Рішення

від 15.03.2023 по справі 361/2833/21

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/2833/21

провадження № 2/361/399/23

15.03.2023

РІШЕННЯ

Іменем України

15 березня 2023 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретарів: Панек А.С., Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Бобрик про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі при звільненні,

в с т а н о в и в :

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути на його користь з Товариства зобмеженою відповідальністю Бобрик (далі ТОВБобрик або Товариство) нараховану, але не виплачену йому при звільненні заробітну плату за період із 01 листопада 2018 року по 04 лютого 2019 року в загальному розмірі 31696 грн. 46 коп.

В обґрунтування позову зазначав, що він з 24 липня 2018 року по 04 лютого 2019 року працював у ТОВБобрик на посаді головного інженера. За цей період Товариство нарахувало,але невиплатило йомузаробітну платув загальномурозмірі 31696грн.46коп.,зокрема,за листопад2018року врозмірі 12430грн,грудень 2018року врозмірі 12430грн.,січень 2019року врозмірі 5800грн.62коп.та лютий2019року врозмірі 1035грн.85коп. Наказом директора ТОВБобрик від 04 лютого 2019 року №6 його було звільнено з роботи з посади головного інженера з 04 лютого 2019 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. У день звільнення з роботи Товариство про нараховані йому при звільненні грошові суми його не повідомило, виплату належних грошових коштів не здійснило, чим порушило вимоги трудового законодавства. На неодноразові звернення щодо здійснення з ним належного розрахунку при звільненні, ТОВБобрик жодним чином не реагує, тому він змушений був звернутися до суду з цим позовом.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засідання позов підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеному вище, просив суд задовольнити заявлені ним позовні вимоги повністю.

Відповідач ТОВБобрик у судове засідання жодного разу не з`явилося, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялося належним чином, про причини неявки суд не повідомило, відзив на позов та будь-яких заперечень проти позову ОСОБА_1 до суду теж не подавало.

З`ясувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

У ч. ч. 1, 7 ст. 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом ч. 1 ст. 21 КЗпП України (у редакції на час виникнення правовідносин) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Суд встановив, що у період з 24 липня 2018 року по 04 лютого 2019 року позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВБобрик, працював на посаді головного інженера цього товариства, відповідно до наказу директора ТОВБобрик від 04 лютого 2019 року №6 позивач звільнений з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін з 04 лютого 2019 року, що підтверджується записами в його трудовій книжці.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

У ч. 1 ст. 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

За змістом ч. 2 ст. 116 КЗпП України у разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що у порушення ст. 115 КЗпП України відповідач ТОВБобрик, починаючи з 01 листопада 2018 року по день звільнення з роботи, у визначені законодавством строки заробітну плату позивачу ОСОБА_1 не виплачувало. При звільненні 04 лютого 2019 року його з роботи, всупереч вимогам ст. ст. 47, 116 КЗпП України у день звільнення виплату всіх належних працівникові від товариства сум ТОВБобрик не здійснило, про суми, на які працівник має право при звільненні згідно з умовами трудового договору та відповідно до законодавства, відповідач позивача письмово не повідомляв. На неодноразові звернення ОСОБА_1 до ТОВБобрик про виплату йому заборгованості по заробітній платі за період з 01 листопада 2018 року по день звільнення з роботи 04 лютого 2019 року, Товариство жодним чином не реагувало, у зв`язку з чим позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх порушених трудових прав.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Із довідки від 02 березня 2020 року форми ОК-5 Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування Пенсійного фонду України вбачається, що за період з листопада 2018 року по лютий 2019 року ТОВБобрик, код ЄДРПОУ 38127193, здійснило нарахування ОСОБА_1 заробітної плати в загальному розмірі 31696 грн. 46 коп., зокрема, за листопад 2018 року в розмірі 12430 грн, грудень 2018 року в розмірі 12430 грн., січень 2019 року в розмірі 5800 грн. 62 коп. та лютий 2019 року в розмірі 1035 грн. 85 коп.

Відповідач ТОВБобрик відзив на позов ОСОБА_1 до суду не подавало, будь-які заперечення проти позовних вимог останнього до суду від відповідача не надходили, будучи повідомленим судом належним чином про дату, час і місце розгляду справи, ТОВБобрик жодного разу в судове засідання не з`явилося, розрахунок нарахованих та виплачених позивачу сум при звільненні суду не надало, доводи ОСОБА_1 про невиплату йому при звільненні заборгованості по нарахованій заробітній платі, зокрема її розміру, у суді не спростувало.

Враховуючи наведене, суд вважає встановленим та доведеним позивачем у суді той факт, що при звільненні ОСОБА_1 з роботи з посади головного інженера ТОВБобрик повного розрахунку з ним не було проведено, заборгованість по нарахованій, але не виплаченій працівникові заробітній платі в загальному розмірі 31696 грн. 46 коп. за період з 01 листопада 2018 року по 04 лютого 2019 року відповідачем позивачу не виплачена.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що всупереч вимогам ст. ст. 47, 116 КЗпП України відповідачем ТОВБобрик при звільненні позивача ОСОБА_1 з роботи за угодою сторін 04 лютого 2019 року письмово про належні та нараховані йому до виплати суми не повідомлено, розрахунок у день звільнення з ним проведено не було, зокрема, заборгованість по нарахованій за період з листопада 2018 року по день звільнення 04 лютого 2019 року заробітній платі в загальному розмірі 31696 грн. 46 коп. не виплачено, будь-яких заперечень проти позову та суми заборгованості по заробітній платі до суду не подавало, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 ґрунтується на вимогах закону, знайшов своє підтвердження в суді, тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах про стягнення заробітної плати позивачі звільняються.

У зв`язку з наведеним, згідно із вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 259, 263 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бобрик, код ЄДРПОУ 38127193, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість по не виплаченій йому заробітній платі при звільненні в загальному розмірі 31696 (тридцять одна тисяча шістсот дев`яносто шість) грн. 46 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бобрик, код ЄДРПОУ 38127193, на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.