Постанова

від 26.10.2023 по справі 440/10457/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Кукоба О.О.

26 жовтня 2023 р. Справа № 440/10457/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року по справі № 440/10457/21 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СБ "КОМБАТ" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и в:

08.09.2021 повивач товариство з обмеженою відповідальністю «СБ «КОМБАТ» (надалі по тексту - ТОВ "СБ "КОМБАТ", підприємство) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі по тексту - ГУ ДПС в Полтавській області, контролюючий орган), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Комісія) від 29.04.2021 № 36987 про відповідність ТОВ "СБ "КОМБАТ" критеріям ризиковості платника податку та зобов`язати відповідача виключити ТОВ "СБ "КОМБАТ" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Вимоги мотивував посиланням на протиправність внесення позивача до переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості, з огляду на прийняття оспорюваного рішення без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин та з порушенням принципу рівності в процесі їх прийняття. На переконання позивача, аналіз змісту спірного рішення свідчить про те, що воно не відповідає критеріям вмотивованості, чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, зокрема, у ньому взагалі відсутнє посилання на наявність конкретної податкової інформації, отриманої контролюючим органом у процесі поточної діяльності.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач зазначив, що отримана контролюючим органом у ході службової діяльності податкова інформація свідчить про відповідність ТОВ "СБ "КОМБАТ" критеріям ризиковості платника податку з підстав, визначених пунктом 8 Критеріїв. Звертав увагу на те, що спірне рішення безпосередньо не порушує прав платника податку, оскільки не тягне за собою юридичних наслідків для такого платника.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 вимоги адміністративного позову ТОВ "СБ "КОМБАТ" задоволено.

Судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Полтавській області від 29.04.2021 №36987 про відповідність ТОВ "СБ "КОМБАТ" критеріям ризиковості платника податку.

ГУ ДПС в Полтавській області зобов`язано виключити ТОВ "СБ "КОМБАТ" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

За рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Полтавській області на користь підприємства стягнуто судові витрати у розмірі 2270,00 грн.

Судове рішення вмотивовано тим, що спірне рішення не містить обґрунтувань підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості платників податку. Суд зазначив, що невиконання відповідачем обов`язку доказування, встановленого частиною другою статті 77 КАС України, а саме недоведеність суду правомірності прийняття рішення (що його прийнято обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, за наявності визначених Порядком №1165 підстав), є підставою для визнання протиправним та скасування спірного рішення.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Полтавській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що в ході моніторингу податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, виявлено суб`єкта господарювання, діяльність якого може свідчити про участь у схемі формування га розповсюдження ризикового податкового кредиту.

ГУ ДПС у Полтавській області зазначив, що позивач здійснював придбання товарів не властивих його господарській діяльності та у суб`єктів господарювання, діяльність яких відповідає критеріям ризиковості платника податку, а саме ТОВ «ТАРГІНА», ТОВ «ПРАГМАРТ», ТОВ «ТЕНЕР ГІЛЮС», ТОВ «ТЕНЕР ПЛЮС», ТОВ «МЕТРАДА», ТОВ «МАНІНГ», ТОВ «КАРСТЕЛЬ», ТОВ «ДЕУС-ТРЕНД», ТОВ «ВІПЛЕИ МЕРЧЕНДАИЗ», ТОВ «ВАЛЕНТАИН-БІЗ».

Посилається на правову позицію висловлену Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі № 826/1902/15, від 18.09.2018 у справі № 818/398/15, від 27.08.2019 по справі № 540/2077/18, від 20.11.2019 по справі № 480/4006/18.

Вказує, що внесення контролюючим органом платника податку до переліку ризикових платників податків є лише діяльністю контролюючого органу з виконання своїх повноважень по збиранню та формуванню податкової інформації, яка сама по собі не створює для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов`язкових юридичних наслідків. Включення суб`єктом владних повноважень до бази даних певної інформації не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Зазначає, що рішення про відповідність платника податку на додану вартість п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку прийняте з дотриманням норм законодавства.

Аргументи, наведені контролюючим органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ "СБ "КОМБАТ" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами, які по сутті аналогічні підставам звернення до суду, викладеними у позовній заяві.

Зазначає, що як вбачається з тексту рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 36987 від 29.04.2021 позивача було визначено таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку. У якості підстави ризиковості платника податків у рішенні зазначено: «неспростована інформація щодо формування, використання та розповсюдження ймовірно ризикового податкового кредиту». Іншої інформації, яка давала б можливість ідентифікувати підставу для віднесення Позивача до ризикових підприємств, в чому вона полягає та яке відношення вона має до нашого підприємства в рішенні Відповідачем не зазначено.

Вказує, що в оскаржуваному рішенні відповідачем в рядку «Податкова інформація» не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції.

Позивач посилається на те, що відповідач не вживав заходів щодо додаткового витребування у платника документів, яких, на його думку, не вистачає для підтвердження відомостей про господарську діяльність позивача.

Також зазначає, що відповідач посилаючись на придбання та реалізацію позивачем товарів та послуг, не наводить будь-яких порушень з боку підприємства. Фактично відповідач лише зазначає про наявність господарських операцій під час здійснення господарської діяльності підприємством, що не є забороненим в процесі ведення господарської діяльності підприємством.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1165 на виконання вимог п. 201.16 ст. 201 ПК України затверджено Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Додатком 1 до Порядку № 1165 установлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 та п. 46.2 ст. 46 ПК України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1165 комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.

Комісія центрального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком (пункт 26 Порядку № 1165).

Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення. (абз.8 п. 40 Порядку 1165)

Матеріали засідання комісії контролюючого органу зберігаються десять років (п. 43 Порядку № 1165).

У додатку 4 до Порядку № 1165 зазначено, що рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку

Згідно з додатком 4 Порядку № 1165 в рішенні про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку обов`язково зазначається підстава його прийняття, зокрема, відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку та у разі відповідності п. 8 критеріїв ризиковості платника податку розшифровується, яка саме податкова інформація.

Колегія суддів зазначає, що нормами Порядку № 1165 передбачено чіткий перелік умов, за яких Комісія ДПС може віднести підприємство до категорії ризикових.

Порядком встановлена певна послідовність прийняття рішення про відповідність платника ПДВ Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість. Вирішенню Комісією регіонального рівня питання відповідності платника податку Критеріям ризиковості платника ПДВ має передувати складання та направлення таким платником податкової накладної/розрахунку коригування, потім моніторинг платника податку, податкової накладної/ розрахунку коригування. Встановленню наявності у контролюючих органах податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, яка стала відома контролюючому органу у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, має передувати моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування, поданої для реєстрації. Також в тексті оскаржуваного рішення відсутні посилання на джерела інформації, відповідно до яких контролюючий орган встановив ризиковість суб`єкта господарської діяльності.

Отже, питання відповідності позивача Критеріям ризиковості платника ПДВ має розглядатись Комісією регіонального рівня за наслідками подання товариством для реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/ розрахунку коригування, що направлена для реєстрації.

У додатку 4 до Порядку № 1165 зазначено, що рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Право на оскарження в судовому порядку рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника випливає з норм п. 6 Порядку № 1165, за якими у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Право на звернення до суду також передбачено в затвердженій формі Рішення (додаток 4 до Порядку № 1165), а саме «Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку».

Тобто, Порядок № 1165, який є чинним та діяв під час прийняття спірних рішень, прямо передбачає можливість оскарження рішень про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постановах від 05.01.2021 у справі № 640/10988/20 та від 16.02.2021 у справі № 280/3235/20.

Таким чином, є безпідставними посилання апелянта, що рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості без прийняття рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань не порушують права та інтереси позивача та не оскаржуються в судовому порядку.

Суд звертає увагу на те, що критерії ризиковості платника податків на додану вартість викладено у Додатку 1 до Порядку № 1165, відповідно до яких таким критерієм є, зокрема:

« 8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.»

Тобто, законодавцем установлена певна послідовність прийняття рішення про відповідність платника податку на додану вартість Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

Так, рішенню Комісії щодо відповідності платника податку Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість має передувати складання та направлення таким платником податкової накладної/розрахунку коригування, за наслідками чого здійснюється моніторинг платника податку, податкової накладної/розрахунку коригування.

При цьому, встановленню наявності у контролюючих органах податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, яка стала відома контролюючому органу у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, має передувати моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування, поданої для реєстрації.

Отже, питання відповідності підприємства Критеріям ризиковості платника ПДВ має розглядатись Комісією регіонального рівня за наслідками подання товариством для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/розрахунку коригування, що направлена для реєстрації.

При цьому моніторинг проводиться в автоматизованому порядку.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 640/6130/20.

Як свідчить зміст оскаржуваного рішення від 29.04.2021 № 36987 комісією регіонального рівня прийнято рішення про відповідність позивача Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість не за наслідками подання останнім податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації, що має передувати моніторингу платника податку, моніторингу такої накладної/розрахунку коригування.

Витяг з протоколу, доводи відзиву на позову та апеляційної скарги, свідчать, що оскаржуване рішення прийнято в зв`язку з наявною податковою інформацією, що отримана з баз даних ДПС під час виконання функцій контролю, а також внаслідок на час прийняття спірного рішення 29.04.2021 здійснення заходів щодо перевірки господарської діяльності позивача, а не за наслідками подання останнім податкової накладної/ розрахунку коригування для реєстрації.

Таким чином, рішення від 29.04.2021 № 36987 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким ТОВ "СБ "КОМБАТ" віднесено до ризикових, прийняті всупереч Порядку № 1165.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Верховний Суд у постановах від 16.12.2020 у справі № 340/474/20, від 05.01.2021 у справі № 640/10988/20, від 05.01.2021 у справі № 640/11321/20 зазначав, що при вирішенні спорів такої категорії суди попередніх інстанцій, з огляду на правове регулювання і характер цих відносин, мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного Рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

Суд касаційної інстанції зазначав, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Крім того, незважаючи на те, що затверджена Порядком №1165 форма рішення не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1 8 критеріїв ризиковості платника податку, це не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зміст пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку стосується конкретної господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній, яка на підставі податкової інформації є ризиковою та з цих підстав платник податків включається до переліку ризикових, однак з оскаржуваного рішення не вбачається яка ризикова операція та по якій податкові накладній досліджувалася податкова інформація по платнику податків.

На підтвердження обставин, що зумовили прийняття рішення № 36987 від 29.04.2021, відповідач надав до суду : витяг з протоколу засідання Комісії від 29.04.2021 №89, службову записку № 3255/16-31-07-02-18 від 29.04.2021, службову записку № 4622/16-31-24-02-14 від 23.04.2021, службову записку № 4059/16-31-18-03-20 від 22.04.2021, службову записку № 412/16-31-14-15 від 28.04.2021.

Суд критично оцінює зазначену інформацію як таку, що може бути підставою для висновку про ризиковість платника податку, виходячи з такого.

За змістом цієї інформації контролюючим органом не здійснено аналіз діяльності позивача, не виокремлено господарські операції, які послугували підставою для винесення спірного рішення, як того вимагає п. 8 Критеріїв ризиковості платника. Отже, з наданої до суду податкової інформації неможливо встановити підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 у справі № 520/480/20 вказав, що лише посилання контролюючого органу про те, що аналіз діяльності товариства свідчить про наявність ризиків маніпулювання показниками податкової звітності та даними Єдиного реєстру податкових накладних, а також мінімізації платежів до бюджету, без належного обґрунтування і документального підтвердження, не може свідчити про відповідність рішення критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідач не надав жодного належного доказу, який би досліджувався в ході засідання Комісії, і який би слугував підставою для прийняття оскарженого рішення та був покладений в основу його прийняття.

Суд зауважує, що зазначення відповідачем про ймовірний фіктивний правочин є припущенням. Оскаржене рішення не містить доказів наявності задіяння позивача у ймовірно фіктивному правочині з посиланнями на відповідні документи. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами.

Колегія суддів зауважує, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. При цьому здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Отже, у разі наявності у контролюючого органу інформації, що може свідчити про вчинення позивачем та/або його контрагентом порушень вимог податкового законодавства, такий орган не позбавлений можливості призначити та провести документальну перевірку платника податку, за результатами якої дослідити питання ведення ним господарської діяльності та правомірності відображення її результатів у податковому обліку.

Проте відповідачем не надано жодних доказів, що у достатній мірі підтверджували б правомірність включення позивача до переліку ризикових платників податків.

Таким чином, відповідач не довів участь ТОВ "СБ "КОМБАТ" у схемах формування, використання та розповсюдження ризикового податкового кредиту, адже ні витяг з протоколу засідання Комісії від 29.04.2021 № 89, ані жодні інші документи не містять відомостей про встановлення контролюючим органом ланцюга формування, використання та розповсюдження ризикового податкового кредиту за участю позивача, не визначено вигодонабувачів, а також наслідки таких операцій для податкового обліку та заниження учасниками цих операцій своїх податкових зобов`язань чи отримання податкової вигоди.

Крім того, контролюючим органом не представлено результатів проведених перевірок поданих платником копій документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації, тобто доказів додержання вимог пунктів 44, 46 Порядку № 1165 при прийнятті Комісією рішення від 29.04.2021 № 36987.

За вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 29.04.2021 № 36987 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо посилань контролюючого органу на постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 826/1902/15, від 18.09.2018 у справі № 818/398/15, від 27.08.2019 по справі № 540/2077/18, від 20.11.2019 по справі № 480/4006/18., колегія суддів зазначає, що обставини справ, з урахуванням яких зроблені ці висновки, не є тотожними обставинам даної справи.

Щодо висновків суду першої інстанції про зобов`язання ГУ ДПС у Харківській області виключити ТОВ "СБ "КОМБАТ" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, колегія суддів зауважує таке.

Так, положеннями п. 6 Порядку зупинення № 1165 закріплено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Отже, саме по собі скасування у судовому порядку рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості є безумовною підставою для виключення комісією регіонального рівня платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.

Так, відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Окрім того, приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Саме зобов`язання виключити його з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений і вказане рішення не можливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки ним такі повноваження були самостійно реалізовані шляхом прийняття оскаржених рішень, які були предметом судового контролю у межах цієї справи.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 КАС України немає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського кружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц