Постанова

від 17.10.2023 по справі 560/2028/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/2028/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

17 жовтня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Надольна М.С.,

представника позивача: Васильченка В. О.,

представника відповідача: Казарець О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року та додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "МВМ-13" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Н" №1312/2201-0714 від 15.02.2022, податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1311/2201-0714 від 15.02.2022 та податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1310/2201-0714 від 15.02.2022.

ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.05.2023 позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення форми "Н" №1312/2201-0714 від 15.02.2022, форми "Р" №1311/2201-0714 від 15.02.2022, форми "Р" №1310/2201-0714 від 15.02.2022.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "МВМ-13" судові витрати (судовий збір) в розмірі 26 840 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Додатковим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.06.2023 стягнуто на користь Приватного підприємства "МВМ-13" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що реальне (фактичне) вчинення господарських операцій з придбання товарів, принципу індивідуальної відповідальності платника податків, а також обґрунтування достатності у контролюючого органу фактичних даних та документів для встановлення сукупності юридичних фактів, що безумовно свідчать про фактичне здійснення господарських операцій (рух коштів та товарів), складання саме за їх результатами первинних бухгалтерських документів, наявність економічного змісту таких операцій, їх відповідність діяльності та профілю підприємства, фактичне використання отриманих матеріалів у діяльності підприємства та підтвердження джерел та обставин їх придбання підтверджується матеріалами справи.

Приймаючи додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що вказана позивачем вартість юридичних послуг в сумі 34650 грн є неспівмірною з розглядом цієї справи, при цьому враховано, що предметом оскарження у даній справі є 3 податкових повідомлення-рішення, які прийняті за наслідком встановлених за результатом перевірки позивача лише 4 порушень, що спрощувало роботу адвоката при підготовці позову, а тому наявні підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу розмірі 18000 грн.

ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано обставин, які свідчать про відсутність реального змісту задокументованих операцій, зокрема, не встановлення факту законного введення в обіг (джерела походження), реального задекларованого виробництва, відсутність у позивача власних або орендованих виробничих потужностей та земельних ділянок необхідних для здійснення господарської діяльності, достатньої кількості працівників для виконання операцій з постачання/придбання товарів/послуг у зазначених обсягах та з урахуванням часу, оперативності проведення операцій.

Також вказано про відсутність відомостей щодо власних або орендованих виробничих потужностей ТОВ "Ларгострах". Податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ТОВ "Ларгострах" не подавалися. До декларації з податку на прибуток за 2019 рік не надано додаток АМ, а до декларації з податку на прибуток за 2020 рік додаток податок подано з нульовим показником. Середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ "Ларгострах" становить 2 працівника. В податкових розрахунках поданих ТОВ "Ларгострах" не відображено взаємовідносин з ФОПами, документи за реквізитами яких надавалися суду.

Вказано про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов та засобів, основних фондів та матеріальних активів, необхідних для здійснення задекларованої господарської діяльності, підтверджує, що вони фактично не могли реалізувати позивачеві зазначений товар (ріпак, сонях).

Відповідач зазначає, що первинні документи, якими оформлено операції, не відповідають встановленим вимогам до оформлення первинних документів, встановленим чинним законодавством, адже видаткові накладні не містять зазначення прізвища та ініціалів, посади особи зі сторони позивача, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка відповідальна за здійснення господарської операції.

Стосовно завищення податкового кредиту відповідач вказує на те, що документальною перевіркою встановлено відсутність факту оплати позивачем товару, отриманого від ФГ "Марія 2006", ТОВ "Торагро Солюшн".

Відповідач вважає, що надходження активів (щебеню гранітного, сходів, підсходів, лісоматеріалів, бруківки колотої Габбро тощо) вартістю 1877 674 грн призвело до зростання власного капіталу позивача, і такі безоплатно отримані активи вартістю 1 877 674 грн є доходом у розумінні п.5 ПСБО 15 "Дохід", а тому вказані операції підлягали відображенню в складі інших доходів, та в рядку 2240 Звіту про фінансові результати доходу від безоплатно одержаного оборотного активу за 9 місяців 2019 року.

Також відповідач зазначає про те, що оскільки заробітна плата включається до складу прямих витрат, які в свою чергу є складовою виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)тому віднесення до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) таких витрат безпосередньо і прямо пов`язано з фактом реалізації продукції (товарів, послуг) у звітному періоді, що в даному випадку недотримано позивачем.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що штрафна санкція за порушення граничних строків реєстрації податкової накладної в ЄРПН застосовується незалежно від наявності чи відсутності будь-яких інших обставин, окрім наявності факту пропуску граничного строку реєстрації податкової накладної.

Крім того позивач мав достатню суму ліміту на своєму електронному рахунку для своєчасної реєстрації податкової накладної, що давало можливість вчасно зареєструвати податкову накладну.

Разом з тим в апеляційній скарзі на додаткове рішення відповідачем вказано про те, що розмір витрат на правничу допомогу неспівмірний із складністю справи, часом витраченим на виконання відповідних послуг, зважаючи на те, що справа незначної складності, фактично спірними є лише 4 порушення, що вплинули на прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою суду від 18.09.2023 відкрито апеляційне провадження на судове рішення та додаткове рішення у справі та призначено справу до апеляційного розгляду на 17.10.2023 на 09:30 год.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд задовольнити її повністю.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

У період з 22.11.2021 по 24.12.2021 Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведена документальна планова виїзна перевірка ПП "МВМ-13" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2019 по 30.09.2021, валютного законодавства за період з 01.07.2019 по 30.09.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкова державне соціальне страхування за період з 01.07.2019 по 30.09.2021, іншого законодавства за період з 01.07.2019 по 30.09.2021.

За результатами перевірки складений акт документальної планової виїзної перевірки від 04.01.2022 №8/22-01-07-14/14149378.

Перевіркою встановлено наступні порушення ПП "МВМ-13" вимог:

1) пункту 44.1 статті 44 підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 2.1, пункту 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, пункту 2 статті 3, пунктів 1, 2 статті 6 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XІV, пункту 5П(С)БО 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, пункту 5, пункту 15 П(С)БО 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, пунктів 3, 6, пункту 6 НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Мінфіну від 07.02.2013, №73, пункту 6, 7, 11, 12 П(С)БО 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок па прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 1037188,00 грн., в тому числі: за три квартали 2019 року в сумі 564494,00 грн., за 2019 рік в сумі 967680,00 грн., за 2020 рік в сумі 5930,00 грн, за три квартали 2021 в сумі 63578,00 грн.

2) пункту 44.1 статті 44, пункту "а" 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 624135,00 грн., в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: липень 2019 року на суму 74146,00 грн., серпень 2019 року на суму 193125,00 грн., вересень 2019 року на суму 60044,00 грн., жовтень 2019 року на суму 6445,00 грн., листопад 2019 в сумі 165320,00 грн., грудень 2019 в сумі 83600,00 грн., липень 2020 року на суму 18697,00 грн., серпень 2020 року на суму 20058,00 грн., вересень 2020 року на суму 2700,00 грн.

3) пункт 201.10 статті 201 ПУ України платником несвоєчасно зареєстрована в ЄРПН податкова накладна на суму ПДБ 387188,40 грн.

4) підпункту 266.2.1 пункту 266.2., підпункту 266.3.3 пункту 266.3, підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 146218,88 грн., в тому числі: за друге півріччя 2019 року в сумі 24562,23грн. (Ш квартал 2019 - 6955,14 грн., IV квартал 2019- 17606,35грн.); за 2020 рік в сумі 75310,02 грн. (1 квартал 2020 - 18827,51 грн., ІІ квартал 2020 - 18827,51 грн., III квартал 2020 - 18827,51 грн., IV квартал 2020 - 18827,49 грн.); за три квартали 2021 рік в сумі 46346,63 грн. (І квартал 2021 - 15448,88 грн., II квартал 2021 - 15448,88 грн., ІІІ квартал 2021 - 15448,87 грн.).

5) пункту 46.1 статті 46, пункту 49,1 статті 49, абзацу 2 підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України, в результаті чого не подано податкову декларацію податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, та новостворений (нововведений) об`єкт нежитлової нерухомості в 2019 році, 2020 рік та 2021 рік;

6) підпункт 240.1.1 пункту 240.1 статті 240, підпункту 242.1.1 пункту 242.1 статті 242 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з екологічного податку на суму 10729,74 грн., в тому числі за 3 квартал 2019 в сумі 4155,96 грн., за 4 квартал 2019 в сумі 6573,78 грн.

7) пункту 46.1 статті 46, пункту 49.1 статті 49, пункту 250.2 статті 250 ПК України, в результаті чого не подано податкові декларації з екологічного податку за 3 квартал 2019 року та 4 квартал 2019 року та несвоєчасно подано податкову декларацію з екологічного податку за 3 квартал 2021 року.

8) статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", проведення операцій по зберіганню пального при відсутності ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробка.

9) пункту 63.3 статті 63 ПК України та пункту 8.4 розділу VІІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (із змінами, які набрали чинності з 27.07.2020) ПП "МВМ-І3" не подано до контролюючого органу Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за (формою №20 ОПП, про первинне надання інформації про об`єкти оподаткування, які зазначені вище.

10) пункту 57.1 статті 57, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, статті 168., абзацу а) пункту 176.2 статті 176 ПК України ПП "МВМ-13" не сплачено до бюджету до або під час виплати доходу податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників в сумі 419932,54 грн.

25.01.2022 підприємством було подано заперечення на Акт перевірки із долученими до нього копіями підтверджуючих документів та 15.02.2022 контролюючим органом на підставі Акту перевірки було винесено ряд податкових повідомлень-рішень:

1. Податкове повідомлення-рішення форми "Д" №00/1307/0712 від 15.02.2022, яким суму грошового зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб збільшено на 419932,54 грн. за податковим зобов`язанням.

2. Податкове повідомлення-рішення форми "С" №1320/2201-0714 від 15.02.2022, яким до ПП "МВМ-13" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 500000,00 грн. за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

3. Податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 1319/2201-0714 від 15.02.2022, яким до ПП "МВМ-13" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 5100,00 грн.

4. Податкове повідомлення-рішення форми "ПС" №1318/2201-0714 від 15.02.2022, яким до ПП "МВМ-13" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 680,00 грн.

5. Податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1317/2201-0714 від 15.02.2022, яким суму грошового зобов`язання за екологічним податком, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення збільшено на 4757,04 грн. за податковим зобов`язанням та 475,70 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

6. Податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1316/2201-0714 від 15.02.2022, яким суму грошового зобов`язання за екологічним податком, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (крім двоокису вуглецю) стаціонарними джерелами забруднення збільшено на 5972,70 грн. за податковим зобов`язанням та 597,27 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

7. Податкове повідомлення-рішення форми "ПС" №1315/2201-0714 від 15.02.2022, яким до ПП "МВМ-13" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 680,00 грн.

8. Податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1314/2201-0714 від 15.02.2022, яким суму грошового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості збільшено на 91 607,44 грн. за податковим зобов`язанням та 1290,24 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

9. Податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1313/2201-0714 від 15.02.2022, яким суму грошового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості збільшено на 54611,44 грн. за податковим зобов`язанням та 1165,99 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

10. Податкове повідомлення-рішення форми "Н" №1312/2201-0714 від 15.02.2022, яким за порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних застосовано штраф у сумі 38718,84 грн.

11. Податкове повідомлення-рішення форми "Р №1311/2201-0714 від 15.02.2022, яким суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість збільшено на 624135,00 грн. за податковим зобов`язанням та 118744,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

12. Податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1310/2201-0714 від 15.02.2022, яким суму грошового зобов`язання за податком на прибуток приватних підприємств збільшено на 1037188,00 грн. за податковим зобов`язанням та 141869,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем та за результатом розгляду скарги 04.01.2023 Державною податковою службою України було прийнято Рішення про результати розгляду скарги №316/6/99-00-06-01-01-06, яким було частково скасовано ППР ГУ ДПС у Хмельницькій області від 15.02.2022 №1313/2201-0714 у частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 1833,11 грн. та №1314/2201-0714 у частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 4442,73 грн., а також збільшено ППР ГУ ДПС у Хмельницькій області від 15.02.2022 №1313/2201-0714 у частині застосування штрафу у сумі 366.62 грн. та №1314/2201-0714 у частині застосування штрафу у сумі 888,55 грн.

В іншій частині податкові повідомлення-рішення №1313/2201-0714, №1314/2201-0714, а також №1312/2201-0714, №1315/2201-0714, №1316/2201-0714, №1317/2201-0714, №1318/2201-0714, №00/1307/0712, №1320/2201-0714, №1319/2201-0714, №1311/2201-0714, №1310/2201-0714 залишено без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення форми "Н" №1312/2201-0714 від 15.02.2022, форми "Р" №1311/2201-0714 від 15.02.2022 та форми "Р" №1310/2201-0714 від 15.02.2022 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, здійснення господарської операції і її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та / або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХІV.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Отже податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Таким чином, у спірному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення №1311/2201-0714 від 15.02.2022, яким визначено податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 624135,00 грн., штрафна санкція - 118744,00 грн колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування прийнятого рішення контролюючий орган зазначає про заниження податку на додану вартість у сумі 624135,00 грн. внаслідок допущених порушень:

- завищення податкового кредиту на суму 375535,00 грн. в результаті віднесення до його складу податку на додану вартість по операціях з постачання продукції ТОВ "Ларгостарх", що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб`єктів господарювання;

- завищення податкового кредиту в сумі 248600,00 грн. в результаті не проведення його коригування (зменшення), по отриманих на безоплатній основі товарах, при придбанні яких був сформований податковий кредит.

Крім того, контролюючий орган зазначає про те, що письмових пояснень та додаткових документів щодо обставин виявлених порушень платником податків не надавалось, у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 742879,00 грн., в тому числі 624135,00 грн. за податковим зобов`язанням та 118744,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Щодо віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість на суму 375535,00 грн. по операціях з постачання продукції ТОВ "Ларгостарх" слід вказати наступне.

Згідно матеріалів справи, позивачем було надано контролюючому органу також докази на підтвердження джерел та обставин придбання постачальником товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому постачались ПП "МВМ-13".

Контрагент підприємства - ТОВ "Ларгостарх", як на момент укладання та виконання відповідних господарських операцій, так і на момент проведення перевірки, винесення рішення та протягом усієї процедури оскарження зареєстровано в єдиному державному реєстрі та знаходиться на податковому обліку в органах ДПС.

Фактичне отримання ПП "МВМ-13" товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Ларгостарх" підтверджується укладеними між суб`єктами господарювання договором №010720 від 01.07.2020, а також первинним бухгалтерськими документами.

Крім того відповідно до вимог закону, постачальником було зареєстровано відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі і їх реєстрація не зупинена та не скасована.

Окрім належних доказів, що підтверджують рух матеріальних активів, підтверджується також і рух коштів між контрагентами, оскільки усі розрахунки проводились безготівково на підставі проведених банком платіжних доручень, що відображено у банківських виписках підприємства.

Зазначені документи у сукупності не лише є достатньою підставою для віднесення відповідних сум до податкового кредиту в силу вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, а й цілком відображають зміни в структурі активів та зобов`язань суб`єктів господарювання, власному капіталі підприємства.

Разом із тим, контролюючому органу було надано додаткові відомості, що підтверджують рух активів та реальність здійснених операцій, а саме:

1) Інформацію щодо походження товару та документи, які підтверджують придбання товарів ТОВ "Ларгостарх".

2) належне та своєчасне відображення змін в структурі активів та зобов`язань підприємства, його власному капіталі згідно правил бухгалтерського обліку, а саме: на підставі застосування Положення (Стандарту) Бухгалтерського обліку 9 "Запаси", матеріали отримані від ТОВ "Ларгостарх" були обліковані Д-т 20 "Виробничі запаси" К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками". Вище наведені операції відображено ПП "МВМ-13" в бухгалтерському обліку наступною кореспонденцією рахунків:

- придбання: Дт рах. 205 "Будівельні матеріали" Кт рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - на суму 1525671,45 грн.

- придбання: Дт рах. 201 "Сировина та матеріали" Кт рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - на суму 352000,00 грн.

- Дт рах, 644 "Податковий кредит" Кт рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - ПДВ в сумі 375534,82 грн.

- "оплата" Дт рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - Кт рах. 311 "Поточні рахунки в національній валюті" в сумі 2147611,19 грн.

3) Використання отриманих від ТОВ "Ларгостарх" товарно-матеріальних цінностей у звичайній господарській діяльності підприємства. Після постачання товарів, отримані від контрагента матеріали були фактично використані при виконанні робіт та надані послуг за господарськими договорами, укладеними із третіми особами, у виробництві, а також при благоустрої території.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючий орган мав достатньо фактичних даних та підтверджуючих документів для встановлення сукупності юридичних фактів, що безумовно свідчать не лише про фактичне здійснення господарських операцій (рух коштів та товарів) та складання саме за їх результатами первинних бухгалтерських документів, а й про наявність економічного змісту таких операцій, їх відповідність діяльності та профілю підприємства, а також про фактичне використання отриманих товарно-матеріальних цінностей у наступній господарській діяльності підприємства.

Стосовно доводів апелянта про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов та засобів, основних фондів та матеріальних активів, необхідних для здійснення задекларованої господарської діяльності, підтверджує, що вони фактично не могли реалізувати позивачеві зазначений товар слід вказати наступне.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічні норми були застосовані Верховним Судом, зокрема у постанові від 16.03.2023 у справі №821/3484/14.

Отже, віднесення податкового кредиту на суму 375535 грн. по операціях з постачання продукції ТОВ "Ларгостарх" є правомірним. В свою чергу, висновок про завищення податкового кредиту на вказану суму є необґрунтованим та неправомірним.

Щодо коригування (зменшення) податкового кредиту в сумі 248600 грн. по операціях із ФГ "Марія 2006" та ТОВ "Торгагро Сольюшн", суд зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи, під час проведення перевірки встановлено факт укладення Договору поставки №30/12-2016 від 30.12.2016 між ТОВ "Торгагро Сольюшн" та ПП "МВМ-13".

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 "Порядок розрахунків" цього Договору розрахунок за Товар здійснюється Покупцем до 30.12.2021. Оплата за товар здійснюється на підставі виставленого Постачальником рахунку.

Крім того, встановлено також укладення Договору №21/12/15 від 21.12.2015 між ФГ "Марія-2006" (ЄДРПОУ 34206276) та ПП "МВМ-13" та укладення 30.11.2016 додаткової угоди до вказаного Договору. Пунктом 2 Додаткової угоди передбачено, що за домовленістю сторін, щодо усіх вимог (як основних та і похідних), які виникнуть в зв`язку із незалежним виконанням Покупцем обов`язків із оплати за поставлену продукцію встановлюється строк позовної давності 7 (сім років).

Згідно пункту 192.1 статті 192 ПК України обов`язок по відповідному коригуванню суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача виникає у разі, коли після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості.

Однак, обов`язок здійснити коригування суми податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості у зв`язку із закінченням терміну позовної давності по отриманим та неоплаченим товарам/послугам, по яким раніше був сформований податковий кредит у платника податків відсутній, оскільки списання кредиторської заборгованості не є операцією зі зміни суми компенсації вартості товарів (послуг), а норми ПК України не встановлюють обов`язку по корегуванню податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ у разі проведення процедур з врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09.02.2022 у справі №640/12697/19 із посиланням на позиції, викладені у постановах від 07.11.2019 у справі №2а-5959/12/1470 та від 18.02.2021 у справах №815/5277/16 та №804/3044/17.

Крім того судом першої інстанції вірно враховано, що заборгованість перед ТОВ "Торгагро Сольюшн" та ФГ "Марія-2006" не є безнадійною заборгованістю в розумінні пункту 14.1.11 статті 14 ПК України, оскільки строк позовної давності за відповідними вимогами не минув на момент проведення перевірки.

Так, позовна давність по заборгованості перед ФГ "Марія-2006" згідно Додаткової угоди до Договору №21/12/15 від 21.12.2015 б/н від 30.11.2016 спливає 31.12.2022, а по ТОВ "Торгагро Сольюшн", згідно Договору поставки № 30/12-2016 від 30.12.2016 спливла лише 31.12.2021.

Таким чином, висновки щодо завищення податкового кредиту на суму 375535,00 грн. в результаті віднесення до його складу податку па додану вартість по операціях з постачання продукції ТОВ "Ларгостарх", що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб`єктів господарювання та завищення податкового кредиту в сумі 248600,00 грн. в результаті не проведення його коригування (зменшення), по отриманих на безоплатній основі товарах, при придбанні яких був сформований податковий кредит є безпідставними та неправомірними.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1311/2201-0714 від 15.02.2022, яким суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість збільшено на 624135,00 грн. за податковим зобов`язанням та 118744,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення №1310/2201-0714 від 15.02.2022, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1037188,00 грн. та штрафну санкцію в сумі 141869,00 грн., суд встановив наступне.

Підставою для його прийняття стали наступні порушення, встановлені перевіркою:

- заниження рядка 2120 "Інші операційні доходи" в сумі 1491600,00 грн., в тому числі за 2019 рік в сумі 1491600,00 грн.

- заниження рядка 2240 "Інші доходи" всього в сумі 1877674,00 грн., в тому числі за 9 місяців 2019 року в сумі 922076 грн., 2019 рік в сумі 1670400,00 грн., 1 квартал 2021 року в сумі 207274,00 грн.

- завищення рядка 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" всього в сумі 2392883,00 грн., в тому числі за 9 місяців 2019 року у сумі 2214000,00 грн., 2019 рік у сумі 2214000,00 грн., 2020 рік у сумі 32946,00 грн., 9 місяців 2021 року у сумі 145937,00 грн.

З врахуванням зазначеного перевіркою встановлено, що позивачем у періоді з 01.07.2019 по 30.09.2021 занижено фінансовий результат до оподаткування в загальній сумі 5762157,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1037188,00 грн.

Щодо не віднесення до складу доходів зобов`язання (кредиторську заборгованість) в сумі 1491600,00 грн. що не підлягала погашенню на дату балансу слід вказати наступне.

Як встановлено судом, позовна давність по заборгованості перед ФГ "Марія-2006" згідно Додаткової угоди до Договору №21/12/15 від 21.12.2015 б/н від 30.11.2016 спливає 31.12.2022, а по ТОВ "Торгагро Сольюшн", згідно Договору поставки №30/12-2016 від 30.12.2016 - спливла лише 31.12.2021.

Тобто у платника податків відсутній обов`язок віднесення до складу доходів у 2019 році кредиторської заборгованості в сумі 1491600,00 грн., як такої, що не підлягає погашенню на дату балансу, відтак висновок про заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 268488,00 грн. є необґрунтованим та неправомірним.

Таким чином заборгованість перед ТОВ "Торгагро Сольюшн" та ФГ "Марія-2006" не є безнадійною заборгованістю в розумінні п.14.1.11. ст.14 ПК України, оскільки строк позовної давності за відповідними вимогами не минув на момент проведення перевірки.

Щодо не віднесення до складу доходів отриманих від ТОВ "Ларгостарх" матеріалів в сумі 1877674,00 грн., слід зазначити наступне.

Підтвердження реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів у ТОВ "Ларгостарх", принципу індивідуальної відповідальності платника податків, а також обґрунтування достатності у контролюючого органу фактичних даних та документів для встановлення сукупності юридичних фактів, що безумовно свідчать про фактичне здійснення господарських операцій (рух коштів та товарів), складання саме за їх результатами первинних бухгалтерських документів, наявність економічного змісту таких операцій, їх відповідність діяльності та профілю підприємства, фактичне використання отриманих матеріалів у діяльності підприємства та підтвердження джерел та обставин їх придбання Постачальником встановлено при дослідженні правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №1311/2201-0714 від 15.02.2022.

Зазначеними твердженнями спростовуються неведені контролюючим органом доводи щодо того, що активи на суму 1877674,00 грн. фактично ТОВ "Ларгостарх" для ПП "МВМ-13" не постачались і отримані підприємством безоплатно, відтак, у платника податків відсутній обов`язок віднесення зазначених сум до складу інших доходів та відображення їх у рядку 2240 Звіту про фінансові результати.

Відтак суд першої інстанції вірно вказано, що висновок про заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 337981,32 є необґрунтованим та неправомірним.

Щодо віднесення до складу собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат в сумі 2392883,00 грн. слід вказати наступне.

В ході проведення перевірки встановлено віднесення до складу витрат по рахунку 23.1 "Виробництво" витрат, понесених в попередніх звітних періодах та відображено кореспонденцією рахунків":

- Д-т 23.1 - К-т 39 "Витрати майбутніх періодів" в загальній сумі 2 213 999,96 грн.;

- Д-т 903 - К-т 23.1 в загальній сумі 2 213 999,96 грн.

Рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів" призначено для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах. До витрат, облік яких ведеться на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів", відносяться витрати, пов`язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв та агрегатів тощо.

За дебетом рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" відображається накопичення витрат майбутніх періодів, за кредитом - їх списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду.

ПП "МВМ-13" відноситься до сезонних підприємств, основна робота підприємства залежить від погодних умов та пори року.

Для зменшення витрат у І кварталі та за півріччя 2019 року витрати були віднесені на Д-т 39 рахунку. Амортизація 03 на суму 978909,22 грн. була віднесена в Д-т 39 рахунку в І кварталі 2019 року, бухгалтерською проводкою К-т 131-Д-т 39 рахунків та прямих матеріальних затрат Д-т 39-К-т 20 рахунків - 1235090,74 грн. Зазначене було відображено і в рядку 1170 "Витрати майбутніх періодів" Баланс (Звіт про фінансовий стан) від 31.03.2019 в сумі 1979 тис.грн. та в рядку 1170 "Витрати майбутніх періодів" Баланс (Звіт про фінансовий стан) від 30.06.2019 в сумі 2214 тис.грн.

Витрати накопичені на Д-т 39 рахунку в першому півріччі 2019 року були списані в звітному періоді за 9 місяців 2019 року Д-т 231 - К-т 39 рахунків, рядок 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) 9 місяців 2019.

Відповідно до Положення (Стандарт) Бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Оскільки підприємство здає звітність за І квартал, півріччя, 9 місяців та відповідно - за рік, то включення витрат накопичених на 39 рахунку на суму 2213999,96 грн., у звітності за 9 місяців 2019 року не суперечить вимогам бухгалтерського обліку, ці витрати є прямими і фактично понесеними Підприємством, а тому включені до витрат звітного періоду "Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2019 року".

Отже, собівартість реалізованих робіт, послуг на суму 2214000,00 грн. не є завищеною внаслідок віднесення до її складу витрат майбутніх періодів без визнання у такому періоді доходу, для отримання якого вони здійснені.

Так, за п.7 П(С)БО 16 "Витрати", витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, тобто за 9 місяців 2019 року, адже дохід за 9 місяців 2019 року включений до рядка 2000 "Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), "Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2019 року" згідно П(С)БО 15 "Дохід" також з наростаючим підсумком з початку звітного року. Документальне підтвердження: Журнал-ордер і Відомість по рахунку 90 за 9 місяців 2019 року, Журнал-ордер і Відомість по рахунку 903 за 9 місяців 2019 року, Звіт про фінансовий результат (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2019 року.

Стверджуючи про завищення підприємством показників у рядку 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма №2) показників за період з 01.07.2019 по 30.09.2021 в загальній сумі 178883,00 грн. перевіряючими взято до уваги акти виконаних робіт, надані для підтвердження фактичного списання пального, в частині нарахування заробітної плати.

Разом із тим, Акти КБ-2в згідно з договором від 25.11.2020 №25-11/20-ОД1 між ТОВ "Енергетично-дорожнє будівництво" та ПП "МВМ-13" роботи по "Поточний дрібний ремонт автомобільної дороги державного значення Т-20-12 Ланівці-Лисогірка-Теофіполь км 6+677 - км 26+300 (окремими ділянками)" не відносяться до періоду перевірки з 01.07.2019 по 30.09.2021, а отже не можуть бути використані для визначення завищення показника 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати (форма № 2)".

Згідно матеріалів справи заробітна плата на ПП "МВМ-13" нараховується згідно штатного розпису та фактично відпрацьованого робочого часу.

Згідно пункту 16 П(с) БО № 16 "Витрати" загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об`єкт з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо).

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції у періоді їх виникнення.

Працівниками підприємства під час відпрацювання робочого часу були проведені роботи з ремонту та обслуговування основних засобів, інших необоротних активів та доставку будівельних матеріалів (щебінь, пісок, відсів) від контрагентів.

Оскільки ці витрати неможливо розподілити за об`єктами будівництва, то заробітна плата була включена до собівартості у періоді їх виникнення.

Отже, витрати в сумі 178883,00 грн. не можуть рахуватися як неправомірно віднесені до складу витрат рядка 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), відтак, платником податків правомірно віднесено до собівартості витрати в загальній сумі 2392883,00 грн.

Відтак судом першої інстанції вірно вказано, що, висновок про заниження в зв`язку із цим податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 430718,94 грн. є необґрунтованим та неправомірним.

Таким чином, висновки щодо неправомірного не віднесення до складу доходів зобов`язання (кредиторську заборгованість) в сумі 1491600,00 грн., не віднесення до складу доходів доходу активів - матеріалів в сумі 1877674,00 грн., як безоплатно отриманих, а також завищення собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат в сумі 2392883,00 грн. суд вважає безпідставними та неправомірними.

Враховуючи встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1310/2201-0714 від 15.02.2022, яким суму грошового зобов`язання за податком на прибуток приватних підприємств збільшено на 1037188,00 грн. за податковим зобов`язанням та 141869,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Н» №1312/2201-0714, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 38718,84 грн. за не своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця реєстрація у Єдиному реєстрі повинна здійснюватися до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно ПК України.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України для реєстрації податкової накладної тягне за собою накладення штрафу у розмірі 10% суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569.

Відповідно до пунктів 9, 13 зазначеного Порядку, платник податку має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі на суму податку, обчислену за викладеною у порядку формулою і така сума автоматично обчислюється ДФС.

Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка, а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

Відповідно до пункту 12 Порядку, якщо сума, обчислена відповідно до пункту 9, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній, яку платник податку повинен зареєструвати в Реєстрі, такий платник перераховує необхідну суму коштів з поточного рахунка на електронний рахунок.

В свою чергу, згідно пункту 14 зазначеного Порядку, обов`язок подання інформації про суми поповнення електронних рахунків та залишків на таких рахунках покладено на Державну казначейську службу, а пунктами 5, 12 Порядку казначейського обслуговування небюджетних рахунків клієнтів, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2014 №770 на органи Казначейства покладено обов`язок зараховувати на небюджетні рахунки клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, а документи, що надійшли після операційного часу опрацьовувати наступного операційного дня.

Отже, з аналізу вищевикладених норм вбачається, що у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для реєстрації податкової накладної, платник податку перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунку і при цьому, зазначені кошти мають бути зараховані на рахунок платника або у день їх отримання (за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня), або наступного операційного дня (за документами, що надійшли після операційного часу).

У даному випадку про проведенні перевірки головним бухгалтером ОСОБА_1 надавались пояснення, які також відображено у запереченнях на Акт перевірки та Скарзі щодо того, що несвоєчасна реєстрація податкової накладної №24 від 14.11.2019 на суму ПДВ 387188,40 грн. зумовлена неналежною роботою електронних систем ДКСУ.

Згідно наданих пояснень, з метою реєстрації податкової накладної згідно платіжного доручення №935 від 29.11.2019 підприємством було здійснено перерахування коштів в сумі 380000,00 грн. (дата транзакції ДКСУ 29.11.2019 18:30 год.).

Натомість інформація про зарахування зазначеної суми коштів на відповідний електронний рахунок надійшла лише 02.12.2019 о 13:35 год., відтак, ПП «МВМ-13» не мало можливості зареєструвати вищезгадану податкову накладну раніше 13:35 02.12.2019.

Фактична реєстрація податкової накладної №24 від 14.11.2019 проведена 02.12.2019, тобто невідкладно після отримання інформації про зарахування коштів на електронний рахунок платника податків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що платником податку з метою своєчасної реєстрації податкової накладної №24 від 14.11.2019 було вчинено всі необхідні та залежні від платника податків дії.

Реєстрація податкової накладної була здійснена з порушенням граничного терміну з незалежних від платника податку причин, а саме через несвоєчасність зарахування на електронний рахунок позивача перерахованих коштів, що призвело до затримки коригування суми податку, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні, та унеможливило реєстрацію податкової накладної в межах встановленого законом граничного терміну її реєстрації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду (Касаційний адміністративний суд) від 18.01.2018 у справі № 804/5153/17.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що застосування до платника податків штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкової накладної є неправомірним і рішення про застосування таких санкцій підлягає скасуванню, відтак, податкове повідомлення-рішення форми "Н" №1312/2201-0714 від 15.02.2022, яким застосовано штраф у сумі 38718,84 грн. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірність податкових повідомлень-рішень форми "Н" №1312/2201-0714 від 15.02.2022, форми "Р" №1311/2201-0714 від 15.02.2022, форми "Р" №1310/2201-0714 від 15.02.2022, тому позов підлягає задоволенню.

Стосовно додатково рішення від 23.06.2023, яким стягнуто на користь ПП "МВМ-13" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі №560/2028/23 позов задоволено повністю. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

06.06.2023 ПП "МВМ-13" заявлено клопотання про стягнення витрат на правову допомогу в адміністративній справі №560/2028/23 в сумі 34650,00 грн.

Відповідачем подано клопотання про зменшення заявлених розмірів судових витрат та зазначено, що розподілу підлягають лише ті витрати, що безпосередньо стосуються судової справи та їх предмету.

Положеннями пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України (далі - КАС України) визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат належить:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони т

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.05.2023 року у справі № 140/6689/20, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (див. постанову ВС від 17.08.2022 у справі №580/3324/19).

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Згідно матеріалів справи на підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю №21/1875 від 31.01.2019, Ордер на надання правничої (правової) допомоги, Договір про надання правової допомоги №01-02/23 від 10.02.2023, Додаткову угоду (Акт-Розрахунок остаточного розміру гонорару) від 01.06.2023, Акт наданих послуг (правової допомоги) від 01.06.2023 та Платіжну інструкцію №503 від 02.06.2023.

За умовами укладеного між Адвокатським об`єднанням "JUS DIGERE", в особі голови об`єднання (керуючого партнера) Васильченка Володимира Олександровича та Приватним підприємством "МВМ-13" (надалі - Клієнт), за дорученням Клієнта та попередньою домовленістю Сторін, відповідно до цього Договору, Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання із надання правової допомоги Клієнту в обсязі, порядку та на умовах, визначених даним Договором. (пункт 1.1. Договору).

На момент укладення цього Договору, Сторонами погоджено, що безпосередні предмет та обсяг правової допомоги включають різні види правової допомоги (в тому числі представництво Клієнта під час здійснення судочинства в різних судових інстанціях), які будуть уточнені відповідно до завдань та доручень Клієнта у додаткових угодах до цього Договору. (пункт 1.2 Договору).

Розділом 4 Договору визначено, що оплата послуг за цим Договором здійснюється Клієнтом на користь Адвокатського об`єднання (п.4.1).

На виконання умов вказаного договору, відповідно до платіжної інструкції №503 від 02.06.2023 на суму 34650,00 грн. позивач сплатив 34650,00 грн.

Відповідно до Додаткової угоди до Додаткову угоду (Акту-розрахунку остаточного розміру гонорару від 01.06.2023) Сторонами погоджено ставки вартості за одиницю послуг.

Згідно Акту-розрахунку остаточного розміру гонорару від 01.06.2023 адвокатське бюро надало, а клієнт отримав правову допомогу у справі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень на суму 34650,00 грн.

Оцінюючи подані документи, якими обґрунтовано реальність надання послуг, судом першої інстанції вираховано, що час та види наданих послуг, зазначені в акті надання юридичних послуг від 01.06.2023 є неспівмірними з розглядом цієї справи.

При цьому судом зазначено, що такий вид правничої допомоги, як підготовка позовної заяви включає в себе і ряд інших супутніх послуг, таких як: консультування клієнта щодо процедури подання позову, отримання від клієнта та аналіз документів, аналіз судової практики, поточне консультування клієнта, підготовка та направлення запитів до ГУ ДПС у Хмельницькій області щодо надання додатків до акту перевірки, обговорення суті спору, збір, ознайомлення з документами, підготовка копій документів. Таким чином, перелічені супутні послуги охоплюються поняттям підготовки позовної заяви, тому не підлягають відшкодуванню.

Судом першої інстанції вірно враховано, що предметом оскарження у даній справі є 3 податкових повідомлення-рішення, які прийняті за наслідком встановлених за результатом перевірки позивача лише 4 порушень, що спрощувало роботу адвоката при підготовці позову.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення вимог позивача та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18000,00 грн, що відповідає реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування податкових повідомлень- рішень форми "Н" №1312/2201-0714 від 15.02.2022, форми "Р" №1311/2201-0714 від 15.02.2022, форми "Р" №1310/2201-0714 від 15.02.2022, а також щодо стягнення на користь ПП "МВМ-13" судових витрат за надання правничої допомоги в сумі 18000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року та додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 жовтня 2023 року.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.