присяжні: Н.Б. Тимочко

К.О. Гаврюк