Постанова
від 26.10.2023 по справі 580/3434/23
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/3434/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Бабич А.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Чорної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КОЛЛ-ТРЕЙД» - Рябка Сергія Олександровича на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року (розглянута відкритому судовому засіданні в залі суду правилами загального позовного провадження, м. Черкаси, дата складання повного тексту рішення - 18 серпня 2023 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КОЛЛ-ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2023 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КОЛЛ-ТРЕЙД» (далі - позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення (далі - ППР) від 05.04.2023 № 2931/23-00-07-04-01.

Додатково просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір та витрати на правову та правничу допомогу адвоката.

Обґрунтовуючи зазначено, що акт перевірки є не обґрунтованим та містить у собі висновки, які не відповідають дійсним обставинам та суперечать вимогам чинного законодавства. Позивач надав відповідачу достатній обсяг документів, які підтверджують товарність операцій і законне право на податковий кредит. Предмет договору з контрагентом відповідає зареєстрованим видам діяльності. Товар оплачений у повному обсязі. Податкові накладні (далі - ПН) виписані з дотриманням правила першої події та подані на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних (далі - ЄРПН). Для розблокування готується пакет документів на розгляд відповідної комісії. Для поставки виписані видаткові накладні (далі - ВН). Для перевезення - товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) та наявні акти виконаних послуг. Товари придбані на умовах імпорту, про що свідчать контракт та інвойси до них, фітосанітарні сертифікати якості, платіжні документи. Щодо керівника позивача ухвалене рішення місцевого суду про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення. Договір не поставки не передбачав умови оформлення заявок на доставку товару. Листуванням учасників перевезення товару підтверджується реальність поставок. Всі документи оформлені без дефектів. Водночас відповідач не проводив звірок з іншими суб`єктами господарювання для з`ясування реальності операцій. Факт рішення про ризиковість контрагента, як і наявність лише 1 працівника не є достатніми підставами для висновку про безтоварність операцій, про що неодноразово акцентує в судових рішеннях Верховний Суд. Щодо судових витрат у позовній заяві зазначив про право протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду надати такі докази.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог та приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що 01.03.2023 відповідач видав наказ №394-а про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з 06.03.2023 тривалістю 5робочих днів з метою перевірки законності декларування від`ємного значення ПДВ за січень 2023 року, яке становить більше 100тис.грн, з урахуванням від`ємного значення ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах. Наказом від 10.03.20023 №472-п продовжено строки її проведення на 2 робочі дні з 13.03.2023.

21.03.2023 посадові особи відповідача склали акт №2612/2300-07-04-01/44667421 про результати вказаної податкової перевірки (далі - Акт). В його Описовій частині зазначили про декларування позивачем податкових зобов`язань з ПДВ за січень 2023 року у сумі 312271грн, його заниження на 812234,26грн (за основною ставкою) щодо оформлених правочинів з ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП» (код ЄДРПОУ 44338002) (далі - контрагент позивача), задекларовано від`ємне значення меж сумою податкового зобов`язання та та податкового кредиту поточного податкового періоду в сумі 1181537грн, завищення якої становить 862 226 грн. Підставою став аналіз отриманих від позивача копії договору поставки, ВН, ТТН, заявки на перевезення, платіжних доручень, листів на відміну призначень платежів, договорів та актів на надання послуг перевезення, карток рахунків, оборотно-сальдових відомостей. Зокрема, враховано, що заяви на перевезення оформлення датами ВН, взяті податкові зобов`язання на авансові платежі як першу подію, зупинену реєстрацію ПН без фактів подання документів для такої реєстрації, інших власників автомобілів, зазначених у ТТН за умов відсутності розрахунків з ними або офіційних трудових відносин. Станом на 01.01.2023 на рахунку 6811 «Розрахунки за авансами, одержаними в національній валюті» обліковується кредиторська заборгованість у сумі 550895,60грн. Контрагент позивача задекларував наявність складу в Київській області після дати оформлення спірних операцій та не декларував послуг оренди основних засобів, а кількість працівників - 1 особа не дозволяє фактично виконати відповідні правочини. Крім того його керівник не отримував за цю роботу дохід протягом 2022 року та є засновником і керівником ще двох юридичних осіб, в яких дохід отримував і не знятий з обліку як фізична особа-підприємець. Контрагент позивача віднесений у встановленому законом порядку до ризикових 26.01.2022. Водночас в один день - 27.01.2023 подав помісячні декларації з ПДВ за 2022 рік і з прибутку - з нульовими значеннями без жодних ознак господарської діяльності, а податкову декларацію з ПДВ за січень 2023 року не подано.

Тому у Висновку Акту зазначено про виявлене порушення позивачем вимог п.189.1 ст.189, абз. «Г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 105-го року №88, зареєстрованого Міністерством юстиції, ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 99-го року (далі - ЗУ №996-XIV), в результаті чого завищена на суму 862226грн задекларована за січень 2023року сума від`ємного значення між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту поточного податкового періоду (показник рядка 19 декларації).

Тому відповідач виніс ППР від 5 квітня 2023року № 2931/23-00-07-04-01, яким зменшив суму від`ємного значення що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду згідно з декларацією від 20 лютого 2023року №9028692916 за січень 2023року у розмірі 862 226 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України про те, що орган державної влади, його посадові та службові особи зобов`язані діяти в порядку, межах та спосіб, визначених законом.

Згідно з пунктом 200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.2001.3 ст.2001 Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/ послуг або до Державного бюджету України, в частині, то не перевищує суму, обчислену відповідно до п.2001.3 ст.2001 Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.4 ст.200 Кодексу).

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає згідно з п.200.7 вказаної статті відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Для вірної звітності платники повинні урахувати також наступне.

Відповідно до підп.»а» п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом 14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з підп.14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Пункт 187.1 ст.187 ПК України приписує, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до абз.1 п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти ПН в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

ПН складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (абз.1 п.201.7 ст.201 ПК України).

Згідно з підп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до абзаців 2 та 3 п.201.10 ст.201 ПК України ПН, складена та зареєстрована в ЄРПН, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

ПН та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно з абз.4 п.198.6 ст.198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих ПН/розрахунків коригування до таких ПН, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення ПН/розрахунку коригування.

Усі платники ПДВ згідно з п.4 розділу І Порядку подають податкову декларацію, у якій відображаються розрахунки з бюджетом.

Податкова звітність відповідно до п.7 розділу І Порядку подається до контролюючого органу особою, яка зареєстрована платником ПДВ згідно з вимогами розділу V Кодексу, за винятком:

розрахунку податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, який подається особою, не зареєстрованою платником ПДВ, і тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано;

декларації за останній звітний (податковий) період у разі анулювання реєстрації платником податку.

Згідно з п.6 розділу ІІ Порядку платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника. У рядках податкової звітності, що не заповнюються, нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються.

Відповідно до п.9 розділу ІІ Порядку декларація подається платником за звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу.

У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки.

Додатками до декларації згідно з п.10 розділу ІІ Порядку є:

1) відомості про суми ПДВ, зазначені у ПН / розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в ЄРПН, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1) (додаток 1);

2) довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2);

3) розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3);

4) заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) (додаток 4);

5) розрахунок сум ПДВ, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, та/або показників, відповідно до яких підприємства (організації) належать до підприємства (організації) осіб з інвалідністю (Д5) (додаток 5);

6) розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д6) (додаток 6);

7) заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів ПН та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в ЄРПН ПН та/або розрахунку коригування (Д7) (додаток 7);

8) розрахунок податкових зобов`язань за операціями, визначеними в статті 161 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», та питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг (ДС8) (додаток 8).

Відповідно до п.11 розділу ІІ Порядку додатки додаються до декларацій за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках.

Дотримання вказаних норм для звітування не означає, що формування податкової звітності відбувається формально.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 Порядку ведення ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №341) (далі - Порядок №1246), до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких у встановленому порядку прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації.

Відповідно до п.44.3 вказаної статті ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Відповідно до ч.1 ст.3 ЗУ №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність згідно зі ст.4 ЗУ №996-XIV ґрунтуються на таких принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з чим особисте майно та зобов`язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі;

нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій згідно з ч.1 ст.9 ЗУ №996-XIV є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи відповідно до ч.2 ст.9 ЗУ №996-XIV можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналіз вказаних норм свідчить, що податкова звітність повинна формуватися платником відповідно до даних бухгалтерського обліку виключно щодо господарських операцій, які мають реальних характер. Формування формальної звітності, у т.ч. первинних документів не допускається.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст.1 ЗУ №996-XIV).

Зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Отже, для правильного ведення податкової звітності документи бухгалтерського обліку повинні відображати дійсну господарську операцію, внаслідок якої суб`єкти господарювання отримують зміни в майновому стані. Складання первинних документів та формування податкової звітності щодо правочинів, які реально не відбувалися, є податковим порушенням.

Як встановлено матеріалами справи, поданими позивачем первинними документами та відповідачем доказами, колегія суддів зазначає наступне.

ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КОЛЛ-ТРЕЙД» є юридичною особою приватного права, що було створено 18.08.2022 р. відноситься до реального сектору економіки та провадить господарську діяльність згідно чинного законодавства України.

Видами діяльності підприємства є:

- Код КВЕД 46.90 Неспецiалiзована оптова торгiвля ;

- Код КВЕД 46.36 Оптова торгiвля цукром, шоколадом i кондитерськими виробами

- Код КВЕД 46.69 Оптова торгiвля iншими машинами й устаткуванням.

Специфіка діяльності Позивача полягає в тому, що він закуповує товар, зокрема: Арахіс сирий код УКТЗЕД 1202420010 , Горіхи мигдалю сирі код УКТЗЕД 0802119010, Горіхи Кеш`ю сирі КОД УКТЗЕД 0801320010 за кордоном у нерезидентів, і має статус імпортера, а доля імпортованого товару у складі загального об`єму придбаних товарів складає приблизно 98%. Реальність переміщення товару через кордон України контролюється та підтверджується державою в особі органів митної служби (усі вантажні митні декларації маються в електронному вигляді у розпорядженні податкових органів). Відповідно при ввезенні товарів на територію України Позивачем у повному обсязі сплачується ПДВ «живими» коштами, наприклад за період 2022 року в сумі 9 285 409,05 грн.

Колегія суддів зазначає, що під час проведеної перевірки, сумнівів щодо походження товару та реальності його придбання та ввезення на території України у відповідача не виникало, що підтверджується Актом, зазначене вище не заперечується представником відповідача.

Платник податків є торгівельною компанією та реалізує на території України виключно той товар, який був придбаний (без його обробки, переробки і т.д.), що значно спрощує контроль таких операцій. Звітність подається в установленні терміни. Податки нараховуються та сплачуються вчасно.

Крім того, підприємство має необхідні обсяги ресурсів (майнових, трудових та ін.) для ведення господарської діяльності в задекларованих у податковій звітності обсягах.

Щодо господарських відносин між ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КОЛЛ-ТРЕЙД» та ТОв «ЛД ІНТЕР КОМП», колегія суддів зазначає наступне.

Так, під час проведення перевірки Відповідачем було надано запит ТОВ «ТК «КОЛЛ-ТРЕЙД» від 13.03.2023 року, щодо надання копій документів та письмове пояснення по взаємовідносинах між ТОВ «ТК « КОЛЛ -ТРЕЙД» та ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП» (код ЄДРПОУ 44338002 ). Позивачем в свою чергу було надано відповідь від 14.03.2023 №14/03 та належним чином завірені копії документів, що підтверджують операції з ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП», про що зазначає сам Відповідач на шостому аркуші Акту.

Із наданих Відповідачу під час перевірки документів вбачається, що між ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП» і Позивачем укладений договір поставки №091222 від 09.12.2022р. (далі - Договір). За даним договором у січні 2023р. Позивач здійснив поставку покупцю горіхів Кеш`ю сирих, мигдалю, арахісу.

Покупцю відповідно до умов договору було виставлено рахунки №59 від 09.12.2022р. на суму 1 824 000 грн., №76 від 14.12.2022р. на суму 1 458 000 грн., №95 від 28.12.2022р. на суму 2 219 895,60 грн. (далі також разом - Рахунки).

Відповідно до п.4.3 Договору, оплата за товар здійснюється шляхом повної попередньої оплати за товар, згідно виставлених рахунків. Згідно п.4.1 Договору ціна, одиниці виміру товару, загальна вартість кожної партії визначаються у рахунках.

Відповідно до п.3.1 Договору перевезення здійснюється транспортом продавця або покупця за взаємною згодою сторін.

Згідно вищезазначених рахунків, покупцем було здійснено оплату, що підтверджується платіжними інструкціями № 42 від 09.12.2022р. на суму 1 824 000 грн., №43 від 14.12.2022р. на суму 1 458 000 грн., №52 від 28.12.2022р. на суму 2 219 895,60 грн. Також покупцем надсилались листи щодо уточнення призначень платежу №091222 від 09.12.22р., №141222 від 14.12.22р., №281222 від 28.12.22р.

За фактом першої події, попередніх оплат, на реєстрацію були подані відповідні податкові накладні №22 від 09.12.2022р., №33 від 14.12.2022р., №57 від 28.12.2022р., реєстрація яких була зупинена, що підтверджується квитанціями, через внесення підприємства до переліку ризикових. Для розблокування даних податкових накладних, Позивачем готуються пояснення та документи для їх подачі на розгляд комісії ДПС.

Поставка оплаченого покупцем товару підтверджується видатковими накладними №1 від 03.01.2023р., №19 від 06.01.2023р., №21 від 13.01.2023р. (далі також разом - Видаткові накладні).

Транспортування товару здійснювалось на підставі Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №30/11 від 30.11.2022р. укладеного Платником податків з ФО-П ОСОБА_1 , що підтверджується товаро-транспортною накладною №4 від 03.01.2023р., №5 від 06.01.2023р., №6 від 13.01.2023р. А також наданими Позивачем заявками від 02.01.23р., 05.01.23р., 12.01.23р. (далі також разом - Заявки). Також покупцем, на підтвердження попередніх домовленостей, були надані заявки 03.01.23р., 06.01.23р., 13.01.23р. щодо поставки товару.

Надання послуг перевезення підтверджується Актами наданих послуг №1/7780 від 03.01.2023р., №2/7780 від 06.01.2023р., №3/7780 від 13.01.2023р. (далі також разом - Акти наданих послуг), та платіжними інструкціями №60, 61, 62 від 09.03.23р. щодо оплати таких послуг, копії яких надаємо в додатках.

Колегія суддів зазначає, що зазначені вище документи повністю підтверджують реальність здійснення операцій з продажу товарів на користь ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП».

Товари, відвантаженні для покупця ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП» придбавались у MHL Trade Management B.V. Нідерланди відповідно до договору (контракту) поставки № 260822 від 26.08.2022р., згідно інвойсів №2022.073.090 від 23.11.22р., №2022.073.091 від 23.11.22р. на, №2022.073.070 від 07.10.22р., №2022.073.081 від 31.10.22р., ввезення яких на митну територію України підтверджується ВМД №22UA209170096470U4 від 03.12.2023р. (Кеш`ю, мигдаль), № 22UA401060014860U1 від 10.11.2022р. (арахіс), № 22UA401060014297U5 від 02.11.2023р. (арахіс).

Оплату за товар було здійснено, що підтверджується платіжними інструкціями від 28.10.22р., від 22.11.22р., від 09.12.22р., від 13.12.22р., від 15.12.22р.

Належна якість імпортованого Товару підтверджується фітосанітарними сертифікатами якості до кожної поставки, які додаються.

Оплата за митне оформлення підтверджується платіжними інструкціями №48 від 28.10.22р., №60 від 07.11.22р., №85 від 25.11.22р. №88 від 02.12.22р.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що: «У висновку Акту зазначено про виявлене порушення позивачем вимог п. 189.1 cm. 189, абз. «Г» п. 198.5 cm. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 105-го року №88, зареєстрованого Міністерством юстиції, ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 99-го року (далі - ЗУ №996- XIV), в результаті чого завищена на суму862 226 грн. задекларована за січень 2023 року сума від`ємного значення між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту поточного податкового періоду (показник рядка 19 декларації).

Надаючи правову оцінку акту перевірки, колегія суддів звертає увагу на те, що ані в Акті перевірки, ані у відзиві відповідачем як підстава прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення не зазначались такі підстави та доводи про не включення правочинів у відповідну звітність, а саме до декларації за грудень 2023 р.

Колегія суддів звертає увагу на те, що податкові накладні виписані позивачем щодо вказаного продажу: від 14.12.2022 №33 на горіхи кеш`ю (ПДВ - 243 000 грн),

від 28.12.2022 №57 на горіхи кеш`ю несмажені (ПДВ - 250410,88грн), мигдалю сирого несмаженого (ПДВ - 69088,634грн), арахіс сирий несмажений (ПДВ - 50483,086 грн), від 09.12.2022 №22 на арахіс сирий несмажений (ПДВ - 304000,00грн).

Подані позивачем на реєстрацію в ЄРПН відповідно 30.12.2022, 13.01.2023, 30.12.2022. До них ВН 03.01.2023 №1 щодо арахісу на суму ПДВ 304000грн, 06.01.2023 №19 на горіх кеш 'ю на ПДВ 243 000 грн, 13.01.2023 №21 на горіхи кеш`ю, мигдалю та арахіс (загальне ПДВ - 369 982, 60 грн). Контрагент ПН подав на реєстрацію 13.01.2023 датовані 28.12.2022.»

Податкові накладні були виписані за першою подією, за фактом попередньої оплати відповідно 14.12.22 р., 28.12.22 р., 09.12.22 р., і суд встановив, що вони були подані на реєстрацію, хоча і реєстрація була зупинена.

Тобто, з урахуванням зазначеного, що фактично здійснена господарська операція, незважаючи на те, що реєстрацію податкової накладної було зупинено, відповідно до положень ст.201 ПКУ, підлягає відображенню в податковій декларації з ПДВ платника - продавця товарів/послуг, шо і було здійснено позивачем, і шо відображено у податковій деклапапії за грудень 2022 р. в Додатку 1 до декларації (копія додається, з квитанцією прореєстрацію).

Дана обставина також була встановлена відповідачем при проведенні перевірки, що відображено в Додатку 6 до Акту перевірки, де відповідач зазначив, що дані перевірки співпадають із даними зазначеними позивачем, тобто сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду становить 1 492 593 грн.

Також, матеріалами справи встановлено, що відповідач прийняв ППР з наступних підстав: «Стверджує, що порушень закону не допустив та спірним ППР зменшив суму бюджетного відшкодування ПДВ із-за виявлення безтоварних опеоаиій.»; «Позивач занизив податкове зобов`язання з ПДВ не нарахувавши його за січень 2023 року на вартість придбаного товару. шо не використаний v господарській діяльності, не облікований на його балансі станом на 31.01.2023 та відсутній на дату інвентаризації 06.03.2023. податковою перевіркою встановлено, що реальний рухтовару непідтверджений, списані позивачем товари не використані у господарській діяльності. Оскільки ПН не зареєстровані, формувати податковий кредит позивач не мав права»

Тобто, у даному випадку, відповідач обґрунтовував оскаржуване ППР не тією обставиною, що позивач не задекларував податкові зобов`язання з ПДВ за фактом попередньої оплати від контрагента ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП» від 14.12.22 р., 28.12.22 р,, 09.12.22 р. за якими були подані на реєстрацію податкові накладні, а тими що позивачем складено дефектні первинні документи щодо транспортування товару та Актів наданих послуг, що не підтверджено фактичний рух проданого товару, і що також підтверджується зібраною податковою інформацією щодо контрагента ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП».

Детально відповідачем в Акті перевірки зазначено що: «За результатами зібраної податкової інформації та у зв 'язку із встановленням дефектності первинних документів щодо транспортуванню товару (ТТН актів виконаних робіт/послуг) за результатами перевірки не підтверджено фактичний рух товсту та відповідно реальність господарських операцій з постачання ТОВ «ТК « КОЛЛ -ТРЕЙЛ» товарів ризиковому покупцю ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП» (код за ЄДРПОУ 44338002) в січні 2023 в рахунок авансових платежів. отриманих у грудні 2022 року».

Відповідачем встановлено, що: «Виходячи з вищезазначеного, товари, списані з балансу платника по бухгалтерському обліку на реалізацію ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП» в січні 2023 року, реальний рух який не підтверджено за результатами перевірки, використані ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КОЛЛ- ТРЕИД» не в господарській діяльності».

Колегія суддів зазначає, що відповідач прийшов до наступних висновків: «Таким чином, на порушення вимог підпункту «г» п. 198,5 cm. 198 Податкового Кодексу платник занизив податкове зобов`язання на суму ПДВ 862226,09 грн (4311130,46 грн х 20%), не нарахувавши податкові зобов`язання на вартість товару, використаного не в господарській діяльності.

ТОВ «ТК « КОЛЛ -ТРЕЙД» не нараховано податкові зобов`язання за січень 2023 року на вартість товарів, що використані не в господарській діяльності, та які не обліковувались на балансі платника станом на 31.01.2023р (Дт 281 «Товари на складі») і відсутні на дату проведення інвентаризації (дата проведення 06.03.2023р).

Враховуючи викладене, в порушення п. 189.1 cm. 189, абз. «г» п. 198.5 cm. 198 Податкового кодексу, п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 9, cm 1, ст9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) , ТОВ «ТК « КОЛЛ -ТРЕЙД» занижено податкове зобов 'язання за січень 2023 року на суму 862 226 грн.»

На підтав івище зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не заперечувалась та обставина, що позивачем було включено зазначені правочини у податкові звітність, а зазначалось, що позивач занизив податкове зобов`язання на суму ПДВ 862 226, 09 грн (431 1130, 46 грн х 20%), не нарахувавши податкові зобов`язання на вартість товару, використаного не в господарській діяльності.

Щодо встановленої відповідачем дефектності первинних документів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у Акті відповідачем встановлено дефектність первинних документів щодо транспортуванню товару (ТТН, актів виконаних робіт/послуг), оскільки за результатами перевірки не підтверджено фактичний рух товару та відповідно реальність господарських операцій з постачання ТОВ «ТК « КОЛЛ -ТРЕЙД» товарів ризиковому покупцю ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП».

Так, вАкті відповідач робить висновок, що Позивачем порушено ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Проте Відповідачем взагалі не зазначено в Акті у чому саме полягає таке порушення, лише є загальне посилання на статті, без зазначення того, які саме положення частин статей порушені (стаття 9 налічує дев`ять частин). Також варто звернути увагу, що ст.1 даного закону визначає терміни, які в ньому вживаються і не містить встановлених правил поведінки, не встановлює вимог до учасників правовідносин.

Так само, зазначаючи про порушення п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», відповідач не вказує, порушення яких саме положень п.2.4 здійснив позивач і в чому саме вони полягають та чим це підтверджуються.

Тобто, відповідач лише посилається на порушення вищезазначених норм, але не зазначає, які положення даних норм порушені та в чому саме полягали такі порушення та якими доказами це підтверджуються, а отже такі висновки є необґрунтованими.

Щодо протоколу про адміністративне правопорушення щодо керівника, колегія суддів зазначає наступне.

Так, зазначене вище не знайшло свого підтвердження порушення керівником Позивача п. 189.1, ст. 189, абз. г п. 198.5, ст. 198 ПК України, п.2.4 Наказу № 88, ст. 1,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що було підставою для притягнення керівника Позивача до адміністративної відповідальності ч.І ст. 163-1 КУпАП, на підставі складеного інспектором відповідача протоколу про адміністративне правопорушення № 166/23-00-07-04-01 від 21.03.2023.

Зазначений вище протокол був розглянутий Монастирищенським районним судом Черкаської області справа 702/342/23, в яким прийнято постанову від 02.05.2023р, якою провадження по справі про притягнення керівника позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Тобто, судом було встановлено відсутність порушення керівником позивача п. 189.1, ст. 189, абз. г п. 198.5, ст. 198 ПК України, п.2.4 Наказу № 88, ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Окрім зазначеного, колегія суддів звертає увагу на пояснення позивача, а саме на те, що обґрунтовуючи свої висновки в розділі VI, відповідачем в п.3,1.1, розділу Ш «Описова частина» Акту зазначено: «Перевіркою повноти визначення податкових зобов 'язань встановлено їх заниження за січень 2023р. на суму 812 234,26 грн.» та зазначає наступне.

Так, даний висновок заснований на оцінці наданих Платником податків документів, що стосується операцій з поставки Платником податків на користь контрагента ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП» в січні 2023р. та зібраної Відповідачем інформації щодо аналізу діяльності контрагента ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП».

У Акті відповідачем встановлено дефектність первинних документів щодо транспортуванню товару (ТТН, актів виконаних робіт/послуг), оскільки за результатами перевірки не підтверджено фактичний рух товару та відповідно реальність господарських операцій з постачання ТОВ «ТК « КОЛЛ -ТРЕЙД» товарів ризиковому покупцю ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП».

Щодо актів наданих послуг з перевезення, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в Акті відповідач робить про дефектність первинних документів посилаючись на те, що перевезення вантажу автомобільним транспортом ФОП ОСОБА_1 неможливо.

Проте, матеріалами справи встановлено, що перевезення товару на користь ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП» згідно Договору поставки №091222 від 0.12.2022р. , а саме поставки 03.01.23р., 06.01.23р., 13.01.23р., здійснювались ФОП ОСОБА_1 на замовлення позивача і на підставі укладеного з позивачем Договору на перевезення вантажів азтомобільним транспортом №30/11 від 30.11.2022р.

Відповідно до п.2.2. даного договору, виконання кожного перевезення, що здійснюється в рамках цього договору, здійснюється на підставі окремих Заявок Позивача на конкретні перевезення, узгоджених з виконавцем перевезень.

Позивачем на виконання даної умови, було підписано з ФОП ОСОБА_1 відповідні заявки від №06/01 від 05.01.23р., №03/01 від 02.01.23р., №13/01 від 12.01.23р. за день до запланованих перевезень, що не протирічить ані умовам договору, ані звичаям ділового обороту. Узгодження зазначених перевезень за підписаними заявками здійснювалось в усній формі ще до моменту підписання зазначених заявок сторонами.

Та обставина, що ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП» надіслало Позивачу свої заявки у день, коли відбувались перевезення 03.01.23р., 06.01.23р., 13.01.23р., в яких просить замовлений товар відвантажити на свій склад за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Шкільна, 30, є лише підтвердженням вже досягнутих раніше усних домовленостей між Позивачем та ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП» щодо поставки товару, відповідно до сформованих звичаїв ділового обороту.

Колегія суддів звертає увагу на те, що договором поставки №091222 від 09.12.2022р. взагалі не передбачено умов щодо необхідності надавати такі заявки, а їх наявність зумовлена лише взаємним бажанням сторін письмово підтвердити попередні домовленості щодо поставки.

Крім того, п.3.1 Договору поставки лише передбачено, що перевезення здійснюється транспортом продавця або покупця за взаємною згодою сторін, яка в даному випадку попередньо була досягнена, шо підтверджують за результатами поставки підписані сторонами видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, підписавши, які сторони підтвердили факт поставки товару, факт його доставки згідно ТТН на погоджену адресу.

На підтвердження транспортування вантажів, що також у Акті зазначає відповідач позивачем надано товарно-транспортні накладні №4 від 03.01.2023р., №5 від 06.01.2023р., №6 від 13.01.2023р., в яких зазначено пункт розвантаження Київська обл., Бучанський р-н, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Шкільна, 30.

А на підтвердження виконаних послуг з перевезення ФОП ОСОБА_2 позивачем до перевірки -- дані наступні завірені копії актів виконаних робіт, №1/7780 від 03.01.2023р., №2/7780 від 06.01.2023р., №3/7780 від 13.01.2023р., що також у Акті зазначає. В зазначених актах зокрема зазначено найменування наданих послуг: Вантажне перевезення по маршруту: Цибулів - Київська обл. - с. Михайлівка-Рубежівка.

Тобто, надані до перевірки позивачем документи свідчать, що адреса розвантаження зазначена в ТТН, у видаткових накладних та в актах наданих послуг не протирічить одна одній, і про те, що були надані саме такі документи підтверджує і сам відповідач встановлюючи дані обставини в Акті.

Проте, у протиріччя зазначеному в Акті, відповідач після встановлення даних обставин зазначає, що «… під час перевірки платник надавав інші акти від ФОП ОСОБА_2 , а саме на виконання транспортно - експедиторських послуг, де в графі «найменування робіт, послуг» зазначено інший маршрут ніж в ТТН «вантажне перевезення по маршруту Цибулів - Київ, VOLVO НОМЕР_1 / НОМЕР_2 », тобто поміняно номенклатура робіт і адреса доставки. (Фотофіксація Додаток № 9).»

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначене вище протирічить зазначеному відповідачем в Акті про те, що «На підтвердження виконаних послуг ФОП ОСОБА_2 до перевірки надані наступні завірені копії акти виконаних робіт», і далі в таблиці зазначено конкретні акти і найменування послуг з маршрутом Цибулів - Київська обл. - с. Михайлівка-Рубежівка.

Таким чином, на підтвердження твердження відповідача про надання інших актів відсутні належні та допустимі докази.

Таким чином, відповідач встановлює у Акті перевірки про надання позивачем лише належним чином завірених копій кожного з трьох актів наданих послуг, та безпідставно зазначає про надання під час перевірки іншого акту, що на його думку підтверджує фотофіксація «Додаток №9», не зазначаючи при цьому жодних обставин щодо здійсненої фотофіксації. Зокрема не зазначає яким чином та способом здійснювалась фотофіксація під час перевірки, ким такі документи були наданий для фотофіксації, за допомогою яких технічних засобів здійснювалась фотофіксація. Зазначений Додаток №9 не є ані оригіналом, ані належним чином завіреною копією документу, і як вбачається з Акту перевірки, Відповідачем було встановлено надання Позивачем належно завірених копій актів надання послуг.

Щодо зазначення в акті відповідачем встановлено дефектність товарно-транспортних накладних №4 від 03.01.2023р., №5 від 06.01.2023р., №6 від 13.01.2023р, які на його думку не підтверджують лактичний рух товару та відповідно реальність господарських операцій на користь ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП», колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідачем зазначено, що «В наданих до перевірки товарно - транспортних накладних зазначено, що замовником та вантажовідправником є ТОВ «Колл-Трейд», автомобільним перевізником - ФОП ОСОБА_1 , код за ДРФО НОМЕР_3 , в графі автомобіль зазначено VOLVO НОМЕР_1 , причіп/напівпричіп - НОМЕР_4 , водій - ОСОБА_3 (ВХК НОМЕР_5 ), вантажоотримувач ТОВ "ЛД ІНТЕР КОМП", код 44338002, Одеська обл., місто Одеса, вул Велика Арнаутська , будинок 76.офіс 8., пункт навантаження - смт. Цибулів, вул Гагаріна буд. 30-У, пункт розвантаження - Київська обл., Бучанський р-н, с. Михайлівка - Рубежівка, вул.Шкільна,30.

Відповідно до інформаційної бази "НАІС ДДАІ" МВС України встановлено, що власниками/ користувачами транспортних засобів (надалі - ТЗ) є інші особи:- власником спеціалізованого вантажного сідлового тягача 2011 року випуску з діючими номерними знаками НОМЕР_1 - ОСОБА_4 , код за ДРФО НОМЕР_6 ;власником напівпричіпа 2012 року випуску з діючими номерними знаками НОМЕР_1 - ОСОБА_5 , код за ДРФО НОМЕР_7 ; ОСОБА_6 ІПН: НОМЕР_8 - персона з правом користування тз - VOLVO НОМЕР_1 (заява власника) до 21.07.2026 та тз (напівпричіпа з діючими номерними знаками НОМЕР_9 ) (заява власника) до 11.04.2027».

Налаючи правову оцінку зазначеному вище, колегія суддів зазначає наступне, так зазначені висновки зроблені відповідачем передчасно, без встановлення всіх обставин, неповними та не об`єктивними, не підтверджені належним чином, зокрема шляхом проведення зустрічної звірки з даними платника податків, і здійснені без урахування інших обставин, про що ачено далі.

Також, звертає увагу на те, що зроблені такі висновки лише на підставі інформації наявної в інформаційній базі «НАІС ДДАІ» МВС України та поданої податкової звітності ФОП ОСОБА_7 поданої за 4 квартал 2022р. і не підтверджені фактичними даними, внаслідок фактичної перевірки ФОП ОСОБА_7 .

Зазначені висновки відповідача щодо дефектності ТТН спростовуються зокрема тим, що як вбачається з відповіді ФОП ОСОБА_1 № НОМЕР_10 від 26.04.2023р., яка була надана на лист Позивача від 17.04.23р., ФОП ОСОБА_1 на виконання умов договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №30/11 від 30.11.2022р., для здійснення перевезень згідно вищезгаданих заявок Позивача залучав до надання послуг третю особу, а саме ФО-П ОСОБА_8 на підставі договору №02/01 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.01.2023р., відповідно до умов якого ФО-П ОСОБА_8 був залучений для надання послуг по перевезенню на замовлення ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КОЛЛ-ТРЕЙД» згідно зазначених заявок.

Також ФОП ОСОБА_1 у листі повідомив, що послуги ФО-П ОСОБА_8 надавав з використанням сідлового тягача VOLVO з ДНЗ - НОМЕР_11 з напівпричепом ДНЗ - НОМЕР_4, а водієм був ОСОБА_3 , який є працівником ФО-П ОСОБА_8 .

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно п.5.3. договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №30/11 від 30.11.2022р. укладеного між Позивачем та ФОП ОСОБА_1 було передбачено право виконавця залучати до надання послуг третіх осіб, що зокрема було узгоджено, що підтверджують підписані обома сторонами Заявки.

Відповідно до п.3.5. зазначеного договору , у випадку залучення, за згодою Замовника, для виконання своїх обов`язків за цим Договором третіх осіб забезпечити наявність у них відповідних ліцензій та інших документів, необхідних для перевезення вантажу.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, установлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Отже, ч. 2 ст. 902 Цивільного кодексу України передбачає можливість перекладання виконання договору про надання послуг на третю особу, якщо таке встановлено договором. За змістом наведеної норми, перекладаючи виконання власного договірного обов`язку на третю особу, первинний виконавець не вибуває з правовідносин і залишається зобов`язаним перед замовником до повного виконання зобов`язання, а третя особа не стає суб`єктом основного зобов`язання та не має безпосередньо перед замовником жодних зобов`язань.

Відповідно до ст. 6 ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, зважаючи на вимоги цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідачем не було отримано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх передчасних висновків щодо дефектності ТТН, а дані обставини спростовуються доводами та доказами, що наведені позивачем вище підтверджується наданими доказами.

Окрім зазначеного вище відповідач зазначаючи про дефектність ТТН посилається на те що: «Згідно з поданої до податкового органу звітності ФОП ОСОБА_9 (податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2022 року від 04.02.2023 за №9304562769 водій ОСОБА_3 не знаходився в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 , код за ДРФО НОМЕР_3 . Повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладених гіг - контракту в 2023 році на водія ОСОБА_3 не надавалось.»

Зроблені такі висновки лише на підставі податкової звітності ФОП ОСОБА_7 поданої за 4 квартал 2022р. і не підтверджені фактичними даними, внаслідок фактичної перевірки ФОП ОСОБА_7 .

Як встановлено матеріалами справи та поясненнями позивача, зазначені висновки відповідача щодо дефектності ТТН спростовуються зокрема тим, що ФОП ОСОБА_1 на виконання умов договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №30/11 від 30.11.2022р., для здійснення перевезень згідно вищезгаданих заявок позивача залучав до надання послуг третю особу, а саме ФОП ОСОБА_8 на підставі договору №02/01 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.01.2023р., відповідно до умов якого ФО-П ОСОБА_8 був залучений для надання послуг по перевезенню на замовлення ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КОЛЛ-ТРЕЙД» згідно зазначених заявок. Послуги ФО-П ОСОБА_8 надавав з використанням сідлового тягача VOLVO з ДНЗ - НОМЕР_11 з напівпричепом ДНЗ - НОМЕР_4, а водієм був ОСОБА_3 , який є працівником ФОП ОСОБА_8 .

Щодо податкової інформації згідно якої зроблені висновки про дефектність первинних документів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, податкова інформація, зокрема інформація з інформаційно-аналітичних баз ДПС, на яку посилається Відповідач, є лише результатом службової діяльності працівників податкового органу при виконанні ними своїх службових обов`язків. Така інформація не створює для Платника податків самостійного юридичного наслідку. А тому посилатись на таку інформацію, як на доказ нереальності операцій або як на доказ фіктивності конкретного платника податків, є неправомірним. Формуючи таку інформацію, контролюючий орган не проводить безпосереднього аналізу первинної документації. Такий підхід кореспондується з висновками Верховного суду у постанові від 16.09.2020р. по справі № 520/4150/19 та від 13.08.2020р. №520/4829/19 .

Така податкова інформація не є належним доказом у розумінні чинного процесуального законодавства і сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач.

Крім того, з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків.

Формою запиту контролюючого органу на проведення зустрічної звірки передбачено, що контролюючий орган на підставі пп. 20.1.2, 20.1.4 ПКУ та п. 73.3 ПКУ з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірки платника податків, просить протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, надати для здійснення зустрічної звірки з даними платника податків та інших суб`єктів інформаційних відносин інформацію, її документальне підтвердження (засвідчені підписом суб`єкта господарювання або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)), копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися з платником податків за вказаний період.

Порядок проведення контролюючими органами зустрічних звірок затверджено постановою КМУ від 27.12.2010 р. №1232 (далі - Порядок).

Згідно п.2 зазначеного Порядку зустрічні звірки проводяться з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок платників податків.

Згідно п.1 Порядку, під час зустрічної звірки:

- здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків;

- забезпечується отримання податкової інформації, необхідної для встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" у випадках, передбачених підпунктом 39.5.2.13 підпункту 39.5.2 пункту 39.5 статті 39 Податкового кодексу України (2755-17).

У разі необхідності проведення зустрічної звірки контролюючий орган (ініціатор) надсилає контролюючому органу (виконавцю), до компетенції якого віднесено реалізацію повноважень щодо здійснення податкового контролю стосовно суб`єкта господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження даних, отриманих від платника податків та інших суб`єктів інформаційних відносин.

Зустрічна звірка може бути проведена контролюючим органом (ініціатором) самостійно, якщо здійснення податкового контролю щодо цього суб`єкта господарювання віднесено до його компетенції.

Контролюючий орган (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит контролюючим органом (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної контролюючим органом (ініціатором) інформації контролюючий орган (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб`єкту господарювання у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ.

Облік запитів на проведення зустрічних звірок у суб`єктів господарювання здійснюється контролюючими органами (як ініціаторами, так і виконавцями).

У разі отримання від суб`єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (у встановлений ПКУ строк) контролюючий орган проводить зустрічну звірку.

За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка у двох примірниках, яка підписується суб`єктом господарювання або його законним представником і посадовими особами контролюючого органу, які її проводили, та реєструється у контролюючому органі. Один примірник довідки у 10-денний строк вручається особисто суб`єкту господарювання або його представнику під розписку або надсилається у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ.

Отже, відповідачем зустрічна звірка надавача послуг ФОП ОСОБА_1 не проводилась, а тому інформація зазначена в Акті не підтверджена, оскільки відсутні належні та допустимі докази, які свідчать про зазначені обставини, на які вказує Відповідач в Акті щодо дефектності первинних документів щодо перевезень.

Більше того, Другий апеляційний адміністративний суд в рішенні від 14 травня 2020 року по справі № 520/11179/18 зазначив, що: «у випадку, якщо в силу закону податковим органом отримано податкову інформацію, акти перевірки, довідки зустрічних звірок або акти про неможливість проведення зустрічних звірок, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, це не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закону.»

Щодо податкової інформації відносно ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП», колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідач приходить до хибного висновку про те, що не підтверджено фактичний рух товару та реальність господарських операцій з постачання позивача на користь ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП», за результатами зібраної податкової інформації щодо ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП», яке вважає ризиковим покупцем, зокрема з використанням інформаційно-аналітичних баз відповідача.

Однак, як зазначалось і вище, по своїй суті, інформація з інформаційно-аналітичних баз ДПС є лише результатом службової діяльності працівників податкового органу при виконанні ними своїх службових обов`язків. Така інформація не створює для Платника податків самостійного юридичного наслідку. А тому посилатись на таку інформацію, як на доказ нереальності операцій або як на доказ фіктивності конкретного платника податків, є неправомірним. Формуючи таку інформацію, контролюючий орган не проводить безпосереднього аналізу первинної документації.

Аналогічна правова позиці викладена у постанові Верховного Суду від 16.09.2020р. по справі № 520/4150/19 та від 13.08.2020р. №520/4829/19 .

Колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер.

Аналогічна правова позиці викладена у постанові Великої Палата Верховного Суду від 07.07.2022 року по справі № 160/3364/19.

Обґрунтовуючи свої висновки про не підтвердження фактичного руху товару та реальності операцій з постачання, відповідач в Акті зазначає:«Згідно ІКС «Податковий блок» ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП» було подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форма 20-ОПП лише від 23.01.23р.:- №9009785216 про Офіс за адресою Місцезнаходження об`єкта: Одеська область, м.Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 76, офіс3.- №9009771211 про Склад за адресою Місцезнаходження об`єкта: Київська область, Бучанський район, с.Михайлівка-Рубежівка, вул. Щкільна, 30,в той час як видаткові накладні на поставку йому товару документально оформлені 3,6,13 січня 2023 року.».

Також відповідач у Акті зазначає: «За даними ЄРПН не встановлено придбання ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП» послуг з оренди основних засобів у сторонніх організацій з метою використання у власній господарській діяльності. Згідно фінансової звітності малого підприємства (Форма № 1-м) за 2022 рік від 25.01.2023 року за №1363404 основні фонди також відсутні. Інша інформація, щодо земельних ресурсів, інформація щодо власних транспортних засобів не надавалась, що свідчить про відсутність на підприємстві основних засобів та інших необоротних активів, необхідних для здійснення господарської діяльності.»

Колегія суддів зазначає, що дані доводи є безпідставними та необґрунтованими, оскільки подання повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП лише 23.01.23р., не спростовує ту обставину, що об`єкт оподаткування склад за адресою Київська область, Бучанський район, с.Михайлівка-Рубежівка, вул. Щкільна, 30 , перебував у користуванні (оренді) у ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП», адже повідомлення 20-ОПП №9009771211 про Склад було подане, що підтверджує факт його використання.

Більше того, як зазначає сам відповідач (абз.1 на 15 аркуші Акту), йому позивачем було надано копію Договору оренди нежилого приміщення №01/12/22 від 01.12.22р. між ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП» та ТОВ «ГРОВІТА-ІР».

Не встановлення за даними ЄРПН придбання послуг оренди, не свідчить про відсутність факту користування приміщенням Складу, крім того, як зазначає сам Відповідач у Акті, декларація з ПДВ за січень 2023р. не була подана товариством.

У свою чергу відповідачем зустрічна звірка з ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП» та ТОВ «ГРОВІТА-ІР» не проводилась, обставина укладення Договору оренди нежилого приміщення №01/12/22 від 01.12.22р., що також підтверджена звітом 20-ОПП №9009771211, між даними підприємствами не спростована, а тому інформація зазначена в Акті не підтверджена, оскільки відсутні належні та допустимі докази, які свідчать про встановлені в Акті обставини.

Щодо посилання відповідача на відсутність у ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП» офіційно прийнятих працівників на роботу, трудових ресурсів для здійснення фінансово- господарської діяльності, проте вказує, що чисельність працівників ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП» становить 1 особа (засновник/керівник ОСОБА_10 ). Також зазначає, що відповідно до бази даних інформаційних систем ДПС України за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 ОСОБА_10 не отримував доходи від ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП».

Колегія суддів зазначає, що не отримання заробітної плати директором підприємства, не може свідчити про не виконання керівником підприємства своїх обов`язків, і відповідно про не здійснення діяльності самим підприємством. За не виплату працівникам підприємства, зокрема керівнику, заробітної плати, законодавством передбачена відповідна відповідальність керівника підприємства.

Колегія суддів зазначає, що інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем.

Аналогічна правова позиці викладена у постанові Верховного Суду від 22.02.22р. по справі 804/4663/18.

Доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару позивачу, обумовленого укладеними договорами, надано не було, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку як позивача так і контрагентів та злагодженості дій між ними.

Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.10.2019 у справі № 811/3223/14, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 у справі № 400/1986/19.

Щодо посилання відповідача на те, що реєстрація податкових накладних виписаних ТОВ «ТК «КОЛЛ -ТРЕЙД» на авансові платежі ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП» була зупинена при грому платиш не подавав документів для їх розблокування, колегія суддів зазначає наступне.

Так, посилання на дану підставу для висновків про нереальність господарської операції є абсолютно безпідставним і вказує на суперечливість позиції відповідача, оскільки в акті перевірки позивач взагалі не зазначав дану обставину, як підставу прийняття оскаржуваного рішення.

Колегія суддів зазначає, що зупинення реєстрації податкової накладної не може бути підставою для висновку про нереальність господарської операції, оскільки Позивач має право подати письмові пояснення та документи для розгляду питання комісією ДПС про реєстрації податкової накладної, яка буде зареєстрована датою її фактичного подання, що передбачено Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року № 520 (далі - Порядок).

Згідно п.6 цього Порядку письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Таким чином, висновки суду про обґрунтованість доводів відповідача абсолютно безпідставні та необґрунтовані.

Враховуючи вищевикладене, висновки контролюючого органу викладені в Акті є безпідставними та необґрунтованими, і не знаходять свого підтвердження належними та допустимими доказами, а тому відсутні порушення п.189.1 ст. 189, абз. «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ, п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого встановлено завищення на суму 862 226 грн. задекларованого за січень 2023 року суми від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного податкового періоду, а оскаржуване ППР прийняте на підставі Акту перевірки є необгруцнтованим та таким, що прийнято без урахування дійсних обставин, з порушенням порядку їх прийняття, а тому підлягає скасуванню у повному обсязі.

Щодо посилання відповідачем на те, що Комісією регіонального рівня відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165, від 26.01.2022 року № 10530 прийнято рішення по ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП» про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, колегія суддів зазначає наступне.

Так, зазначена обставина свідчить лише про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, але аж ніяк про недійсність господарських операцій, які підтверджені рухом матеріальних цінностей і відповідними первинними документами. Крім того, такий платник податків, має право надати повідомлення про невідповідність критеріям ризиковості з відповідними поясненнями та документи.

Щодо посилання відповідача в Акті, що позивачем порушено ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідачем не зазначено в Акті у чому саме полягає таке порушення. Отже, зазначене вище посилання є загальним, без зазначення того, які саме положення частин статей порушені (стаття 9 налічує дев`ять частин).

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що ст.1 даного Закону визначає терміни, які в ньому вживаються і не містить встановлених правил поведінки, не встановлює вимог до учасників правовідносин.

Тваким чином, відповідач лише посилається на порушення вищезазначених норм, але не зазначає, які положення даних норм порушені та в чому саме полягали такі порушення та якими доказами це підтверджуються, а отже такі висновки є необгрунтованими.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач прийшов до неправильного висновку щодо не підтвердження фактичного руху товару та реальності господарських операцій з постачання позивача на користь ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП», за результатами зібраної податкової інформації щодо ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП», яке відповідач вважає ризиковим покупцем, зокрема з використанням інформаційно-аналітичних баз відповідача.

Податкова інформація, зокрема інформація з інформаційно-аналітичних баз ДПС, на яку посилається відповідач, є лише результатом службової діяльності працівників податкового органу при виконанні ними своїх службових обов`язків.

Проте, така інформація не створює для платника податків самостійного юридичного наслідку, а тому посилатись на таку інформацію, як на доказ нереальності операцій або як на доказ фіктивності конкретного платника податків, є неправомірним. Формуючи таку інформацію, контролюючий орган не проводить безпосереднього аналізу первинної документації.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16.09.2020р. по справі № 520/4150/19 та від 13.08.2020р. №520/4829/19 .

Висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації однак така податкова інформація носить виключно інформативніш характер.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палата Верховного Суду від 07.07.2022 року по справі № 160/3364/19.

Інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носіть інформативніш характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем.

Аналогічна правова позиція викладена у висновку Верховного Суду у постанові від 22.02.22 р. по справі 804/4663/18:

Зазначаючи це, Верховний Суд вказав, що доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару позивачу, обумовленого укладеними договорами, надано не було, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку як позивача так і контрагентів та злагодженості дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, в постановах від 03.10.2019 у справі № 811/3223/14. від 16.04.2020 у справі №810/3443/18. від 30.09.2021 у справі № 400/1986/19.

Окрім зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів, у випадку порушення ними норм чинного законодавства, як за свої власні, що зокрема підтверджує сформована судова практика.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 4 червня 2020 року у справі №340/422/19.

Щодо видів господарської діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Так, судом першої інстанції зазначено, що контрагент позивача не мав зареєстрованого виду господарської діяльності для продажу горіхів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ЄДРПОУ, а саме виду діяльності, продаж горіхів входить до його зареєстрованих видів господарської діяльності.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що податкові декларації за грудень та січень 2023 р. були враховані відповідачем під час перевірки, про що свідчить Додаток 3 до Акту «узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки», проте в Акті перевірки як підстава прийняття оскаржуваного ППР не зазначались такі підстави та доводи про не включення правочинів у відповідну звітність, а саме до декларації за грудень 2023 р.

Щодо послання відповідача на те, що відповідачем про те, що ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП» було подано декларацію за грудень 2022р. з нульовим значенням, колегія суддів зазначає наступне.

Так, зазначене вище не спростовує дійсність операцій з позивачем , оскільки підстав для врахування даних операцій в податковій декларації з ПДВ за грудень 2022р. у ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП» були відсутні, оскільки реєстрація податкових накладних №22 від 09.12.2022р., №33 від 14.12.2022р., №57 від 28.12.2022р. в ЄРПН поданих Позивачем за першою подією - попередньою оплатою, була зупинена, що підтверджують квитанції про зупинення їх реєстрації до відповідних податкових накладних.

При цьому, відповідачем зазначається, що в ІКС «Податковий блок» наявна інформація про здійснення експортних операцій в 2022 році на суму 43,7 млн. грн.

Таким чином, посилання відповідачем на вищезгадану інформацію, як на доказ що підтверджує викладені в Акті висновки, є неправомірним.

Формуючи таку інформацію, контролюючий орган не проводив безпосереднього аналізу первинної документації ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП». Ані зустрічна звірка, ані фактична перевірка ТОВ «ЛД ІНТЕР КОМП» не проводилась, інформація зазначена в Акті не підтверджена, оскільки відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили на підтвердження зазначених в Акті обставин, на які вказує відповідач.

Окрім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів, у випадку порушення ними норм чинного законодавства, як за свої власні, що зокрема підтверджує сформована судова практика.

Аналогічна правова позиці викладена у постанові КАС ВС від 4 червня 2020 року у справі № 340/422/19.

Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідно до ст. 204 ЦК України: «Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним».

Згідно зі ст. 215 ЦК України: «Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)».

Таким чином, на основі вірного, розсудливого, усвідомленого тлумачення процитованих вище норм цивільного законодавства, що регулюють питання правомірності правочинів, можна дійти висновку про те, що будь-який правочин є дійсним та правомірним доки його не буде визнано недійсним судом або якщо його недійсність прямо не буде встановлено законом.

Таким чином, твердження Контролюючого органу про те, що господарські операції Позивача з його контрагентом мають ознаки відсутності факту реального руху товарыв є необґрунтованими, адже жодний правочин в даному випадку не визнаний судом недійсним з підстав не направленості їх на реальне настання наслідків, що ними обумовлені.

При цьому, зазначені в Акті перевірки обставини переважно стосуються господарської діяльності контрагентів позивача і жодним чином не доводять недобросовісності Позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, приймати рішення щодо реальності тих чи інших господарських операцій платника податку або права визнавати нікчемними вчинені ним правочини.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Аналогічна правова позиці викладена у постанові КАС ВС від 4 червня 2020 року у справі № 340/422/19.

Враховуючи вищевикладене, висновки Контролюючого органу викладені в Акті є безпідставними та необґрунтованими, і не знаходять свого підтвердження належними та допустимими доказами, а тому відсутні порушення п.189.1 ст. 189, абз. «г» п.198.5 ст. 198 ПКУ, п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого встановлено завищення на суму 862226 грн. задекларованого за січень 2023 року суми від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного податкового періоду.

А оскаржуване рішення прийняте на підставі Акту є незаконними та такими, що прийняті без урахування дійсних обставин, з порушенням порядку їх прийняття, а тому підлягає скасуванню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовним вимог, відтак податкове повідомлення-рішення від 06.08.2021 №00595470704 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Надаючи оцінку всім доводам обох сторін, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до ст. 6 КАС України, ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини справи у зв`язку з чим порушено норми матеріального та процесуального права та зроблено помилковий висновок щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідачів.

Зі змісту частин 1-4 ст.атті242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 139, 195, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КОЛЛ-ТРЕЙД» - Рябка Сергія Олександровича - задоволити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КОЛЛ-ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 2931/23-00-07-04-01 від 05.04.2023 року.

Стягнути з Головного управління ДПС у Черкаській області (адреса: 18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ЄДРПОУ 44131663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КОЛЛ-ТРЕЙД» (адреса: 19114, Черкаська обл., Уманський р-н., смт. Цибулів, вул.Гагаріна, 30 - Е, ЄДРПОУ 44667421) витрати зі сплати судового збору понесені у суді першої та апеляційної інстанції, у розмірі 32 333 (тридцяти двох тисяч трьохсот тридцяти трьох) грн. 48 коп., відповідно до платіжних інструкцій №94 від 01.05.2023 року та №172 від 07.07.2023 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 26 жовтня 2023 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

М.І. Кобаль


Суд	Шостий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	26.10.2023
Оприлюднено	30.10.2023
Номер документу	114465619
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них зупинення реєстрації податкових накладних