Рішення

від 26.10.2023 по справі 620/8725/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2023 року м.ЧернігівСправа № 620/8725/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клопот С.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Селянське/Фермерське/Господарство "Бджола" ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

У С Т А Н О В И В:

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з адміністративним позовом до Селянське/Фермерське/Господарство "Бджола" Петрушанка Віктора Олексійовича та просить: стягнути з Селянського/Фермерського/Господарства «Бджола» Петрушанка Віктора Олексійовича (код ЄДРПОУ: 30566756) в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Чернігівській області, Корюківський район, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок: UA208999980313111230000025235, ККДБ: 50070000, код ЄДРПОУ: 37972475) 29 761,86 грн. адміністративно-господарських санкцій та 1 547,65 грн. пені..

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем не виконано норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю, та не сплачено самостійно адміністративно-господарські санкції та пеню, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 30.06.2023 провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що підприємством вжиті всі заходи по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю для недопущення господарського правопорушення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Свої позовні вимоги Позивач обгрунтовує тим, що ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», зокрема, передбачено, що для підприємств, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з „інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. На підставі звітів з ЄСВ за 2022 рік, які подано особисто

Відповідачем, в автоматизованому режимі, встановлено невиконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб -з інвалідністю протягом 2022 року, оскільки, при середньообліковій кількості штатних працівників, які за рік становить 8 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 1 особа.

Як передбачено ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, які використовують найману працю, де середиьооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції. В зв`язку з чим, просить стягнути 29 761,86 грн. адміністративно-господарських санкцій та 1 547,65 грн. пені.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Виходячи положень зазначених в ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для правильного розгляду даної справи необхідно встановити: 1) яка середньооблікової чисельності штатних працівників існувала у Відповідача за 2022 рік та 2) те, що Відповідач дійсно порушив норматив для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 (однієї) особи.

Як передбачено ч. 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виходячи з системного аналізу ч. 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» можна прийти до висновку, шо саме підприємства, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу.

Як визначено пп. 3.2.5. п. 3.2 Розділу 3 Інструкції зі статистики кількості працівників затвердженої Наказом Державного комітету статистик України від 28 09.2005 року № 286 середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (\ тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

На виконання даного обов`язку Відповідачем було визначено, що середньооблікова кількість працівників, які працювали у нього в 2022 році становить 7 (сім) осіб, а тому він не відноситься до категорії підприємств, до яких може бути застосовано норматив щодо кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Так, у 2022 році кількість штатних працівників по місяцям у Відповідача фактично становила: в січні - 8 осіб, в лютому - 8 осіб, в березні - 8 осіб, в квітні - 7 осіб, в травні - 7 осіб, червень - 7 осіб, липень - 7 осіб, серпень - 6 осіб, вересень - 6 осіб, жовтень - 7 осіб, листопад - 7 осіб та грудень - 6 осіб.

Формула розрахунку середньооблікової кількості за рік, якою користувався Відповідач є: (8+8+8+7+7+7+7+6+6+7+7+6)/12 = 7.

Під час подачі податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1-й квартал, 2-й квартал. 3-й квартал та 4-й квартал 2022 року, Відповідачем помилково було вказано в рядку 101 «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб» розділу 10: за І місяць першого кварталу 2022 року - 9 осіб, за 2 місяць першого кварталу 2022 року - 9 осіб, за 3 місяць першого кварталу 2022 року - 9 осіб; за 1 місяць другого кварталу 2022 року - 8 осіб, за 2 місяць другого кварталу 2022 року - 8 осіб, за 3 місяць другого кварталу 2022 року - 8 осіб; за 1 місяць третього кварталу 2022 року - 8 осіб, за 2 місяць третього кварталу 2022 року - 4 особи, за 3 місяць третього кварталу 2022 року - 4 особи; за 1 місяць четвертого кварталу 2022 року - 8 осіб, за 2 місяць четвертого кварталу 2022 року - 8 осіб, за 3 місяць четвертого кварталу 2022 року - 7 осіб.

Під час визначення у поданій звітності середньооблікової кількості штатних працівників за звітний період, Відповідачем не було враховано той факт, що працівник підприємства - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є зовнішнім сумісником та не відноситься до штатно-облікової одинці.

Як передбачено пп. 2.6.1 п. 2.6 Розділу 2 Інструкції зі статистики кількості працівників затвердженої Наказом Державного комітету статистик України від 28.09.2005 року № 286, не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії, а саме: прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств.

З моменту отримання повідомлення Позивача від 28.04.2023 року № 04-103/1091 щодо сплати адміністративно-господарських санкцій та пені, Відповідач відразу виявив наявну в нього помилку в поданій звітності та намагався вчинити усі можливі дії з її виправлення.

Однак, як було роз`яснено Відповідачу в Менському відділенні Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, коригування рядків 10 (101-110) заголовної частини розрахунку не передбачено.

Про існування зазначених вище обставин, Відповідач своїм листом від 15.05.2023 року вих. № 98 повідомив Позивача.

До надісланого листа, в т.ч. були додані всі підтверджуючи документи про те, що працівник підприємства - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є зовнішнім сумісником, а тому не відноситься до штатно-облікової одинці.

Однак, Позивач, своїм листом від 02.06.2023 року № 04-148/1423, надані пояснення не врахував та повідомив, що Відповідач, в разі незгоди з застосування адміністративно- господарських санкцій, може відстоювати свої інтереси в суді.

Той факт, що працівник Відповідача - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був прийнятий сумісником з іншого підприємства та не являється штатно- обліковою одиницею в повній мірі підтверджується: 1) наказом № 14 віл 17 08 20.17 року про прийняття його на роботу; 2) повідомленням про прийняття працівника на роботу від 17.08.2017 року, в якому в розділі 4 міститься відповідна позначка - «про прийняття даного працівника на роботу без трудової книжки» та 3) додатками Д1 до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків- фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1-й квартал, 2-й квартал, 3-й квартал та 4-й квартал 2022 року, де в розділах 21, 22 та 24 навпроти прізвище даного працівника містяться відповідні позначки про те, що: «даний працівник працює без трудової книжки, з неповним робочим часом та дане місце його роботи не є основним».

Як вбачається з відповіді Головного управління ДПС у Чернігівській області від 15.06.2023 року № 7734/6/25-01-24-07-11, яка була надана на звернення Відповідача з приводу надання роз`яснення щодо можливості виправлення даних облікової кількості штатних працівників в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, Відповідачу повідомлено, що коригування рядків 10 (101-110) заголовної частини розрахунку не передбачено.

Також, виходячи з системного аналізу ч. 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» можна прийти до висновку, шо відповідно до положень даної норми закону, дійсно підприємство, яке використовує найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу. Однак, даною нормою жодним чином не передбачено, що такий розрахунок проводиться виключно в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Як передбачено п. 3.2. Розділу 3 Інструкції зі статистики кількості працівників затвердженої Наказом Державного комітету статистик України від 28.09.2005 року № 286, середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Так, враховуючи дані табелів обліку використання робочого часу за період з січня по грудень 2022 року та положення пп. 2.6.1 п. 2.6 Розділу 2 Інструкції зі статистики кількості працівників затвердженої Наказом Державного комітету статистик України від 28.09.2005 року № 286, середньооблікова кількість штатних працівників у Відповідача за 2022 рік не перевищує 7 (семи) осіб.

Окремо суд зазначає, що Позивач просить стягнути з Відповідача адміністративно-господарські санкції саме за невиконання вимог Закону щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Отже, елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов`язане з необхідністю доведення порушення зобов`язання.

Як передбачено ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських'' організацій осіб з інвалідністю, ..фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Разом з тим, у даному випадку, середньооблікова чисельність працівників Відповідача становить нижче за мінімально встановлену, за наявності якої покладається обов`язок по виконанню нормативів у працевлаштуванні інвалідів.

Сама наявність помилки щодо середньооблікової кількості штатних працівників, яка міститься в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, жодним чином не призводить до виникнення як самого правопорушення, так і вини в цьому Відповідача, враховуючи, що фактична середньооблікова кількість працівників у Відповідача в 2022 році становила 7 (сім) осіб, тобто менше мінімально встановленої, за наявності якої покладається обов`язок по виконанню нормативів у працевлаштуванні інвалідів.

Таким чином, відсутність обов`язкових складових елементів для застосування адміністративно-господарських санкцій, якими є наявність самого правопорушення та вини, повністю виключають можливість застосування до Відповідача адміністративно- господарських санкцій та пені.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено ті обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул.В.Радченка, 14,м.Чернігів,14017) до Селянське/ Фермерське/ Господарство "Бджола" Петрушанка Віктора Олексійовича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 26 жовтня 2023 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ